4. Попередній договір

Статтями 6, 42, 43 ГК України проголошено принцип свобо­ди підприємницької діяльності, що означає право підприємців без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. В процесі такої діяльності між суб'єктами підприємницької діяльності складаються певні взаємовідносини, юридичним оформленням яких найчастіше є договір; відповідно, означений принцип свободи підприємниць­кої діяльності знаходить своє втілення і в господарських догово­рах. В цьому контексті він означає можливість вільного вияву волі сторін на вступ у договірні відносини, можливість вільного обрання партнера майбутнього договору тощо¹.

Із принципом свободи договору тісно пов'язана можливість укладання суб'єктами підприємницької діяльності попередніх договорів. Адже таке укладання є своєрідним обмеженням свободи підприємницької діяльності, яке, щоправда, впровад­жується власне підприємцями за взаємної згоди.

Поняття попереднього договору

За змістом ст. 182 ГК України (ст. 635 ЦК України) попереднім вважається договір, згідно з яким суб'єкт господарювання зо­бов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Характеристика попереднього договору

1. Предметом попереднього договору є укладення в майбут­ньому основного господарського договору.

Насамперед слід зазначити, що намір сторін укласти в май­бутньому основний договір закріплюється саме за допомогою договірної конструкції — попереднього договору. Як ЦК (ч. 4 ст. 635), так і ГК України (ч. 6 ст. 182) спеціально зазначають, що угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ній немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили

попереднього договору, не визнається попереднім договором і це породжує юридичних наслідків. До укладення попередніх поговорів не застосовується загальний порядок укладення гос­подарських договорів.

2. Основний господарський договір укладається на умовах, передбачених попереднім договором.

На практиці виникає питання про те, які умови можна вважати істотними в попередньому договорі. Судячи з вищенаведеного визначення, ними можна вважати обов'язок у май­бутньому укласти основний договір, а також строки укладення такого договору. В попередньому договорі повинні зазнача­тися умови, що є істотними, в свою чергу, для основного до­говору. Проте, як вірно зазначається в юридичній літературі, в попередньому договорі можуть зазначатися лише деякі, а не всі істотні умови основного договору. Це обґрунтовується тим, що якщо б на момент виникнення договірних правовідносин були всі істотні умови основного -договору, то відпала б не­обхідність в укладенні попереднього договору¹. Хоча при цьому зберігається ймовірність того, що в майбутньому, коли ви­значаться всі істотні умови основного договору, його укла­дення в силу як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників втратить актуальність (економічну доцільність) для однієї з його сторін.

Згідно із ч. 2 ст. 182 ГК України попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. У цьому договорі ви­значається і порядок погодження істотних умов майбутнього договору, які не передбачені попереднім договором (абз. 3 ч. 1 ст. 635 ЦК України).

Попередній договір може містити й ті умови, що їх необхід­но оперативно виконувати до моменту укладення основного договору. Іншими словами, деякі умови попереднього договору повинні виконуватися після його укладення незалежно від строку Укладення основного договору. Після з'ясування решти умов виникає можливість укласти основний договір, у якому можна буде здійснити коригування того, що було виконане за поперед­нім договором.

3. Основний господарський договір повинен бути укладений У певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору. Вказівка на те, що законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору, міститься в абз. 2 ч. 1 ст. 635 ЦК України.

Попередній договір не можна вважати способом забезпечен­ня виконання основного договору. Незважаючи на те, що по­передній договір тісно пов'язаний із майбутнім основним дого­вором, цей договір укладається і діє незалежно від укладання основної угоди. З моменту укладення основного договору попе­редній договір припиняється як такий, що виконаний належним чином (ст. 599 ЦК України).

Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попе­реднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект до­говору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Перевагами попереднього договору є можливість притягнення до відповідальності за порушення його умов і, як наслідок, стягнення завданих цим збитків, в тому числі й не одержаних доходів (упущеної вигоди), а також укладення основних дого­ворів за рішенням суду (ст. 187 ГК України).

4. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, — у письмовій формі (абз. 4 ч. 1 ст. 635 ЦК України).