- •1.Руська трійця.
- •2.Нова українська література( Котляревський, Квітка Основ’яненко, Шевченко)
- •4.Архітектура та образотворче мистецтво в українській культурі кін. 18-19 ст.
- •5.Боротьба православ’я та католицизму як ситуація культурного вибору.
- •6.Братський рух та його культурні здобутки.
- •7.Виникнення та розвиток друкарства в Україні
- •8.Візантійська релігійна традиція в українській культурі.
- •9.Внесок українськиї вчених світової культури і техніки.
- •10.Внесок української культури у світовий культурно – історичний процес
- •11. Вплив грецькоъ та римськоъ культури на культурний процес населення Пывнычного Причорноморя.
- •12.Вплив російської державно-культурної політики на формування української культури (XVIII-XX).
- •13.Вплив ситуації поліконфесцйності на культурний ландшафт сучасної України
- •14.Дисиденський рух в Україні.
- •15.Еволюція уявлень про культуру
- •16.Запровадження християнства на Русі і його значення для розвитку культури.
- •17.Західноєвропейські впливи в історії української культури
- •18. Звичаї та обряди українського народу 14-17 ст.
- •19. Здобутки і втрати культурного будівництва в Україні в 1960 -80 р.
- •21. Ідеологічна уніфікація творчості в культурно-мистецькому житті України в радянський період, її денаціоналізація.
- •22.Індивідулізмі і волюнтаризм у творчості Українки, Хвильового.
- •23.Індивідуалізм і колективізм в козацькій традиції
- •24. Історичні передумови виникнення української культури
- •25. Історичні умови культурного життя українського народу др. Пол. Хvіі-хvііі ст..
- •1. Особливості розвитку української культури у іі пол. Xviі - XVIII ст.
- •26 Кири́ло-Мефо́діївське бра́тство
- •28 Культура антів
- •30 Культура україни під час кризи радянської системи (60-80ті роки).
- •31 Культура її зміст та функції у суспільстві.
- •32 Культурні здобутки Київської Русі (10-12 ст)
- •33 Культурні здобутки української діаспори.
- •34 Культурне надбання дохристиянської Русі.
- •35 Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
- •36 Культурно-просвітницька діяльність діячів греко-котолицької церкви( Шептицький, й.Сліпий)
- •37 Лицарський епос та його продовження в козацькій культурі.
- •38 Література, поезія , драматургія періоду українізації.
- •44. Народницький період національно-культурного відродження.Кирило-Мифодіївське брацтво.
- •45.Національно-духовне відродження і розвиток культури в Україні в сучасних умовах.
- •46. Нова українська література (Котляревський,Квітка – Основ’яненко,Котляревський).
- •47.Образ в Україні у творах романтиків XIX ст.
- •49.Освіта,наука,мистецтво за гетьманату в 20.Ст.
- •51.Особливості українського модернізму
- •52.Перспективи культурного розвитку України за умов незалежності та в контексті її геополітичного становища.
- •53.Піднесенні національно-культурного відродження в Україні на поч..XXст.
- •54.Побут,звичаї та обряди українського народу (поч..XIV – перша пол.XVII ст.)
- •55. Політика «Коренізації» в Україні в радянський період
- •56.Пореволюційний національно- культурний розвиток в Україні(1917-1930рр.)
- •57.Початок «відлиги» в культурному житті України.Активізація інтелігенції в 60- ті рр..
- •59.Проблема цивілізаційної приналежності української культури
- •61.Розвиток освіти та наукових знань на теренах України початку XIV перша пол. XviIстоліття
- •62. Розвиток філософської думки в Україні (г.Сковорода, п.Юркевич)
- •63.Роль Церкви в розвитку української освіти XIV- xviIсторіч.
- •64. Світове значення українського кіномистецтва (о.Довженко, с.Параджанов, і.Миколайчук).
- •65. Селянство, як носій культурного традиціоналізму.
- •66. Соціально-політичні та історичні обставини розвитку української культури кін. 18-19 ст.
- •67. Соціально-політичні та історичні обставини розвитку української культури на поч. 20 ст.
- •68. Співвідношення «земного» і «небесного» у бароковій культурі.
- •69. Стан освіти і шкільництво в Галичині.
- •70. Соціально-політичні та історичні обставини розвитку української культури на поч. 14 – кін. 17 ст.
- •71. Сучасні концепції культури.
- •72. Т.Шевченко та м.Драгоманов як провідники української національної ідеї.
- •73. Татарський та турецький впливи на український побут і національний характер.
- •74. Трипільська культура.
- •75. Українська демонологія та традиційні звичаї й обряди українців.
- •76. Українська культура в контексті «радянської багатонаціональної культури».
- •77.Українська культура в рамках міжнародних стосунків.
- •78.Українська культура в часи тоталітаризму(1930 – 1950 рр)
- •79.Українська культуру періоду Центральної Ради
- •80.Українська культура під гнітом татаро - монгольської навали.
- •81.Українське козацтво як культурний феномен.
- •82.Українське національно-культурне відродження 20 років
- •83.Феномен української греко-католицької церкви.
- •69. Формування політичної свідомості українців в системі суспільно-політичних Росії і Австро-Угорщини (др. Пол. Хіх – початок хх ст.).
- •Київська Русь
- •Середньовіччя
- •Кінець XVIII — початок XX ст.
- •Діаспора
- •Сучасність
- •Загальна характеристика
- •Історичний нарис Витоки
- •Культура Русі
- •XIII-XV століття
- •XVI-XVIII століття
- •90. Музична і театральна культура України другої половини XVIII ст.
17.Західноєвропейські впливи в історії української культури
Вже в першій добі розвитку української літератури поруч із візантійськими приходили в Україну також західноєвропейські літературні та культурні впливи. Але перемога була весь час по боці візантійських впливів. Коли мова іде про зв’язок України з Західною Європою, то він не обмежувався тільки родинно-династичними взаєминами, але торкався також торговельних, релігійних та політичних справ. Таке поважніше наближення до Західної Європи бачимо за часів короля Данила, за митрополита Григорія Цамблака та за митрополита Ісидора, що після повернення з Феррарсько-Флорентійського собору проголосив навіть акт злуки з Римом.
Зміна характеру української літератури проявляється головно в мові. Церковнослов’янська мова, що була досі літературною мовою, наближається сильно до живої народної мови, приймаючи не тільки звукові прикмети тієї мови, але й поодинокі слова й вислови. Крім того, відбивається в тогочасній літературній мові вплив білоруської мови, польської й латинської. Цю нову мову, що в ній розвивалася українська література від початку XVI до кінця XVIII в., називають книжною, або слов’яноукраїнською мовою.
Причиною посилення західноєвропейських впливів, які довели до зміни літературної мови в Україні, були важливі історичні події. У 1389 р. після бою на Косовім полі Сербія підпала під владу турків. У 1393 р. втратила політичну незалежність Болгарія; в 1453 р. турки зайняли Царгород. Усе те причинилося до ослаблення взаємин України з Візантією, Сербією та Болгарією і тим самим зменшило культурні впливи, що досі йшли з тих країн.
Злука України з Польщею та її наближення до Західної Європи довели до познайомлення українців із течіями, що нуртували тоді в Західній Європі, а саме з гуманізмом і реформацією. Гуманізм — це був напрям у науці, що нав’язував до давньої класичної старогрецької й староримської культури й постав унаслідок ближчої знайомості з пам’ятками тієї культури. В мистецтві зворот до античної культури довів також до відродження в добі ренесансу. Гуманізм поставив своїм кличем свободу дослідів та свободу думки. Перші ознаки цього нового напряму можна побачити у творах таких італійських поетів, як Данте, Петрарка, Боккаччо.
Поруч із гуманізмом прийшла в Україну із Заходу течія реформації. В 1517 р. виступив із релігійними тезами Мартин Лютер, розбурхав ними людські уми і дав початок завзятій, затяжній релігійній боротьбі. Його виступ має велике значення не тільки на церковно-релігійному, але й на літературному полі. Мартин Лютер увів німецьку мову в літературне життя. Писав у ній свої твори, перекладав на неї Св. Письмо, укладав релігійні пісні.
18. Звичаї та обряди українського народу 14-17 ст.
В духовній культурі українського народу здавна важ¬ливе місце займали звичаї та обряди, регулюючи поведінку людей у сімейному і громадському житті. Своїми коріння¬ми вони сягають доби родоплемінних відносин, пов'язаних з побутом скотарських і землеробських племен, а також з системою язичницьких вірувань. Найбільш важливі серед них — обряди, пов'язані з одруженням, народженням ди¬тини, похоронами. Весіллям здавна відзначали появу нової сім'ї. Його справляли у вільний від польових робіт час. Одним.з еле¬ментів весільного обряду було викрадення нареченої, про що згадує ще автор «Повісті временннх літ». Весільний обряд супроводжувався звичаєм викупу нареченої. Моло¬дий давав «вино» — робив подарунки родині нареченої. Шлюбний обряд складався із сватання, заручин і весілля. Зміст сватання полягав в укладенні попередньої угоди між представниками молодого — старостами й батьками молодої. Після сватання, якому передували оглядини, відбува¬лося заручення з участю родичів наречених, яке проходило в урочистій обстановці. Святкування обряду народження супроводжувалося ря¬дом магічних дій, які мали принести дитині здоров'я, щас¬тя, благополуччя. Дитину загортали у вивернутий вовною догори кожух, клали біля неї металеві вироби, що було пов'язано з давнім їх обожненням. Обов'язковим був обряд «очищення» спочатку баби-повитухи, а згодом і породіллі. Він полягав у ритуальному обмиванні рук водою і був пов'язаний з давніми язичницькими віруваннями у свя¬щенну силу води. З утвердженням християнства запроваджується церков¬ний обряд хрещення дитини, оскільки вважалося, що лише після церковного таїнства хрещення вона прилучається до людського суспільства. Хрещеними батьками, як правило, обирали близьких родичів — братів матері і сестер батька. Пізніше до обряду хрещення стали запрошувати приятелів, сусідів. Похорони також супроводжувалися певними обрядами, магічними діями, які є відгомоном давнього культу предків. У плачах-голосіннях, якими супроводжувався даний обряд, розповідалося про тяжку втрату батьків, дітей, прославля¬лися їх добрі серця, трудолюбиві руки. Пам'ять покійника вшановувалась на поминках, де близькі ділились своїми спогадами. Одним із центральних свят залишалося вшанування язичницького бога Коляди. Сила традиції відіграла тут велику роль. Напередодні Різдва готували різні страви, серед яких обов'язковою була кутя, святково прибирали хату, накривали стіл. Кутю ставили поряд- зі снопом жита чи пшениці, символізуючи врожай у наступному році. Важ¬ливим елементом даного свята було колядування — поздо¬ровлення та добрі побажання, які висловлювалися у формі пісень-колядок. Святкування Нового року супроводжувалося різними обрядами, серед яких обов'язковим було приготування куті, спільна трапеза з родичами і сусідами, щедрування у вечір під Новий рік і посипання зерном у день Нового року. Об¬ряд посипання зерном означав побажання здоров'я та доб¬робуту, які може принести тільки урожайний рік.