4. Особливості східного рабства.

Історія стародавніх цивілізацій охоплювала період з IV тис. до н.е. до па­діння Західної Римської імперії у V ст. н. е.

Склалися два типи господарської організації - східне і античне рабство (4 тис. до н.е. – 5 ст.н.е.).

Східне рабство виникло в IV тис. до н. е. у Стародавньому Єгипті.

Специфіка географічного положення Стародавнього Єгипту визначила основу економічного життя стародавніх єгиптян – землеробство.

Впровадження штучного поливу землі забезпечувало високий валовий збір зерна у країні. Але культура землеробства в Єгипті була досить простою і зводилася у Верхньому Єгипті до примітивних заходів запобігання солончакам, а в Нижньому Єгипті зерно висівали прямо в мул і відразу ж виганяли на засіяне поле домашню худобу.

Єгиптяни займались тваринництвом та птахівництвом.

Періодом найвищого господарського розквіту країни стала епоха Нового царства (1580-1085 рр. до н.е.). У цей період найбільш швидко стали розвиватись ремесла. Виникли нові методи обробки золота. Єгиптяни значно удосконалили виробництво скла, ливарництво, суднобудування. Ще в І тис. до н.е. вони навчилися виробляти з фарфороподібної маси фаянс, який користувався значним попитом на міжнародному ринку. Єгиптяни вперше розробили технологію виготовлення матеріалів для письма – папірусу.

Як підсумок особливостей східного рабства можна визначити наступне:

1. Головна сфера економіки - сільське господарство - залишилась поза рабовлас­ницьким виробництвом.

2. Раби належали в основному державі.

3. Праця рабів використовувалася непродуктивно, тобто, для обслуговування ра­бовласників, будівництва пірамід, каналів тощо.

4. Східне рабство не є класичним, у ньому переплітаються громадські й рабовла­сницькі елементи.

6.Економічна думка стародавнього світу.

7. Господарство стародавньої Греції.

Криза рабовласництва на Близькому Сході призвела до занепаду Вавілон­ського царства і Єгипту. Режим рабовласництва відроджується в нових країнах Середземномор'я. Це виявилося в економічному розвитку Греції і Риму. У світовій історії розпочався новий період - античний (давній).

Він охоплював першу половину I тис. до н.е. – першу половину I тис. н.е. У цей період рабовласництво досягло повного розквіту. Була знищена община, рабська праця використовувалась різнобічно й продуктивно. Рабство перетвори­лося на класичне.

У VIII - VI ст. до н.е. прогрес у землеробстві (іригація) привів до відокремлення ре­месла від сільського господарства й розвитку торгівлі між окремими районами Греції. Розвиток обміну зумовив появу грошей, торгового капіталу, купців. Роз­вивалося будівництво житла, ткацтво, суднобудування, виготовляли кераміку. Продуктивність праці була високою, зростали міста. Сільське господарство роз­вивалось повільно, в ньому панувало двопілля.

Суспільство розпалося на два стани: вільних громадян і невільників.

У VIII - VI ст. до н.е. формувалися грецькі рабовласницькі міста - держа­ви, або поліси.

Найяскравішим прикладом рабовласницької держави була Спарта. Фізич­на праця для спартанців була принизливою, їхня справа - війна. Господарство Спарти було відсталим, грошовий обмін не набув розвитку.

У V - IV ст. до н.е. праця рабів стала продуктивною, вона активно викори­стовувалась у ремеслі. Були й державні раби.

У V ст. до н. е. рабовласництво в Греції набуло найвищого рівня розвитку, хоча економіка прогресувала дуже нерівномірно. Ремесло і торгівля розвивалися в незначній частині країни, на більшості ж територій переважали сільське госпо­дарство, землеробство і тваринництво. Зберігалася складна форма оренди землі.

У IV ст. до н.е. частково вводилося трипілля, удобрювались вапном поля, засто­совувалась борона з дерев'яними зубами, молотильна дошка тощо. З'явились на­укові трактати з сільського господарства.

. У 338 р. до н.е. Грецію завоювала Македонія, а в II ст. до н.е. Балканський півострів став здобиччю Ри­ма.