Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
АХП_Реком.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
24.11.2019
Размер:
479.23 Кб
Скачать

2 Характеристика основних показників родючості ґрунтів та оптимізація умов живлення сільськогосподарських культур

Найбільш важливими показниками родючості грунтів є: реакція грунтового розчину (рН), вміст гумусу, забезпечення азотом, що легко гідролізується, рухомим фосфором і обмінним калієм. Реалізувати потенціальні можливості рослин можливо лише за рахунок оптимізації всіх факторів навколишнього середовища, у тому числі режиму живлення.

2.1 Реакція ґрунтового розчину (рН)

При розміщенні культур в полях сівозмін дуже важливо враховувати їх відношення до кислотності ґрунту. Підвищена кислотність ґрунтового розчину створює несприятливі умови для росту і розвитку рослин, знижує ефективність мінеральних добрив. Кислотність ґрунту має градацію, яка наведена в таблиці 1.

Проте не всі культури однаково реагують на кислотність ґрунту. Так, озиме жито, овес, картопля, люпин, льон задовільно ростуть на ґрунтах із кислою реакцією ґрунтового середовища.. Озима пшениця, ячмінь, цукрові буряки, конюшина на сильно- та середньокислих ґрунтах знижують урожай на 19-39%.

Таблиця 1 – Оцінка ступеня кислотності грунтів

Ступінь кислотності

Значення рН (сольове)

Сильно кислі

менше 4,6

Середньо кислі

4,6 – 5,0

Слабо кислі

5,1 – 5,5

Близькі до нейтральних

5,6 – 6,0

Нейтральні

6,1 – 7,0

Лужні (засолені)

більше 7,0

По відношенню до кислотності ґрунтів (рНсол.) та вапнування сільськогосподарські культури діляться на 4 групи:

1 група – буряки (цукрові, кормові), конюшина, люцерна; вони найбільш чутливі до кислотності грунтів, потребують нейтральної реакції, витримують лужну і найбільш сильно реагують на вапнування;

2 група – озима пшениця, ячмінь, кукурудза, горох, вика, соняшник, просо, соя; потребують близької до нейтральної і нейтральної реакції – добре реагують на вапнування;

3 група – озиме жито, овес, гречка, тимофіївка; задовільно ростуть і розвиваються на слабокислих ґрунтах – позитивно реагують на вапнування;

4 група – картопля, льон, люпин; переносять підвищену кислотність і позитивно реагують на вапнування тільки на сильнокислих ґрунтах.

Можливе зниження урожаю сільськогосподарських культур на кислих ґрунтах наведено в таблиці 2.

Підвищення ефективної родючості кислих грунтів можливе лише при застосуванні комплексу агротехнічних і меліоративних заходів, серед яких основну роль відіграє вапнування кислих грунтів. Виходячи з відношення культур до реакції ґрунтового розчину, потрібну норму вапна слід внести в ґрунт з таким розрахунком, щоб його максимальна дія проявилась на культурах першої і другої груп й значно менше на культурах третьої та четвертої.

Для проведення вапнування кислих ґрунтів з місцевих меліорантів можна використовувати крейду та дефекат. На території Н.-Сіверського району експлуатується родовище крейди, яку можна застосовувати для вапнування кислих ґрунтів північної частини області. В зоні бурякосіяння хорошим вапняковим добривом для вапнування кислих ґрунтів є дефекат.

Результати польових і виробничих дослідів підтверджують перевагу дефекату, перед вапняковим борошном, завдяки наявності поживних речовин. Так, в перерахунку на суху речовину в ньому міститься 72-90% СаСО3, 0,2-0,4 азоту, 0,4-0,9 фосфору, 0,1-0,3 калію, а також до 10% органічної речовини.

При середній дозі внесення 5 т/га сухого дефекату, одночасно вноситься в ґрунт 10-20 кг азоту, 20-45 кг фосфору, 5-15 кг калію.

Дефекат доцільно використовувати при перевезенні його на відстань до 50 км.

Таблиця 2 – Вплив реакції грунтового розчину на рівень урожайності сільськогосподарських культур

Групи с.-г. культур, виділені по їх відношенню до кислотності ґрунтів

Сільського-сподарські культури

Ступінь кислотності, рН сольове і можливе зниження урожаю сільськогосподарських культур,%

сильна,

рН 4,5

і нижче

середня,

рН 4,6– 5,0

слабка,

рН 5,1-

5,5

близька

до ней-траль-ної,

рН 5,6 –

6,0

ней-траль-на,

рН 6,0 і вище

Переносять слабку, середню і сильну кислотність ґрунту

Картопля

Люпин

Льон

20

23

32

6

-

-

2

-

-

-

-

-

-

-

-

Переносять слабку і середню кислотність ґрунту

Овес

Озиме жито

Кукурудза

19

24

25

13

23

16

6

9

9

-

-

-

-

-

-

Переносять слабку кислотність ґрунту

Озима пшениця

Ячмінь

30

39

19

24

13

14

4

8

-

-

Знижують урожай і відзиваються на вапнування навіть при слабкій кислотності ґрунту

Конюшина

Цукровий буряк

39

38

33

28

17

16

10

9

-

-

Вапнування кислих ґрунтів проводиться лише на основі проектно-кошторисної документації, яку можна замовити в Чернігівському центрі “Облдержродючість”.

В області мають поширення засолені ґрунти з значенням рН – 7,2-8,5. Здебільшого вони розташовані в лісостеповій зоні, проте зустрічаються і в Поліссі. Засолення, в основному содове, приводить до пептизації колоїдної фракції ґрунту, а отже, і до погіршення його фізичних властивостей. Крім того натрій соди являється антагоністом калію, нестача якого значно знижує урожайність, особливо зернових культур. Можливе зниження урожаю сільськогосподарських культур на засолених ґрунтах показано в таблиці 3.

Таблиця 3 – Вплив засолення ґрунтів на урожайність сільськогосподарських культур

Групи с.-г. культур, виділені по їх відношенню до засолення ґрунтів

Сільського- сподарські культури

Ступінь засолення ґрунтів і можливе зниження урожаю сільськогосподарських культур, %

сильно

засолені

середньо

засолені

слабо

засолені

Переносять слабку, середню і сильну засоленість ґрунту

Цукровий буряк

Конюшина

22

25

12

14

8

2

Переносять слабку і середню засоленість ґрунту

Озиме жито

Ячмінь

29

25

20

19

13

11

Переносять слабку засоленість ґрунту

Овес

Озима пшениця

Просо

Горох, вика

Кукурудза

30

40

31

28

45

24

30

25

26

33

15

16

17

14

19

Найбільш ефективним прийомом покращання фізичних і агрохімічних властивостей засолених грунтів є їх гіпсування фосфогіпсом нормою 2-3 т/га. При відсутності цього меліоранту на таких ґрунтах слід висівати солевитривалі культури. Краще витримують содове засолення цукрові і кормові буряки, буркун, а також культури, які мають широкий інтервал значення рН – жито, гречка.