2.3 Облік властивостей темперамента у виховно-освітньої роботі з дошкільнятами

Важливість обліку у вихованні та навчанні індивідуально-типологічних особливостей дитини очевидна. Ігнорування властивостей темпераменту призводить до розвитку негативних рис у дошкільнят, наприклад у:

сангвініка - розпорошеності, розкиданості інтересів;

холерика - нестриманості, різкості, нелагідність, легковажності;

флегматика - безініціативності, байдужості, лінивства, млявості, апатії;

меланхоліка-сором'язливості, замкнутості, невпевненості, уразливості.

Вихователь може направляти діяльність дітей, щоб сприяти формуванню позитивних і уникати появи негативних рис у дошкільнят.

У сангвініка слід формувати стійкі уподобання та інтереси, не допускати поверхневого, недбалого виконання ним завдань, необхідно вимагати від дитини доводити почату справу до кінця, виховувати в нього поважне ставлення до переваг інших, вміння рахуватися з їх думкою.

Енергію холерика слід підтримувати і спрямовувати на корисні справи, ставити перед ним складні завдання, допомагати йому осмислитиматеріал. Важливо виключити перезбудження дитини-холерика, домагатися від нього стриманого поведінки, давати йому можливість реалізувати потребу в руховій навантаженні. У вихованні холерика особливо необхідний систематичний контроль за поведінкою та діяльністю, дотриманням правил, якістю та повнотою виконання завдань і вимог дорослого. Треба вчити холерика рахуватися з іншими, не зачіпати їх самолюбство.

Меланхоліки вимагають підвищеної уваги, теплоти, доброзичливості, такту. Важливо зважати на їх ранимостью, з швидкою стомлюваністю.Слід частіше схвалювати таких дітей, підтримувати у них позитивні емоції, висловлювати впевненість в їх силах, створювати ситуації успіху, розвивати активність і сміливість.

У вихованні дітей всіх типів темпераменту важливе значення має дотримання постійному чіткому режиму дня. Воно полегшує виконання дій і завдань, сприяє виробленню позитивних звичок поведінки.

Особливої ​​турботи вихователя потребують дві групи дітей - повільні і Надрухомий. Перші характеризуються тим, що дуже довго виконують режимні процеси, затримуючи інших; з небажанням беруться за нову справу, насилу включаються в рухливі ігри та фізичні вправи, та й то постійно порушують правила, невірно реагують або занадто сконцентровані, тому не чують вказівок, нерідко розсіяні. Ці діти потребують постійної тренуванні, без якої рухливість нервових процесів може бути знижена. Тренування процесу гальмування протікає за такими правилами (М. М. Кольцова):

- Входження в роботу вимагає запасу часу, поспіх гальмує інертного дитини;

- У вимогах і вказівки використовується тільки спокійний, рівний тон, адже повільність - властивість темпераменту, тому малюк діє не на зло, а просто інакше не може;

- Будь-яке навантаження дається на позитивному емоційному тлі, включає елемент гри.

Підвищена активність Надрухомий дітей визначається протіканням нервових процесів. Але від виховання залежить, у яке русло вона буде направлена ​​і в якій мірі проявиться: як дезорганизующая або сприяє успішному розвитку особистості.

Можливі два варіанти виховання такої дитини:

1. Малюка обсмикують, карають за непосидючість, спеціально дають завдання, що вимагають надмірної посидючості: «Нехай звикає». Але об'єктивно дитина виконати їх не може і, висловлюючи протест, навмисно ігнорує вказівки дорослих. Всілякими способами малюк прагне уникнути виконання вимог. Його нервова система перевозбуждается. А в результаті ще більше підвищується рухова активність.

2. Посилення позитивних та послаблення негативних аспектів у поведінці дитини. Вихователю слід пам'ятати, що немає поганих чи гарних властивостей темпераменту. Наприклад, для меланхоліка характерний підвищений рівень тривожності, який пов'язаний з високою чутливістю до різних подразників. Остання зумовлює зайву вразливість і ранимість. Такі діти довго і серйозно переживають невдачі, що може призводити до невпевненості. Але в той же час рівень тривожності значущий у життя. Особливе місце він займає в структурі емоційності. Тривога може стимулювати активність і саморегуляцію діяльності, а її відсутність занижує ефективність роботи. Від тривожності не можна позбутися. Боязкість, невпевненість, емоційна скутість успішно долаються при формуванні навичок діяльності та стимулювання переживань успіху. ¹⁸

У роботі з дітьми різного темпераменту вихователь може використовувати своєрідний спосіб обліку темпераменту, коли вплив на яке-небудь властивість здійснюється в знайомих і привабливих для дитини видах діяльності. Наприклад, вплив на властивості темпераменту у навчальній діяльності у дітей в період адаптації до школи не приносить успіху. Найбільш ефективно воно в спілкуванні дитини з однолітками.

У ряді випадків ефективної буває тактика побудови освітньо-виховного процесу на основі своєрідності індивідуального стилю діяльності.Розглянемо цю тактику на прикладі пізнання. Тут індивідуальний стиль діяльності виражається у відношенні орієнтовною і виконавської її частин.Одні діти відразу приступають до виконання завдання, а інші довго його обмірковують. В одних дії стереотипні, в інших різноманітні. Для одних характерна аритмія, для інших - розміреність. Така дитина не може відразу відтворити засвоєний матеріал, а робить це успішно через 20-60 хвилин.Тому педагог може помилково припустити, що матеріал не засвоєний. Але якщо не дати дитині можливість відновити матеріал через деякий час, то він забувається.

Для дорослого дуже важливо враховувати індивідуально-типологічні особливості саморегуляції діяльності та поведінки дітей. Властивості темпераменту, притаманні дитині, впливають на відбір малюком відповідних подразників. Одні хлопці прагнуть до нових вражень, підсилюють стимуляцію, інші уникають її. Так, одні діти люблять озвучені іграшки, інші відмовляються від них. Одні з задоволенням включаються в рухливі ігри, інші вважають за краще спокійні, настільно-друковані. Завдання вихователя побачити початковий рівень саморегуляції дитини, вичленувати її позитивні сторони, заохочуючи їх прояву, ускладнюючи діяльність, сприяти усвідомленню дитиною цих позитивних сторін, тобто формувати в нього довільну саморегуляцію. Вона дозволить маляті самому долати недоліки і підсилювати позитивні сторони властивостей свого темпераменту.

Підкреслимо, що головний принцип урахування індивідуально-типологічних особливостей полягає в переході від «пристосування» до них до тактики формування саморегуляції, самоуправління динамікою поведінки та діяльності.