- •Предмет історії економіки та екон думки.
- •Методи наукових економічних досліджень.
- •3. Періодизація історії економіки та економ думки.
- •Характеристика господарського розвитку за первісної доби.
- •Особливості східного рабства.
- •8. Античний Рим: економічні причини розквіту й занепаду
- •10. Загальна характеристика господарства Європи в V- XV ст.
- •11. Особливості розвитку сільського господарства. Агрокультура і сільськогосподарська техніка 5-15ст.
- •12. Розвиток ремесел і міст у Середньовіччі
- •15. Основні аспекти розвитку господарства країн Західної Європи (16-17ст)
- •16. Особливості економічного розвитку країн Центральної, Південно-Східної, і Східної Європи(16-17ст)
- •17. Меркантилізм та його історичне значення
- •18. Суть промислового перевороту
- •19. Характеристика промислового перевороту у провідних країнах світу. Особливості промислового розвитку
- •20. Особливості промислового розвитку (17-19ст)
- •21. Класична школа політичної економії
- •22. Еволюція класичної політичної економії в першій половині 19ст.
- •23. Формування соціалістичних ідей
- •24. Основний зміст процесу індустріалізації
- •25. Аграрний розвиток провідних країн світу в період індустріалізації(19-20ст)
- •26. Формування світового ринку та перетворення сша у провідну індустріальну державу світу
- •27. Передумови виникнення та методологічні принципи маржиналізму й неокласичної теорії.
- •28.Формування і розвиток історичної школи.
- •29. Виникнення інституціоналізму і його розвиток на початку 20ст.
- •30. Промисловий переворот.
- •32. Суть індустріалізації в Україні.
- •33. Столипінська аграрна реформа, її прогресивне значення зрушення в сільському господарстві
- •34. Зародження і розвиток української кооперації.
- •35. Розвиток фінансово- кредитних відносин в Україні
- •36. Економічна думка в Україні (др. Пол. Хіх – поч. Хх ст.)
- •37. Подолання економічних наслідків першої світової війни.
- •38. Світова економічна криза («Велика Депресія») 1929-33 рр.
- •39. Історичні передумови виникнення і сутність кейнсіанства
- •41. Економіка країн світу в роки другої світової війни. Економічні наслідки другої світової війни
- •43. Індустріалізація сільського господарства
- •44. Основні форми і напрями розвитку міжнародних економічних відносин
- •45. Економічні концепції монетаристів
- •46. Теорії «економіки пропозиції» та «раціональних очікувань»
- •48. Неокейнсіанство та посткейнсіанство.
- •49. Динаміка світового господарського розвитку другої половини хх - початку ххі ст.
- •50. Економічний розвиток країн, що розвиваються. Основні риси стратегії їхніх економічних програм
- •51. Характерні особливості сучасних міжнародних економічних відносин
48. Неокейнсіанство та посткейнсіанство.
49. Динаміка світового господарського розвитку другої половини хх - початку ххі ст.
Друга половина ХХ ст. для економічно розвинутих країн характеризується якісно новим етапом економічного розвитку. Найважливішим фактором економічного розвитку є науково-технічний прогрес. Більшість інвестицій вкладається в сферу масового споживання й послуг, розвиток соціальної інфраструктури.
Найбільш динамічно розвивалась промисловість, в її структурі також відбулися структурні зміни: провідна роль залишилася за машинобудуванням, енергетикою, нафтохімією, виникали нові галузі виробництва. Інтенсивно розвиваються: оборонна промисловість, виробництво енергоносіїв, фармацевтика, обробна промисловість. З середини 70-х рр. ХХ ст. швидкими темпами росло виробництво комп'ютерів.
Процеси механізації, машинного виробництва продукції, концентрації виробництва відбуваються в сільському господарстві, яке перетворюється на індустріальну галузь.
Запровадження новітніх технологій у виробництві привело до зниження затрат, збільшення обсягів і асортименту товарів і послуг. Зросла роль і соціально-економічне значення інформації, розвиваються засоби масової інформації. Зростають капіталовкладення у невиробничу сферу - на освіту, науку, медицину.
Невід'ємною рисою цих процесів є зростання ролі держави в економічних процесах. І як наслідок - зростає доля державної власності. В більшості країн світу відбувається державне регулювання економікою. Інструментів такого регулювання використовувалось багато, залежно від того, яка економічна (теоретична) модель була взята за основу.
У 50-60-х рр. ХХ ст. в найбільш розвинутих країнах світу - США, Канаді, Швеції, Японії, Великобританії, Франції, Західній Німеччині, Швейцарії, Бельгії, Нідерландах та деяких інших країнах склалася економічна система, яка поєднала ринкові принципи організації господарства і систему соціальних гарантій і програм - соціально орієнтована ринкова економіка або змішана економіка. Характерною ознакою її був високий рівень доходів та споживання переважної більшості населення.
Завдяки досягнутим економічним успіхам з 90-х років ХХ століття триває поступова економічна інтеграція, що є закономірністю на шляху до загальної глобалізації соціально-економічних процесів.
50. Економічний розвиток країн, що розвиваються. Основні риси стратегії їхніх економічних програм
Особливості ринкового господарства в країнах, що розвиваються, відбиваються в специфічних умовах формування в них ринкових відносин: загальна техніко-економічна відсталість, загальний контраст між сучасними товарними формами господарювання й традиційними нетоварними формами, наявність розвиненого ринкового господарювання передових країн світу.
Згідно з класифікацією ООН виділяють три групи:
До першої належать нові індустріальні країни (НІК) - Аргентина, Бразилія, Мексика, Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сянган, Сінгапур та країни, створеної в 1960 р.
До другої групи входять 33 країни Південно-Західної, Південної та Південно- Східної Азії ( Індія, Пакістан, Сирія, Лівія та ін..), дохід на одного жителя в яких перевищив 415 дол.
Третя група - це країни, де ВВП на душу населення складає менше, ніж 350 дол., рівень рівень освіти - менше 20%, частка переробної промисловості - менше 10%. До них належать 48 слаборозвинених країн Центральної та Південної Африки. В 1974 р. здобули незалежність португальські колонії - Ангола, Мозамбік, Гвінея-Бісау, а з 1989 р. - Намібія.
Після краху колоніальної системи ООН сформулювала міжнародну стратегію на 60-ті роки ХХ ст. як концепцію розвитку навздогін. Автори концепції - У.Ростоу, Р.Нурксе та ін. Вони передбачали на перше десятиліття зростання економіки країн, що розвиваються, щорічними темпами на рівні 5%. Однак концепція не враховувала специфіки країн, а тому була приречена на провал.
У 70-ті роки ХХ ст. стратегія розвитку була запропонована у виді концепції основних потреб. Автори - Х.Ченері, Р.Робінсон, І.Адельман. У ній передбачалось збільшення інвестицій в економіку, підвищення зайнятості в традиційних секторах економіки, збільшення державної допомоги найменш забезпеченим верствам населення.
Стратегія розвитку країн третього світу у 80-х роках минулого століття мала три концепції - основних потреб, колективної опори на власні сили і нового міжнародного порядку. Вони були орієнтовані на прискорену інтеграцію з розвинутими країнами.
Країни, що розвиваються, за всіх обставин їх розвитку, мають спільні риси в економічному розвитку:
займають особливе місце у світовому господарстві, що пояснюється нерозвиненими або слабкорозвиненими товарними формами господарювання;
низький рівень розвитку продуктивних сил;
соціально-економічна відсталість;
низький життєвий рівень населення.