2.2 Вміст гумусу

Важливим чинником родючості ґрунтів є досягнення оптимального вмісту гумусу – комори поживних речовин. Орієнтовно оптимальний вміст гумусу в ґрунтових відмінах наведений в таблиці 4.

Основними шляхами підвищення вмісту гумусу в ґрунтах господарства є розширення травосіяння і застосування органічних добрив. Багаторічні трави здатні щорічно накопичувати 2-3 т/га гумусу, однорічні трави – 0,5-1,5 т/га в залежності від величини врожаю.

Таблиця 4 – Нижня межа оптимального вмісту гумусу в ґрунтових відмінах

Ґрунтова відміна	Вміст гумусу, %
Дерново-підзолисті	1,8 – 2,0
Світло-сірі опідзолені	2,1 – 2,2
Сірі опідзолені	2,3 – 2,5
Темно-сірі опідзолені	2,8 – 3,0
Чорноземи опідзолені	3,1 – 3,3
Чорноземи глибокі та неглибокі вилуговані	3,8 – 4,0
Лучно-чорноземні та чорноземно-лучні	3,5 –3,8
Дернові	2,8 – 3,0
Лучні	3,2 – 3,5

2.3 Основні елементи живлення рослин та умови застосування мінеральних добрив

Водночас із високоефективною роллю органічних добрив велике значення мають мінеральні добрива, внесена кількість яких повинна забезпечити недостачу поживних речовин для одержання запланованого урожаю, компенсувати їх винос.

За багаторічними даними досліджень, проведених у виробничих умовах, господарства області за рахунок мінеральних добрив одержують 18-26% урожаю зернових, що складає 4,2-6,3 ц/га, 30-35% цукрових буряків або 62-91 ц/га, 19-25% картоплі або 27-36 ц/га.

Найбільшу віддачу добрива забезпечують на полях з низьким рівнем забезпеченості відповідними елементами живлення. За даними інституту грунтознавства і агрохімії УААН внесення 1 кг поживних речовин фосфору на поле з високим вмістом цього елементу забезпечує приріст урожаю 2 кг зерна озимої пшениці, а на полі з низьким його вмістом – 6,3 кг. Багаторічні дослідження інституту грунтознавства і фотосинтезу АН Росії показали, що при внесенні на 1 гектар 120 кг поживних речовин азотних добрив на грунті з низьким вмістом фосфору одержали приріст урожаю зерна пшениці 5,0 ц/га, а на грунті з високим його вмістом – 24,0 ц/га.

В залежності від умов господарювання можливе збільшення або зменшення доз від рівня рекомендованих, але максимальну віддачу від добрив можна отримати тільки в тому випадку , коли вони вносяться в науково обгрунтованих дозах і при правильному співвідношенні між азотом, фосфором та калієм, з врахуванням рівня забезпеченості грунту цими поживними речовинами.

Найбільш оптимальне співвідношення поживних речовин для основних сільськогосподарських культур наведено в таблиці 5.

Таблиця 5 - Оптимальне співвідношення поживних речовин для основних сільськогосподарських культур

Культура	Співвідношення
	N	P2O5	K2O
Озима пшениця	1-1,5	1	1
Озиме жито	1-1,5	1	1
Ячмінь	1-1,5	1	1-1,5
Овес	1-1,5	1	1
Просо	1,2-1,5	1	1,2-1,5
Зернобобові культури	0-0,5	1	1
Гречка	1	1,2-1,5	1,2-1,5
Кукурудза (зерно)	1,2-1,7	1	1,4-2
Кукурудза (силос)	1,5-2	1	1,5-2
Картопля	1-1,5	1	1,2-1,7
Цукрові буряки	1-1,5	1	1,5-2
Кормові буряки	1,5-1,7	1	1,5-2
Льон	1-1,5	2	2-3
Соняшник	1	1	1

При удобренні кожної культури необхідно враховувати оптимальні строки і способи застосування добрив. Важливою умовою високої ефективності добрив є внесення їх в ту частину орного шару, яка характеризується відносно стійкою оптимальною зволоженістю і розміщенням основної маси коренів. Це досягається внесенням фосфорних та калійних добрив під основний обробіток ґрунту, азотних перед посівом та в період вегетації рослин..

Одним з ефективних способів внесення мінеральних добрив є локальний спосіб. При цьому мінеральні добрива загортаються у ґрунт стрічками на глибину від 5 до 10-20 см. Віддаль між стрічками не повинна бути більшою 30 см. Під зернові культури добрива локально вносять до сівби поперек майбутніх рядків дисковими комбінованими сівалками. При поверхневому внесенні добрив за допомогою відцентрових розкидачів ширина захвату його для аміачної селітри не повинна перевищувати 8-9 метрів, суперфосфату – 9-10 метрів, калімагнезії – 5-6 метрів.

Добрива повинні бути внесені з високою якістю і з мінімальними втратами поживних речовин. Фактична доза не повинна відрізнятись від заданої більше ніж на 10%, нерівномірність розподілу туків по площі не повинна перевищувати 25%. Найбільше потерпають від неякісного внесення добрив ячмінь та картопля, які можуть знижувати урожай на 8-10 ц/га зернових одиниць, а також озима пшениця, жито, кукурудза на силос – урожай знижується на 4,5-6,8 ц/га зернових одиниць.