- •Тема 1. Концептуальні засади теорії стратегічного управління
- •Поняття стратегічного управління.
- •Характеристика системи стратегічного управління.
- •Значення стратегічного управління для підприємств.
- •Поняття стратегічного управління
- •Історичні етапи розвитку підходів стратегічного менеджменту
- •Характеристика системи стратегічного управління
- •1.3. Значення стратегічного управління для підприємств
- •Тема 2. Рівні стратегічних рішень та типологія стратегій підприємства
- •2.1. Рівні стратегічних рішень.
- •2.2. Типологія стратегій підприємства.
- •2.3. Види стратегій підприємства.
- •2.1. Рівні стратегічних рішень
- •2.2. Типологія стратегій підприємства
- •2.3. Види стратегій підприємства
- •Продуктово-товарні стратегії
- •Ресурсні стратегії
- •Функціональні стратегії
- •Конкурентні стратегії підприємства
- •Стратегія ринкової ніші (або сфокусована стратегія):
- •1) Дії, спрямовані на те, щоб протистояти сильним сторонам конкурента чи перевершити їх.
- •3) Одночасний наступ на декількох фронтах.
- •4) Захоплення незайнятих просторів.
- •5) Партизанська війна.
- •6) Удари, що випереджають.
- •Стратегії життєвого циклу корпорацій
- •Тема 3. Етапи стратегічного управління та особливості формування стратегії підприємства
- •Етапи стратегічного управління.
- •Цілі підприємства. Його місія.
- •Розробка стратегії підприємства.
- •3.1. Етапи стратегічного управління
- •3.2. Цілі підприємства. Його місія
- •Політика підприємства
- •Розробка стратегії підприємства
- •Тема 4. Стратегічне планування
- •4.2. Мета та принципи стратегічного планування в корпорації
- •Моделі стратегічного планування діяльності підприємства
- •Структура стратегічного плану
- •Досконалий захист• найвища якість
- •М. Луцьк Наше кредо – вітчизняне повинно бути найкращим
- •Тема 5. Стратегічний аналіз зовнішнього середовища підприємства
- •5.1. Поняття та об’єкти стратегічного аналізу
- •Методи стратегічного аналізу
- •Методика діагностики галузі
- •Порядок виконання:
- •Ключові фактори успіху та аналіз привабливості галузі
- •Оцінювання впливу споживачів
- •Оцінювання впливу партнерів та постачальників організації
- •Оцінка ступеня нестабільності зовнішнього середовища
- •Тема 6. Стратегічний потенціал підприємства та формування його стратегічних переваг
- •Діагностика внутрішнього стану підприємства
- •Завдання та стратегія організації
- •Оцінка стратегічного потенціалу
- •Оцінка конкурентоспроможності підприємства
- •Визначення конкурентоспроможності методом, заснованим на теорії ефективної конкуренції
- •Оцінка конкурентоспроможності корпорації на основі визначення конкурентоспроможності товару
- •Оцінка конкурентної позиції корпорації методом конкурентних переваг
- •Формування конкурентих переваг організації
- •Концепція ланцюга цінностей.
- •Swot-аналіз підприємства
- •Тема 7. Види стратегічного управління
- •Види систем управління.
- •Інформаційні компоненти системи стратегічного управління.
- •Характеристика видів стратегічного управління.
- •7.1. Види систем управління
- •Інформаційні компоненти системи стратегічного управління
- •7.3. Характеристика видів стратегічного управління
- •Тема 8. Портфельні стратегії та управління стратегічною позицією підприємства
- •Сутність та види портфельних стратегій підприємства
- •Портфельний аналіз підприємства
- •Стратегічна позиція підприємства. Оцінка привабливості стратегічні зони господарювання.
- •Матричні методи оцінки стратегічної позиції підприємства
- •Тема 9. Генерування стратегій та умови їх реалізації
- •Вибір стратегічних альтернатив.
- •Стратегічний набір підприємства.
- •Структури підтримки реалізації стратегії підприємства.
- •Вибір стратегічних альтернатив
- •Стратегічний набір підприємства
Тема 4. Стратегічне планування
4.1. Поняття стратегічного планування. Підходи до планування стратегій.
4.2. Мета та принципи стратегічного планування.
4.3. Моделі стратегічного планування діяльності підприємства.
4.4. Структура стратегічного плану.
4.1. Поняття стратегічного планування. Підходи до планування стратегій
Стратегічне планування - це адаптивний процес, за допомогою якого здійснюються регулярна розробка та корекція системи досить формалізованих планів, перегляд змісту заходів щодо їхнього виконання на основі безперервного контролю та оцінки змін, що відбуваються зовні та всередині підприємства. Стратегічне планування охоплює систему довго-, середньо- та короткострокових планів, проектів і програм, але головний змістовий акцент при цьому робиться на довгострокові цілі та стратегії їхнього досягнення. Стратегічне планування, як правило, поєднується з практикою стратегічного менеджменту.
Залежно від ступеня усвідомленості цілей, завдань і необхідних результатів діяльності підприємства, а також знань щодо специфіки функціонування об'єкта управління виокремлюють кілька способів (методів) встановлення стратегій (рис. 4.1) [72], на основі яких формують більш- менш обґрунтовані плани.
Рис. 4.1. Методи встановлення стратегій
Кожен із вищезгаданих методів має свої особливості: в першій ситуації невідомо, коли, що і як треба зробити, але є інтуїтивне відчуття необхідності змін. За таких умов значну роль відіграють досвід і знання керівників; в другій ситуації відомо, що робити, але невідомо як. Тут застосовується метод "проб і помилок, експерименту", який потребує участі висококваліфікованих експертів; у третій ситуації в оцінці ситуації та визначенні напрямків розвитку немає спільної згоди, але є науково-методичний та прикладний інструмент досягнення цілей. Тут основну увагу треба приділяти досягненню згоди; в четвертій ситуації для оцінки ситуації, визначення цілей і способів їхнього досягнення застосовуються інструментарій ЕОМ, системного аналізу, планування, підтримки, контролю тощо. Передбачається залучення спеціалістів різного фаху, відпрацювання конкретних процедур і взаємовідносин.
На можливості використання різних підходів щодо розробки планових стратегій вказує Г. Мінцберг [74]. Він описує три основних моделі:
"планову" - стратегія розробляється, виконується та оцінюється у плановому режимі із залученням спеціального штату висококваліфікованих фахівців, які за допомогою різних моделей і методів визначають можливі результати і знаходять найефективніший шлях досягнення цілей;
"підприємницьку" - використовуються більш неформальні методи побудови стратегій, що базуються на особистому досвіді керівника-підприємця, його знаннях щодо логіки функціонування галузі; ці чинники використовуються для формування "бачення" майбутнього бізнесу, яке враховується потім у планах, проектах і програмах;
"навчання на досвіді" - використовується в умовах нестабільного середовища, в якому розробка стратегій та користування ними є спонтанним, слабо контрольованим; тут велику роль відіграє керівник-підприємець.
Залежно від ролі керівника та вищого персоналу в розробці планових стратегій розрізняють такі підходи [62]:
Одноосібний підхід. У цьому випадку керівник є головним стратегом, він має вирішальний голос при аналізі, формуванні альтернатив і визначенні основних стратегій.
Підхід, побудований на делегуванні. Керівник делегує майже весь обсяг робіт підлеглим, найчастіше - спеціальним плановим чи іншим ланкам, які і формують дієвий стратегічний план.
Підхід, побудований на співробітництві. В цьому разі керівник спільно з плановими органами використовує допомогу майбутніх ключових виконавців. На цих засадах можна сформувати стратегію, збалансовану за змістом, термінами та досягти взаємодії виконавців.
4. Підхід, побудований на конкуренції, тобто в заохоченні підлеглих до участі в розробці стратегії, до боротьби за першість у висуванні ідей, пошуку найефективніших способів досягнення поставлених цілей. При цьому формування стратегії відбувається за допомогою майбутніх виконавців.
Практика процвітаючих підприємств доводить, що розробка стратегій, як правило, завершується формуванням більш або менш обґрунтованих планів, що мають складну внутрішню структуру; тобто на підприємстві постійно відбувається процес планування, однак ступінь його розвиненості визначається особливостями самого підприємства.