4. Загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання

Ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідацій­ною комісією, яку створює власник (власники) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представники (органи) або інший визначений законом орган, якщо інший порядок її утворення не передбачений ГКУ. Ліквідувати суб'єкт господарювання може також уповноважений на це орган управління суб'єкта, що лік­відується.

Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок і визначає строки здійс­нення ліквідації, а також строк для подання претензій кредито­рами, що не може бути менший за два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який здійснює ліквіда­цію суб'єкта господарювання, вміщує у друкованих органах по­відомлення про його ліквідацію та про порядок і строки подання кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально в письмовій формі у встановлені ГКУ чи спеціаль­ним законом строки.

Водночас ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, і виявлення вимог кредиторів з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господа­рювання.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господа­рювання, що ліквідується, розраховується з кредиторами, скла­дає ліквідаційний баланс і подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність і повнота ліквіда­ційного балансу повинні бути перевірені у встановленому зако­нодавством порядку.

Порядок розрахунків з кредиторами при ліквідації суб'єкта господарювання

Претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквіду­ється, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено ГКУ та законами України.

Черговість і порядок задоволення вимог кредиторів встанов­люються відповідно до закону.

Претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта господарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники в місячний строк після одержання повідом­лення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються по­гашеними.

Майно, що залишилося після задоволення претензій кредито­рів, використовується за вказівкою власника.

5. Підприємство: поняття, види і організаційні форми

5.1. Підприємство як організаційна форма господарювання

Підприємство — це самостійний суб'єкт господарювання, ство­рений компетентним органом державної влади або органом міс­цевого самоврядування чи іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійс­нення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої госпо­дарської діяльності в порядку, передбаченому ГКУ та відповід­ними законами України.

Підприємства можуть створюватись з метою здійснення як підприємництва, так і некомерційної господарської діяльності.

Якщо законом не встановлено інше, підприємство діє на ос­нові статуту.

Підприємство є юридичною особою, що має відокремлене май­но, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку з власним найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб (ст. 62 ГКУ).

Підприємства в Україні здійснюють діяльність відповідно до вимог ст. 62-71 ГКУ, якщо інше щодо підприємств окремих видів не передбачено ГКУ відповідними законами України.

Якщо чинним міжнародним договором України, згоду на обо­в'язковість якого надано Верховною Радою України, встановле­но інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про підприємства, то застосовуються правила міжнародного до­говору.