33 Культурні здобутки української діаспори.

Історія українського культурного процесу ХХ ст. характерна виникненням доволі чисельної еміграції. Ми майже нічого не знаємо про їх досягнення. Отже, надбання української діаспори ─ це тема, яка є доволі актуальною у сучасності. Українська культура почала розвиватися у різних країнах Європи, Американського та Австралійського континентів. Центрами української еміграції стали Прага та курортне містечко Подебради. З усіх українських митців найбільшої світової слави зажив Олександр Архипенко, який прибув до США ще в 1923 р. Він увійшов в історію мистецтва як один з основоположників культури модернізму. У Парижі створено бібліотеку ім. Симона Петлюри . Значним здобутком української діаспори стало відродження діяльності Наукового товариства ім. Тараса Шевченка (НТШ) як спадкоємця заснованої в 1873 р. у Львові дослідницької установи тієї самої назви. У 1947-1951 pp. президія НТШ перебувала у Мюнхені, а потім переїхала в Сарсель, поблизу Парижа, де знаходиться й тепер.

Ціла мережа українських організацій була заснована в Австралії. Серед них можна виділити Жіночу асоціацію, молодіжні організації «Пласт», «СУМ», а також різноманітні профспілкові й творчі колективи.

34 Культурне надбання дохристиянської Русі.

Древні слов'янські вірування були язичницькими і ґрунтувалися на обожнюванні сил природи. Все життя слов'ян пронизувала віра у втручання надприродних сил, залежність людей від богів і духів. Основні заняття і суспільні відносини. Основою культури Київської Русі була багатовікова самобутня культурна традиція східнослов'янських племен. Для обробки землі предки сучасних українців застосовували плуг і соху, використовували тяглову силу волів і коней. До цього часу в лісостепу давно переважало двопілля - одне поле засівалося, а друге залишалося під паром. Скотарство, полювання, рибальство і бортництво (лісове бджільництво) для основного населення Русі стали до того часу підсобними, хоч і дуже важливими, промислами.

Досить високого рівня досягло до Х віку і ремесло. Виготовленням виробів із заліза і кольорових металів займалися переважно майстри-професіонали. Ковальська справа вважалася заняттям почесним і навіть чаклунським. Розвивалися гончарна справа, ткацтво, вичинка й обробка шкіри, різьблення по каменю і дереву. З льону, конопель і вовни слов'янки ткали чудові сукна і полотна, їм було знайоме складне малюнкове ткання і вишивка. Високим умінням відрізнялися майстри обробки шкір. Торгівля продуктами сільського господарства і ремесла, що зароджувалася, спочатку мала характер обміну як всередині общини, так і між племенами та землями. Згодом зародилися товарно-грошові відносини.

35 Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.

Києво-Могилянська академія була першим вищим навчальним закладом,

що відповідав запитам і потребам духовного життя українського народу в

період радикальних світоглядних і суспільно-політичних змін,

народно-визвольної боротьби, формування національної церкви і держави.

Серед них були письменники, поети, педагоги, перекладачі, вчені,

богослови, книговидавці, гравери, художники.Це Захарія

Копистеньский,письменник, автор історичного твору "Полинодія"(1622),

Памва Беринда- лінгвіст, гравер, енциклопедист, автор "Лексикону

славеноросського"(1627), удоєний в Києві титула "архитипографа церкви

Руської", Тарасій Земка, письменник, знавець мов, редактор, Лаврентій

Зизаній, автор підручників для шкіл, педагог, Кирило Дорофейович,

Олександр Митура, Тарасій Вербицький, Андрій Ніколаєвич та ін.

Просвітники гуртувались навколо друкарні Києво-Печерського

монастиря під покровом його архимандрита Єлисея Плетенецького.

Діяльність вченого гуртка справляла помітний вплив на патріотичні

почуття громадян, на їх бажання прислужитися загальним інтересам.До них

належала й знатна киянка із шляхетського роду Волині Галшка

Гулевичівна.15 жовтня 1615р. вона вписала до Київських магістрацьких

книг дарчу, за якою свій дім з землею і "всіма до нього належностями"

дарувала під фундування монастиря й школи для дітей "народу руського,

православного...А щоб тая фундацій скуток свій брала,- писала

Гулевичівна,-тозараз...в той двір...школу впровадила й впроваджаю".Таким

чином 15 жовтня 1615р. розпочала свою діяльність школа, яка ввійшла в

історію я Київська братська школа, родоначальниця Києво-Могилянської

академії.