2. Історія виникнення екологічного аудиту

 

Вперше ЕА почав використовуватися при контролі великих промислових корпорацій на території США. Розглядаючи фактор навколишнього середовища як той що потребує усе більшої уваги, і з огляду на ряд аварій, великі промислові корпорації поставили свої підприємства під внутрішній контроль з метою оцінки, чи не є вони джерелом негативного впливу на навколишнє середовище. Завданням ЕА було інформування правління корпорації й акціонерів про заходи щодо дотримання чинного природоохоронного законодавства і про ризик можливих аварій, з огляду впливу на навколишнє середовище.

У 1989 р. Міжнародна торговельна палата (МТП) опублікувала документ, що поклав початок внутрішньому аудиту як процедурі самоконтролю й інструменту внутрішнього менеджменту. Внутрішній ЕА являє собою елемент системи заходів щодо охорони навколишнього середовища на підприємстві і містить у собі систематичні перевірки, доповнені аналізами, тестами і контролем впливу промислових процесів на навколишнє середовище. Екологічне аудирування визначалося в ньому як поглиблений постійний аналіз природоохоронної діяльності підприємств, причому підкреслювався його добровільний характер. Підхід, запропонований МТП, отримав визнання у промисловців, оскільки дозволяв керівникам підприємств забезпечити контроль за станом охорони навколишнього середовища на підприємстві, а також контролювати роботу підприємства з огляду природоохоронних нормативів.

У 1990 році Комісія європейських співтовариств (КЕС) виступила з першим проектом обов'язкових правил екологічного аудита. Проект викликав критикові з боку (МТП), деяких країн - членів ЄЕС, а також різних міжнародних і національних організацій. Зауваження відносилися до можливості втручання в організацію роботи промислового сектора, обов'язковості екологічного аудита і розкриття результатів екологічного аудита громадськості. У 1991 році КЭС вийшла з новими пропозиціями, і в жовтні 1991 року був створений остаточний варіант правил обов'язкового екологічного аудита. Він передбачає створення системи природоохоронних заходів на підставі висновку про екологічний стан підприємства.

Система природоохоронних заходів містить у собі:

ü програму і план природоохоронних заходів,

ü систему моніторингу за станом навколишнього середовища,

ü систему природоохоронної документації, що ведеться,

ü періодичність екологічного моніторингу.

У 1993 р. Комісія європейських співтовариств (КЄС) виступила з першим проектом обов’язкових правил екологічного аудиту. Відповідно до визначення Європейського стандарту, ЕА є незалежним свідченням, в інтересах виробника і держави, рівня екологічної ефективності управління підприємством і використання технологічного устаткування з метою підвищення конкурентноздатності продукції.

Таким чином, екологічний аудит - це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об'єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім природним середовищем та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту.

Метою проведення екологічного аудиту є забезпечення додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища в процесі виробничої та іншої господарської діяльності.

Зокрема, предметом перевірки екологічного аудиту є:

-                            інформація щодо збору за спеціальне використання прісних водних ресурсів на підприємстві;

-                            про дотримання дозволених обсягів викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

-                            характеристика роботи установок очистки газу;

-                            інформація про рекультивацію порушених земель і поводження з родючим шаром ґрунту;

-                            утворення та розміщення відходів на підприємстві;

-                            про забруднення навколишнього природного середовища;

-                            наявність збитків протягом визначеного періоду діяльності підприємства, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

У процесі проведення екологічного аудиту вирішуються такі основні завдання:

- збір достовірної інформації про екологічні аспекти виробничої діяльності об'єкта екологічного аудиту та формування на її основі висновку екологічного аудиту;

- встановлення відповідності об'єктів екологічного аудиту вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту;

- оцінка впливу діяльності об'єкта екологічного аудиту на стан навколишнього природного середовища;

- оцінка ефективності, повноти і обґрунтованості заходів, що вживаються для охорони навколишнього природного середовища на об'єкті екологічного аудиту.

Оскільки екологічний аудит як елемент економіко-правового механізму - нове правове явище для національного законодавства, його досить часто ототожнюють із екологічною експертизою. А тому слід окреслити відмінність між екологічною експертизою і екологічним аудитом. Це два окремі види діяльності, які суттєво розрізняються за своїм змістом, метою проведення і правовими наслідками, які випливають з факту їх здійснення.

Основні відмінності між екологічним аудитом та екологічною експертизою.

 

Відмінності	Екологічний аудит	Екологічна експертиза
Мета проведення	забезпечення додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища в процесі виробничої та іншої господарської діяльності.	запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господар­ської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.
Підстава для проведення	договір, який укладається між замовником - суб'єктом господарювання чи іншим уповноваженим органом відповідно до законодавства та виконавцем екологічного аудиту - аудитором.	Заява про проведення громадської екологічної екс­пертизи, в якій зазначаються відомості про склад громадського еколого-експертного формування, перелік спеціалістів, залучених до участі в експерти­зі, об'єкт екологічної експертизи, строки її проведення
Вид діяльності	це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об'єкта екологічного аудиту	вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних форму­вань та об'єднань громадян
Здійснюється	фахівцями аудиторами, що отримали дозвіл на здійснення такого виду діяльності (сертифікат)	це державна функція, яку здійснюють спеціально уповноважені державні органи
Зміст процедури	потрібен у процесі приватизації об'єктів державної власності, іншої зміни форми власності чи конкретних власників, для потреб екологічного страхування та в деяких інших специфічних сферах	попереджувальним екологічним контролем за діяльністю, що планується до здійснення
Вид проведення	внутрішній і зовнішній
Форми проведення	добровільний і обов'язковий	державна, громадська, додаткова
Кінцева мета	встановлення відповідності діяльності підприємства чи іншого об'єкта вимогам екологічного законодавства	прийняття адміністративного акта, реалізація якого може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища: дозволити чи ні певну проектувально-будівельну, інвестиційну або іншу діяльність, відкрити фінансування об'єкта чи ні.
Висновки повинні містити	звіт про екологічний аудит який включає рекомендації щодо заходів, яких необхідно вжити для усунення виявлених невідповідностей	оцінку екологічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо об'єкта екологічної експертизи та враховувати соціально-економічні наслідки

 

Екологічний аудит може поділятися за формою на добровільний і обов'язковий, за видом - на внутрішній і зовнішній. Добровільний екологічний аудит здійснюється стосовно будь-яких об'єктів на замовлення зацікавленого суб'єкта за згодою керівника (власника) об'єкта екологічного аудиту. Обов'язковий екологічний аудит здійснюється щодо екологічно небезпечних об'єктів у передбачених законодавством випадках. До таких випадків належать (частина третя ст.12 Закону України “Про екологічний аудит”):

- банкрутство;

- приватизація, передача в концесію об'єктів державної та комунальної власності;

- передача або придбання в державну чи комунальну власність;

- передача у довгострокову оренду об'єктів державної або комунальної власності;

- створення на основі об'єктів державної та комунальної власності спільних підприємств;

- екологічне страхування об'єктів;

- завершення дії угоди про розподіл продукції відповідно до закону та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Екологічний аудит підприємства проводиться з проміжком в один - три роки.

Екологічний аудит проводиться на рівнях:

·        державних структур;

·        транснаціональних корпорацій;

·        галузі (структурно - оцінюється відповідність загальному екологічному курсу галузі; проблемно - аудит стану вирішення конкретної екологічної проблеми галузі);

·        території (регіону);

·        підприємства.

Основні причини, з яких проводиться ЕА:

- страхування (витрати на ліквідацію наслідків забруднення навколишнього середовища);

- конкуренція на ринку (товари повинні бути екологічно чистими, це підвищує їхній попит на споживчому ринку, спеціальним екологічним знаком виділяються товари, що пройшли перевірку);

- придбання (витрати на придбання земельної ділянки чи підприємства можуть виявитися завищеними);

- експертиза стану навколишнього середовища і забруднення земельних ділянок об’єкта, що здобувається;

- законодавство (необхідність дозволів роботи з забруднюючими матеріалами)

Вигоди проведення ЕА складаються із:

• зменшення витрат на видалення відходів за рахунок зменшення їхньої маси;

• зменшення витрат на сировину за рахунок більш ефективного її використання і зменшення маси відходів;

• зменшення витрат на виробництво шляхом використання більш прогресивних технологій і підчищення ефективності технологічного процесу;

• зменшення витрат на воду і електроенергію за рахунок більш раціонального їхнього використання;

• розширення ринків збуту товарів з »зеленою» міткою;   

• підвищення репутації підприємства на внутрішньому і зовнішньому ринках.