1.4. Імунітет, лікування, профілактика й заходи боротьби

Перетворювання свиней супроводжується розвитком тривалого напруженого імунітету з утворенням специфічних антитіл. Імунітет передається з молозивом новонародженим поросятам. Застосування сироватки реконвалесцентів або гіперимунної сироватки не забезпечує бажаного ефекту, з цих причин для специфічної профілактики обовязково повинні застосовуватись вакцини.

На території України використовують ін активовані культуральні емульсовані вакцини проти хвороби Тешена вітчизняного виробництва, а також російські й чеські (“Енцевацл”) препарати. Вакцину вітчизняного виробництва вводять внутрішньомязово одноразово в дозах: поросятам від 1 до 45 дн. – 1,0 мл, свиням від 45 дн. і старшим – 2,0 мл. Свиноматок вакцинують незалежно від терміну су поросності, але не пізніше ніж за 2-3 тижні до опоросу. Імунітет у щеплених тварин настає через 2 тижні після щеплення. Поросят, щеплених у віці 1-2 міс. ревакцинують через 3 міс., а решту тварин ревакцинують через 8 міс. одноразово, в дозі 2,0 мл.

У 1984 р. В.П. Романенком запропонована жива культуральна вірус вакцина проти ензоотичного енцефаломієліту свиней з штаму “Перечинський-642”. Вакцину застосовують для вимушеної і профілактичної імунізації

свиней у пунктах, неблагополучних або загрозливих щодо хвороби Тешена свиней. Щепленню піддають усіх клінічно здорових свиней. У неблагополучних пунктах, де хворіють навіть новонароджені поросята дозволяється щеплювати свиней з 1-денного віку. У господарствах що знаходяться в загрозливих зонах, щеплення починають із 2-х міс. віку. Препарат вводять внутрішньомязово в ділянці середньої третини шиї або внутрішньої поверхні стегна по 1,0 мл. дворазово з інтервалом 14 днів. Поросят, щеплених у період до 2-х міс. віку ревакцинують, при досягненні ними 3-х місяців, одноразово в дозі 1,0 мл. Імунітет у щеплених свиней настає через 7 діб після щеплення і зберігається не менше 1 року (Достоєвский П.П. із співавт.,1986; Собко А.И. із співавт., 1988; Сорока В.І., Романенко В.П., Прусе О.Г., 1992; Сергєєв В.О., 1993; Романенко В.П., Бабіч Н.В., Сорока В.І., 1995).

За повідомленнями В.Н. Сюрина із співавт. (1992), емульсована формолвакцина захищає близько 80% щеплених тварин, а жива – 85-86%. Нейтралізуючі антитіла в титрах 1:32 – 1:128 на введення живої вакцини зявляються на 4-5-й день. Титр їх швидко збільшується, досягаючи максимуму (1:256 – 1:512) через 4-6 тижнів. Ревакцинація впливає на збільшення титрів антитіл.

Преципітувальні антитіла зявляються через 1-2 тижні після появи нейтралізуючих антитіл. Кількісного взаємозвязку між імунітетом і рівнями антитіл не встановлено (Сюрин В.Н. із співавт., 1991).

Для неспецифічної (відволікаючої) терапії застосовують внутрішньомязові введення 70^о спирту по 1-1,5 мл. з кожного боку, спиртову хвойну настоянку всередину з парентеральним введенням антибіотиків, введення емульсованої вакцини по 1,0 мл. в 8-10 місць, внутрішньомязово 5%-ний спиртовий розчин йоду 2,0 мл. змішаного з 2,0 мл. свіжого молока і по 2,0 мл. цієї суміші з кожного боку. Ефективність зазначених методів лікування становить 30-50%.

Для специфічного лікування хвороби Тешена застосовують

“Поркавірекс” (препарат свинячого інтерферону). Згідно настанови препарат вводять внутрішньомязово (вміст однієї ампули препарату, розчиненого в дистильованій або кипяченій воді) щоденно протягом 2-3 днів. За спостереженнями практичних лікарів ветеринарної медицини, при збільшенні дози препарату у 4-7 разів при сумісному застосуванні з антибіотиками, ефективність лікування становить 70-90%.

А.В.Грищук (1998) повідомляє, про лікування хворих свиней із застосуванням сироватки “Суїферовіт”, глюконату кальцію та ін’єкційного енрофлоксу, в лікувальній дозі, дає позитивні результати.

Для лікування даної хвороби з успіхом використовується СЛІНІ (свинячий лейкоцитарний інтерферон із неінактивованим індуктором) (Бурдейньш В.В., 1997, 1998).

За спостереженнями практичних лікарів ветеринарної медицини непогані результати дає застосування препаратів ендогенного інтерферону (Пронин А.В., 1996; Травкин О., Шведов О., 1996).

З метою попередження занесення до господарства вірусу ензоотичного енцефаломієліту свиней рекомендується дотримуватись на фермах, комплексах, у господарствах приватної власності, режиму закритих підприємств, які передбачають обмеження доступу на їх територію сторонніх осіб, а також ретельний ветеринарний нагляд за станом тварин, які утримуються, а також за тими, що ввозяться в господарство.

При цьому необхідно: а) комплектувати свиноферми тваринами лише із благополучних за інфекційними хворобами господарств; б) усі свині, які надходять у господарство, підлягають карантинування протягом 30 діб. Тварин, що пройшли карантин, переводять в основне стадо лише з дозволу і під наглядом головного лікаря ветеринарної медицини господарства; в) огородити свиноферми, вхід на їх територію обслуговуючого персоналу дозволяти лише через санпропускники (профілактичний режим дії); г) не дозволяти: - господарських звязків із неблагополучним за енцефаломієлітом свиней

господарствами та населеними пунктами; - вводу на територію свиноферм колективних господарств тих свиней, які належать населенню, а в господарствах приватної власності – тварин невідомого походження; заїзд на територію свиноферм транспорту, що не повязаний з їх обслуговуванням; - використання в корм свиням незнезаражених відходів – харчових, кухонних та з бойні.

Після встановлення діагнозу на ензоотичний енцефаломієліт свиней головний державний інспектор ветеринарної медицини району (міста): а) терміново надсилає повідомлення про це в районну державну адміністрацію, виконком міської ради, вищий орган ветеринарної медицини сусідніх районів, а також керівникам і фахівцям ветеринарної медицини тих господарств (підприємств), яким продавали свиней з цього господарства (ферми, двору) в останні 40 діб до появи клінічних ознак хвороби, для вжиття відповідних заходів; б) негайно представляє у районну адміністрацію, виконком міської ради відповідні матеріали для оголошення населеного пункту, господарства або окремого двору неблагополучним за ензоотичним енцефалітом свиней і встановлення карантинних обмежень.

Одночасно головний інспектор ветеринарної медицини району (міста) разом з керівником і лікарем ветеринарної медицини, який обслуговує господарство (населений пункт), розробляє план заходів із ліквідації захворювання свиней ензоотичним енцефаломієлітом.

Районна державна адміністрація, виконком міської ради за поданням головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста) виносить рішення щодо встановлення карантинних обмежень у неблагополучному за ензоотичним енцефаломієлітом пункті (фермі).

У рішенні вказують межі неблагополучного пункту і загрозливої зони, визначають основні заходи з ліквідації хвороби у вогнищі та з профілактики її у загрозливій зоні.

Карантинними обмеженнями забороняють: а) вивіз із неблагополучного

пункту та ввезення в нього свиней, вивіз із господарства (населеного пункту) свинини сирою та інших продуктів та сировини, одержаних від забою свиней, а також кормів; б) перегрупування свинопоголівя у межах господарства (ферми) без погодження із спеціалістами ветеринарної медицини господарства; в) забій свиней без дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста); г) відправлення посилок із карантинованих населених пунктів з мясними продуктами із свинини; д) відвідування неблагополучної ферми особами, які не зайняті обслуговуванням тварин; е) виїзд з ферми будь-якого виду транспорту без санітарної його обробки, а також вихід людей у спецодязі і спецвзутті; з) продаж на ринках свиней із неблагополучного за ензоотичним енцефаломієлітом свиней населеного пункту, господарства (ферми), а також у сирому вигляді сировини та інших продуктів забою свиней.

У неблагополучному за ензоотичним енцефаломієлітом свиней господарстві (фермі), а також у неблагополучних за цією хворобою дворах громадян проводять механічне очищення приміщень і станків, з їх дезинфікуванням через кожні 5 діб, до проведення остаточної дезинфекції перед зняттям карантинних обмежень. Дезінфекції підлягають також предмети догляду за тваринами, обладнання та транспортні засоби, які перебувають у вогнищі інфекції.

Для дезинфекції застосовують 2%-ний розчин формальдегіду, 3%-ний гарячий розчин їдкого натру, розчин гіпохлориду натрію або освітлений розчин хлорного вапна, які містять 3% активного хлору. Розчини застосовують із розрахунку 1л. на 1 м² площі тваринницького приміщення, при експозиції 3-4 години. Одночасно проводять дератизацію й дезінсекцію приміщень.

У відгодівельних підсобних господарствах доцільно провести забій всіх свиней. У репродукторних господарствах, племзаводах, господарствах де забій усього поголівя неблагополучної ферми недоцільний, а також у дворах громадян неблагополучного населеного пункту проводять щоденний клінічний огляд і термометрію свиней, забивають усіх хворих та підозрілих у

захворюванні ензоотичним енцефаломієлітом свиней, а також тварин, що відстають у розвитку. Усіх інших свиней в неблагополучних і загрозливих за ензоотичним енцефаломієлітом свиней господарствах (фермах) і населених пунктах, вакцинують проти цієї хвороби вакцинами, згідно з настановами із їх застосування.

Забій хворих (підозрілих на захворювання) свиней проводять на санітарній бойні або на загальному конвеєрі мясокомбінату в окрему зміну, а також на спеціально обладнаних забійних пунктах (майданчиках) господарств з дозволу начальника управління державної ветеринарної медицини, із дотримання правил, які запобігають поширенню вірусу.

Подвірний забій свиней дозволяють у кожному окремому випадку з дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста) під наглядом лікаря державної установи ветеринарної медицини.

Свиней для забою, або продукти їх забою для переробки доставляють на мясокомбінат автотранспортом, кузови в якому повинні бути з щільним дном, що не пропускає рідини. Під час перевезення не дозволяється робити зупинки в населених пунктах, а також дорізати свиней. У ветсвідоцтві (форма №1) слід вказати, що свині хворі, або підозрілі в захворюванні ензоотичним енцефаломієлітом. Автомашини при виїзді з господарства (свиноферми), а також із території мясокомбінату ретельно очищають і дезінфікують 2%-ним розчином формальдегіду або 3%-ним гарячим розчином їдкого натру. Спецодяг та взуття, осіб які працюють при завантаженні та розвантаженні, а також обслуговують свиней у дорозі, дезінфікують. Використане при забої тварин обладнання, після закінчення роботи ретельно дезінфікують 5%-ним розчином хлораміну або 3%-ним гарячим розчином їдкого натру. Забійні пункти (майданчики) очищають і дезінфікують 3%-ним розчином їдкого натру після кожного випадку забою таких свиней.

Туші й усі субпродукти, одержані від забою хворих та підозрілих у захворюванні й зараженні ензоотичним енцефаломієлітом свиней, випускати в

сирому вигляді забороняється. Мясо, сало й субпродукти переробляють на варені, варено-копчені ковбаси, консерви або направляють на проварення. Допускається використання голів, ніг, хвостів для виготовлення зельцю та холодцю. Шкіру з тварин не знімають, а обпалюють або ошпарюють. Допускається на мясокомбінаті зняття шкір, що підлягають знезараженню згідно з чинною настановою з дезінфекції сировини тваринного походження. За наявності виснаженості або інших змін у мязах, тушу з усіма внутрішніми органами бракують і направляють на технічну утилізацію або спалюють.

Трупи свиней, загиблих від ензоотичного енцефаломієліту спалюють. За наявності заводу з мсо-кісткового борошна трупи переробляють на мясо-кісткове борошно під контролем спеціалістів державної ветеринарної медицини. Гній знезаражують 5%-ним розчином формаліну або 3%-ним розчином їдкого натру з поверхні після буртування його в спеціально відведених місцях.

Карантинні обмеження з неблагополучних за ензоотичним енцефаломієлітом свиней господарств (ферм) знімають за поданням головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста) із закінченням 40 днів від дня останнього видужання, загибелі або вимушеного забою хворих тварин і за умови проведення всіх заключних ветеринарно-санітарних заходів.

В господарствах (фермах) де було забите все наявне свинопоголівя карантинні обмеження знімають після проведення всіх ветеринарно-санітарних заходів і заключної дезінфекції. Завезення здорового поголівя свиней у таке господарство дозволяється лише з дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста). В такому господарстві свиней щеплюють із профілактичною метою проти ензоотичного енцефаломієліту і протягом 6-ти міс. ведуть за ними ветеринарний нагляд.

В оздоровлених від ензоотичного енцефаломієліту господарствах (фермах, дворах), населених пунктах проводять протягом 2-х років щеплення свиней вакцинами проти цієї хвороби, згідно з настановами щодо їх

застосування.

Після зняття карантинних обмежень з господарства (ферми) у відношенні поголівя свиней , яке залишається в господарстві (населеному пункті) запроваджуються такі обмеження: - забороняється протягом 6-ти міс. вивозити в інші господарства для відтворення і відгодівлі свиней, а також змішувати їх з хворими та не імунними тваринами; протягом 6-ти міс. після зняття карантинних обмежень забій свиней проводять окремою партією на спеціально відведеному мясокомбінаті в межах області (мясо, сало й субпродукти, які одержані від таких свиней, використовують для виготовлення варених, варено-копчених ковбас або консервів; - кістки, кров, головний та спинний мозок, кишки, сечові міхури, стравоходи, ратиці переробляють на мясо-кісткове борошно); - протягом 2-х років після зняття карантинних обмежень зі свинарських господарств реалізацію свиней і продуктів забою проводити після одержання негативних результатів лабораторних досліджень на вірусоносійство вірусу ензоотичного енцефаломієліту (Романенко В.П., 1979; Ільченко А.,2000; Романенко В.П. із співавт.,2000).