Тема 2 Природокористування його види та форми.

План

1.     Підходи до економічної оцінки природних ресурсів

2.     Ліцензування на право користування природними ресурсами.

3.     Лімітування природокористування.

4.     Види договірних послуг.

5.     Поняття екологічного контролю.

6.     Екологічне маркування.

 

1. Підходи до економічної оцінки природних ресурсів

Під природокористуванням розуміють можливість використання людиною корисних властивостей навколишнього природного середовища — екологічних, економічних, культурних і оздоровчих. Звідси зміст природокористування включає три її форми: економічну (головна), екологічну і культурно-оздоровчу.

Форми природокористування здійснюються у двох видах:: загального і спеціального природокористування.

Загальне природокористування не вимагає спеціального дозволу. Воно здійснюється громадянами на основі приналежних їм природних прав, що існують і виникають як результат народження й існування (користування водою, повітрям і т.д.).

Спеціальне природокористування здійснюється фізичними і юридичними особами на підставі дозволу уповноважених державних органів. Воно носить цільовий характер і по видах використовуваних об'єктів поділяється на землекористування, користування надрами, лісокористування, водокористування, користування тваринним світом (дикими тваринами і птахами, рибними запасами), використання атмосферного повітря. Спеціальне природокористування пов'язане із споживанням природних ресурсів.

Природні ресурси — це тіла і сили природи, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва і предмети споживання для задоволення матеріальних та духовних потреб суспільства, підвищення якості життя людей.

Природні умови — це тіла і сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і невиробничій діяльності людей.

Природні ресурси не можуть існувати і використовуватись поза природними умовами і такий поділ є певною мірою умовним. Природні ресурси є матеріальною базою виробництва, постійно споживаються ним і вимагають свого повного відновлення у натуральній формі. Тому важливим завданням економістів є складання балансу між господарськими потребами суспільства і природними можливостями їх задоволення.

В науці існують різні підходи до класифікації природних ресурсів з урахуванням їх відмінностей і належності до тих чи інших компонентів та сил природи)

Природні ресурси поділяються:

1) За територіальною належністю:

- світові (глобальні);

- національні

2) За вичерпністю:

- вичерпні (ресурси, які при їх видобутку і використанні не відтворюються природою чи відтворювальні терміни значно більші, порівняно із швидкістю їх використання)

- відновлювані (грунт, рослинний і тваринний світ)

- не відновлювані (багатства надр)

- невичерпні (водні, ресурси атмосферного повітря)

3) За поновленням:

- поновлювані

- частково поновлювані, чи ті, що залучаються у повторному використанні (сировинні)

- не поновлювані (горючі копалини)

4) За напрямом використання:

- паливно-енергетичні,

- мінерально-сировинні,

- продовольчі,

- територіальні

5) За рівнем вивченості

- прогнозні

- виявлені

- детально вивчені

6) За можливістю використання

- недоступні,

- резервні,

- можливі для використання,

- ті, що використовуються

7) За характером використання

одноцільового (сировинні),

багатоцільового (лісові, водні)

8) За якістю

кожен вид природних ресурсів поділяється за:

класами типами групами

9) За впливом виробництва

- зазнають шкідливого впливу,

- зазнають незначного впливу,

- не зазнають впливу

10)За можливістю залучення до господарського обігу:

- можливі для експлуатації ресурси верхньої оболонки землі і енергія сонця

- потенційні — ресурси космосу і морських глибин

 

Економічна оцінка природних ресурсів - це грошове вираження господарської цінності природних ресурсів, яке визначається за ефективністю їх відтворення.

 Вона необхідна для того, щоб врахувати вплив природного фактора на ефективність виробництва, а також для стимулювання, раціонального використання і охорони природних ресурсів.

Питання економічної оцінки природних ресурсів є дискусійними в економічній науці тому тривалий час застосовувались різні підходи щодо оцінки природних ресурсів і встановлення розмірів плати за їх використання.

Особливо важливим є визначення критерію економічної оцінки. З урахуванням різності критерію основні підходи до економічної оцінки природних ресурсів класифікують:

1) затратний підхід передбачає оцінку за величиною затрат на видобуток, освоєння, введення в господарський оборот і використання природних ресурсів

Однак цей підхід не стимулює раціональне природокористування, бо ресурс кращої якості і доступності за використання дістає нижчу оцінку, ніж гірший за якістю ресурс.

2) результативний. За його допомогою здійснюється економічна оцінка тих ресурсів, які дають дохід. Недолік в тому, що не всі ресурси при використанні дають дохід.

3) затратно-ресурсний ґрунтується на поєднанні витрат на освоєння ресурсів і доходу від їх використання

4) рентний підхід вважається найбільш об'єктивним, бо кращі ресурси отримують вищу оцінку за однакових витрат

5) відтворювальний - економічна оцінка при цьому є сукупністю затрат на відтворювання ресурсів на певній території

6) монопольно-відомчий підхід є різновидом затратного. Суть полягає в тому, що розміри платежів мають відповідати фінансовим витратам спеціалізованих установ, які займаються управлінням природними ресурсами.

Найбільш поширений в господарській практиці рентний підхід до оцінки природних ресурсів. Рентний підхід лежить в основі офіційно прийнятої методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів.

Оцінка водних і лісових ресурсів здійснюється на основі визначення тарифів. Україна перша з країн колишнього СРСР в законодавчому порядку почала реалізовувати концепцію платного природокористування. Відповідно в Україні прийнята велика кількість законів, які мають пряме відношення до регулювання механізму платного природокористування.