Тема 7: Методи оцінювання регіональних інвестиційних проектів План
1. Загальні підходи до оцінки регіональних інвестиційних проектів.
2. Методи оцінки доцільності капіталовкладень без окремого врахування ризику.
3. Методи оцінки доцільності капіталовкладень з врахуванням ризику.
1. Загальні підходи до оцінки регіональних інвестиційних проектів
Методи оцінювання ефективності інвестицій включають систему критеріїв та показників, які дають змогу всебічно оцінити доцільність вкладення коштів у той чи інший інвестиційний проект. Оцінка ефективності інвестиційних проектів є одним з головних елементів інвестиційного аналізу.
Реальні інвестиції в економіку регіону можуть здійснюватися у формі вкладень у нове будівництво, придбання цілісних майнових комплексів, нового обладнання, реконструкцію, технічне переозброєння, розширення обсягів діяльності та її перепрофілювання тощо. При цьому завдання полягає у розгляді окремих інвестиційних проектів, оцінюванні їх ефективності й виборі найбільш ефективних з них для реалізації. Обґрунтуванню ефективних управлінських рішень з приводу реальних інвестицій суттєво сприяє економічний аналіз, спрямований на пошук інвесторів, ефективне використання засобів, прискорене їх освоєння, попередження фінансових проблем розвитку регіону.
Вивчення джерел залучення і напрямів використання капіталу або прийняття інвестиційних рішень у регіонах повинно базуватись на оцінці проектів регіонального інвестування з врахуванням різноманітних факторів: технічних, адміністративних, юридичних, соціально-економічних, фінансових, маркетингових, екологічних тощо.
На відміну від приватних інвесторів, що можуть відмовитися від того чи іншого проекту і вибирають найбільш вигідний варіант з економічної точки зору, особливість інвестиційних рішень державних і регіональних органів полягає в тому, що інвестиції повинні також спрямовуватися на вирішення задач розвитку соціально-економічної сфери, поліпшення екології і забезпечення безпеки життєдіяльності населення регіонів. Тому значна частина проектів розвитку регіонів повинна бути обов'язково здійснена, навіть якщо рівень їхньої прибутковості невисокий чи навіть якщо він дає позитивного економічного ефекту , наприклад, будівництво, реконструкція і модернізація лікарень, шкіл, інших соціальних об'єктів. Однак і ці проекти не безальтернативні, по них теж виникає проблема прийняття інвестиційних рішень, тому що навіть у випадку єдиного об'єкта інвестування завжди існує ряд варіантів його реалізації, вибір різних постачальників, розроблення різних проектів реконструкції і модернізації.
Критерії державних органів і місцевого самоврядування визначаються факторами впливу проекту на зміну соціально-економічного середовища регіону, включаючи вплив проекту:
• на екологію, безпеку життєдіяльності населення, забезпечення регіону необхідними ресурсами і товарами;
• на розвиток інфраструктури регіону, будівництво доріг, систем зв'язку й інших її елементів;
• на ріст зайнятості населення. В умовах сучасної високої автоматизації виробництв часто значні обсяги інвестиції у створення підприємств не тільки не ведуть до росту зайнятості, але, навпаки, скорочують його. Проблема координації всіх інвестиційних процесів з урахуванням цього критерію є однією з найскладніших. Вона вирішується за допомогою проведення програм перенавчання населення, розвитку малого і середнього підприємництва;
• на темпи економічного розвитку регіону;
• на інвестиційну привабливість регіону;
• на стимулювання розвитку комплексу інших галузей і сфер економіки;
• на розвиток соціальної сфери регіону;
• на ріст іміджевих характеристик регіону;
• на ризик проекту.
Для виробничого потенціалу регіону потреба в інвестуванні зумовлена багатьма причинами, основними серед яких є передовсім поновлення або заміна діючої матеріально-технічної бази виробництва, її вдосконалення або модернізація, необхідність нарощування і введення у дію принципово нових виробничих потужностей як результат збільшення обсягів виробництва і освоєння нових видів діяльності.
За цих умов саме комплексний підхід до інвестиційних процесів у регіоні впливатиме не тільки на розвиток окремих галузей, а й на регіональну економіку в цілому.
На рис. 1 показано схему взаємозв'язків окремих блоків (етапів) у системі комплексного аналізу та управління регіональними інвестиціями. Через визначення стратегічних цілей інвестиційної діяльності, які узгоджуються з загальною концепцією регіональної інвестиційної політики, здійснюється пошук конкретних напрямків вкладення капіталу та обґрунтування потреб реалізації цих заходів (етап (блок)1, етап 2).
Рис. 1. Схема взаємодії окремих блоків комплексного аналізу та управління регіональними інвестиціями у формі капітальних вкладень
Після завершення аналітичного обґрунтування розміру інвестицій варто звернутися до реалізації надзвичайно важливого питання – фінансування варіантів капіталовкладень. Для цього, по-перше, необхідно реально оцінити можливості реалізації проектів, виходячи з фактичного обсягу власних коштів і очікуваного надходження засобів позичкового фінансування, величина яких, як правило, наводиться в бюджеті капіталовкладень. На цьому ж етапі обґрунтовується оптимальна структура засобів фінансування довгострокових інвестицій (етап 3).
Одночасно з проблемою обґрунтування структури капіталу порівнюються різні його компоненти за величиною фінансових непередбачених витрат, пов'язаних з обслуговуванням того чи іншого джерела. Іншими словами, в рамках оцінки інвестиційної привабливості кожного варіанта капіталовкладень потрібне проведення аналізу ціни інвестиційного капіталу (етап 4).
Конкретні напрямки інвестування, його масштаби, технічні умови та галузева належність багато в чому визначає якісні, кількісні та тимчасові параметри проектного грошового потоку. Перспективний аналіз та оцінка проектних грошових потоків (етап 5) займають центральне місце у всьому інвестиційному аналізі. Від точності та об'єктивності отриманих результатів, по суті, залежить подальша доля розроблених проектів.
Оцінка узагальнюючих показників ефективності реалізації запропонованих капіталовкладень (блок 6) здійснюється з використанням кількісних та якісних параметрів майбутнього грошового потоку. На їх основі, беручи до уваги відповідний ступінь ризику (блок 7), рівень інфляції та обкладання податками (блок 8), приймається рішення, чи здійснювати певні проекти чи відхилити їх.
У тому випадку, якщо за наявності обмеженого інвестиційного бюджету виникає проблема вибору деяких проектів із списку можливих альтернатив, у рамках аналізу інвестицій передбачається проведення аналізу портфелю інвестицій (блок 9).
Послідовність комплексного аналізу інвестиційних процесів у регіоні (від аналізу часткових показників до узагальнюючих, чи, навпаки, дослідження причин отримування тих чи інших результативних показників на підставі аналізу впливу зовнішніх та внутрішніх факторів) залежить від цілей і завдань регіональної інвестиційної політики. Відповідно до цього на схемі виділено перспективний (прогнозний, попередній) аналіз (послідовність проведення від блоку 1 до блоку 9), оперативний аналіз (блок 10) і ретроспективний аналіз (блок 11).
При здійсненні аналізу ефективності проекту як базові найчастіше використовують показники суми інвестицій та грошового потоку. Сума інвестицій – це вартість початкових грошових вкладень у проект. Ці витрати мають довгостроковий характер. За період функціонування проекту протягом його “життєвого циклу”, капітал, вкладений у такі активи, повертається у вигляді амортизаційних відрахувань як частина грошового потоку. Грошовий потік – дохід від здійснення проекту, який включає чистий прибуток та амортизаційні відрахування.
На практиці виділяють статичні та динамічні методи оцінювання ефективності інвестиційних проектів, які дозволяють обрати найбільш вигідний з економічної точки зору проект та визначити доцільність вкладення коштів у нього. Статичні методи дозволяють досить швидко і на підставі простих розрахунків зробити оцінку економічної ефективності, проте, вони не враховують той факт, що вартість грошей у часі змінюється і не можна ототожнювати теперішню вартість грошей з їх вартістю у майбутньому. До статичних методів оцінювання ефективності інвестиційних проектів відносяться простий (недисконтований) період окупності, середня ставка прибутковості проекту, рентабельність інвестицій та деякі інші.
Ця особливість грошових коштів враховується при розрахунку ефективності інвестиційних проектів за динамічними методами, при яких інвестиції та грошові потоки дисконтуються за встановленою ставкою дисконту, тобто нормою прибутковості на вкладений капітал. Найбільш коректними і обґрунтованими методами, заснованими на дисконтуванні, є: чиста теперішня вартість, дисконтований термін окупності, індекс прибутковості, внутрішня норма прибутковості та інші.
Враховуючи, що процес реалізації інвестицій носить тривалий в часі характер, а стан та умови ринкового середовища не залишаються сталими, то виникає необхідність оцінки вагомості цих змін. Оскільки управління інвестиціями передбачає такі дії, які б дозволили компенсувати відхилення одних факторів іншими та забезпечити досягнення мети інвестування, то для цього необхідні такі методи, що дозволяли б оцінити вплив можливих відхилень чинників інвестицій та визначити вагомості цих відхилень на узагальнені показники ефективності інвестицій. Ефективність інвестиційних проектів оцінюють за методами, які можуть враховувати або не враховувати ризик. Розглянемо детальніше методи оцінювання ефективності інвестиційних проектів.