Тема 5: Ринок праці: сутність, функції та ефективність функціонування

Мета заняття: дати студентам знання про сутність, функції, значення ринку праці; ознайомити з ознаками різних типів ринку праці, економічним змістом і методикою розрахунку основних показників ефективності функціонування ринку праці.

План заняття

1. Загальна характеристика та класифікація ринку праці

2. Макроекономічні показники ринку праці

3. Збалансованість та ефективне функціонування ринку праці

Умови і методика виконання

На ефективність функціонування національної економіки знач­но впливають процеси, які відбуваються на ринку праці. Будь-який ринок може функціонувати тільки за умов поєднання робочої сили та засобів виробництва. Ринок праці, на якому формуються попит і пропозиція робочої сили, посідає центральне місце серед інших ринків. Це ринок найманої праці, де роботодавець і найманий працівник є юридично рівноправними особами (це відрізняє ринок праці від інших ринків).

На ринку праці є два основних суб’єкти — роботодавці та наймані працівники, які суттєво розрізняються за відношенням їх до засобів виробництва. Роботодавці є власниками засобів вироб­ництва, а наймані працівники мають здібності до праці. Тому на ринку праці формуються попит і пропозиція робочої сили; на них впливають різні фактори. Попит на робочу силу залежить від рів­ня продуктивності праці, технічного оснащення виробництва, рів­ня економічної активності — фази циклу. Пропозиція визначається рівнем заробітної плати, освіти й кваліфікації, профспілковим захистом, релігією, податковою системою. Співвідношення між попитом і пропозицією на ринку праці проявляється в ринковій ціні робочої сили — заробітній платі.

Ринок праці розрізняють у широкому й вузькому значеннях.

Ринок праці в широкому значенні — це система економічних відносин, що складаються між суб’єктами, які формують робочі місця, і суб’єктами, які претендують на них.

Ринок праці у вузькому значенні — це співвідношення пропонованих робочих місць і суб’єктів, що претендують на них.

Ринок праці виконує специфічні функції:

• суспільного розподілу праці (розмежування найманого працівника та роботодавця, розподіл найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва, регіонами);

• інформаційну (інформація про умови найму, рівні заробітної плати, пропозицію робочих місць і робочої сили, якість робочої сили тощо);

• посередницьку (організація зустрічей продавців та покупців праці);

• стимулювальну (забезпечення конкурентного середовища на ринку праці);

• досягнення рівноваги між попитом і пропозицією робочої сили;

• вирішення питань зайнятості;

• підтримки безробітних.

Співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили визначає кон’юнктуру ринку праці. Залежно від цього співвідношення кон’юнктура ринку праці може бути трьох типів:

• працедефіцитною;

• праценадлишковою;

• рівноважною.

Ринок праці можна класифікувати за різними критеріями. Так, за ознакою структури господарства розрізняють ринки праці окремих галузей, окремих видів діяльності, групи господарств різ­них форм власності.

За ознакою рівня економічного розвитку розглядають ринки праці регіонів, згрупованих залежно від рівня ВВП, оплати праці, доходів населення.

За територіальною ознакою розрізняють ринки праці: місцевий, регіональний, національний, міжнародний (транснаціональний та світовий).

За змістом ринок праці поділяють на потенційний, циркулюючий, внутрішньофірмовий.

За демографічними ознаками бувають ринки праці: молоді, осіб передпенсійного віку та пенсіонерів, жінок.

Розрізняють також професійні ринки праці.

Залежно від соціального підходу розрізняють ринки:

• робочих кадрів — працівники переважно фізичної праці;

• спеціалістів, менеджерів — працівники переважно розумової праці.

На практиці існує набагато більше ознак, за якими можна класифікувати ринки праці.

Основними макроекономічними індикаторами стану ринку праці є зайнятість та безробіття. Для визначення цих показників треба звернутися до класифікації МОП. Відповідно до міжнародних стандартів, розроблених МОП, усе населення поділяється на три категорії:

• зайняті;

• безробітні;

• особи поза робочою силою.

Зайняті — це особи віком від 15 до 70 років (у визначенні МОП), які виконують оплачувану роботу за наймом на умовах повного або неповного робочого часу; мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу чи відпустку; працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян, на сімейному підприємстві; зайняті в підсобному сільському господарстві. Вікові межі та соціально-демографічний склад зайнятого населення визначаються системою законодавчих актів країни.

Зайнятість буває: продуктивною; соціально корисною; повною.

Важливим показником зайнятості є ефективна зайнятість, під якою розуміють використання робочої сили без втрат.

Безробітними є особи віком від 15 років і старші, які не мають роботи, але активно шукають її, для чого реєструються в державних або комерційних установах служби зайнятості, готові відразу ж стати до роботи. За визначенням МОП, безробіт­ний — це людина, яка може й хоче працювати, але не має робочого місця.

Сума зайнятих (Е) та безробітних (U) визначає економічну категорію «робоча сила» (L) і характеризує економічно активне населення (L = E + U).

Особи поза робочою силою — економічно неактивне населення, тобто це частина населення, яка не входить до складу робочої сили.

Економічна наука розрізняє три види безробіття:

1. фрикційне;

2. структурне;

3. циклічне.

Рівень безробіття визначається за формулою:

(5.1)

де P_U — рівень безробіття (%); U — чисельність безробітних (млн чол.); L — чисельність робочої сили (млн чол.).

Або (5.2)

де Е — чисельність зайнятих.

У досліджуваний період може відбуватися перехід працівників із стану зайнятості у стан безробіття і навпаки. Для аналітичних розрахунків використовуються коефіцієнти працевлаштування (k_пр.) і звільнення (k_зв.):

(5.3)

(5.4)

де U_пр. — чисельність працевлаштованих безробітних (млн чол.); Е_зв. — чисельність звільнених працівників (млн чол.).

Головна ціна безробіття — невипущена продукція. Коли кількість бажаючих працювати перевищує кількість робочих місць, утрачаються потенційні можливості економіки. Чим вищий рівень безробіття, тим значнішим є відставання ВВП від свого потенційного рівня, що характеризується законом Оукена.

Для аналізу змін, що відбуваються на ринку праці, складається зведений баланс ринку праці. Основними його статтями є такі:

1. Пропозиція робочої сили, усього (n₁ = n₂ + n₃).

2. Чисельність незайнятих осіб, для яких вирішується питання працевлаштування на початку року.

3. Загальна чисельність осіб, які надійдуть на ринок праці, зокрема:

— вивільнені з галузей народного господарства;

• звільнені через плинність кадрів;

• випускники навчальних закладів;

• інші категорії незайнятого населення.

4. Попит на робочу силу (усього працевлаштовано).

5. Зняття з обліку для самостійного вирішення участі в трудовій діяльності та з інших причин, зокрема через переселення до сільської місцевості.

6. Чисельність незайнятих громадян, для яких вирішується питання працевлаштування в кінці року, зокрема безробітні.

Необхідним для аналізу ринку праці є показник трудової мі­грації. Міграція — це переміщення населення між регіонами та країнами. У трудовій міграції розрізняють такі поняття як еміграція та імміграція.

Еміграція — виїзд громадян однієї країни до іншої.

Імміграція — в’їзд громадян інших країн до певної країни.

Існують такі види міграції:

• добровільна, легальна;

• вимушена (біженці);

• нелегальна.

Тільки легальні мігранти користуються правами, які надаються їм законами країни.

Для аналізу трудової міграції застосовуються абсолютні та відносні показники. До абсолютних належать: чисельність тих, хто в’їзджає й виїзджає, загалом і за професіями. До відносних показників належать темпи міграції; співвідношення мігрантів і чисельності зайнятих у країні.

Трудова міграція має позитивні (зменшення безробіття для країни, з якої емігрує робоча сила; придбання емігрантами досвіду та знань в інших країнах) та негативні (утрата інтелектуального потенціалу країною — експортером робочої сили) наслідки.

Аналіз формування і розвитку ринку праці здійснюється за такими напрямками:

• визначення збалансованості між попитом і пропозицією робочої сили – умов рівноваги на рику праці;

• виявлення тенденцій зайнятості на ринку праці;

• аналіз прихованого безробіття, ефективність роботи служби зайнятості;

• розрахунки показників ефективності функціонування ринку праці.

Нерівновага між попитом і пропозицією зумовлюється дисбалансом між чисельністю робочої сили, яка формує пропозицію на ринку праці, і кількістю робочих місць, які визначають попит. Для аналізу використовуються такі показники:

• попит на робочу силу та її пропозиція у галузево-регіональному розрізі та за підприємствами різних форм власності;

• професійно-кваліфікаційна підготовка робочої сили;

• коефіцієнт навантаження на одне робоче місце і зворотній йому рівень вакантності.

Пропозицію на ринку праці формують такі категорії економічно активного населення:

1. безробітні, чисельність яких поповнюється випускниками навчальних закладів та раніше зайнятих в домашньому господарстві;

2. ті, хто мають роботу, але незадоволені нею і шукають іншу;

3. зайняті, які ризикують залишитись без роботи і тому шукають нову.

Попит на робочу силу змінюється під впливом:

1. випереджаючих темпів зростання продуктивності праці порівняно з динамікою ВВП, що зменшує попит на робочу силу, і навпаки;

2. збільшення капіталомісткості виробництва, що зменшує попит на робочу силу, і навпаки.

Якщо в економіці має місце природне безробіття, то потребує окремого аналізу професійна підготовка робочої сили, яка здійснюється за напрямками:

• первинне навчання (Uпн);

• перепідготовка (Uпn);

• підвищення кваліфікації (Uпк).

Тоді: (5.5)

де U_пр.п – чисельність безробітних, охоплених професійною підготовкою.

Окремо визначається структура професійної підготовки незайнятого населення:

(5.6)

Аналізується динаміка професійної підготовки:

(5.7)

де Т_пр.п – темпи зміни професійної підготовки.

Методика аналізу тенденцій динаміки зайнятості. Аналіз тенденцій зайнятості охоплює визначення:

• динаміки чисельності зайнятих:

(5.8)

де ТР_Е – темпи росту зайнятості; Е_t, Е_t-1 – чисельність зайнятих в періоді t і (t-1).

• структури зайнятості – основна діяльність, додаткова робота, неповна зайнятість;

• рівня зайнятості (РЕ):

  (5.9)

• динаміки збалансованості робочої сили і робочих місць на рівні галузі або регіону.

При аналізі динаміки збалансованості робочої сили і робочих місць на рівні галузі або регіону застосовуються два показники:

1. оборот робочих місць;

2. оборот робочої сили.

Галузевий оборот робочих місць, по суті, збігається з динамікою зайнятості. Це пояснюється тим, що в межах певної галузі процеси розширення і скорочення виробництва відбуваються одночасно, що зумовлює постійні коливання зайнятості.

Для характеристики обороту робочих місць розраховуються:

• темп створення нових робочих місць (Tст);

• темп ліквідації робочих місць (Tл).

Галузевий оборот робочої сили розраховується за двома показниками:

• темп працевлаштування (Тпр);

• темп звільнення працюючих (Тзв).

З метою додаткового порівняння динаміки робочих місць і робочої сили застосовуються ще два показники:

1. коефіцієнт надлишковості (k_над.)

2. частка “холостого” обороту робочої сили в її обороті (Ч_ХL)

Показники ефективного функціонування ринку праці. До основних показників ефективності функціонування ринку праці належать:

1. ефективність роботи служби зайнятості;

2. продуктивність праці.

Ефективність роботи служби зайнятості визначається часткою працевлаштованих безробітних і характеризується коефіцієнтом працевлаштування:

(5.10)

Чим ближче до одиниці зазначений коефіцієнт, тим ефективніше робота служба зайнятості.

Ринок праці має відкриту та приховану частини. Економічно активне населення, яке шукає роботу, створює пропозицію на відкритому ринку праці, а попит створюється вакантними робочими місцями в економіці.

Прихований ринок праці означає формальну зайнятість. До прихованих безробітних відносяться працівники, які перебувають в умовах неповної зайнятості: у відпустках з ініціативи адміністрації або працюють в режимі неповного робочого часу. В процесі аналізу визначається їх частка у загальній чисельності працюючих.

Визначається також динаміка прихованого безробіття.

Продуктивність праці розраховується на рівні:

• національної економіки;

• галузі;

• підприємства.

На рівні національної економіки продуктивність праці (LP) визначається як співвідношення між вартістю ВВП і чисельністю зайнятих:

(5.11)

Показниками ефективного використання робочої сили є такі:

1. темпи росту продуктивності праці;

2. частка приросту ВВП за рахунок підвищення продуктивності праці (в процентах);

3. вартісний приріст ВВП за рахунок продуктивності праці.

На рівень і динаміку продуктивності праці впливають різні фактори. Які можна об’єднати в дві групи:

• екстенсивні;

• інтенсивний.

До екстенсивних факторів належать тривалість робочого часу та ступінь його використання. Інтенсивні фактори визначаються розвитком науково-технічного прогресу, який впливає на віддачу роботи в одиницю часу. Ці фактори включають використання високопродуктивних технологій, нових видів сировини і матеріалів, сучасних ефективних систем управління і організації праці, які сприяють підвищенню кваліфікації працюючих.

Основні поняття та терміни

Зайнятість, безробіття, ефективність роботи служби зайнятості, коефіцієнт вакантності, коефіцієнт збалансованості ринку праці, коефіцієнт навантаження на одне робоче місце, оборот робочих місць, оборот робочої сили, продуктивність праці

Питання для повторення

1. Сформулюйте основні напрями аналізу ринку праці.

2. Які показники характеризують попит і пропозицію робочої сили на ринку праці? Чим зумовлюється нерівновага між попитом і пропозицією робочої сили?

3. Які категорії економічно активного населення формують пропозицію на ринку праці?

4. Назвіть, хто формує попит на ринку праці.

5. За якою методикою розраховується коефіцієнт збалансованості ринку праці? Поясніть, коли ринок праці вважається працедефіцитним, збалансованим, праценадлишковим?

6. Назвіть показники ефективності функціонування ринку праці. Як визначається коефіцієнт працевлаштування і яким чином він характеризує ефективність роботи служби зайнятості?

7. За якою методикою розраховується продуктивність праці на рівні національної економіки, частка відсоткового та вартісного приросту ВВП за рахунок продуктивності праці?

8. Назвіть екстенсивний та інтенсивний чинники продуктивності праці. Які існують обмеження дії цих чинників?