Завдання для перевірки знань

Тести

1. Основними методологічними вимогами до аналізу економіки є:

а) системність;

б) комплексність;

в) систематичність;

г) усі відповіді правильні;

д) усі відповіді помилкові.

2. Підприємства виявляють такі види економічної активності:

а) створюють пропозицію факторів виробництва на ринку ресурсів;

б) формують споживчий попит;

в) формують попит на фактори виробництва на ринку ресурсів;

г) сплачують особисті податки до державного бюджету.

3. Якісні показники соціально-економічного розвитку характеризують:

а) темпи і пропорції розширеного відтворення;

б) ефективність економічного розвитку;

в) кількісні результати функціонування економіки;

г) обсяги виробництва;

д) усі відповіді правильні.

4. Об’єктом аналізу національної економіки є:

а) діяльність окремих суб’єктів ринку;

б) економічні процеси, які відбуваються тільки на товарному ринку;

в) економічні процеси, які відбуваються тільки на фінансовому ринку;

г) соціально-економічні процеси, які відбуваються на макрорівні.

5. Суб’єктами макроекономіки є:

а) домашні господарства;

б) фондовий ринок;

в) ринок праці;

г) усі відповіді помилкові.

Література

1. Проектний аналіз. Навчальний посібник / Москвін С.О., Бевз С.М., Дідик В.Г. та ін. – К.: ТОВ “Видавництво Лібра”, 1998. – 368 с.

2. Пухтаєвич Г.О. Аналіз національної економіки: Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 254 с.

3. Пухтаєвич Г. О. Аналіз національної економіки: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 148 с.

4. Пухтаєвич Г.О. Макроекономічний аналіз. Навч. посібник – К.: КНЕУ, 2000. – 208 с.

5. Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика. К.: Таксон, 1996. – 240 с.

6. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітенко О.М. Макроекономіка: Підручник. К.: Либідь, 1999. – 288 с.

Тема 2: Національний товарний ринок: методологія та методика аналізу

Мета заняття: засвоїти методику розрахунку основних макроекономічних показників, визначити структуру ВВП та ВНП, взаємозв’язок між ними. Ознайомити їх із методологією формування показника чистого економічного добробуту. Дати студентам знання про показники розвитку основних галузей економіки — промисловості та сільського господарства, ознайомити їх із методикою аналізу стану цих галузей та визначення показників ефективності виробництва.

План заняття

1. Основні індикатори та умови функціонування товарного ринку

2. Основні структурні співвідношення національної економіки

3. Методика аналізу розвитку промисловості та сільського господарства

Умови і методика виконання

Товарний ринок є Центральним ринком у сучасних макроекономічних моделях. Саме тому з нього починається аналіз взаємопов’язаних ринків національної економіки.

Основними індикаторами стану товарного ринку є валовий внутрішній продукт (ВВП), його структура, дефлятор ВВП.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання. ВВП — сума валової доданої вартості (ВДВ) галузей плюс чисті податки на продукти (ПДВ) та імпорт (ЧПІ) не зараховані до неї: ВВП = ∑ ВДВ + ПДВ + ЧПІ.

ВВП визначають, як суму первинних доходів, розподілених економічними одиницями-резидентами між виробниками товарів та послуг: оплата праці найманих працівників, чисті податки на виробництво та імпорт, валовий прибуток та валові змішані доходи. Використання ВВП — кінцеве споживання товарів та послуг, валове накопичення основного капіталу, змінення запасів матеріальних оборотних коштів, чисте надбання цінностей і сальдо експорту та імпорту товарів і послуг.

Валовий внутрішній продукт обчислюють трьома способами:

1. як суму видатків покупців на придбання товарів і послуг (за видатками — метод кінцевого використання);

2. як суму грошових доходів, отриманих від виробництва продукції у цьому році (за доходами — розподільний метод);

3. як суму доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва товарів і послуг (за галузями — виробничий метод).

Усі методи обчислення ВВП дають однаковий результат, бо те, що витрачено на купівлю продукту (видатки), є доходом для тих, хто вклав людські й матеріальні ресурси у виробництво цього продукту та його продаж на ринку.

Для визначення ВВП за видатками підсумовують усі види видатків на кінцеві товари і послуги — споживчі видатки населення, інвес­тиційні видатки фірм, державні закупівлі товарів і послуг та чистий експорт.

Особисті споживчі видатки охоплюють видатки домашніх госпо­дарств на товари тривалого користування (холодильники, телевізори, легкові автомобілі), видатки на предмети поточного вжитку (хліб, олівці, сорочки, зубну пасту тощо); видатки споживачів на послуги (юристів, перукарів, сантехніків та ін.).

Інвестиційні видатки ділових фірм країни — це видатки: 1) на закупівлю машин, устаткування, верстатів підприємствами; 2) на усе будівництво (виробничі будівлі й житлові будинки); 3) на зміни в запасах. Запаси — це вироблені, але не продані у цьому році інвестиційні, а також споживчі товари. Якщо на складах підприємств наприкінці року нагромадилося більше товарів, ніж їх було на початку року, то це означає, що в національній економіці впродовж року вироблено більше товарів, ніж продано. Цей приріст запасів додають до ВВП. А якщо запаси зменшуються, то величину зменшення вираховують із ВВП.

Державні закупівлі товарів і послуг охоплюють усі державні видатки (уряду, місцевих органів влади) на кінцеві продукти підприємств і на наймання в державний сектор працівників. Однак вони не враховують державних трансферних платежів, бо такі видатки не відображають збільшення поточного виробництва і є просто передаванням державних доходів певним родинам або індивідам.

Чистий експорт — це сума, на яку іноземні видатки на вітчизняні товари і послуги (експорт) перевищують вітчизняні видатки на інозе­мні товари і послуги (імпорт). Проте чистий експорт може бути і від'ємною величиною.

Підсумувавши чотири групи видатків, отримуємо ринкову вар­тість річного обсягу вітчизняного виробництва, тобто:

ВВП =С + I+G + (К-М) , (2.1)

де С — особисті видатки на споживання; І— інвестиційні видатки; G — урядові закупівлі товарів і послуг; К — вартість експорту; М — вартість імпорту.

Найпоширенішими з наведених методів обчислення ВВП є метод кінцевого використання та виробничий метод. Вибір країною методів обчислення ВВП визначається особливостями її статистики.

Валовий національний продукт (ВНП) — це ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, ви роблених за певний проміжок часу, — як правило, за рік, за допомогою факторів виробництва, що належать резидентам певної країни, наприклад України, незалежно від того, де використовувались ці фактори — в Україні чи за кордоном. Навпаки, та частка продукції (доходу), що вироблена в Україні за допомогою факторів виробництва, що належать іноземцям, вираховується із ВНП України.

Відмінність між ВВП і ВНП полягає у так званих іноземних факторних доходах. Щоб отримати ВНП, потрібно до ВВП додати над­ходження на фактори виробництва від решти світу (прибутки, зарплата, зароблені резидентами за кордоном) і відняти платежі за фактори виробництва решті світу (прибутки, зарплата, зароблені іноземцями в даній країні):

, (2.2)

де Н_фз – надходження за фактори з-за кордону, П_фрс – платежі за фактори решти світу.

ВВП як вимірник загального обсягу виробництва має такий недолік: він завищує обсяг продукції для споживання і для нагромадження нового капіталу. Річ у тім, що з нього не вираховується та чистина річного обсягу виробництва, яка потрібна для відшкодуван­ня капітальних благ, використаних у виробництві впродовж року.

Щоб отримати річний обсяг виробництва, який іде на. споживання і її приріст капіталу, обчислюють чистий внутрішній продукт.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) — це валовий внутрішній продукт, скоригований на суму амортизаційних відрахувань:

ЧВП= ВВП – Амортизація. (2.3)

Він вимірює загальний обсяг продукції, який уся економіка — домогосподарства, фірми, уряд та іноземці — може спожити, не по­гіршуючи виробничих можливостей наступних років.

У системі національних рахунків особливу значущість має національний дохід.

Національний дохід (НД) — це весь дохід, зароблений упродовж року власниками ресурсів, що є резидентами певної держави, незалежно від того, де ці ресурси використовуються — у власній країні чи за кордоном. Для визначення національного доходу з ВНП необхідно вирахувати амортизацію та непрямі податки на бізнес:

НД = ВНП — Амортизація — Непрямі податки (2.4)

Національний дохід можна також прямо одержати додаванням усіх факторних доходів резидентів — заробітної плати, ренти, процента та прибутку.

Національний дохід можна розглядати як показник того, скільки коштує суспільству отримання обсягу національного виробництва.

У вітчизняній практиці національний дохід поділяють на фонд споживання і фонд нагромадження.

Фонд споживання — це та частина національного доходу, яка забезпечує задоволення матеріальних і культурних потреб людей і потреб суспільства загалом (на освіту, оборону і т.д.).

Фонд нагромадження — це та частина національного доходу, яка забезпечує розвиток виробництва.

Індекс Пааше(І_П), обчислений для набору товарів і послуг, що входять до ВВП країни, називають дефлятором ВВП (Д_ВВП):

(2.5)

де р₁,р₀ – ціни відповідно в поточному і базисному періодах; q_0, q₀ – обсяг виробництва в поточному і базисному періоді.

Дефлятор ВВП показує темп зростання номінального ВВП за рахунок цін в аналізованому році порівняно з попереднім.

Індекс Ласпейреса (І_Л або агрегатний індекс цін) показує як змінюються ціни за два періоди, що порівнюються, якщо структура виробленого ВВП залишається незмінною. Індекс має вигляд:

(2.6)

Цей індекс дещо завищує темпи зростання рівня цін, оскільки при його розрахунку нехтують тим фактом, що із зміною цін, безперечно, відбуваються зміни в структурі споживчих товарів.

Розраховують також індекс Фішера (І_Ф), як середнє геометричне значення індексів Ласпейреса і Пааше, який усуває обмеженість попередніх:

(2.7)

Показник чистого економічного добробуту (ЧЕД), виведений в 1972 році професорами В.Нордгаузом та Д.Тобіном з Єльського університету.

Даний показник відображає те, що показник ВВП не є досконалим мірилом економічного доброботу, так як показник ВВП має значні недоліки:

По-перше, від величини ВВП варто було б відняти вартісну оцінку так званих негативних факторів (забруднення повітря і води і т.п.), які повязані з його виробництвом, і, зрозуміло, завищують рівень нашого матеріального добробуту. Скажімо, виробник забруднює річку, держава витрачає кошти на її очищння, що збільшує показник ВВП, проте вартість забруднення не враховується.

По-друге, до ВВП не внесена вартість неринкових операцій (робота домогосподарки, робота тесляра, який займається ремонтом власного будинку, безоплатна праця добровольців). Всі ці види діяльності є доцільними з точки зору економіки, проте, у відповідності із загальноприйнятою методологією, не враховуються при розрахунку ВВП.

По-третє, у ВВП не відображається вартісна оцінка дозвілля і не відображається повною мірою покращання (або ж погіршення) якості товарів, а це, безумовно, є одним з мірил економічного добробуту.

Отже, щоб отримати показник чистого економічного добробуту необхідно із офіційного обсягу ВВП:

• відрахувати вартість впливу на економіку негативних факторів;

• додати вартісну оцінку неринкових операцій;

• додати обсяг продукції, створений тіньовим сектором економіки;

• додати вартісну оцінку дозвілля та покращення якості товарів.

ЧЕД головним чином нагадує про те, що показник ВВП не є досконалим, проте показник ВВП є найкращим макроекономічним показником, який ми маємо на сьогодні і яким користується весь світ.

Валовий внутрішній продукт застосовується для визначення рівня й темпів економічного розвитку, продуктивності суспільної праці, рівня життя населення.

На основі показника ВВП розраховується низка інших макропоказників. Перший із них — валовий національний дохід (ВНД), який відрізняється від ВВП на величину сальдо первинних доходів, що їх виплачено чи одержано резидентами інших країн:

,

С_п.д. = Д_отр. – Д_спл., 0 ≤ С_п.д. ≤ 0.

Тоді

(2.8)

Наступний макропоказник — чистий внутрішній продукт (ЧВП), який за економічним змістом є різницею між ВВП та амортизацією:

(2.9)

де А — амортизація.

Отже, на динаміку ЧВП впливає динаміка ВВП та амортизації. Якщо в країні проводиться політика прискореної амортизації, активно впроваджуються нові технології, замінюються застарілі основні фонди, то все це призводить до нарощування величини амортизації темпами, які перевищують темпи зміни ВВП:

(2.10)

де t —поточний рік; t – 1 — попередній рік.

У такому разі динаміка ЧВП буде відставати від динаміки ВВП:

(2.11)

Ситуація, коли

(2.12)

, (2.13)

свідчить про те, що економіка даної країни насичена оновленою технікою, основними фондами, які не потребують швидкої заміни, і темпи амортизації уповільнюються та стабілізуються, стають меншими, ніж темпи зміни ВВП.

Слід зауважити, що прискорена амортизація збільшує темпи амортизації, але не змінює капіталомісткості виробництва, тоді як нова техніка, якщо її вартість зростає швидше ніж продуктивність, може збільшувати капіталомісткість.

Національний дохід (НД) — це сукупний чистий дохід в економіці, який отримують власники факторів виробництва.

Особистий дохід (ОД) — це отриманий дохід. Частки заробленого працею доходу, а саме: нарахувань на соціальне страхування, податків на прибуток підприємств, нерозподіленого прибутку підприємств, домогосподарства фактично не отримують. Але вони отримують трансфертні платежі (Тр), які не є результатом праці. Отже, особистий дохід має таку структуру:

Особистий дохід

=

Національний дохід

–

Нарахування на соціальне страхування

–

Податок на прибуток підприємств

–

Нерозподілений прибуток підприємств

+

Трансфери

Особистий дохід у розпорядженні (ОДР) — це дохід після сплати особистих податків. Домашні господарства використовують його на споживання (С) та заощадження (S).

Для кожного макроекономічного показника аналізуються (наприклад, за ВВП):

абсолютний приріст:

; (2.14)

темпи росту відносно попереднього року:

(2.15)

або темпи росту відносно базового року:

(2.16)

темпи приросту:

(2.17)

Аналіз динаміки ВВП та інших макроекономічних показників у цілому та їхніх складових зокрема дає змогу зробити висновки стосовно економічного зростання, стагнації або спаду. Причому окремі складові ВВП змінюються різними темпами з різною тенденцією. А це зумовлює структурні зрушення в економіці.

Аналіз охоплює також розрахунки ВВП, національного доходу, особистого доходу на душу населення. Це дає змогу визначити рівень життя й зіставити цей показник у різних країнах.

ВВП на душу населення є дуже поширеним показником рівня економічного розвитку та добробуту. Як правило, у країнах із високим ВВП на душу населення вищими є і показники рівня особистого споживання, освіти, тривалості життя, охорони здоров’я, вільного часу тощо. Однак застосування ВВП на душу населення як показника економічного добробуту дещо обмежене.

Американські вчені Дж. Тобін і В. Нордгауз у 1972 році здійснили експериментальні розрахунки показника чистого економічного добробуту (ЧЕД). Показник ЧЕД розраховувався в певній послідовності:

• спочатку від валового національного доходу віднімалися валові інвестиції (амортизація та чисті інвестиції);

• одержаний результат зменшувався на суму державних витрат на підтримку суспільно-політичної системи (превентивні витрати), які не підвищують рівня добробуту;

• у результаті визначався показник валового національного продукту, який характеризує добробут; до нього додавалася вартість: послуг споживчого капіталу (фондів споживчих товарів довгострокового користування), вільного часу, праці домогосподарок.

Ці три компоненти є факторами добробуту, але в статистиці не розраховуються. Тому їхня вартість визначалася умовно;одержаний результат зменшувався на величину збитків від забруднення довкілля, урбанізації тощо.

Співвідношення темпів зміни показників ВВП і ЧЕД може бути різним. Наприклад, темпи динаміки ВВП можуть уповільнитися, а темпи зміни ЧЕД — зрости. Це відбувається, коли:

• зниження темпів росту ВВП супроводжується певний час зростанням реального споживання;

• зростає кількість вільного часу;

• зростає неринкова діяльність;

• покращується стан довкілля.

Аналіз розвитку промисловості здійснюється поетапно.

На першому етапі аналізу визначається частка промисловості у ВВП та тенденції її зміни:

(2.18)

(2.19)

де α — частка галузі і у ВВП в період t; — валовий внутрішній продукт (валова додатна вартість) галузі і в році t; ВВП_t — валовий внутрішній продукт у цілому в економіці в році t; — валова продукція галузі і в році t; — проміжне споживання галузі і в році t. Тенденції зміни частки певної галузі у ВВП дають змогу виявити структурні зрушення в економіці.

На другому етапі аналізують показники динаміки промислового виробництва:

• індекс реального (фізичного) обсягу промислового виробництва;

• обсяг і динаміку випуску продукції промисловості в абсолютному вимірі;

• темпи оновлення промислової продукції;

• зміну валової продукції промисловості за рахунок зміни продуктивності праці або чисельності працівників.

Індекс реального обсягу промислової продукції (k_р.пр) розраховується за формулою:

, (2.20)

де , — обсяг виробництва j-го виду промислової продук­ції в натуральному вимірі в роки t і (t – 1); n — кількість найменувань (видів) промислової продукції; — ціна j-го виду промислової продукції в рік t.

Динаміка індексу реального обсягу промислової продукції дає уявлення про тенденцію певної галузі виробництва до зростання чи спаду.

Динаміка випуску продукції промисловості визначається за формулою:

(2.21)

де — темпи зростання випуску продукції промисловості; — обсяги промислової продукції в натуральному вимірі в роки t і (t – 1); — ціна промислової продукції в рік t.

Оновлення промислової продукції аналізується за показниками частки нових видів продукції, яка визначається в натуральному або вартісному вимірі, та темпами оновлення.

Вплив продуктивності праці на динаміку валової продукції промисловості визначається за формулою:

(2.22)

де ± Δ ВП_пр.п. — зміна («+» збільшення, «–» зменшення) валової продукції промисловості за рахунок зміни продуктивності праці; Ч_б — чисельність працівників в промисловості в базовому році; ПрП_б, ПрП_t — продуктивність праці у промисловості в базовий та розрахунковий період t.

Зміна валової продукції галузі під впливом зміни чисельності працівників (± Δ ВП_пр.ч) розраховується за формулою:

(2.23)

де Ч_t — чисельність працівників промисловості в період t.

На третьому етапі визначаються основні показники розвитку промисловості, аналізується структура промисловості та тенденції структурних зрушень.

Аналіз розвитку сільського господарства здійснюється також поетапно.

На першому етапі аналізуються частка сільськогосподарської продукції у ВВП, тенденції її зміни. Оскільки сільське господарст­во складається з двох основних галузей (рослинництва і тваринництва), то на цьому етапі визначається також галузева структура сільського господарства та аналізуються тенденції її зміни.

Аналіз структурних зрушень у сільському господарстві дає змогу зробити висновки стосовно спеціалізації країни на виробництві певних видів продукції рослинництва та тваринництва.

На другому етапі аналізується динаміка сільськогосподар­ського виробництва в цілому та за окремими галузями. Для цього визначаються такі показники:

• індекс реального обсягу сільськогосподарського виробництва в цілому і по рослинництву та тваринництву зокрема;

• обсяг і динаміка виробництва продукції сільського господарства, рослинництва та тваринництва;

• зміна валової продукції сільського господарства за рахунок зміни продуктивності праці та чисельності працівників.

Індекс реального обсягу сільськогосподарського виробництва (k_р.с.г.) розраховується за найважливішими видами продукції рослинництва й тваринництва.

Динаміка виробництва сільськогосподарської продукції аналізується за роками у вартісному вимірі в зіставлених цінах.

Вплив продуктивності праці на динаміку валової продукції сільського господарства визначається за формулою:

(2.24)

де ± Δ ВП_с.г.п. — зміна («+» збільшення, «–» зменшення) валової продукції сільського господарства за рахунок зміни продуктивності праці; Ч_б — чисельність працівників сільського господарства в базовому році; ПрП_б, ПрП_t — продуктивність праці в сільському господарстві в базовий та розрахунковий період t.

Зміна валової продукції галузі залежно від зміни чисельності працівників (± Δ ВП_с.г.ч.) розраховується так:

(2.25)

де Ч_t — чисельність тих, хто працює в сільському господарстві в період t.

На третьому етапі аналізуються показники розвитку рослинництва й тваринництва. На цьому етапі визначається також частка приватного сектора в загальному обсязі виробництва продукції рослинництва та тваринництва.

Аналізуючи галузь, потрібно враховувати сезонність сільськогосподарських робіт та викликану цим невідповідність календарного й сільськогосподарського років. Це стосується, у першу чергу, галузі рослинництва, у якій сільськогосподарський рік починається з посівної та закінчується жнивами.

Ефективність промислового виробництва аналізується за такими показниками:

• фондовіддача;

• фондомісткість;

• фондоозброєність;

• продуктивність праці;

• матеріаломісткість;

• енергомісткість;

• конкурентоздатність продукції.

Фондовіддача — показник ефективного використання основних виробничих засобів.

Фондомісткість характеризує потребу в основних виробничих засобах, потрібних на виробництво одиниці продукції промисловості.

Фондоозброєність — це показник оснащеності працівників промисловості основними виробничими засобами.

Продуктивність праці — показник ефективності використання робочої сили, зайнятої в промисловості.

Матеріаломісткість характеризує величину прямих матеріальних витрат у промисловості (вартість проміжного споживання) на одиницю продукції.

Енергомісткість характеризує витрати первинних паливно-енергетичних ресурсів у натуральному вираженні (тоннах умовного палива) на одиницю валового продукту або валового внутрішнього продукту.

Конкурентоздатність продукції визначається як:

• одиничний показник — за конкурентним промисловим товаром;

• груповий показник — за групою промислових товарів;

• інтегрований показник — за технічними та економічними характеристиками промислової продукції.

Ефективність сільськогосподарського виробництва характеризується специфічними для цієї галузі показниками. Умовно їх поділяють на дві групи:

1. показники продуктивності:

• урожайність (валовий збір / посівні площі);

• продуктивність тваринництва (надої молока з однієї корови, настриг вовни з однієї вівці тощо);

2. показники забезпеченості:

• виробництво зерна на душу населення;

• державні закупівлі сільськогосподарської продукції.

Для промисловості та сільського господарства також аналізуються структури експорту та імпорту. При цьому слід ураховувати такий аспект аналізу, як продовольча безпека країни. У світовій практиці вважається, що за умов закупівлі 20 % продовольства (від виробленого) країна — імпортер втрачає свою продоволь­чу незалежність, і виникає загроза її національній безпеці.

Основні поняття та терміни

Товарний ринок, валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт, валовий випуск, особисті споживчі видатки, інвестиційні видатки, державні закупівлі товарів і послуг, чистий експорт, чистий внутрішній продукт, національний дохід, фонд споживання, фонд нагромадження, індекс Пааше, Індекс Ласпейреса, індекс Фішера, дефлятор ВВП, чистий економічний добробут, валовий національний дохід, чистий внутрішній продукт, національний дохід, особистий дохід, особистий дохід у розпорядженні, фондовіддача, фондомісткість; фондоозброєність; продуктивність праці; матеріаломісткість; енергомісткість; конкурентоздатність продукції.

Питання для повторення

1. Охарактеризуйте всі взаємозв’язки між основними макроекономічними показниками. Чому валовий випуск не можна розглядати як показник ефективного функціонування економіки?

2. Поясніть, який взаємозв’язок існує між макроекономічними показниками стану товарного ринку? Чому валовий випуск не можна розглядати як показник ефективності функціонування економіки?

3. Чим обмежується застосування ВВП на душу населення як показника чистого економічного добробуту?

4. Пояснити всі компоненти показника чистого економічного добробуту, їхній зміст і методику розрахунку.

5. Які відмінності існують між індексами Пааше і Ласпейреса? Пояснити їх.

6. Пояснити економічну ситуацію, за якої валовий внутрішній продукт у країні перевищує валовий національний дохід і навпаки. Яким у цих випадках буде сальдо первинних доходів?

7. Які чинники впливають на динаміку чистого внутрішнього продукту? Пояснити економічну ситуацію, за якої темпи нарощування амортизації перевищують темпи зміни ВВП і навпаки. Як це впливає на капіталомісткість виробництва?