3. Проблеми економії і раціонального використання природних і матеріальних ресурсів

 

У виробничій сфері зниження витрат ресурсів на одиницю валової продукції досягається в результаті прогресивних структурних зрушень у виробництві, зниження матеріаломісткості окремих виробництв, завдяки удосконаленню технологічних процесів і устаткування, використанню прогресивних видів сировини, зниженню відходів, використанню вторинних ресурсів.

Зниження витрат матеріальних ресурсів може бути досягнуте за рахунок:

1) впровадження нових прогресивних технологічних процесів, що дозволяють зменшити або виключити витрати деяких видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів;

2) удосконалення технологічних процесів і поліпшення організації виробництва з метою зменшення відходів і втрат, за рахунок застосування ефективних технологічних ліній, заміни періодичних засобів виробництва безупинними;

3) зниження норм витрати сировини і матеріалів, особливо деяких дефіцитних видів сировини у виробництві;

4) економії матеріальних ресурсів за рахунок вихідної сировини і матеріалів, використання вторинних ресурсів.

У підвищенні ефективності виробництва будь-якої галузі, велике значення має збалансованість і пропорційність їхнього розвитку. Недооцінка цього чинника може призводити до надвиробництва або непотрібного накопичення матеріальних ресурсів в одному місці і штучного створення дефіциту їх в іншому.

         

Важливим аспектом є вдосконалення енергетичного устаткування:

 • широке використання принципово нового обладнання;

 • комбінованих парогазових установок;

 • хімічних перетворювачів;

 • акумулючих ГЕС та ін.;

 • зменшення кількості дрібних застарілих і малоефективних котельних і установок;

 • використання енергії води малих річок.

 

Комплекс заходів задля поліпшення використання енергоресурсів має 3 аспекти:

 

• скорочення витрат енергії для задоволення енергетичних потреб;

 • підвищення коефіцієнта використання енергоресурсів шляхом вдосконалення всього процесу видобутку, перетворення, розподілу і використання паливно-енергетичних ресурсів;

 • заміщення дорогих і обмежених видів енергоресурсів більш дешевими джерелами енергії.

 

Основними напрямками економії енергоресурсів є:

 

• вдосконалення технологічних процесів;

 • вдосконалення устаткування;

 • зниження прямих втрат паливно-енергетичних ресурсів:

 • структурні зміни в технології виробництва;

 • поліпшення якості палива й енергії;

 • організаційно-технічні заходи

 

Існує ряд методів опріснення води:

 

• дистиляція;

 • електроліз;

 • іонний обмін;

 • сонячне опріснення;

 • природне виморожування

 

Пріоритет у даний момент належить термічним методам внаслідок найбільшої технічної опанованості. На таких установках зараз виробляється 70% світового обсягу опрісненої води.

 

Із збільшенням потужності опріснювача (з 4 до 100 тис. м3/ добу) собівартість зменшується в 4 рази, а витрати енергії - у З рази. Зростання продуктивності установки в 2-3 рази дає можливість знизити капіталовкладення на 15-20 %.

 

При роботі опріснювальних установок одержують також із морської води: сульфат натрію, бром, NaCl. Термін окупності капіталовкладень для одержання цих елементів при опрісненні складає 5-6 років.

 

4. Утилізація відходів у різноманітних галузях суспільного господарства

 

          Вторинні матеріальні ресурси - це відходи виробництва і споживання, що на даному етапі розвитку науки і техніки можуть бути використані в суспільному господарстві.

Вторинні матеріальні ресурси поділяються на використовувані і невикористовувані.

          До невикористовуваних вторинних матеріальних ресурсів відносять відходи, що не знаходять застосування через відсутність капіталовкладень для їхньої переробки, відсутності споживача продукції або через не розробленість технології переробки.

          Одним із резервів підвищення ефективності суспільного виробництва с використання побічних або побіжних продуктів, які (на відміну від відходів) можуть бути застосовані без доробки і переробки.

          Утилізація відходів - від латинського utilis - корисний - означає залучення їх у нові технологічні процеси з метою одержання корисного продукту. Тобто використання відходів як вторинної сировини, палива, добрива, будівельних матеріалів або з іншою метою.

          Варто розрізняти поняття «утилізація» відходів, «реутилізація» або «рециркуляція».

Рециркуляція відходів - це їхнє багаторазове використання після переробки (металевий брухт, макулатура, склобій, мастила і т.д.).

          Іноді зустрічається термін «знешкодження відходів» технологічний процес або їхня сукупність, у результаті якого токсичні речовини (або група речовин) перетворюються в токсичні сполуки, що не розкладаються.

          Найбільше використовується макулатура. За джерелами утворення макулатура розділяється на 2 групи:

• обрізки паперу і картону, що накопичуються в процесі виробництва;

• відбраковані вироби; використані газети, книги, часописи, архівні матеріали, зошити, пакувальні матеріали і т.д.

 

За якістю макулатура поділяється на:

• паперову;

• картонну;

• змішану

          Макулатура використовується в якості волокнистої сировини для виробництва різноманітних видів картонно-паперової продукції. Рівень використання макулатури у виробництві паперу і картону у світі складає 30%, в Україні - 20%.

          При виробництві туалетного паперу і покрівельного картону використовують 30-60% макулатури в додаванні до вихідної сировини. Крім макулатури до складу картону входить бавовняне і вовняне дрантя (30-40%), волокнисті відходи очищення бавовни або целюлози.

          У деяких країнах макулатура є найважливішим джерелом волокнистої сировини в целюлозно-паперовій промисловості. Рівень використання її в Японії складає 50%, в Іспанії -54%, Нідерландах - 59%, Данії - 68%, Франції - 39%, США - 25%. При цьому одержуїоть газетний папір, книжково-журнальну продукцію, очищуючи целюлозу від типографської фарби методом флотації і промивання.

          Макулатура, в сполученні з органічними і неорганічними складниками, використовується у виробництві різноманітних плит. Так, у ФРН налагоджений випуск гіпсоволокнистих плит із використанням макулатури. Широке застосування одержали композиції для виробництва теплоізоляційних панелей на основі перліта, до складу якого в якості армуючого компонента входить макулатура.

          У США, Японії, Німеччині і Швеції з низькосортної макулатури одержують гранульоване, брикетоване і порошкоподібне тверде паливо, а також рідке і газоподібне паливо. У Німеччині на дослідній установці одержують паливний спирт - етанол із макулатури, відходів деревини і соломи.

          Одним із напрямків використання макулатури є її переробка в добриво. Так американська фірма «Колспен Корпорейшн» одержує азотні добрива з макулатури. При цьому в добрива добавляють також калій і кальцій.