2. Що можна сказати про месопотамську писемність?

Відповідь: Саме Месопотамію можна вважати батьківщиною писемності. Її винайшли, аби полегшити бухгалтерію, що значно ускладнилася у розвиненому міському та храмовому господарстві.  Месопотамська писемність у своїй найдавнішій піктографічній формі з'явилася на рубежі 4-3 тис. до н.е. Клинописне письмо на глиняних табличках із середини ІІ тис. до н.е. стало засобом міжнародного спілкування на Близькому Сході, а згодом було покладено в основу фінікійського, на базі якого було створено грецьку абетку.

29.Коротко Охарактеризуйте ранню японську літературу.

Відповідь: Багато що з ранньої літератури Японії було написано жінками, оскільки чоловіки писали за допомогою китайських ієрогліфів, тоді як жінкам заборонялося займатися освітою і вивчати іноземні мови, тому більшість рукописів були написані на оригінальній японській мові (hiragana). Серед цих ранніх жіночих авторів - Murasaki Shikibu, яка написала одну з найважливіших і відоміших літературних робіт в японській літературі - розповідь Genji, в якій оповідає про інтриги в судах стародавньої Японії.

36. Що таке Веди?

Відповідь: Веди - у перекладі із санскриту "знання" (звідси походить і українське слово "відати") - найдавніші пам'ятки староіндійської словесності створені на межі II-І тис. до н. е., найвідомішими з яких є Ригведа (збірка релігійних гімнів) та Атхарведа (збірка заклинань ). Як священні тексти брахманізму веди вважалися божественним, шруті ("почуте"), тому століттями не фіксувалися на письмі, а передавалися усно.

33. Що таке кабукі-одорі?

Відповідь: У 16 столітті в Японії з'явився новий жанр «дивакувати танців» — кабукі-одорі, які виконувалися у багатолютних місцях столичного регіону. Його засновницею вважають жінку Ідзумо Окуні, жрицю святилища Ідзумо. В основу танців лягли так звані буддистські "танцювальні молитви " одорі-ненбуцу, що були популярними у 13 — 14 століттях. «Дивакуваті танці» Акуні супровожджувалися короткими простолюдинськими піснями коута на противагу довгим гімнам імператорського двору. Вони виконувалися без інстуремнтального акомпаніменту, в танці з віялом.

Шиманський Микола

І́нки

І́нки — правлячий клан народу кечуа, що мешкав на території сучасного Перу і створив велику централізовану імперію зі столицею у місті Куско в Андах. Історично інками називали лише чоловічу частину клану правителів (жінок з клану називали пальями чи н'юстами, а правлячу палью — койя). Однак зараз в побуті словом інки називають усіх підданих синів Сонця. Імперія інків існувала досить короткий час — з 1438 року до 1533р.

Археологічні дослідження показують, що велика кількість цивілізаційних здобутків була успадкована інками від попередніх цивілізацій, а також від підкорених ними сусідніх народів. До появи на історичній арені інків у Південній Америці існував ряд цивілізацій: іка (відомі своєю кольоровою керамікою та ірригаційними системами), Варі (їх держава була прообразом імперії інків), Чан-Чан (характерна кераміка та архітектура), Наска (відомі тим, що створили так звані лінії Наска, а також своїми системами підземних водопроводів, керамікою).

Імперія інків простягалась довгою смугою у Південній Америці з півночі на південь і включала частини територій сучасних Колумбії, Чилі, Перу, Болівії, Еквадору, Аргентини.

Писемність інків називається кіпу. Кі́пу — прадавня писемна й рахункова система інків і їх попередників в Андах. Своєрідна писемність: являє собою складні мотузкові сплетення й вузлики, виготовлені з вовни південноамериканських верблюдових (альпаки та лами) або з бавовни.

Відомо, що інки були чудовими ткачами. Дівчата змалечку навчались ткати вовняний одяг, збирати рослини, що використовувались як барвники.

Одяг інків різнився в залежності від соціального положення людини. Однак, найчастіше це була туніка, що сягала колін. Туніка підкреслювала офіційний статус людини. На ній вільно носилось щось на зразок покрову, чи плаща. На ногах вони носили плетене взуття, шкіряні сандалі. Інки використовували головні убори. У високогір'ї одяг робився з вовни.

У інків була добре розвинена кераміка та обробка металів. Обробка металів інками дуже нагадує мистецтво Чіму. Це також можна пояснити тим, що після завоювання королівства Чімор найкращі ковалі культури Чан-Чан були переміщені в Куско.

Інки володіли мистецтвом муміфікації.

Підтримувати цілісність такої обширної імперії інкам допомагала вражаюче розвинена система доріг. Вони побудували приблизно 22 530 кілометрів доріг, які непогано збереглись до нашого часу.

У своїх містах, подібно до римлян інки створювали акведуки (водопроводи).

Питання до тебе: