Психологія мас, натовпу

Поруч із психологією націй, народностей, які складають формалізовані макрогрупи, існує психологія неформальних великих об'єднань, яка формує випадкові, спонтанні суспільні групи. Звичайно їхня поява є результатом певних політичних, соціально-економічних процесів, а часом і конкретних політичних подій чи державних актів. Однак загалом це стихійна реакція громадянства на певний позитивний чи негативний акт. Найчастіше це відповідь на нормативний акт, який має негативний зміст, коли натовп, маса становить собою певною мірою інституціоналізований протест проти такого акту. В зв'язку з цим, другою характерною ознакою маси, натовпу є їхній низький рівень організації та самоорганізації.

Як правило, маси, натовп збираються напівстихійно, чим відрізняються від мітингів, демонстрацій тощо. Тут можна провести наступний поділ. У першому випадку натовп чи маса збираються абсолютно стихійно через спонтанне враження від якоїсь визначної події, несподіваного нормативного акту чи появи якоїсь видатної особи, лідера. Наприклад, коли стало відомо про політ у космос Юрія Гагаріна, у багатьох містах колишнього СРСР виникли стихійні збори, маніфестації під гаслами «Усі — в космос», «Дайош космос» тощо. Ентузіазм мас був неорганізований, вихід на вулиці несанкціонований, стихійний. Радянській владі не залишалося нічого іншого, як очолити маси й натовпи, які збиралися на центральних площах і проспектах. Такі ж акції мали місце й раніше, наприклад 22 червня 1941 р., коли по радіо було зачитано повідомлення про напад фашистської Німеччини.

163

162

_І

Псияшюгм «лади

У другому випадку маси, натовп збираються на заклики владних інститутів із приводу певних подій, нормативних актів тощо. При ліберально-дсмократичних режимах участь у таких акціях — справа особиста та суто добровільна для усіх громадян. На акції їх приводить проста цікавість, бажання співпережити разом певну подію тощо. У тоталітарно-авторитарних режимах участь у таких акціях стихійно-«римусова, оскільки певні владні структури ■«рекомендують» взяти участь у цих акціях, окрім того, спеціальні служби ведуть деякий облік. Отже, участь громадянства тут добровільно-примусова, бо збір учасників проходить у заздалегідь оголо­шеному місці, у певний час і, звісно, заради певної мети.

Третій випадок полягає в тому, шо відомі не лише місце, час, мета акції, але участь у ній розглядається владою як патріотич­ний обов'язок. Маси йдуть колонами з прапорами, символікою, усе дійство супроводжується музикою, піснями, маси готують­ся до зустрічі з вождями, лідерами держави. У зв'язку з цим виникає запитання — «Чи є різниця між масою та натовпом?». Аналізуючи класичну працю Лє Бона «Психологія народів і мас», можна дійти висновку, що він ототожнював поняття «народ», «маса» та «натовп». «Вступ народних класів на арену політичного життя ...являє собою одну л найбільш визначних характерних рис нашої перехідної епохи... Мало схильні до теоретичних роздумів маси проте дуже схильні до дій. Завдяки своїй теперішній організації, натовп отримав величезну силу»". Ми розглядали поняття «народ», коли аналізували поняття «нація» та «класи». їхня кардинальна різниця з поняттями «маса», «натовп» полягає в тому, що останні є неформальними, нестабільними та короткочасними об'єднаннями, які станов­лять невизначену, неорганізовану, неформальну кількість людей. Тут варто застосувати кількісний критерій. Ясно, що тимчасове зібрання випадкових людей у кількості навіть десятків тисяч або 100—200 становить натовп. Він є натовпом, навіть коли кількість людей може бути й більшою, якщо це акція першого випадку (за нашою класифікацією), тобто цілком стихійна, спонтанно зібрана. Коли ж починає зростати елемент хоча б якоїсь організації, натовп поступово починає переростати в масу. На мій погляд, маса — це натовп, який має рівень первісної організованості, члени якого свідомо чи напівсвідомо зібралися з певною метою.

Коли в Гавані 26 липня 1970 р. у річницю акції в Монкада Фідель Кастро виступав із багатогодинною програмною

_І

Психолог)* влади

п ромовою, перед ним стояв на площі вже не натовп, а маса кубинців, яку можна охарактеризувати як «народна маса»⁴⁴. Вона зібралася не лише з цікавості, але з усвідомленими інтересами, схвалюючи криками ті чи інші пропозиції свого визнаного лідера. Заради справедливості варто вказати, що Лє Бон також зазначав, що «цілий народ під певним впливом інколи стає натовпом, не представляючи при цьому зібрання у власному сенсі цього слова»⁴³. Скоріше за все, резюмуючи написане цим класиком, можна ствердити, що натовп — це скоріше певний психічний стан певної кількості людей, які зібралися разом. Адже, за Лє Боном, натовпи можна поділити на злочинні та доброчесні, вони мають наступні характерні риси: у них наявний психологічний закон духовної єдності, у натовпі існує щось на зразок колективної душі, ця душа — це прояв насамперед несвідомого в людей, що зібралися; у натовпі твориться заразливість, яку можна віднести до категорії гіпнотичних явищ — «у натовпі будь-яке відчуття, будь-яка дія заразлива, і при тому такою мірою, що індивід дуже легко приносить у жертву колективному інтересу свої особисті інтереси». Тому характерною рисою натовпу є його здатність до навіювання.

Отже, «зникнення» свідомої особистості, переважання несвідомої особистості, однаковий напрямок почуттів та ідей, що визначаються навіюванням, і прагнення втілити негайно в дію навіяні ідеї — ось головні риси, які характеризують індивіда в натовпі. «Він уже перестає бути самим собою та стає автоматом, у якого власної волі не існує»⁴⁶. Звичайно, що в такому стані людина не може приймати раціональні рішення, вона приймає ті, які їй нав'язують лідери. Тому владні рішення натовпу — це нав'язані (а точніше — навіяні) ідеї, підказані готові рішення, які видаються за рішення народу, нації.

У зв'язку з цим, можна погодитися з постулатом, сформу­льованим Сержем Московічі : «Усе, що є колективним — неусвідомлене, та все, що несвідоме -■ є колективним»". Це ключ до психічного життя натовпу в такій мірі, в якій постулат збереження енергії є ключем до природи.