1.3. Діагностика і диференційна діагностика

Діагноз встановлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних особливостей перебігу, патолого-анатомічних і гістологічних змін та лабораторних методів досліджень. У деяких випадках ставлять біопробу на поросятах, виділяють вірус на культурі клітин проводять серологічну ретроспективну діагностику.

Хвороба Тешена ніколи не перебігає у вигляді епізоотій, а є суворо ензоотичним захворюванням. Якщо на початку спалаху хвороба уражає значну кількість тварин (до 14% в перший місяць захворювання), то в наступний період кількість тварин із клінічно вираженими ознаками хвороби зменшується до поодиноких випадків протягом місяця.

На інфекційний енцефаломієліт хворіють свині, в основному 2-х – 10-и місячного віку. Поросята-сисуни від 3-х тижневого до 2-х місячного віку, майже не хворіють. Тварини, старші 1-річного віку хворіють, але спостерігають поодинокі випадки захворювання, а поросята-сисуни до 3-х тижневого віку не хворіють зовсім. Особливу увагу звертають на контагіозність захворювання і на майже 100% загибель тварин.

Підґрунтям для підозри на хворобу Тешена можуть бути такі клінічні ознаки, як ураження центральної нервової системи, підвищена збудливість на початку захворювання, безцільне пересування тварини по станку з періодичними падіннями на бік, короткочасними судорогами, проявляється блювання, слинотеча, запор, спотворюється або знижується апетит,

підвищується температура тіла перед появою та в перші години прояву клінічних ознак, надалі – температура знижується до норми, і навіть нижче норми наприкінці захворювання, а також парези і паралічі передніх і задніх кінцівок, мязів тулуба.

При всій не характерності для хвороби Тешена патолого-анатомічних ознак, діагностичне значення мають: інєкція судин, запалення мякої мозкової оболонки і геморагічне запалення слизової оболонки носа і додаткових порожнин. Слизова майже завжди буває синюшною.

Більш достовірно можна поставити діагноз при підозрі хвороби Тешена при врахуванні гістологічних змін (Кривутенко А.І. із співавт. 1983).

Проте відсутність типових гістологічних змін не завжди виключає хворобу Тешена, тому при летальній формі перебігу такі зміни не виражені.

Характерні для хвороби Тешена зміни спостерігаються в сірій речовині спинного мозку, в головному мозку, мозочку і на менінгіальних оболонках. Навколо судин виявляють лімфоцитарні фокуси. У спинному мозку подібні фокуси концентруються у вентральних рогах, у яких відмічається дегенерація клітин нейроглії. Однією з характерних ознак є дифузна і вогнищева кругло-клітинна інфільтрація мозку і мозкових оболонок.

Точний діагноз можна встановити лише на підставі результатів вірусологічних і серологічних досліджень. Іноді для таких цілей необхідна постановка біопроби на поросятах.

Вірус виділяють із головного й спинного мозку, іноді з проб ректальних змивів.

Для вірусологічних досліджень частіше використовують фрагменти кори головного мозку, мозочок, довгастий мозок, сегменти з шийної й поперекової частини спинного мозку, розміром 1-2 см. Вірус можна виділити з фекалій хворих тварин, проте у звязку з можливістю тривалого перебування вірусу в кишечнику тварин, перехворілих без прояву симптомів хвороби діагностична цінність таких досліджень виявляється низькою (проблемною також є наявність

різних сирітських ентеровірусів, які можуть спричинити енцефаломієліти). Як правило, беруть змиви з прямої кишки (Романенко В.П., 1999).

При відбиранні матеріалу для виділення вірусу слід памятати, що в максимальних концентраціях він міститься в тканинах центральної нервової системи в кінці інкубаційного періоду і на самому початку паралітичної стадії (протягом 1-2 днів); пізніше вміст вірусу в тканинах центральної нервової системи стає дуже незначним, а до моменту загибелі тварин відмічають так звану “аутостерилізацію”. Враховуючи ці особливості, для вірусологічного дослідження слід відбирати матеріал від тварин спеціально забитих при появі або на висоті підйому симптомів хвороби (не пізніше 3-5-го дня)(Ярчук Б.М. із співавт., 1995).

Вірус виділяють у культурі первинних або перещеплюваних ліній клітин свинячого походження.

Виділення вірусу на поросятах 2-4-міс. віку. З цією метою використовують по 2 тварини для зараження й контролю. Заражають 5%-ною суспензією головного і спинного мозку виготовлену від вбитих хворих свиней або вірусовмісною культуральною рідиною по 0,2-0,4 мл інтрацеребрально і по 1,0 мл на скарифіковану слизову кожної ніздрі. Спостереження проводять протягом 1міс. Біопробу вважають позитивною при розвитку у заражених тварин клінічних ознак хвороби й відсутності таких ознак у контрольних. Зараження поросят можна проводити під ефірним наркозом або без нього, а трепанацію робити бором без попереднього надрізання шкіри на лінії, яка поєднує задні кути очей, дещо вбік від середньої лінії. Цей спосіб дуже зручний, тому при маленькому отворі зменшується можливість вторинного зараження, її добре переносять тварини.

Гістологічне дослідження. Це єдиний метод діагностики, який застосовується в лабораторіях без використання культур клітин. Для дослідження використовують тканини головного та спинного мозку. Кусочки мозку фіксують в 10%-ному нейтральному формаліні, поміщають у парафін,

готують зрізи, фарбують їх гематоксиліном-еозином і проводять мікроскопію. Повна гістологічна картина хвороби Тешена являє собою негнійний поліенцефаліт. У позитивних випадках зміни знаходять у середній і каудальній частинах головного мозку, в шийній і поперековій частинах спинного мозку (при гострій формі у спинному мозку добре виражена деструкція нейронів).

РІФ. Як правило, використовують прямий метод. Мазки-відбитки готують із свіжого або свіжозамороженого патологічного матеріалу від підозрюваних у захворюванні тварин (мозочка, довгастого мозку, спинного мозку). Позитивна реакція характеризується наявністю яскраво-зеленого свічення.

РН у культурі клітин. Заслуговує на увагу прискорений метод діагностики, запропонований співробітниками Чернігівського НДІ (Український інститут сільськогосподарської мікробіології). Одночасно проводиться виділення, титрування й типізація збудника. Існує комплект для діагностики хвороби Тешена (Романенко В., 1998).

РЗК, РДП, ІФМ відпрацьовані на рівні лабораторних методів. Можна навіть виділяти антигени безпосередньо з тканинного матеріалу. Позитивна реакція проявляється лише тоді, коли кількість вірусного антигену є досить значною. Найбільш чутливим є ІФМ (Романенко В.П., Прусе О.Г., Купневська Л.В., 1981; Сюрин В.Н. із співавт., 1991,1998; Собко А.І. із співавт., 1994; Синицин В., 1997,1999; Синицин В.А. із співавт., 1995,1999; Шишков В.П., 1998).

Хворобу Тешена необхідно диференціювати від інфекційного бульбарного паралічу (хвороби Ауєскі), сказу, класичної чуми свиней, лістеріозу тощо.

Клініко-епізоотологічно хвороба Ауєскі характеризується тим, що до неї сприятливі й інші види тварин (всі сільськогосподарські й свійські тварини, хутрові звірі, дикі свині, дикі мясоїдні і гризуни). Хвороба Ауєскі легко відтворюється біопробою на лабораторних тваринах (кролі, коти, собаки). На хворобу Ауєскі особливо тяжко хворіють поросята-сисуни віком від 10 днів,

тоді як хвороба Тешена уражує в основному тварин від 2-х до 10-и місячного віку. При хворобі Ауєскі температура вища (до 42^оС) і тримається довше ніж при хворобі Тешена, при якій температура знижується майже відразу після появи клінічних ознак. Судороги і нервові припадки при хворобі Ауєскі спостерігаються не у всіх захворілих свиней, тоді як при хворобі Тешена у всіх хворих тварин спостерігають парези й паралічі кінцівок та мязів тулуба. Процент видужання тварин при хворобі Ауєскі значно вищий, ніж при хворобі Тешена, при якій майже всі хворі тварини гинуть. У молодих тварин, при хворобі Ауєскі, відмічають міліарні некрози в печінці, селезінці, нирках, наднирниках, лімфовузлах.

При захворюванні на сказ свині бігають по станку, хрипко верещать, розкидають підстилку, риють землю, гризуть годівницю, розчісують і розгризають місце укусу. Цього не спостерігають при хворобі Тешена. Збудження посилюється від дії світла, шуму, доторкання. У поросят іноді виникають клонічні і тонічні судоми. Проявляється агресивність по відношенню до інших тварин і людей. Хворі на сказ свиноматки кидаються на власних поросят. Такі явища не спостерігаються при хворобі Тешена. Температура тіла у хворих на сказ тварин перебуває в межах норми, на тілі помітні шрами від укусів. Лабораторні тварини сприятливі до вірусу сказу, в той час, як до вірусу хвороби Тешена несприятливі. Сказ не проявляється у вигляді ензоотії, а реєструється переважно спорадично. У мазках з мозочка, амонових рогів виявляють тільця Бабега-Негрі.

До чуми сприятливі свині у будь-якому віці. Хвороба перебігає у вигляді епізоотії і характеризується постійним типом гарячки та геморагічних діатезом, а при затяжному перебігу ускладнюється крупозноююю пневмонією і крупозно-дифтеритичним запаленням, переважно товстого відділу кишечнику, яких не виявляють при хворобі Тешена. За нервової форми чуми ніколи не спостерігається повний параліч усіх кінцівок, а також явища гіперестезії. У більшості випадків при чумі, за наявності різко виражених нервових явищ,

смерть настає дуже швидко (24-48 год.), а іноді блискавично.

На відміну від хвороби Тешена лістеріоз у свиней супроводжується масовими абортами та маститами. Лістеріоз перебігає у нервовій і септичній формах, в той час як при хворобі Тешена септична форма не спостерігається. При лістеріозі не буває паралічів. До лістеріозу сприйнятливі вівці, кози, велика рогата худоба, свині, коні, кролі, кури, гуси, качки, індики. Іноді хворіють коти і собаки. Для лістеріозу є характерною наявність у довгастому мозку, варолієвому містку і шийній частині спинного мозку гнійного енцефаломієліту з утворенням макро- і мікроабсцесів (Романенко В.П., 1978,1979; Сюрин В.Н. із співавт.,1991, 1998).