2.Грунтові інфекції

Грунт являє собою комплекс мінеральних і органічних частинок, заселених великою кількістю мікроорганізмів. Особливу роль в утворенні грунту відіграють мікроорганізми: їх у грунті надзвичайно багато. На глибині 50 см загальна маса бактерій у грунті досягає 7 тонн на 1 га. Вони розкладають органічні рештки рослинного і тваринного походження аж до утворення безпечних для людей азотовмістних солей, гумінованих речовин (добрива), синтезують білкові речовини.

У грунті постійно знаходиться велика кількість мікроорганізмів. Є мікроби, які живуть у грунті постійно, інші можуть знаходитися тривалий час, а деякі швидко гинуть. Велике значення при цьому має здатність ряду мікроорганізмів утворювати спори, що захищають їх від згубної дії різних негативних природних факторів. Тоді вони можуть жити у грунті роками. До таких мікробів належать збудники ботулізму, правця, газової гангрени і сибірки.

Палички сибірки можуть потрапляти у грунт з екскрементами і трупами тварин, хворих на сибірку, зі стічними водами шкірнопереробних заводів, а також з водою, у якій мили вовну. Спори бактерій сибірки живуть у

грунті, протягом десятків років. При поїданні трави, забрудненої спорами, худоба заражається сибіркою.

Патогенні мікроорганізми, які не мають спор, умов для розмноження у грунті, переважно гинуть через декілька днів або тижнів, хоч можуть жити і декілька місяців (табл. 2). Однак ще до своєї загибелі ці мікроорганізми можуть потрапити з грунту в поверхневі або підземні води, на поверхню овочів або ягід, на шкіру тварин, їх поширюють також гризуни, мухи та інші комахи. Гризуни при цьому можуть бути не тільки переносниками інфекцій, але і їх джерелом.

Таблиця 2.

Виживання патогенних мікробів у грунті

Збудники хвороб	Середній термін (тижд.)	Максимальний термін (міс.)
Тифо-паратифозної групи	2-3	Понад 12
Дизентерійної групи	1,5-5,0	Близько 9
Холерний вібріон	і -2	До 4
Паличка бруцельозу	0,5-3,0	До 2
Паличка туляремії	1-2	До 2,5
Паличка чуми	Близько 0,5	Лої
Паличка туберкульозу	13	До 7
Віруси поліомієліту, Коксакі, ЕСПО	-	До 3-6

Сибірська язва (anthrax)

Сибірська язва (anthrax) – виключно гостро протікаюче захворювання всіх видів сільськогосподарських і диких тварин, а також людини, що характеризується явищами сепсису, інтоксикації і освітою на ділянках тіла різної величини карбункулів, в більшості випадків закінчується смертю.

Останніми роками сибірська язва реєструється у вигляді одиничних випадків, останній випадок цього захворювання зареєстрований в Республіці Білорусь в 1999 році.

Економічний збиток складається з високої летальності хворих тварин (до 90%-100%). Карантинні заходи передбачають знищення молока, спалювання трупів і гною і т.д. У зв'язку із сприйнятливістю до захворівши

Етіологія. Збудник хвороби (Bac. anthracis) – нерухома, грамположительная, спорообразующая паличка довгої 3-10 мкм, шириною 1-1,5 мкм. В організмі збудник утворює капсулу, а в зовнішньому середовищі при доступі кисню і температурі 12-42о – суперечки, які зберігаються в грунті до 80 років.

Епізоотологичеськіє дані. Найсприйнятливішими до сибірської язви вважаються домашні тварини – велика рогата худоба, вівці, буйволи, коні, осли, олені і верблюди. Менш сприйнятливі свині, ще менш сприйнятливий домашній птах (тільки експериментально).

Джерелами збудника інфекції є хворі тварини. Чинниками його передачі – трупи тварин, контаміновані цим збудником, грунт, корма, вода, гній, підстилка, предмети догляду за тваринами, сировина і продукти тваринного походження. Переносниками збудника можуть бути м'ясоїдні тварини, птахи, кровоссальні комахи.

Сибірська язва відноситься до грунтової інфекції. Зараження відбувається

частіше на пасовищах аліментарним шляхом. Сибірська язва реєструється

частіше всього в літній період, рідше взимку при поїданні тваринами

інфікованого корму. Наголошується стаціонарність хвороби. В даний час сибірська язва протікає у вигляді спорадичних випадків, летальність до 100%.

Патогенез. Збудник, потрапивши в організм, швидко розмножується, проникаючи в лімфатичні судини і в кров. Розмноження його в уражених тканинах і у вогнищі запалення супроводиться накопиченням токсичних речовин. Під їх дією відбувається поразка ендотелію судин, підвищується їх проникність, виникають застої, набряки, множинні крововиливу, інтоксикація, нервові явища і загибель тварини.

Течія і симптоми хвороби. Інкубаційний період коливається від декількох годин до 6-8 днів, в середньому 2-3 дні. Перебіг хвороби блискавичний, гострий, підгострий, а іноді, дуже рідко, хронічне (у свиней). Основні форми хвороби: септическя, карбункулярная, абортивна, кишкова, легенева і ангінна (у свиней).

При блискавичній течії у великої рогатої худоби відзначають лихоманку, почастішання пульсу і дихання, метеоризм рубця, замки або діарею, симптоми поразки цнс. З носової і ротової порожнини порожнин виділяється кров'яна піна, з прямої кишки – темного кольору кров. Приміси кров містить сеча. Тварина гине раптово або протягом 1-2 годин, а іноді декількох хвилин.

Гостра і підгостра течія характеризується менш вираженими клінічними ознаками, загибель тварин відбувається через 2-8 днів.

Симптоми сибірської язви у дрібної рогатої худоби схожі з такими у великої рогатої худоби, а у коней відзначають коліки.

Карбункульозна форма характеризується утворенням запальних

інфільтратов в області голови, живота і плечей.

У свиней сибірська язва виявляється місцево у вигляді ангіни, протікає частіше хронічно.

Особливо велику роль відіграє грунт у поширенні глистяних захворювань таких, як аскаридоз та трихоцефальоз. Одна самка аскариди за добу відкладає в кишечнику тварини десятки тисяч яєць, які з фекаліями потрапляють у грунт. У грунті протягом 10-15 діб яйця дозрівають до інвазійної стадії. За сприятливих умов яйця аскариди можуть зберігатися у грунті більше року

Забруднення грунту і рослин фекаліями тварин, що містять яйця стрічкових глистів, може бути причиною інвазування великої рогатої худоби і свиней з подальшим поширенням теніаринхозу і теніозу серед населення.

На виживання яєць гельмїнтів у грунті значною мірою впливають кліматичні умови. У районах з теплим або помірним і вологим кліматом при погано організованому зберіганні й знешкоджуванні нечистот захворюваність тварин і населення на аскаридоз і трихоце­фальоз може досягати 50 % і більше. В умовах із суворим холодним чи жарким кліматом яйця гельмінтів у грунті швидко гинуть і захворюваність на глистяні інвазії тут невелика.

До чинників, які сприяють відмиранню мікроорганізмів і яєць гельмінтів, відносять бактеріофаги й антибіотики, які наявні у грунті, сонячну радіацію, температуру грунту. Так, внаслідок дії сонячної радіації, висихання грунту яйця аскарид на його поверхні гинуть протягом 5 днів, хоча на глибині 2,5-10 см вони зберігають свою життєздатність протягом року.

Власне дослідження

Вихідні данні:

Вінницька область, зовнішня температура -20 , відносна вологість зовнішнього повітря 0,48 г/м, температура у свинарнику +20, відносна вологість 80%, атмосферний тиск 740 мм рт. ст.

У свинарнику розташовано 200 підсисних з живою масою 200 кг і 11 сосунів, 66 супоросних

З живою масою 150 кг і 13 кнурів з живою масою 300 кг.

Розміри внутрішні: довжина свинарника - 92,4 м, ширина – 18 м, висота – 3,2 м. Товщина цегляних стін 0,5, підлога бетонна. Воріт 4, розміром 2,6×1,8 м. Вікна з подвійним засклінням 48, розмир вікна 1,5×0,8. Освітлення - 48 ламп потужністю 75 Вт кожна. Стеля дерев'яна 30 мм товщиною, утепленні скловатою 150 мм. Витяжні шахти 16 шт., перетин 0,8×0,8 м, висота 4,5 м. Припливні канали 0,2×0,2 м.

Завдання

1.Розрахувати об'єм вентиляції по вуглекислоті.

2.Розрахувати об’єм вентиляції по вологості.

3.Розрахувати тепловий баланс свинарника.

4.Розрахувати освітлення.

При виконанні роботи відповісти на питання:

1.Визначити годинний об’єм

2.Визначити повітрообмін на 1ц живої маси на 1 голову, кратність повітрообміну.

3.Визначити площу перетину витяжних і припливних каналів і їх кількість.

4.Визначити площу перетину витяжних каналів з розрахунку на 1 голову.

5.Розрахувати площу приміщення на 1 голову.

6.Порівняти надходження та витрати теплового балансу і визначити ∆t ТБ.