2. Методи аналізу ризиків інвестиційних проектів

Інвестування капіталу завжди супроводжується вибором варіантів інвестування і ризиком. Вибір різних варіантів вкладення капіталу часто пов'язаний з значною невизначеністю. Наприклад, інвестор повинен вирішити, куди йому вкласти капітал: на рахунок в банк, де невеликий ризик і невеликі доходи, або в більш ризиковане, але і більш дохідний вид вкладення (венчурне інвестування, купівля акцій та ін.). Для вирішення цього завдання потрібно кількісно визначити величину фінансового ризику і порівняти ступінь ризику альтернативних варіантів.

Аналіз інвестиційних ризиків передбачає визначення міри ймовірності їхнього виникнення й обсягу можливих фінансових втрат при настанні ризикової події. Виділяють якісні та кількісні методи оцінювання фінансових ризиків.

Якісний аналізпередбачає ідентифікацію ризиків, виявлення джерел і причин їх виявлення, встановлення потенційних зон фінансового ризику, з’ясування можливих вигод та негативних наслідків від реалізації управлінського рішення у сфері управління ризиком.

Кількісний аналізполягає у визначенні кількісних характеристик окремих видів ризику та інвестиційного ризику проекту в цілому. Він здійснюється з використанням різних методів. Найпоширенішими методами кількісного аналізу є: статистичні методи; метод експертних оцінок; аналіз сценаріїв проекту; метод «дерева рішень»; імітаційне моделювання.

1.   Статистичні методи. Головними інструментами статистичного методу розрахунку інвестиційного ризику є такі показники: середнє  очікуване  значення, дисперсія, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації.

Середнє  очікуване  значення  -  це  значення  величини  події,  яке  пов'язане  з невизначеністю інвестиційної ситуації. Середнє очікуване значення є середньозваженою величиною для всіх можливих результатів, де імовірність кожного результату використовується в якості частоти відповідного значення. Середнє   очікуване   значення   вимірює   результат,   який   ми   очікуємо   в середньому. Це узагальнена кількісна характеристика, яка не дозволяє прийняти рішення на користь якогось варіанту вкладення капіталу. Для остаточного прийняття рішення необхідно оцінити мінливість показників.

Мінливість можливого результату дозволяє визначити ступінь відхилення можливого значення від середньої величини. Якщо мінливість висока, значно менші шанси надійно передбачити фінансові результати інвестування. Для визначення мінливості на практиці застосовують дисперсію, середнє квадратичне відхилення та коефіцієнт варіації.

Дисперсія представляє собою середню зважену величину з квадратів відхи­лень дійсних результатів від середніх очікуваних.

          Середнє квадратичне відхилення – це корінь квадратний з дисперсії. Його величина вказується в тих же одиницях, в яких вимірюється досліджувана ознака. Даний показник показує, наскільки можливий варіант значення показника відрізняється від його середньої величини, тобто характеризує абсолютну величину ризику інвестицій. Цей показник використовується як міра ризику: чим він більший, тим більша міра ризику, а якщо він дорівнює 0, то ризик відсутній.

Дисперсія і середнє квадратичне відхилення є вимірниками абсолютної мінливості. Для аналізу ризику звичайно також використовується коефіцієнт варіації, який обчислюється як відношення середньоквадратичного відхилення до середньої арифметичної і показує ступінь відхилення одержаних значень:

v=(S/Xc)х100%%,

де S- середнє квадратичне відхилення;

Xc- середнє очікуване значення.

Коефіцієнт варіації - відносна величина. Тому на його розмір не впливають абсолютні значення показників. З допомогою коефіцієнта варіації можна порівнювати мінливість ознак, які виражені в різних одиницях виміру. Він може змінюватися від 0 до 100. Використовується наступна кількісна оцінка різних значень коефіцієнта варіації: до 10%% - слабка мінливість, 10-25%% - помірна мінливість, понад 25%% - висока мінливість.

2.                Методи експертних оцінок інвестиційного ризику грунтуються на суб'єктивній оцінці розмірів можливих фінансових результатів окремими експер­тами (консультантами, фахівцями в певних галузях). Цей метод засто­совують в тих випадках, коли з якихось причин неможливо отримати необхідну статистичну інформацію або якщо немає аналогів такого розвитку подій. Дані методи базуються на опитуванні кваліфікованих спеціалістів (страхових, фінансових, інвестиційних менеджерів відповідних спеціалізованих організацій) з наступною математичною обробкою результатів проведеного опитування.

У процесі традиційних експертних процедур вирішують такі завдання:

•  прогнозування можливого розвитку подій;

•  виявлення причин і джерел ризику, оцінювання імовірності настання ризикової події;

•  аналіз результатів досліджень інших експертів;

•       розроблення сценаріїв дій з нейтралізації ризику.

          Сьогодні поширеними є також групові методи експертизи:

•       консиліуми;

•       наради;

•       закриті обговорення;

•       бізнес-тренінги;

•       "мозкова атака".

 

3.       Аналіз сценаріїв проекту. В практиці цього методу, як правило, моделюються три основних сценарії здійснення реального інвестиційного проекту - песимістичний, оптимістичний та реалістичний. В основі даних сценаріїв закладено очікуване погіршення або покращення вихідних параметрів - об’ єму реалізації продукції, рівня цін на продукцію, ставки відсотку, темпів інфляції тощо. Результати аналізу сценаріїв проекту дозволяють визначити умови його реалізації, що забезпечують досягнення еталонних значень показників його ефективності.

4.       Метод «дерева рішень». Даний метод дозволяє найбільш комплексно врахувати ризики реального інвестиційного проекту за окремими послідовними етапами його здійснення. Експертні оцінки можливих сценаріїв варіації вихідних параметрів проекту при використанні цього методу є більш обґрунтованими, оскільки у цьому випадку вони визначаються не за проектом в цілому, а у розрізі окремих етапів його реалізації та з урахуванням періоду часу кожного з етапів. Імовірність несприятливої розв’язки в досягненні заданих кінцевих показників ефективності проекту і буде характеризувати ступінь його ризику.

5.       Метод імітаційного моделювання. Воно є серією експериментів, що здійснюється з використанням комп’ютерної техніки і дозволяє отримати емпіричні оцінки ступеня впливу різних факторів (вихідних величин) на деякі залежні від них результати (показники).