Третій узагальнюючий показник характеризує демографічну ситуацію в регіоні, для чого розглядаються такі аналітичні показники:

• частка населення регіону в загальній кількості населення країни;

• частка міського населення в регіоні;

• рівень зайнятості в регіоні;

• частка працездатного населення у загальній кількості населення регіону;

• рівень кваліфікації працюючих у регіоні.

• До четвертої групи узагальнюючих показників входять аналітичні:

• частка приватизованих підприємств у загальній кількості підприємств комунальної власності;

• частка підприємств недержавної форми власності у загальній кількості підприємств регіону;

• кількість спільних із зарубіжними партнерами компаній і фірм у регіоні;

• кількість банківських установ (включаючи філії) на території регіону;

• кількість страхових компаній у регіоні;

• кількість товарних бірж у регіоні.

П’ятий узагальнюючий показник оцінює рівень криміногенних, екологічних ризиків, тобто рівень безпеки інвестиційної діяльності в регіоні. До цієї групи належать аналітичні показники:

• викиди шкідливих речовин на 1 м2 території регіону;

• частка джерел забруднення у загальній кількості підприємств регіону;

• кількість економічних злочинів на 100 тис. осіб, що проживають у регіоні;

• частка незавершених будівельних об’єктів у загальній кількості розпочатих будівництв.

Кожний регіон по кожному з п’яти узагальнюючих показників отримує певний середній рейтинг, який розраховується як середня арифметична рейтингів цього регіону за окремими аналітичними показниками:

, j = 1, 2, 3, 4, 5, (6.29)

k = 1, 2 … N,

де — середній рейтинг k-го регіону за j-м узагальнюючим по­казником; — рейтинг k-го регіону за і-м аналітичним показником j-ї узагальнюючої групи; n_j — кількість аналітичних показників у j-й групі узагальнюючих показників.

До заключного етапу аналізу інвестиційної привабливості регіонів входить розрахунок інтегрального показника оцінки пріоритетності кожного регіону, який визначається як сума добутків рейтингового значення узагальнюючого показника даного регіону на значимість цього показника у сукупній оцінці. Прийнята така значимість кожного узагальнюючого показника:

• рівень загальноекономічного розвитку регіону — 35 %;

• рівень розвитку інвестиційної інфраструктури — 15 %;

• демографічна характеристика регіону — 15 %;

• рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури — 25 %;

• рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків — 10 %.

Тоді інтегральний показник інвестиційної привабливості регіо­ну розраховується за формулою

(k = 1, 2, … N), (6.30)

де ІП — інтегральний показник; d_j — значимість (у частках одиниці) відповідного узагальнюючого показника.

Отже, найбільш інвестиційно привабливим буде регіон, інтегральний показник якого має більше значення, ніж по інших регіонах.

Методика аналізу інноваційної діяльності Аналіз інноваційної діяльності здійснюється за окремими групами показників:

• показники, які характеризують установи, що займаються інноваційною діяльністю;

• показники результатів інноваційної діяльності;

• показники використання результатів інноваційної діяльності;

• показники ефекту від інноваційної діяльності.

Аналіз установ, що займаються інноваційною діяльністю, про­водиться у такій послідовності:

• визначається кількість академічних інститутів, науково-дос­лідних організацій, вищих навчальних закладів, науково-дослід­них підрозділів великих підприємств, лабораторій тощо, які займаються інноваційною діяльністю; кількість таких установ дається по роках, розраховується по роках, розраховується їх абсолютна та відносна зміна;

• визначається кількість зайнятих науковою, науково-техніч­ною діяльністю, дослідно-конструкторськими розробками окремо по кожному виду зазначених вище установ;

• обчислюється по роках абсолютна зміна та темпи зростання зайнятих інноваційною діяльністю;

• аналізується загальний обсяг витрат на інноваційну діяльність, у тому числі по окремих джерелах і в динаміці по роках.

Показники результатів інноваційної діяльності охоплюють:

• обсяги науково-дослідної, науково-технічної діяльності, проектно-конструкторських робіт;

• обсяги виготовлення дослідних зразків;

• обсяги науково-технічних послуг.

Зазначені показники наводяться: всього, по окремих джерелах фінансування, по роках, їх зміна абсолютна та в динаміці.

До показників використання результатів інноваційної діяльнос­ті належать:

• кількість найменувань нових видів продукції по роках;

• частка нових видів продукції у загальному її обсязі по роках;

• конкурентоспроможність продукції на внутрішньому і світовому ринках;

• ступінь прогресивності технологій;

• обсяг робіт з технічного вдосконалення виробництва, їх абсолютна та відносна зміна по роках;

• економічні результати: приріст прибутку внаслідок впровадження результатів інноваційної діяльності, зниження ресурсомісткості продукції тощо, які розраховуються по роках, визначаєть­ся їх абсолютна та відносна зміна.

Ефект від інноваційної діяльності визначається за такими показниками:

• комерційний (фінансовий) ефект;

• бюджетний ефект;

• загальноекономічний ефект.

Комерційний ефект відбиває фінансові наслідки реалізації результатів інноваційної діяльності для її безпосередніх учасників. Розраховується як різниця між фінансовими результатами і витратами та може бути позитивним чи негативним.

Бюджетний ефект характеризує фінансові наслідки реалізації результатів інноваційної діяльності для державного та місцевих бюджетів. Він оцінюється як різниця між доходами від інноваційної діяльності і видатками відповідного бюджету на її здійснення.

Загальноекономічний ефект визначає результати інноваційної діяльності для всієї національної економіки, регіонів та галузей і характеризується показниками: виручка від реалізації на зовнішньому та внутрішньому ринках інноваційного продукту; виручка від продажу ліцензій, ноу-хау, програмного забезпечення; соціальні та екологічні наслідки; надходження від імпортного мита; кредити іноземних держав, банків і фірм тощо. До складу витрат входять не­обхідні для забезпечення інноваційної діяльності витрати всіх її учасників на рівні національної економіки, регіону, галузі.

Аналіз привабливості економіки для іноземного інвестора спирається на розрахунки низки показників, основними з яких вважаються:

• загальноекономічний розвиток — обсяг і динаміка ВВП, обсяг і динаміка промислової продукції на душу населення країни, середній рівень заощаджень на душу населення, середній рівень заробітної плати, частка збиткових підприємств у загальній їх кіль­кості тощо;

• розвиток інвестиційної інфраструктури — кількість будівельних фірм, транспортна інфраструктура;

• демографічна ситуація в країні — кількість населення, кількість трудових ресурсів та робочої сили, рівень кваліфікації працюючих;

• рівень розвитку комерційної інфраструктури — кількість спільних підприємств, банків, страхових компаній;

• екологічні ризики — частка підприємств із шкідливими викидами, що перевищують гранично допустимі норми, у загальній кількості промислових підприємств.

Аналіз іноземних інвестицій здійснюється за такими напрямами:

• обсяг і динаміка;

• галузева структура по окремих роках і в динаміці;

• територіальна структура по роках і в динаміці;

• структура інвестицій за видами економічної діяльності: операції з нерухомістю, здавання у найм, послуги юридичним особам;

• за структурою інвестицій по країнах-донорах, по роках і в динаміці;

• за розрахунками на душу населення.

Обсяг прямих іноземних інвестицій визначається у відсотках до ВВП країни, в яку вони спрямовуються. За міжнародними стандартами іноземні інвестиції вважаються досить високими, якщо вони перевищують 5 % ВВП.

До основних показників, які дозволяють проаналізувати процес іноземного інвестування, належать:

• загальний обсяг іноземного капіталу на початок року (ПІІП);

• збільшення іноземного капіталу протягом року (ПІІзб);

• зменшення іноземного капіталу протягом року (ПІІзм);

• загальний обсяг іноземного капіталу на кінець року (ПІІк).

З урахуванням змін в іноземному інвестуванні протягом року можна визначити іноземний капітал на кінець року:

ПІІ_к = ПІІ_П + ПІІ_зб – ПІІ_зм. (6.31)

Приріст іноземних інвестицій у цілому, по галузях та окремих регіонах розраховується як

ΔΠΙΙ_t = ПІІ_t – ПІІ_{t – 1}, (6.32)

де t, t – 1 — поточний і попередній роки; ΔΠΙΙ_t — приріст прямих іноземних інвестицій у році t; ΠΙΙ_t ,ΠΙΙ_{t – 1} — обсяг прямих інозем­них інвестицій у році t та попередньому році.

Темпи зміни іноземного капіталу Т_ПІІ обчислюються за формулою

(6.33)

або

, (6.34)

де ПІІ_б — обсяг прямих іноземних інвестицій у базовому році.

Темпи приросту інвестицій Т_ΔΠΙΙ аналогічно визначаються як співвідношення:

. (6.35)

Основні поняття та терміни

Інвестиції, інвестиційна діяльність, фінансові інвестиції, капітальні вкладення, технологічна структура капіталовкладень, галузева структура капіталовкладень, відтворювальна структура капіталовкладень, чисте теперішня вартість, внутрішня норма дохідності, рівень криміногенних та економічних ризиків, інновації, інноваційна діяльність, ноу-хау,

Питання для повторення

1. Поясніть різницю у визначенні інвестицій та капіталовкладень як економічних категорій.

2. Визначте основні чинники впливають на інвестиційну діяльність.

3. Назвіть визначальні чинники, поясніть логіку їх впливу на інвестиційну діяльність.

4. Назвіть основні чинники, які впливають на ефективність капіталовкладень.

5. У чому полягає сутність методики обчислення інтегрального показника інвестиційної привабливості регіону?

6. Охарактеризуйте етапи інвестиційного процесу. Поясніть різницю між інноваційною діяльністю та інноваційним процесом.