2.Нова українська література( Котляревський, Квітка Основ’яненко, Шевченко)

Нова українська літературна мова – це ьазована на народних говорах мова

української нації, що є результатом творчості всього українського народу

на чолі з його видатними культурними діячами від ХVІІІ століття до наших

днів. Поняття нової української літературної мови надзвичайно широке.

Нова українська літературна мова ХVІІІ століття відрізняється від

літературної мови кінця ХХ століття.

Найважливіша особливість нової української літературної мови полягає в

її максимальному зближенні з народними говорами. Нова українська

літературна мова розвинулась на основі південно-східного наріччя і

активно увібрала в себе та уніфікувала в єдину систему елементи двох

інших наріч. Хоч південно-східне наріччя загалом найближче до

літературної мови, однак літературна мова ні в фонетиці, ні в граматиці,

ні в лексиці не збігається з ним.

Класики української літератури І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко,

Т. Шевченко на основі східноукраїнських говорів створили досконалий і

високо художній тип нової літературної мови.

Внаслідок спорідненості наддніпрянських, полтавських і слобожанських

говірок діалектизми в мові творів І. Котляревського,

Г. Квітки-Основ’яненка і Т. Шевченка загалом однотипні.

Лексичний склад нової української літературної мови в своїй основі за

походженням діалектний. Приплив діалектної лексики до нової української

літературної мови для різних періодів трактується неоднаково. На

сучасному етапі проблема взаємодії діалектної лексики з лексикою

української літературної мови пов’язується передусім з питанням про культуру мови, про вдосконалення її будови в галузі лексики. Питання про

збагачення літературної мови діалектною лексикою, про вплив цього

процесу на проблеми культури мови є актуальним тільки для періоду, коли

нова українська літературна мова проходила складний шлях нормування,

коли появлялися нормативні словники і починали діяти строгі правила щодо

вживання слів у різних функціональних стилях мови.

Отже, про діалектну лексику як джерело збагачення нової української

літературної мови можна говорити тільки стосовно періоду останніх

десятиліть. Для всіх інших етапів розвитку нової української

літературної мови наукову проблему становить питання про шляхи входження

діалектної лексики до літературної мови, про місце говіркових слів

порівняно з недіалектною лексикою в складі літературної мови [Матвія

1990].

Важливим чинником у засвідченні та в нормуванні лексики літературної

мови в першій половині ХІХ століття була поява словників – опублікованих

як додаток до творів І. Котляревського, О. Павловського, М. Максимовича

й рукописних А. Метлинського, П. Білецького-Носенка, М. Євстраф’єва.

Назви словників є свідченням того, що діалектна лексика в першій

половині ХІХ століття сприймалася як складова частина лексичного фонду

літературної мови.

4.Архітектура та образотворче мистецтво в українській культурі кін. 18-19 ст.

Загальна характеристика:

-відбулося становлення української культури Нового часу.

-основні мистецькі напрямки-класицизм та романтизм.(класицизм-орієнтувався на античне мистецтво,йому були притаманні простота форм і композиції,звернення до античної спадщини,оспівування героїв;романтизм-був реакцією розчарування у Просвітницьких ідеях ,стверджував неповторність людської особистості,прагнення до свободи і самовдосконалення,суперечність між надзвичайною особистітю та буденним оточенням.)

-негативний вплив на розвиток культури чинили відсутність власної державності,національний гніт та імперські кордони,що ігнорували українські етнічні території.

-у Наддніпрянській Україні проводилася політика русифікації та культурної асиміляції українців,здійснювана адміністративними примусовими заходами.

-на Західноукраїнських землях культурні процеси зазнавали значного впливу німецької культури,що поєднувалася з полонізацією в Галичині,мадяризацією в Закарпатті,румунізацією на Буковині.

-культурний розвиток галицьких і закарпатських русинів був тісно пов’язаний з діяльністю греко-католицького духовенства.

АРХІТЕКТУРА:

-панування класичного стилю.

-планова забудова губернських центрів (Полтави,Києва,Харкова).

-відомі пам’ятки тогочасної архітектури-будинок театру в Одесі (архітектор Тома де Томсон),дзвіниця Успенського собору в Харкові(С.Васильєв),Старий театр у Львові (А.Пихля,ЯЗальцман).

-розвиток палацово-паркової архітектури (палаци К.Розумовського у Батурині,маєток Галаганів у Сокирцях на Чернігівщині).

-створення декоративно-пейзажних парків («софіївка» в Умані,»Олександрія» у Білій Церкві,Стрийський парк у Львові).

ЖИВОПИС:

-розиток портретного жанру (В.Боровиковський,В.Тропінін,Т.Шевченко)

-Пейзажний живопис (І.Сорошенко,Т.Шевченко).

-Розвиток графіки (Т.Шевченко,серія офортів «Живописна Україна»).

МУЗИКА:

-розвиток музичного фольклору (колядки,щедрівки,народні пісні й танці.)Поширеними були народні ансамблі-троїсті музики (скрипка,цимбали,бубон).

-кобзарське мистецтво;найвідоміший кобзар-Остап Вересай.

-зародження української симфонічної музики(симфонія М.Овсянико-Куликовського на основі українських пісень.)

- С.Гулак-Артемовський написав першу українську оперу «Запорожець за Дунаєм».

ТЕАТР:

-поява перших стаціонарних професійних театрів у Харкові та Полтаві,де ставили українські п’єси «Наталка-Полтавка»,»Москаль-чарівник» І.Котляревського»,Сватання на гончарівці» Г.Квітки-Основ’яненка,а також п’єси Шекспіра,Пушкіна,Грибоєдова.Директором,режисером театру у Харкові був Грегорій Квітка-Основ’яненко,Полтавського-І.Котляревський.

-діяли аматорські театри,поміщицькі театри,де грали селяни кріпаки.

-видатні актори першої половини 19 ст.-М.Щепкін,К.Соленик.

ЛІТЕРАТУРА І МОВОЗНАВСТВО:

-українські автори писали як українською так і російською,польською,німецькою мовами.

-Першу в Галичині граматику української мови підготував І Могильницький.

-Професор Львівського університету І.Лавринський уклав 6-томний україно-польсько-німецький словник.

-Початок і становлення української поезій та прози; І.Котляревський(«Енеїда»,«Наталка-полтавка», «Москаль-чарівник».),Г.Квітки-Основ’яненко («Маруся»,»Конотопська відьма»,і т.д.)

-Найвидатніші автори:-П.Гулак-Артемовський,Є.Гребінка,М.Гоголь,Т.Шевченко,П.Куліш.