- •Тимчасова структура міністерства
- •Тема 2 Природокористування його види та форми.
- •1. Підходи до економічної оцінки природних ресурсів
- •1) За територіальною належністю:
- •2. Ліцензування на право користування природними ресурсами.
- •2. Лімітування природокористування
- •3. Договірні форми природокористування
- •Лізингові та орендні відносини в області природокористування.
- •Договірні відносини на ринку екологічних послуг.
- •Договір комплексного природокористування.
- •4. Поняття екологічного контролю.
- •5. Екологічне маркування.
- •Знаки екологічного маркування
- •Маркування пакувальних матеріалів
- •Маркування електроніки і побутової техніки
- •Маркування екологічних товарів
- •Маркування продуктів харчування
- •Маркування косметики
- •Екологічне маркування в Україні
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 3 Екологічна експертиза технічних проектів.
- •Гласність екологічної експертизи
- •Участь громадськості в процесі екологічної експертизи
- •Об'єкти державної екологічної експертизи
- •Громадська екологічна експертиза
- •Інші екологічні експертизи
- •Органи державного управління в галузі екологічної експертизи
- •Експертні та консультативні ради екологічної експертизи.
- •Зміст висновків екологічної експертизи
- •Оскарження висновків державної екологічної експертизи
- •Визнання висновків державної екологічної експертизи недійсними
- •Фінансування інших екологічних експертиз
- •Тема 4 Екологічний аудит
- •1. Поняття екологічного аудиту.
- •2. Історія виникнення екологічного аудиту
- •3. Послуги, об’єкти і суб’єкти екологічного аудиту
- •4. Правові та організаційні особливості проведення екологічного аудиту.
- •5. Органи управління в сфері екологічного аудиту
- •6. Права й обов’язки екоаудиторів і екоаудиторьских організацій
- •6. Права й обов’язки екоаудиторів і екоаудиторьских організацій
- •Тема 6. Еколого-економічна оцінка природних ресурсів та екологічний ризик.
- •1 Економічна оцінка природних ресурсів
- •2 Основні концепції оцінки природних ресурсів
- •3 Абсолютна та порівняльна економічні оцінки пр.
- •4. Стандарти якості навколишнього середовища
- •5. Методи визначення екологічного ризику
- •6. Оцінка впливу на навколишнє середовище (овнс)
- •16. Екологічні ризики і захист від них
- •17. Класифікація небезпечних факторів по джерелах небезпеки.
- •Тема 7. Ресурсозбереження як чинник підвищення ефективності суспільного виробництва.
- •1. Сутність поняття ресурсозбереження
- •3. Проблеми економії і раціонального використання природних і матеріальних ресурсів
- •5. Способи утилізації відходів, методи очищення стічних вод і знешкодження газоподібних викидів в атмосферу
- •2. Історичні корені і хронологія розвитку Поняття iso та emas
- •3.Законодавство у галузі екології та деякі приклади впровадження екологічних програм.
- •4. Участь України у міжнародному співробітництві в галузі охорони довкілля
5. Органи управління в сфері екологічного аудиту
Державне управління в сфері ЕА здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими радами, органами виконавчої влади на місцях, Міністерством екології та природних ресурсів.
Функції Кабінету Міністрів полягають у:
• призначенні проведення обов’язкового ЕА екологічно небезпечних об’єктів, негативний вплив яких на стан навколишнього середовища може підсилюватися чи поширюватися за межі однієї області;
• призначенні проведення ЕА військових і оборонних об’єктів;
• призначенні проведення обов’язкового ЕА національних, державних, галузевих, регіональних екологічних програм і природоохоронних заходів;
• затвердженні переліку екологічно небезпечних видів діяльності;
• визначенні лімітів відрахувань на проведення обов’язкового ЕА з Державного фонду охорони навколишнього середовища при підготовці проекту державного бюджету.
Функції місцевих рад:
1) несуть відповідальність за свою територію і приймають рішення про проведення ЕА;
2) визначають граничні розміри відрахувань на ЕА з позабюджетних фондів охорони навколишнього середовища;
3) інформують населення про результати ЕА; А) проводять контроль за виконанням вимог законодавства про ЕА.
Функції Аудиторської палати в сфері екологічного аудиту:
1) проводить сертифікацію аудиторів;
2) затверджує стандарти ЕА і процедури окремих типів природоохоронних і спеціальних екологічних аудитів;
3) відповідно до міжнародних стандартів розробляє і затверджує кваліфікаційні вимоги для сертифікації екоаудиторів;
4) затверджує список офіційно акредитованих аудиторів з питань екології, регулярно його уточнює, переглядає і публікує.
Сертифікація екоаудиторів
Сертифікація (визначення кваліфікаційної відповідності) екоаудиторів здійснюється Аудиторською палатою України.
Ступінь відповідності кваліфікаційним вимогам проводиться у вигляді письмового чи усного іспиту (атестації).
Особи, які не склали іспит, мають право перескласти його не раніше, ніж через рік.
Термін дії сертифіката не може перевищувати 5 років.
Якщо екоаудитор не займається роботою за профілем більш як два роки, він автоматично втрачає право займатися ЕА і для відновлення сертифіката повинен повторно пройти сертифікацію.
Призупинення дії сертифіката можливо у випадках:
• кількаразового встановлення фактів низької якості екоаудиторських перевірок;
• систематичного чи грубого порушення діючого законодавства України, встановлених норм і стандартів екоаудиту.
6. Права й обов’язки екоаудиторів і екоаудиторьских організацій
Екоаудитори і екоаудиторські організації мають право:
1. Самостійно визначати форми і методи ЕА на умовах чинного законодавства, норм і нормативів, умов договору з замовником;
2. Одержувати необхідні роз’яснення в письмовому вигляді, усній формі від замовника та об’єкта аудита;
3. Вносити пропозиції про залучення на договірних умовах до участі в проведенні ЕА технічних експертів, вчених і т.д.;
4. Піднімати питання про відхилення запропонованих для аудиту матеріалів, що не відповідають вимогам ЕА;
Екоаудиторам забороняється:
• проводити ЕА в організаціях, власниками яких є родичі;
• проводити ЕА на об’єктах, частина власності яких належить екоаудитору.
Правопорушення в сфері ЕА. Ними є:
1) надання фальсифікованих даних щодо об’єкта ЕА;
2) надання позитивного висновку стосовно фінансування і реалізації проектів, програм, що можуть чи призвели до негативного впливу на навколишнє середовище або здоров’я людей;
3) проведення ЕА людьми, які не мають сертифіката;
4) будь-яке втручання в процес ЕА, не санкціоноване суб’єктами ЕА;
5) підготовка свідомо неправдивих висновків ЕА;
6) порушення умов конфедиційності результатів ЕА.
За погодженням між замовником і виконавцем звіт про екологічний аудит може включати рекомендації щодо заходів, яких необхідно вжити для усунення виявлених невідповідностей.
Звіт екологічного аудиту є власністю його замовника і підставою для прийняття ним відповідних рішень.
Висновки обов'язкового екологічного аудиту враховуються при визначенні умов приватизації об'єктів державної власності, що здійснюють діяльність, яка становить підвищену екологічну небезпеку, екологічного страхування об'єктів, що здійснюють таку діяльність, передачі або придбанні об'єктів у державну власність та в інших випадках, передбачених законодавством України.
Методичне забезпечення організації еколого-аудиторської діяльності та проведення екологічного аудиту здійснює центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища за участю зацікавлених центральних органів виконавчої влади.
Встановлюється також відповідальність за порушення законодавства про екологічний аудит. Особи, які здійснили порушення підчас ЕА підлягають притягненню до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Виконавець екологічного аудиту несе відповідальність за матеріальну та моральну шкоду, заподіяну внаслідок неправомірних дій при проведенні екологічного аудиту відповідно до закону.
В 2011 р. Міністерством розроблено та затверджено екзаменаційні питання для сертифікації екологічних аудиторів. Постійно проводиться
навчання кандидатів на отримання сертифікату екологічного аудитора та підвищення кваліфікації екологічних аудиторів.
Усього в Україні сертифіковано 148 екологічних аудиторів, 71 організацію внесено до реєстру юридичних осіб, що мають право здійснювати
екологічний аудит.
Таблиця1.
Динаміка щодо розвитку екоаудиту.
З 1 вересня 2010 року розпочато реалізацію міжнародного проекту Twinning «Підтримка Міністерства екології та природніх ресурсів України з імплементації Закону України «Про екологічний аудит». Бенефіціаром цього проекту виступає Мінприроди.
Робота проводиться спільно з партнерами з країн-членів Європейського Союзу, завершення проекту передбачається у 2012 році. Метою проекту є підготовка пропозицій до покращення Закону України «Про екологічний аудит» у відповідності до кращих європейських та міжнародних практик.
Очікувані результати проекту:
· вдосконалення і доопрацювання законодавчої та методичної бази щодо проведення екологічного аудиту.
· вдосконалення системи сертифікації і акредитації екологічних аудиторів.
· підвищення компетентності та поінформованості заінтересованих сторін з питань екологічного аудиту.
Призупинення дії сертифіката можливо у випадках:
• кількаразового встановлення фактів низької якості екоаудиторських перевірок;
• систематичного чи грубого порушення діючого законодавства України, встановлених норм і стандартів екоаудиту.