1.Передмова.

В останні роки службова кінологія активно розвивається і всього в данних силових структурах України утримується більше десяти тисяч собак службових та мисливських порід. Собак спеціальних порід залучають до охорони державного кордону, несення патрульно-постової служби, рятувальних та оперативно-розшукових робіт. Численність службових собак з року в рік збільшується, як наслідок, набуває актуальності проблема розповсюдження інфекційних захворювань серед них. Досить часто серед них зустрічаються дерматомікози. Цьому сприяють збільшення популяції безпритульних тварин та їх інтенсивна міграція з інших регіонів.

Доречно зазначити, що проблема дерматомікозів не є специфічною для певного виду тварин, а враховуючи тісний взаємозв’язок усіх живих організмів, вона може набувати соціального характеру. Тому вивчення епізоотологічного стану з дерматомікозів тварин викликають особливу зацікавленность не лише спеціалістів ветеринарної медицини, а і медичних працівників, як джерело зооантропонозів.

Вакцини, як засіб етіотропної терапії дерматомікозів тварин, сприяють швидкій елімінації збудника з організму тварини та формуванню напруженого імунітету. При застосуванні з профілактичною метою – попереджують виникнення інфекції та контамінацію грибами довкілля. Профілактичне щеплення собак дерматомікозів (трихофітії, мікроспорії) дає змогу регулювати рівень захворюваності серед цих тварин.

Виходячи з цього, є актуальними вивчення видового складу збудників і розробка ефективних схем застосування сучасних засобів специфічної профілактики та ефективної етіотропної терапії дерматомікозів собак.

2.Мета та задачі.

Метою досліджень було: експериментальне обґрунтування вибору лікувально-провілактичної вакцини Вакдерм в комбінації із імуностимулятором та розробка комплексних лікувально-профілактичних заходів боротьби з дерматомікозами службових собак.

Досягнення мети здійснювали шляхом вирішення таких завдань:

• вивчення даних літератури, що до дерматомікозів собак;

• вивчити особливості прояву дерматомікозів службових собак;

• проведення курації тварин хворих на дерматомікози з використанням препарату Вакдерм та імуностимулятору Катозал;

• розробити пропозиції виробництву оптимальних схем комплексного застосування лікувально-профілактичних вакцин та імуномодуляторів для лікування дерматомікозів собак в умовах Кінологічного Центру з урахуванням результатів власних курацій та даних літератури.

3.Огляд літератури.

3.1.Коротка історична довідка. Визначення хвороб. Характеристика збудників.

Дерматомікози – це інфекційні захворювання тварин і людей, які характеризуються ураженням шкіри та її похідних патогенними грібами – дерматофітами. Дерматомікози належать до групи мікозів з глобальним поширенням і зооантропонозами.

Захворювання, що спричинюються патогенним грибками, відомі з давніх часів. Заразність хвороби встановлено у коней на початку IX ст., у великої рогатої худоби й собак — у другій половині XX ст. У цей самий час було доведено можливість зараження стригучим лишаєм людини від хворих тварин. У 1845 р. Грубі і Мальмстем відкрили й описали збудника трихофітії, а французький дослідник Сабуро запропонував класифікацію збудників дерматомікозів. Перші ефективні вакцини проти трихофітії були виготовлені О. X. Саркісовим, В. В. Петровичем, Л. І. Никифоровим, Л. М. Яблочниковим (1971) і здобули всесвітнє визнання.

Трихофітія (Тгіспорпуііа, трихофітоз, стригучий лишай) — хронічна грибкова хвороба тварин і людини, що характеризується свербежем, утворенням на шкірі безволосих, різко обмежених круглих плям, вкритих жовто-сірими лусочками і пухкими азбестоподібними кірочками, або тяжким гнійним запаленням шкіри й утворенням товстих висівкоподібних кірок

Збудники хвороби — патогенні мікроскопічні грибки, які належать до роду Тгісhophiton. За даними ряду дослідників найбільш часто представлений збудник у собак в останні роки Trichophyton mentagrophytes У препаратах з ураженого волосся й лусочок шкіри під мікроскопом за збіль­шення в 400 - 500 разів усі патогенні грибки мають вигляд тонких гіллястих ниток (вегетативна форма), які розміщуються рядами по довжині волосся, на поверхні шкіри та шкірних лусочок, і ланцюжків і круглих чи овальних спор діаметром 3...8 мкм, що локалізуються всередині і зовні волосин у вигляді чохла навколо їх кореня.

З лабораторних тварин до трихофітії сприйнятливі морські свинки та кролі. Грибки легко вирощуються за температури 26 - 28 °С на середовищі Сабуро, сусло-агарі, агарі Літмана, де вони на 5 - 30-ту добу утворюють характерні колонії і різного кольору пігменти.

За даними Стецюри Л.Г., яка в своїх дослідженнях вивчала морфологічні та культуральні властивості епізоотичних штамів Trichophyton mentagrophytes (6 штамів) посіви проводились на живильному середовищі сусло-агарі (7° за Баллінгом). Штами Trichophyton mentagrophytes характеризувались швидким ростом на 2-3-ю добу культивування, борошнистою консистенцією, рідше бархатистою, від світло-кремового до жовтого, інколи білого кольору. Колонії культур були з червонокоричневим резерзумом. Окремі культури Trichophyton mentagrophytes у процессі культивування були схильні до плеоморфізму.

При мікроскопічному дослідженні культур епізоотичних штамів Trichophyton mentagrophytes спостерігали: міцелій тонкий септований з спіралеподібним закінченням гіф. Зустрічались «завитки», поодинокі сигароподібниі макроконідії з 3-5 перетинками, численні кулясті, овальні та грушоподібні мікроконідії (алейрії). У старих культурах відмічали наявність термінальних та інтеркаларних хламідоспор.

Збудники трихофітії надзвичайно стійкі у зовнішньому середовищі. В уражених волоссі й лусочках шкіри зберігаються впродовж 7 років, у патологічному матеріалі — 1,5 року. В заражених приміщеннях, предметах догляду за тваринами, кормах залишаються життєздатними 4-8 років, у гною та гноївці — 3-8 міс, у ґрунті — 3-4 міс. Стійкі проти заморожування, висушування та дії сонячного випромінювання. При кип'ятінні інактивуються через 2 хв, при нагріванні до 80 °С — через 7-10 хв. Під дією сухої пари при 110 °С гинуть через 1 год, при 80 °С — через 2 год. Руйнуються лу­гами (1-3 %-й розчин), формальдегідом (1-3 %-й розчин), сірчано-карболовою сумішшю (5 %-й розчин), хлоридом йоду (10 %-й роз­чин) — через 15 - 30 хв.

Мікроспорія (Місгозрогіа, мікроспороз) — хронічна висококонтагіозна грибкова хвороба котів, собак, хутрових звірів та коней, що характеризується осередковим поверхневим запаленням шкіри та обламуванням на її уражених ділянках волосяного покриву, а іноді й кігтів. Захворювання реєструється в усіх країнах світу. На мікроспорію хворіє людина.

Збудник хвороби — патогенні грибки з роду Місrosporum. За доними мориторінгових досліджень ряду авторів у м. Києві, провідне місце у захворюваності на дерматомікози належить дертофіту зоофільної групи Microsporum canis, який є збудником мікроспорії в 90 – 100% випадків у котів і в 50 – 92,6% собак. У патологічному матеріалі мікроспоруми знаходяться всередині ураженої волосини у вигляді септованого міцелію та округлих одноклітинних спор діаметром 2-3 мкм, що розміщуються мозаїчно у вигляді чохла біля основи зовнішнього боку волосини. Грибки легко культивуються в лабораторних умовах на глюкозному агарі Сабуро та сусло-агарі при 26 - 28 °С.

Згідно результатів досліджень Стецюри Л.Г., направлених на вивчення морфологічних та культуральних властивостей епізоотичних штамів Microsporum canis (51) на агаризованому бульйоні Сабуро, штами за типом росту поділялись на:

• евгонічні, які характеризувались швидким ростом, характерними макро-, мікроморфологічними ознаками (борошнисто-бархатисті, бархатисті, бархатисто-пухнасті культури);

• дисгонічні, дегенеративні – колонії гриба плоскі, гладенькі, вологі, з тонкими радіальними складками, субстратими міцелієм, жовтим пігментом.

Міцелій всіх штампів був септованим, тонким, рівним, рідше гілчастим. В старих культурах спостерігали термінальні та інтеркаларні хламідоспори.

Спори всіх грибків мікроспорії надзвичайно стійкі в зовнішньому середовищі. В ураженому волоссі та зскрібках зі шкіри зберігаються 2-5 років, у шерсті — 2-7 років, гної та гноївці — до 8 міс, у папе­рових пакетах за кімнатної температури — 3-4 роки. Стійкі до за­морожування, висушування та дії прямого сонячного випроміню­вання. Під дією сухої пари при 110 °С спори руйнуються через ЗО хв, при 80 °С — через 2 год, при кип'ятінні інактивуються через 2 — 3 хв. вегетативні форми грибків руйнуються 1 — 3 %-м розчином форма­льдегіду впродовж 15 хв, 5-8 %-м розчином лугів — 20-30 хв.