9. Диференційна діагностика

У коней диференціюють від: хвороби Ауески, інфекційного енцефаломієліту, отруєння, колітів.

• Хворобі Ауески характерний більш гострий перебіг, відсутність агресивності та збоченого апетиту, паралічу нижньої щелепи, характерні розчухування.

• Інфекційний енцефаломієліт супроводжується сильною жовтушністю слизових оболонок, відбувається видужання окремих тварин, відсутня агресивність, не утворюються тільця Бабеша –Негрі.

• Отруєння і коліти - не розвиваються типові для сказу паралічі.

У дрібної рогатої худоби диференціюють від: хвороби Ауески, незаразних хвороб.

• Хвороба Ауески — відсутні параліч нижньої щелепи та агресивність. Загибель відбувається на 2-3-у добу, характерні розчухуванні.

• Незаразні хвороби, які супроводжуються сильним болем, неспокоєм, (виключають коліти, отруєння, наявність сторонніх тіл в ротовій порожнині і глотці) - при цьому не розвиваються типові для сказу паралічі.

У хутрових звірів диференціюють від нервової форми чуми, отруєнь.

• Нервова форма чуми. Відсутня агресивність. Найбільш чутливий молодняк, велика контагіозність, звичайно супроводжується кон'юнктивітами і ринітами. Не буває паралічу м’язів нижньої щелепи. Можливе видужання хворих тварин. В клітинах різних органів (мозку, печінці, сечовому міхурі) знаходять внутрішньоклітинні включення.

• Отруєння. Проводять лабораторним дослідженням кормів аналіз годівлі за декілька днів. Немає агресивності, збоченого апетиту, після послаблюючих засобів покращується стан тварин. Загибель відмічається раптово і в першу чергу серед великих тварин стада.

У свиней диференціюють від хвороби Ауески, лістеріозу.

• Хвороба Ауески. Швидке розповсюдження, хворіє переважно молодняк, більш гострий перебіг, немає агресивності, апетит нормальний, немає паралічу нижньої щелепи. В ЦНС негнійний лімфоцитарний енцефаліт без тілець Бабеша-Негрі.

• Лістеріоз. Немає агресивності, немає паралічу нижньої щелепи, на початку хвороби відзначають серозний риніт і кон'юнктивіт. В ЦНС гнійний енцефаліт з утворенням макро- і мікроабсцесів. В печінці і селезінці - некрози.

10. Імунітет

Для активної імунізації тварин проти сказу з профілактичною метою і вимушено запропоновано кілька вакцин. Суха антирабічна фенол-вакцина з мозкової тканини овець-продуцентів призначена для профілактичних щеплень проти сказу собак і котів, а також вимушених щеплень високоцінних сільськогосподарських тварин. Для профілактичної вак­цинації в неблагополучних і загрозливих щодо сказу місцевостях вакцину вводять підшкірно собакам у дозі 2 мл, котам — 1 мл. Іму­нітет настає через 14 — ЗО діб після вакцинації і триває понад 6 міс, після ревакцинації — до 2 років. З метою вимушеної імунізації вак­цину використовують лише для дуже цінних тварин і не пізніше ніж через 8 діб після укусу їх хворою на сказ твариною. Вакцину вводять підшкірно двічі на день у дозі 4 мл на одну ін'єкцію коням і великій рогатій худоби 3 доби підряд, через 16 діб роблять ще одну ін'єкцію. У разі тяжких укусів за 20 - ЗО хв до першого введення вакцини ін'екують антирабічну сироватку.

Для профілактичних і вимушених щеплень різних видів сільсько­господарських тварин, насамперед великої рогатої худоби, викорис­товують також рідку ад'ювантно-депоновану живу антирабічну вак­цину АзВІ. Препарат являє собою 5 %-ву суспензію вірус-мозкової тканини в спеціальному розчиннику. Вакцину ін'єкують підшкірно одноразово в дозах від 2 до 10 мл. Імунітет у тварин настає через 15 — 25 діб після щеплення і зберігається не менш як один рік.

Для профілактики сказу і вимушених щеплень тварин також використовують антирабічну інактивовану культуральну вакцину зі штаму Щолково-51К. тваринам вводять двічі з інтервалом 21 день, імунітет настає на 21-й день. Розроблено також антирабічну вакцину для пероральної імунізації диких м'ясоїдних тварин, а також проходить випробування жива антирабічна культуральна вакцина Рабівак ХТТ.