2.Огляд літератури

Здавна люди вживають в їжу кобиляче молоко у вигляді кумису. Його якість як продукту харчування і сировини зумовлена вмістом органічних речовин – білків, жирів, вуглеводів.

При скисанні молока казеїн випадаї у вигляді дуже дрібних пластівців, які практично не змінюють консистенції рідини. Жирові кульки коблячого молока дуже дрібні, тому воно ніколи не відстоюється, тобто не дає вершків і не збивається. Молочний жир кобил має бактерицидні властивості – в ньому не розвивається збудник туберкульозу. При переробці молока в кумис хімічна будова жиру не змінюється. Для жиру кобилячого молока характерна висока концентрація ненасичених жирних кислот, яка досягає 44% (К. Дуйсембаєв, 1989). Деякі з них мають значну біологічну активність і є не замінними. Жир кобилячого молока містить лінолеву кислоту – 5.25%, ліноленову – 5.34%, найбільш фізіологічно активну арахідонову – 0.85% (Б.М. Гопка 1991).

Молочний цукор (лактоза) являє собоє дисахарид, що складається з глюкози і галактози. Приблизно через годину після родів вміст лактози в молозиві не високий(2.9 - 3.4%) і лише на 15 – 20-й день досягає 6%, а його максимум (близько 7%) спостерігають на 1 – 3-му місяці лактації.

Особливі властивості кобилячого молока зумовлені також його мінеральним і вітамінним складом . У ньому міститься: вітаміну С – до 135мг/л,

А – 300 мг/л, Е – 1000, В- 390, В- до 370 мг/л. (Б.М. Гопка 1991. За вмісту вітаміну С молоко кобил посідає перше місце серед інших продуктів тваринництва. До його складу також входить вітамін В, біотин пантотенова кислота тощо. Енергетична цінність 1 л кобилячого молока становить 490 – 590 Мдж.

Протягом першої доби лактації молозиво має сірий колір із зеленуватим відтінком, йог кислотність коливається від 20 до 98 град Тернера. Тільки на 4 – 5-й день молока набуває білого кольору та характерних органолептичних властивостей. У перших порціях молозива кількість білка досягає 32%, через 12 год після родів – 4 - 4.3%, через добу – 3.4 – 3.6%, а на 15 – 20-й день його концентрація встановлюється на оптимальному рівні (до 2%).

Тривалість лактації кобил становить 180 – 225 днів, сухостійний період – 2 – 3 міс. Молочна продуктивність кобил підвищується до 10 – 15-річного віку.

При вивченні рівня продуктивності протягом лактації у кобил, які перебувають в умовах конюшенно-пасовищного утримання, виявилось, що він достатньо стабільний до 5-го місяця. Так, у кобил радянських та російських ваговозних порід молочна продуктивність на 6-му місяці лактації знизилась лише на 11 – 16% (Ю.М. Бармінцев та ін.,1980). Про закономірності лактації кобил різних порід дають уявлення матеріали, одержані Ю.М. Бармінцевим, В.С. Ковешніковим, А.М. Нечаєвим

Зростання товарної якості молока і забезпечення нормального розвитку лошат – одне із найголовніших завдань кумисних ферм. Новонароджених лошат до 20 – 30-денного віку утримують на повному підсосі, не допускаючи доїння кобил. Через місяць кобил доять 2 рази на добу, а через кожні 2 – 3 дні додають ще одне доїння.

На фермах, добре забезпечених кормами, лошат відділяють від матері на 18 год за добу. Для підгодівлі лошат використовують концентровані, соковиті корми. Материнське молоко можна замінити знежиреним коров”ячим, яке випоюють свіжим по 4 – 5 кг за добу. Овес. Пшеничні висівки, макуху, зерно кукурудзи та інші концентрати краще згодовувати у сумішках. Вони добре їдять буряк. Моркву, зелену траву та сіно. Лошатам необхідний вільний доступ до питної води, солі та крейди.

Роздоювання є одним з ефективних методів підвищення молочної продуктивності кобил. В основу його покладена повноцінна годівля при інтенсивному доїнні. Роздоювання кобил починають через 25 – 30 днів після родів. При цьому машинне доїння у першій половині лактації проводять 9 разів на добу з інтервалом у 2 год, а ручне – 7 разів через кожні 2,5 год.

Для профілактики захворювань тварин на кумисній фермі регулярно впроваджують заходи згідно до ветеринарного законодавства. Особливу увагу приділяють вим”я кобил, виявленню та усунення причин їх безпліддя, контролю за станом здоров”я лошат. Ветеринарний огляд та розчищення копит у коней проводять через 1 – 1.5 міс.

Оскільки кобиляче молоко переробляється у кумис попередньої термічної обробки (пастеризації), необхідно організувати постійне спостереження ветеринарної служби за станом здоров”я коней та медичної служби – за санітарно-гігієнічним станом працівників.

У більшості зон із конюшенно-пасовищним утриманням коней ефективними є невеликі (на 30 – 100 дійних кобил) постійні або сезонні ферми.

На Луганщині діє сезонна кумисна ферма, створена на базі Новоолександрівського кінного заводу , що у Біловодськом районі . Тут утримаються конематки породи російська ваговозна. Щорічно половину поголів”я доять протягом 3 – 4 міс. 3 рази на добу. Облік кількості товарного молока від однієї кобили здійснюють методом контрольних доїнь.

На Новоолександрівському конезаводі конематок починають доїти через 3 міс. після родів для того, щоб дати можливість лошаті спожити молозиво та молоко матері без обмеження. На 1 кг приросту в перший місяць життя лоша споживає 10 л молока. У наступні 5 місяців молочну продуктивність кобил визначають діленням кількості молока за перший місяць лактації на коефіцієнт 0,216 (О. Мітько, 1984).

Кобили російської ваговозної породи новоолександрівського типу належать до найудойніших.

Виробництво кумису з кобилячого молока здійснюється за технологічною інструкцією та галузевим стандартом „Кумис натуральний”. Готовий кумис розливають у пляшки, які герметично закупорюють. Подальше його дозрівання відбувається при температурі 0 – 4С у холодильній камері. Вже через 24год кумис готовий до реалізації [2]