Розділ I I. Особливості темперамента дитини

2.1 Розвиток темперамента у дошкільному віці

Під темпераментом розуміється сукупність індивідуально-психологічних властивостей, які характеризують людину з боку його динамічнихздібностей.

Відмінності в темпераменті - це відмінності за рівнем можливостей психіки, а по своєрідності її проявів. Темперамент проявляється в психічної активності та емоційності. Загальна активність особистості складається в інтенсивності та обсязі взаємодії з середовищем; моторна - в темпі реакцій, швидкості, ритмі та загальну кількість рухів; мовна - у темпі мови і силі голосу; емоційність - в особливостях виникнення, протікання і вирішення емоційних станів, а також у переважній знаку емоцій.

Фізіологічною основою темпераменту вважають тип вищої нервової діяльності, який визначається сукупністю основних властивостей нервової системи. До них відносяться сила, врівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування.

Відразу після народження діти відрізняються за ступенем реактивності на стимул при задоволенні біологічних потреб. У новонароджених у відповідь на подразник спостерігається вздрагіваніе тілом або тільки тремтіння повік. При зміні пелюшок одні немовлята кричать, інші заспокоюються, одні інтенсивно смокчуть, а інші мляво. Відмінності реакцій, які проявляються в перші п'ять днів життя, зберігаються і в подальші періоди дитинства. ¹⁴

У ранньому та дошкільному віці, у зв'язку з розширенням сфери життєдіяльності, особливості властивостей темпераменту яскраво помітні в іграх, побутових процесах, спілкуванні з дорослими і однолітками. Склад властивостей темпераменту виникає не відразу, а розгортається в певній послідовності, яка обумовлена ​​наступними причинами:

По-перше, загальними закономірностями дозрівання нервової системи і розвитку психіки.

По-друге, дозріванням ендокринного апарату.

По-третє, специфічними закономірностями дозрівання кожного типу темпераменту.

Але вже в ранньому дитинстві можна виділити типові властивості. Загальні ж особливості темпераменту виявляються дуже рано і зберігаються без значних змін до семи років. Так, нервова система у дітей близька до слабкого типу. Ця слабкість виявляється в її швидкому виснаженні, зниженої працездатності, підвищеній збудливості і чутливості, що призводить до неадекватної поведінки. Про такій поведінці говорять тоді, коли сила реакцій дитини не відповідає силі подразника. Наприклад, у відповідь на спокійне зауваження дорослого малюк плаче, вигукує образливі слова. Підвищена збудливість є причиною того, що діти під впливом емоційно насиченої ситуації на святі, в театрі кричать, схоплюються зі своїх місць, порушують правила поведінки. Емоційні перевантаження призводять до розбалансованості поведінки. Мистецтво педагога полягає в тому, щоб захистити нервову систему дитини від перенапруги, визначивши для нього допустиму силу стимулу. ¹⁵

Знижена працездатність веде до швидкої втоми. Причому воно настає швидше, якщо діяльність цікава, передбачає часту зміну подразників, велика кількість нової інформації, надто важка або завідомо нездійсненною, а також протікає в дуже численною групі. Перевтома настає при надто сильною і тривалої концентрації уваги малюка на якому-небудь одному виді діяльності: малюванні, розгляданні картинок. Зовні перевтома проявляється наступним чином: дитина втрачає інтерес до роботи, стає млявим, безініціативною, неуважним. Його погляд неуважний, а рухи некоординованість. Дорослий, вчасно помітивши ознаки перевтоми, дає можливість дитині відпочити або чергує різні види діяльності, краще розумову з практичною. Він включається в діяльність дитину і допомагає йому швидше її завершити, а потім пропонує завдання, яке потребує рухової активності. Витривалість нервової системи, а слідом за нею і працездатність зростає в дошкільному дитинстві, досягаючи максимальної величини до 7-8 років, а пізніше майже не змінюється.

У перші сім років життя для дітей характерна слабкість збудження і гальмування, що виявляється в малій витривалості, швидкому стомленні, швидкому виникненні охоронного гальмування, яке загальмовує дії під впливом подразника. Дитина на фізкультурному святі порушує правила, раптом перестає чути вказівки дорослого, брати участь у спільній діяльності. Така поведінка - сигнал вихователю про те, що нервова система малюка перевантажена і йому потрібен відпочинок. Слабкість гальмування найбільш яскраво спостерігається в двох варіантах.

Перший - порушення заборон. Малюк вихоплює іграшку у товариша, залазить у калюжу, з'їдає чужу цукерку, хоча знає, що цього не можна робити. Після вчинення проступку дошкільник зазвичай засуджує його. Подібна імпульсивність поведінки особливо виражена в ранньому і молодшому дошкільному віці. У міру дорослішання виникають стримуючі психологічні механізми, пов'язані з виконанням норм і правил поведінки.Так, формовані риси характеру - дисциплінованість, організованість, відповідальність - починають впливати на властивості темпераменту, і дитина стримує імпульс.

Другий варіант - слабкість гальмування. Це передчасні реакції, коли при проведенні естафет, рухливих ігор малюк починає дію, не дочекавшись сигналу.

Протягом дошкільного віку процеси збудження і гальмування не врівноважені, переважає перший. Тому дитина нагадує холерика.Неврівноваженість виражається в нестійкості реакцій, їх мінливості. У малюка знижений контроль за своїми діями, часто змінюється настрій, він імпульсивний. Стереотипи поведінки у малюка нестійкі і легко руйнуються, особливо в ранньому дитинстві. Зміна звичної обстановки призводить до погіршення самопочуття, а захворювання - до руйнації сформованих культурно-гігієнічних навичок. Адже останні вимагають постійного підкріплення, щоб стати стійкими. ¹⁶