12. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Поняття зовнішньоекономічної діяльності. Нормативні акти, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. Спеціальні вимоги щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Ліцензування та квотування. Зовнішньоекономічний договір: поняття і види, зміст, форма, порядок укладання, зміни та розірвання.

Правовий режим іноземних інвестицій: поняття іноземних інвестицій та іноземного інвестора, форми іноземних інвестицій, об'єкти інвестування, правове становище підприємства з іноземними інвестиціями, державне регулювання іноземного інвестування, гарантії захисту прав іноземних інвесторів.

Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон: поняття та види вільних економічних зон, порядок створення спеціальних (вільних) економічних зон, управління вільними економічними зонами, особливості правового регулювання господарської діяльності у спеціальних (вільних) економічних зонах; порядок ліквідації спеціальних (вільних) економічних зон.

Семінарське заняття

Література

Щербина B.C. Господарське право України. - К.: Атіка, 2001.

Ніколаєва Л.В., Старцев О.В., Пальчик П.М., Іваненко Л.М. Підприємницьке право. - К.: Істина, 2001.

Щербина B.C. Господарське право. Практикум. - К.: Юрінком Інтер, 2001.

Ніколаєва Л.В. Комерційне право. Практикум. - К., 2001.

Конституція України, 28.06.03.

Господарський кодекс, 16.01.03.

Цивільний кодекс, 16.01.03.

Земельний кодекс, 25.10.01.

Господарський процесуальний кодекс України, 06.11.91 (назва у редакції Закону України від 21.06.01 № 2534).

Повітряний кодекс України, 04.05.93.

Кодекс торговельного мореплавства, 23.05.95.

Про власність: Закон України від 07.02.91 № 697.

Про господарські товариства: Закон України від 19.01.91 № 1576.

Про форми власності на землю: Закон України від 30.01.92 № 2073.

Про охорону праці: Закон України від 14.10.92 № 2694

Про оренду державного та комунального майна: Закон України

від 14.04.95 № 2269.

Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.94 № 334 (в редакції Закону України від 22.05.97 № 283 із змінами і доповненнями).

Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності: Закон України від 03.03.98 № 147.

Про джерела фінансування органів державної влади: Закон України від 30.06.99.

Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.99 № 996.

Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти: Закон України від 22.02.2000 № 1490.

Про управління майном підприємств, установ і організацій, що є у загальнодержавній власності: Постанова Верховної Ради України від 14.02.92 №2116.

Про управління майном, що є у загальнодержавній власності: Декрет Кабінету Міністрів України від 15.12.92 № 8. Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств: Декрет Кабінету Міністрів України від 31.12.92 № 24.

Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.91 № 959.

Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.91 № 1560.

Про заставу: Закон України від 02.10.92 № 2654.

Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.91 № 1023 (у редакції Закону України від 15.12.93 № 3682) із змінами і доповненнями.

Про міжнародні договори України: Закон України від 22.12.93 № 3767.

Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24.02.94 №4002.

Про транспорт: Закон України від 10.11.94 № 232.

Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоеконо­мічних відносинах: Закон України від 15.09.95 № 327.

Про поставки продукції для державних потреб: Закон України від 22.12.95 №493.

Про державний матеріальний резерв: Закон України від 24.01.97 №51.

Про електроенергетику: Закон України від 16.10.97 № 575.

Про оренду землі: Закон України від 06.10.1998 № 161.

Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності: Закон України від 23.12.98 №351.

Про державне оборонне замовлення: Закон України від 03.03.99 № 464.

Про гербовий збір: Закон України від 13.05.99 № 643.

Про концесії: Закон України від 16.07.99 № 997.

Про угоди про розподіл продукції: Закон України від 14.09.99 № 1039.

Про транзит вантажів: Закон України від 20.10.99 № 1172.

Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти: Закон України від 22.02 00 № 1490.

Про перевезення небезпечних вантажів: Закон України від 06.04.00 № 1644.

Про майнову відповідальність за порушення умов договору (контракту) при виконанні робіт на будівництві об'єктів: Закон України від 06.04.00 № 1641.

Про планування та забудову територій: Закон України від 20.04.00 № 1699.

Про укладення договорів оренди приміщень підприємствами й організаціями торгівлі, громадського харчування та сфери послуг: Закон України від 29.12.92 № 20.

Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності: Постанова Верховної Ради України від 19.12.92 № 2889.

Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів): Наказ Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України від 05.10.95 № 75.

Вступ.

Як відомо, одним зі стратегічних на­прямків зовнішньоекономічної політики України є інтеграція до наднаціональних та глобальних структур і процесів. Це стосується насамперед проблем приєднання України до таких високорейтингових інституцій, як COT, ЄС, ЄЕП. Проте становлення цього законодавства відбувається надто повільно з двох причин. Пер­ша полягає в тому, що з розпадом СРСР Україна успадкувала суперечливу систему управління економікою: монополію держав­ної власності, низьке мотиваційне середовище підприємницької діяльності, низьку ефективність господарювання, субсидиційний характер виробництва тощо. Друга причина — хибність вибору економічної політики. Проаналізувавши розвиток економіки Укра­їни в перші роки незалежності, бачимо, що було вибрано хибний економічний шлях. Так, було взято курс на грошово-кредитну експансію, збільшення видатків бюджету, дефіцит якого покри­вався прямою емісією національного банку. Не функціонували механізми економічної відповідальності за результати господар­ської діяльності, здійснювався патерналізм (субсидування) не­ефективних виробництв, а боротьба з монополією відбувалась за рахунок руйнування виробничих комплексів. У цей період зни­зились рівні соціальної спрямованості економіки, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспіль­ства і держави. З метою вирішення зазначених проблем було прийнято низку пакетів (поколінь) господарсько-правових ак­тів. Зокрема, це були закони України "Про зміну і доповнення Конституції Української РСР", "Про підприємництво", "Про ціни і ціноутворення", "Про захист прав споживачів", "Про підприєм­ства в Українській РСР", "Про власність", "Про банки і банків­ську діяльність", "Про систему оподаткування" та ін. Загалом господарське законодавство цього покоління забезпечувало роз­ширення прав підприємств, багатоманітність суб'єктів господа­рювання, певний розвиток конкуренції в народному господарстві. Основні напрямки реформування господарського законодавства значною мірою визначені у Програмі економічних реформ і полі­тики України, затвердженій Кабінетом Міністрів України в 1992 р. Законодавство того часу вже було спрямовано на комерціалі­зацію економіки. Проте значного підвищення ефективності гос­подарської діяльності підприємств не відбулося. Крім того, у подальшому у правовому регулюванні різних сфер життєдіяльності, у тому числі й у сфері господарсько-правового регулювання, почали утверджуватись як стійкі тенденції ринкового фундаменталізму або радикальної лібералізації економіки. Це призвело, по-перше, до дії в господарюванні принципу "дозволено все, що не заборонено", а по-друге (як результат) — до анархії в еконо­міці. Центральне місце в пакетах правових актів посідають до­кументи, спрямовані на приватизацію державної власності та реалізацію ідеї згортання ролі держави в управлінні народним господарством, зведення її функцій до збирання податків і вико­нання ролі "нічного сторожа". По-третє, з безлічі господарсько-правових актів, що приймались і належали до різних поколінь, багато було суперечливих. З метою усунення цих недоліків, по­силення публічних засад регулювання господарської діяльності, закріплення раціональної її організації у відповідних несуперечливих господарсько-правових актах було розроблено новий Гос­подарський кодекс України. Цей кодекс спрямований на забез­печення економічної багатоманітності та рівний захист державою всіх суб'єктів господарювання; свободи підприємницької діяль­ності в межах, визначених законом; обмеження державного ре­гулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забез­печення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конку­ренції в підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист націо­нального товаровиробника; заборону незаконного втручання орга­нів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст. 6 ГКУ).

Центральне місце серед господарюючих суб'єктів у системі правового регулювання господарської діяльності посідає підпри­ємство. За умов поступового переходу до ринкових відносин розши­рюється і вдосконалюється сфера правового регулювання суспіль­них відносин, пов'язаних із здійсненням господарської діяльнос­ті. У цьому зв'язку підвищуються вимоги до майбутніх фахівців управлінців, які вимагають наявності ще ґрунтовніших знань господарського права та практичних навичок застосування пра­вових норм при здійсненні суб'єктами господарювання господар­ської діяльності.

Запровадження в Україні законодавче врегульованого на рівні кодексу механізму подання та використання державної допомо­ги у сфері розвитку господарських відносин сприяло стимулю­ванню на загальних засадах економічного розвитку менш роз­винених чи пріоритетних галузей, регіонів, окремих суб'єктів господарювання, що зумовило підвищення загального добро­буту та розвиток економіки держави загалом. Єдині підходи до подання державної допомоги покликані сприяти усуненню не­рівності між суб'єктами господарювання та їх зарубіжними кон­курентами, позбавити останніх можливості використовувати подання державної допомоги в України для ініціювання необґрунтованих антидемпінгових та інших захисних заходів, що безпідставно обмежують українських товаровиробників на сві­тових ринках.

Основна мета пропонованого посібника — сформувати систему правових знань, основних інститутів господарського права на основі базових знань з правознавства, цивільного права та інших галузевих і міжгалузевих правових дисциплін.

Завдання посібника — сформувати навички роботи з норма­тивними документами; уміння розв'язувати конкретні правові ситуації, що виникають у господарській діяльності, на основі національного та міжнародного законодавства; здатність реалі­зовувати право у різних сферах діяльності, усвідомлювати відпо­відальність при здійсненні юридичне вагомих дій.

Вивчення комерційного права крім зазначеного передбачає вміння застосовувати здобуті знання на практиці, що може бути досягнуто застосуванням збалансованої методики, що поєднує вивчення теоретичних аспектів господарського права та їх прак­тичне застосування на семінарських заняттях за допомогою ви­рішення конкретних ситуацій з урахуванням практичних навичок