- •Пояснювальна записка
- •Орієнтовний тематичний план
- •1. Поняття, метод та система комерційного права
- •2. Господарське законодавство
- •3. Суб'єкти господарського права
- •4. Правове регулювання відносин власності
- •5. Господарський договір
- •Практичне заняття
- •6. Відповідальність у господарських правовідносинах
- •Практичне заняття
- •7. Правове регулювання банкрутства
- •Практичне заняття
- •8. Правові засади антимонопольного регулювання
- •9. Правове регулювання приватизації державного майна
- •Практичне заняття
- •10. Правове регулювання біржової діяльності
- •11. Правове регулювання цін та ціноутворення
- •12. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Семінарське заняття
- •Тема 1. Теоретичні основи правового регулювання господарської діяльності
- •1. Поняття, предмет, методи і типи правового регулювання господарської діяльності
- •2. Механізм і стадії правового регулювання господарської діяльності
- •3. Роль держави у функціонуванні механізму правового регулювання суспільних відносин
- •4. Ефективність правового регулювання господарських відносин
- •5. Підприємництво як вид господарської діяльності
- •Тема 2 Суб'єкти господарювання
- •1. Загальні засади, поняття і види суб'єктів господарювання
- •2. Загальні умови створення і державної реєстрації суб'єктів господарювання
- •3. Припинення діяльності суб'єкта господарювання
- •4. Загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання
- •5. Підприємство: поняття, види і організаційні форми
- •5.1. Підприємство як організаційна форма господарювання
- •5.2. Види і організаційні форми підприємств
- •5.3. Організаційна структура та управління підприємством
- •5.4. Майно підприємства
- •5.5. Господарські відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями та громадянами і зовнішньоекономічна діяльність підприємства
- •5.6. Соціальна діяльність підприємства
- •5.7. Об'єднання підприємств
- •5.8. Облік і звітність підприємства
- •6. Державні та комунальні унітарні підприємства
- •6.1. Державні унітарні підприємства
- •6.2. Комунальні унітарні підприємства
- •7 Господарські товариства
- •7.1. Поняття і види господарських товариств
- •7.2. Правове становище акціонерних товариств
- •7.3. Установчі документи і порядок державної реєстрації господарського товариства
- •7.4. Майно і майнові відносини в господарських товариствах
- •7.5. Права і обов'язки учасників господарського товариства
- •7.6. Управління господарським товариством
- •7.7. Облік і звітність господарського товариства
- •7.8. Припинення діяльності господарського товариства
- •8. Підприємства колективної власності
- •8.1. Поняття і види підприємств колективної власності
- •8.2. Правові засади діяльності підприємств споживчої кооперації
- •9. Приватні підприємства та інші види підприємств
- •9.1. Правове становище приватних підприємств
- •9.2. Селянське (фермерське) господарство: поняття і правове становище
- •9.3. Правове положення орендного підприємства
- •9.4. Правове становище підприємств з іноземними інвестиціями
- •9.5. Правове становище іноземних підприємств
- •10. Об'єднання підприємств
- •10.1. Поняття і види об'єднань підприємств
- •10.2. Організаційно-правові форми об'єднань підприємств
- •10.3. Правовий статус підприємства — учасника об'єднання підприємств
- •10.4. Правове положення промислово-фінансових груп
- •10.5. Асоційовані підприємства. Холдингові компанії
- •11. Громадянин як суб'єкт господарювання. Особливості правового статусу інших суб'єктів господарювання
- •11.1. Громадянин у сфері господарювання
- •11.2. Особливості статусу іноземних суб'єктів господарювання
- •Тема 3 Майнова основа господарювання
- •1. Майно суб'єктів господарювання
- •1.1. Правовий режим майна суб'єктів господарювання
- •1.2. Майно і джерела його формування у сфері господарювання
- •1.3. Особливості правового режиму державного майна у сфері господарювання
- •1.4. Прибуток (дохід) суб'єкта господарювання
- •1.5. Підстави виникнення майнових прав і обов'язків. Майновий стан і облік майна суб'єкта господарювання
- •1.6. Приватизація державних та комунальних підприємств
- •2. Використання природних ресурсів у сфері господарювання
- •2.1. Правовий режим використання природних ресурсів у сфері господарювання
- •2.2. Права і обов'язки суб'єктів господарювання щодо використання природних ресурсів
- •3. Використання в господарській діяльності прав інтелектуальної власності
- •3.1. Загальні положення правового регулювання відносин щодо використання в господарській діяльності прав інтелектуальної власності
- •3.2. Правомочності суб'єктів господарювання щодо використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка
- •3.3. Правомочності суб'єктів господарювання щодо використання торговельної марки
- •3.4. Правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційного найменування
- •3.5. Правомочності суб'єктів господарювання щодо використання географічного зазначення
- •3.6. Правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційної таємниці
- •4. Цінні папери в господарській діяльності
- •4.1. Цінні папери та їх види
- •4.2. Умови, порядок випуску і придбання цінних паперів суб'єктами господарювання
- •4.3. Державне регулювання ринку цінних паперів
- •5. Корпоративні права
- •5.1. Зміст корпоративних прав
- •5.2. Реалізація і оцінка корпоративних прав держави
- •6. Особливості управління господарською діяльністю в державному секторі економіки
- •Тема 4 - 5
- •1. Поняття та ознаки господарського договору
- •2. Укладання, зміна і розірвання господарських договорів
- •3. Визнання господарських договорів недійсними і неукладеними
- •4. Попередній договір
- •5. Виконання господарських договорів
- •6. Заходи забезпечення виконання господарських зобов'язань
- •6.1. Неустойка
- •6.2. Порука
- •6.3. Гарантія
- •6.4. Завдаток
- •6.5. Застава
- •6.6. Притримання
- •7. Відповідальність за порушення договірних зобов'язань
- •7.1. Відшкодування збитків
- •7.2. Штрафні санкції
- •7.3. Оперативно-господарські санкції
- •Тема 6. Правове регулювання біржової діяльності.
- •1. Поняття про біржову діяльність.
- •1.1 Біржова торгівля як основа біржової діяльності.
- •1.2 Функції біржі.
- •1.3 Види бірж.
- •2. Товарна біржа та принципи її діяльності.
- •2.1 Формування товарних ринків
- •2.2 Біржовий товар
- •2.3 Учасники біржової торгівлі
- •2.4 Біржові угоди та їх види.
- •2.5 Розрахунки й гарантії виконання біржових контрактів
- •2.6 Організація біржових торгів
- •2.7 Відповідальність за порушення правил біржової торгівлі та розгляд спорів
- •2.8 Правила поведінки членів біржі та учасників торгів
- •Тема 7. Зовнішньоекономічна діяльність
- •1. Поняття і види зовнішньоекономічної діяльності. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •1.1. Поняття і види зовнішньоекономічної діяльності
- •1.2. Зовнішньоекономічні договори (контракти)
- •1.3. Захист державою прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
- •2. Іноземні інвестиції
- •2.1. Види і форми здійснення іноземних інвестицій
- •2.2. Правовий режим іноземних інвестицій
- •2.3. Діяльність суб'єктів господарювання з іноземними інвестиціями в Україні
- •3. Спеціальні (вільні) економічні зони
- •4. Концесії
- •5. Інші види спеціальних режимів господарської діяльності
- •Рецензія на навчальний посібник "Комерційне право" викладача Бобринецького сільськогосподарського технікуму.
6.2. Порука
Поняття поруки
Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Іншими словами, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, причому як частково, так і у повному обсязі.
Порука в літературі називається одним з найбільш дієвих способів забезпечення зобов'язань. Це пояснюється тим, що перед кредитором відповідальним є не боржник, який не виконав зобов'язання, а нові особи, майновий стан яких не викликає сумнівів у кредитора, що не є притаманним іншим способам забезпечення виконання зобов'язання1.
Укладення договору поруки може бути обумовлене як бажанням сторін (насамперед кредитора) основного договору, так і вимогами закону. Згідно з п. 8.8 ст. 8 Закону України від 21 грудня 2000 р. № 2181-ПІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлюється можливість укладення договору податкової поруки, за яким банк-поручитель зобов'язується перед податковим органом відповідати за належне виконання платником податків обов'язків із погашення його податкового зобов'язання або податкового боргу.
Характеристика поруки
1. Відносини поруки оформляються договором, укладеним у письмовій формі — за загальним правилом у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення договорів поруки у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо (ст. 181 ГК України). Недодержання письмової форми тягне недійсність договору поруки.
Відносини поруки не можна вважати встановленими за листом особи із пропозицією виступити поручителем, оскільки подібний лист не є договором.
2. Поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Насамперед це означає, що Договір поруки укладається між поручителем та кредитором.
Існує декілька варіантів встановлення відносин поруки за Договором. Це може бути окремий договір між кредитором і поручителем (див. схему 4); договір за участю кредитора, поручителя і боржника. Законодавство також не забороняє об'єднувати договір поруки із основним зобов'язанням, де поручитель бере участь як третя особа разом із кредитором і боржником1. Зазвичай боржник не бере участі в договорі поруки. Проте він не позбавлений права укласти з поручителем договір про надання поруки. Хоча відносини боржника і поручителя не обов'язково оформляються договором; для їх встановлення достатньо листа боржника із відповідним проханням.
Самостійним способом забезпечення господарських зобов'язань є майнова порука. За змістом ст. 11 Закону України "Про іпотеку" за договором майнової поруки майновий поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку іпотекою нерухомого майна, що належить майновому поручителю. На відносини майнової поруки не поширюються норми, що регулюють інститут поруки; вона регулюється винятково нормами щодо застави нерухомого майна (див. схему 5). У цьому разі майновий поручитель є іпотекодавцем відповідно до іпотечного договору і несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання боржником. У разі порушення боржником основного зобов'язання майновий поручитель відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки.
3. Згідно з ч. З ст. 553 ЦК України поручителем може бути одна особа або кілька осіб. На відміну від загальних ЦК і ГК України, спеціальне законодавство встановлює певні обмеження на участь у відносинах поруки. Так, Закон України від 12 липня 2001 р. № 2664-ІП "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у п. 7 ч. 1 ст. 4 відносить надання поруки до фінансових послуг; відповідно, на ці відносини поширюється ст. 5 зазначеного Закону, яка дозволяє надавати фінансові послуги фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності.
Оскільки законодавство не містить прямого дозволу на надання фізичними особами поруки, відповідно поручителями можуть виступати лише юридичні особи, причому ті, що мають статус фінансових установ. Частина 4 ст. 5 Закону надає можливість надавати окремі фінансові послуги (в тому числі поруки) юридичним особам, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, в порядку, передбаченому Положенням про надання окремих фінансових послуг юридичними особами — суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затв. розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22 січня 2004 р. № 21.
Поручителем же за договором податкової поруки може бути виключно банк (п. 8.8 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").
4. Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщ0 договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (див. схему 6). За змістом ст. 543 ЦК України це означає, що кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Норма щодо солідарної відповідальності боржника і поручителя є диспозитивною, що, в свою чергу, не виключає встановлення субсидіарної відповідальності цих осіб (див. схему 7). В такому разі кредитор має право вимагати від поручителя сплати заборгованості тільки в разі відсутності у боржника грошових коштів, необхідних для належного (повного) виконання зобов'язання.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, то і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Отже, договором поруки може бути встановлено обмежену відповідальність поручителя, наприклад, шляхом визначення суми поруки або шляхом посилання на визначену частину збитків, за погашення яких поручитель несе відповідальність'. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
5. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, тому він має право зворотної вимоги до боржника (право регресу). Крім того, відповідно до ст. 558 ЦК України поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.
6. Стаття 559 ЦК України встановлює випадки припинення поруки. Порука припиняється:
- з припиненням забезпеченого нею зобов'язання;
- у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;
— якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;
- у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;
- після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.