4.2. Епізоотичний стан у стов “Віра” щодо хвороби Тешена.

Вивчаючи ветеринарну звітність (Форма №1-вет і Форма №1-вет А), яку подавали у Бердичівську району державну лікарню ветеринарної медицини зясували, що СТОВ “Віра” не оголошували неблагополучним із хвороби Тешена, хоча в господарствах приватних власників дане захворювання реєстрували майже щорічно, ще з 1995 року. Поодинокі випадки захворювання проявлялись серед підсвинків віком 6-10 міс. у різні пори року. Більш масовий прояв цього захворювання реєстрували в листопаді-грудні та лютому-березні. Однак діагноз у всіх випадках ставили лише на підставі епізоотологічних, клінічних і патолого-анатомічних досліджень. Лабораторного підтвердження діагнозу на хворобу Тешена в жодному разі не проводили.

В квітні 2003 року, серед підсвинків віком 4-10 міс на свинофермі даного господарства, почали реєструвати парези і паралічі а також, загибель окремих тварин із такими ж клінічними ознаками. У приміщенні, де утримувалось 294 підсвинки залишилось живими лише 97 гол. Однак навіть ті тварини, що вижили погано відгодовувались й відставали у рості та розвитку.

У хворих тварин віком 4-5 місяців спостерігали підвищення температури тіла до 40-40,6^оС, відмічалось пригнічення, хитка, іноді напружена й непевна хода. Хворі тварини часто падали, довго лежали, потім на животі рухались вперед. В окремих тварин розвивалась чітко виражена гіперестезія шкіри: при дотику до них, вони верещали. Надалі, у більшості тварин, відмічали плавальні рухи кінцівками, потім спостерігали паралічі, при цьому температура тіла знижувалась до 35^оС і наставала смерть. Протягом захворювання більшість

тварин страждали запорами.

У підсвинків віком 5-10 місяців спостерігали гарячкове підвищення температури тіла, яке в окремих випадках проявлялось досить слабо, а іноді досягало значень 40,5-41,0^оС і супроводжувалось загальною слабістю, втратою апетиту, блюванням, гострим ринітом, а часто й розладами координації рухів. Ці порушення часто залишались непомітними. Через 1-2 дні зявлялись симптоми ураження центральної нервової системи. В окремих тварин проявлялась гіперестезія шкіри (енцефаломієлітна форма). При доторканні до шкіри таких тварин або при вимірюванні у них температури тіла вони верещали, а мязи тулуба судорожно скорочувались. Підвищена чутливість у таких тварин зберігалась практично до настання повного паралічу. На початку захворювання у тварин відмічався збуджений стан, який виражався у періодичному швидкому пересуванні по клітці. Потім зявлялась хиткість ходи. Тварини часто падали на бік, при цьому виникали короткочасні судомні скорочення різних груп мязів тулуба, після чого вони вставали й продовжували рухатись по клітці. У такому стані окремі тварини перебували протягом декількох годин. Після цього, наставав неповний параліч спочатку задніх, а потім передніх кінцівок. У період парезу, що тривав 1-3 доби, тварини лежали на боці і здійснювали всіма кінцівками періодичні плавальні рухи. Температура тіла в період прояву таких клінічних ознак була в межах норми. На 2-3 день від початку прояву клінічних ознак у більшості хворих тварин цієї вікової групи, наставав спочатку частковий, а потім і повний параліч тулуба, температура знижувалась до 35-36^оС і тварини гинули.

В окремих свиней спостерігали спонтанні судорожні скорочення губних, очних, жуйних мязів, а також кінцівок, частіше всієї плечової ділянки, блювання, афонію, хрипи й утруднене дихання. Розладу психічного стану у тварин не спостерігали, іноді відмічали збудження, скреготіння зубами, різні довільні рухи. У кількох тварин проявлявся параліч язика. До цих мозкових симптомів незабаром додавались явища, які вказували на ураження спинного

мозку. Проте в більшості випадків у картині хвороби переважали, з самого початку, симптоми ураження спинного мозку (мієліт на або паралітична форми). Ця форма хвороби зявлялась одночасно з появою гарячки і проявлялась у хиткій невпевненій напруженій ході, до цих ознак, на 2-3-й день, як правило, приєднувалась слабкість однієї або обох пар кінцівок і кульгавість. Після настання стадії паралічу температура тіла знижувалась до норми, а перед смертю – до 35-36^оС.

В Житомирську обласну державну лабораторію ветеринарної медицини 10 квітня 2003 року було відправлено патологічний матеріал (головний і спинний мозок від підсвинків) для дослідження на чуму свиней, хворобу Ауєскі і хворобу Тешена. В результаті проведених вірусологічних досліджень обласна державна лабораторія ветеринарної медицини виявила вірус хвороби Тешена. Діагноз на чуму свиней та хворобу Ауєскі не підтвердився.