- •1.Руська трійця.
- •2.Нова українська література( Котляревський, Квітка Основ’яненко, Шевченко)
- •4.Архітектура та образотворче мистецтво в українській культурі кін. 18-19 ст.
- •5.Боротьба православ’я та католицизму як ситуація культурного вибору.
- •6.Братський рух та його культурні здобутки.
- •7.Виникнення та розвиток друкарства в Україні
- •8.Візантійська релігійна традиція в українській культурі.
- •9.Внесок українськиї вчених світової культури і техніки.
- •10.Внесок української культури у світовий культурно – історичний процес
- •11. Вплив грецькоъ та римськоъ культури на культурний процес населення Пывнычного Причорноморя.
- •12.Вплив російської державно-культурної політики на формування української культури (XVIII-XX).
- •13.Вплив ситуації поліконфесцйності на культурний ландшафт сучасної України
- •14.Дисиденський рух в Україні.
- •15.Еволюція уявлень про культуру
- •16.Запровадження християнства на Русі і його значення для розвитку культури.
- •17.Західноєвропейські впливи в історії української культури
- •18. Звичаї та обряди українського народу 14-17 ст.
- •19. Здобутки і втрати культурного будівництва в Україні в 1960 -80 р.
- •21. Ідеологічна уніфікація творчості в культурно-мистецькому житті України в радянський період, її денаціоналізація.
- •22.Індивідулізмі і волюнтаризм у творчості Українки, Хвильового.
- •23.Індивідуалізм і колективізм в козацькій традиції
- •24. Історичні передумови виникнення української культури
- •25. Історичні умови культурного життя українського народу др. Пол. Хvіі-хvііі ст..
- •1. Особливості розвитку української культури у іі пол. Xviі - XVIII ст.
- •26 Кири́ло-Мефо́діївське бра́тство
- •28 Культура антів
- •30 Культура україни під час кризи радянської системи (60-80ті роки).
- •31 Культура її зміст та функції у суспільстві.
- •32 Культурні здобутки Київської Русі (10-12 ст)
- •33 Культурні здобутки української діаспори.
- •34 Культурне надбання дохристиянської Русі.
- •35 Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
- •36 Культурно-просвітницька діяльність діячів греко-котолицької церкви( Шептицький, й.Сліпий)
- •37 Лицарський епос та його продовження в козацькій культурі.
- •38 Література, поезія , драматургія періоду українізації.
- •44. Народницький період національно-культурного відродження.Кирило-Мифодіївське брацтво.
- •45.Національно-духовне відродження і розвиток культури в Україні в сучасних умовах.
- •46. Нова українська література (Котляревський,Квітка – Основ’яненко,Котляревський).
- •47.Образ в Україні у творах романтиків XIX ст.
- •49.Освіта,наука,мистецтво за гетьманату в 20.Ст.
- •51.Особливості українського модернізму
- •52.Перспективи культурного розвитку України за умов незалежності та в контексті її геополітичного становища.
- •53.Піднесенні національно-культурного відродження в Україні на поч..XXст.
- •54.Побут,звичаї та обряди українського народу (поч..XIV – перша пол.XVII ст.)
- •55. Політика «Коренізації» в Україні в радянський період
- •56.Пореволюційний національно- культурний розвиток в Україні(1917-1930рр.)
- •57.Початок «відлиги» в культурному житті України.Активізація інтелігенції в 60- ті рр..
- •59.Проблема цивілізаційної приналежності української культури
- •61.Розвиток освіти та наукових знань на теренах України початку XIV перша пол. XviIстоліття
- •62. Розвиток філософської думки в Україні (г.Сковорода, п.Юркевич)
- •63.Роль Церкви в розвитку української освіти XIV- xviIсторіч.
- •64. Світове значення українського кіномистецтва (о.Довженко, с.Параджанов, і.Миколайчук).
- •65. Селянство, як носій культурного традиціоналізму.
- •66. Соціально-політичні та історичні обставини розвитку української культури кін. 18-19 ст.
- •67. Соціально-політичні та історичні обставини розвитку української культури на поч. 20 ст.
- •68. Співвідношення «земного» і «небесного» у бароковій культурі.
- •69. Стан освіти і шкільництво в Галичині.
- •70. Соціально-політичні та історичні обставини розвитку української культури на поч. 14 – кін. 17 ст.
- •71. Сучасні концепції культури.
- •72. Т.Шевченко та м.Драгоманов як провідники української національної ідеї.
- •73. Татарський та турецький впливи на український побут і національний характер.
- •74. Трипільська культура.
- •75. Українська демонологія та традиційні звичаї й обряди українців.
- •76. Українська культура в контексті «радянської багатонаціональної культури».
- •77.Українська культура в рамках міжнародних стосунків.
- •78.Українська культура в часи тоталітаризму(1930 – 1950 рр)
- •79.Українська культуру періоду Центральної Ради
- •80.Українська культура під гнітом татаро - монгольської навали.
- •81.Українське козацтво як культурний феномен.
- •82.Українське національно-культурне відродження 20 років
- •83.Феномен української греко-католицької церкви.
- •69. Формування політичної свідомості українців в системі суспільно-політичних Росії і Австро-Угорщини (др. Пол. Хіх – початок хх ст.).
- •Київська Русь
- •Середньовіччя
- •Кінець XVIII — початок XX ст.
- •Діаспора
- •Сучасність
- •Загальна характеристика
- •Історичний нарис Витоки
- •Культура Русі
- •XIII-XV століття
- •XVI-XVIII століття
- •90. Музична і театральна культура України другої половини XVIII ст.
6.Братський рух та його культурні здобутки.
Братський рух в Україні містить у своїй основі громади свідомих громадян навколо православних церков, своєрідні національно-культурні організації. Братський рух знаменує розвиток української культури у другій половині XVI —першій третині XVII ст
В умовах відсутності власної держави братські громади — складові потужного, масового культурно-освітнього руху — можуть слугувати прообразом громадянського суспільства. Вони опікувалися освітою громадян — організовували школи, доступні для всіх верств населення, учителів і підручники для яких оплачували з громадської казни, контролювали церкву, в тому числі й єпископів, вимагаючи сповнення пастирських обов'язків морального вдосконалення вірних, турбувалися про належний християнину моральний клімат у сім'ї, гідний відхід людини із цього світу — для немічних і самотніх були шпиталі — госпіси, де утримання й опіка здійснювалась за рахунок громадян, а також забезпечувалось гідне християнина поховання померлого. Із каси взаємодопомоги надавалися позики згідно з потребами членів громади — на будівництво, розгортання цеху чи торгівлі, на освіту дітей за кордоном тощо. Братства, дбаючи про спільне благо, водночас турбувалися про кожну людину.
На збереження традицій культури була спрямована наукова і видавнича діяльність братств. Львівське братство викупило у лихваря друкарню Івана Федорова, і тут були видані перший український Буквар та книги для читання — Апостол і Часослов. Найактивнішими міщанами, що забезпечували діяльність Львівського братства, були брати Юрій та Іван Рогатинці, Дмитро й Іван Красовські, Лука Губа, Микола Добрянський, Констянтин Корнякт. Братство мало меценатів — князів Костянтина Острозького, Адама Вишне-вецького, Анну Потоцьку та ін. Львівське братство, зокрема, було вельми активним — воно не лише утримувало школу і друкарню, забезпечувало книговидання, функціонування шпиталів, а й збудувало чудовий архітектурний ансамбль Успенської церкви у ЛьвовіНа зразок Львівського, яке було хронологічно старшим, діяли Луцьке, Київське й інші братства. Братства жваво обмінювалися книгами, досвідом наукової та освітньої роботи, учителями, громадськими здобутками — все це сприяло зміцненню потуги братського руху в його прагненні утверджувати, розвивати традиції української культури.
7.Виникнення та розвиток друкарства в Україні
Поняття "друкарство в Україні" вужче від поняття "українське друкарство". Як було показано вище, історію українського друкарства можна починати з діяльності першої Краківської кириличної друкарні кінця XV ст., що була створена для обслуговування насамперед України й Білорусі і, ймовірно, мала зв’язки з українськими культурними осередками. Не тільки на Білорусь, а й на Україну були розраховані видання білоруського першодрукаря Франциска Скорини, Симона Будного, Василя Тяпинського (за походженням українця), а також публікації заблудівської друкарні гетьмана Великого Князівства Литовського Григорія Ходкевича, нащадка київських бояр.
Водночас не випадковим був той факт, що перші друкарні на землях України виникли у Львові — осередку політичної, економічної та культурної активності міщанства, і у Острозі — резиденції найбагатшого і найвпливовішого тогочасного українського магната.
Складовою частиною загального піднесення культури протягом останніх десятиріч XVI — першої половини XVII ст. закономірно став і розвиток друкарства. В цій галузі найбільші заслуги мали ті соціальні верстви і ті центри, які були найактивнішими і в інших сферах духовної творчості. Вплив на характер українського друкарства мали культурні течії, що розвивалися не лише в межах України, а й у міжнародному контексті. Слід гадати, невипадково до третьої чверті XVI ст. належить початок постійного друкарства в цілій низці країн Центральної і Східної Європи, а також виникнення поза межами цього реґіону друкарень, спрямованих на його обслуговування. У Венеції в той час працював перший відомий нині друкар-болгарин Яків Крайков з Софії, в Брашові (Трансільванія) диякон Коресі почав друкування книг румунською мовою і паралельно з цим друкував також церковнослов’янські видання. Заснування перших друкарень у Львові і Острозі припадає на час піднесення суспільно-політичного руху. Водночас це була доба, коли і освіченому духовенству, і причетним до освіти мирянам стала зрозумілою потреба забезпечити всі храми церковно-літургічними книгами і добитися такої уніфікації тексту цих книг, якої не можна було досягти рукописним способом. Потрібна була саме друкована книга. Необхідною вона стала в цей час і для шкіл, і для полеміки з тими, хто заперечував політичні, релігійні та культурні права українців і білорусів.
Для виникнення друкарства саме у Львові щасливою обставиною стало те, що тут поєдналися інтереси й плани, з одного боку, львівських українських міщан, а з іншого — мандрівного друкаря Івана Федорова, який перед тим працював у Москві й білоруському містечку Заблудові. І якщо в Москві Іван Федоров був на службі в державній друкарні, а у Заблудові — в друкарні Г. О. Ходкевича, то тепер він вирішив відкрити власне підприємство, стати не лише друкарем, а й видавцем. Задумавши заснувати власну друкарню, Іван Федоров, якого в Україні називали Федоровичем, не випадково обрав Львів, велике торговельно-промислове і культурне місто.