- •I8вn 966-351-108-7
- •1.1. Предмет господарського права
- •1.2. Мета і принципи господарського , права
- •1.3. Методи господарського права
- •1.4. Система господарського права
- •2.1. Джерела господарського права та вимоги до правових актів господарювання
- •2.2. Значення судової практики в господарських правовідносинах
- •2.3. Поняття господарських правовідносин та їх види
- •3.1. Державна реєстрація господарюючих органів
- •3.2. Правовий статус підприємства
- •3.3. Припинення діяльності підприємства
- •4.1. Правовий статус акціонерних товариств
- •4.2. Правовий стататус неакціонерних товариств
- •Об'єднань
- •5.1. Правовий режим майна підприємства
- •5.2. Правовий режим майна об'єднання підприємств
- •5.4. Особливості правового режиму майна неприбуткових юридичних осіб
- •6.1. Державне управління якістю
- •Продукції як складова частина
- •Управління економікою України
- •Та державний захист прав споживачів
- •6.2. Державна система стандартизації, сертифікації та метрології
- •6.3. Державний контроль і нагляд за якістю продукції
- •7.1. Поняття господарських зобов'язань та їх виконання
- •7.2. Поняття господарського договору та порядок його укладання
- •7.3. Забезпечення виконання господарських зобов'язань
- •7.4. Зміна і припинення зобов'язань в господарських правовідносинах
- •8.1. Поняття системи господарських договорів
- •8.2. Класифікація системи господарських договорів
- •8.3. Окремі види господарських договорів
- •9.1. Поняття захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарської діяльності
- •9.2. Форми захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів
- •9.3. Способи захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарської діяльності
- •10.1. Поняття відповідальності в господарському праві
- •10.2. Функції та види господарсько-правової відповідальності
- •10.3. Підстави господарсько-правової відповідальності
- •11.1. Поняття банкрутства та його суб'єкти
- •11.2. Підстави для застосування банкрутства та порядок провадження у справах про банкрутство
- •11.3. Наслідки визнання боржника банкрутом та черговість задоволення претензій кредиторів
- •12.1. Поняття договору оренди, її об'єкти та суб'єкти
- •12.2. Порядок укладення договору оренди
- •12.3. Порядок припинення договору оренди
- •12.4. Правове регулювання лізингових операцій
- •13.1. Поняття та юридичні ознаки біржі, її функції та обов'язки
- •13.2. Види біржових угод та правила біржової торгівлі
- •13.3. Правовий статус фондової біржі та захист громадян-інвесторів на фондовому ринку
- •14.1. Поняття та функції ціни. Політика ціноутворення
- •14.2. Види цін та порядок їх встановлення
- •14.3. Правове регулювання контролю
- •15.1. Поняття та види кредиту. Кредитний договір
- •15.2. Порядок відкриття рахунків у банках
- •15.3. Порядок та форми розрахунків у господарському обігу
- •16.1. Монопольне становище на ринку та зловживання ним. Захист економічної конкуренції
- •16.2. Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства та економічної конкуренції
- •16.3. Розгляд справ про порушення антимонопольного законодавства та недобросовісну конкуренцію
- •17.1. Зовнішньоекономічна діяльність та її правове регулювання
- •17.2. Правовий режим іноземних інвестицій
- •17.3. Правовий режим вільних економічних зон
- •Висновки
- •Літератури
17.2. Правовий режим іноземних інвестицій
Закон України від 18 вересня 1991 р. "Про інвестиційну діяльність" спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування народного господарства України, розвиток міжнародного економічного співробітництва та інтеграції. В той же час особливості режиму іноземних інвестицій на території України визначаються ст.ст. 390—399 Господарського кодексу України та Законом України від 19 березня 1996 р. "Про режим іноземного інвестування", дія якого поширюється виключно на іноземних інвесторів і підприємства з іноземними інвестиціями.
Згідно зі ст. 390 Господарського кодексу України іноземними інвесторами визнаються суб'єкти, що здійснюють інвестиційну діяльність на території України. Ними можуть бути:
Юридичні особи, утворені за законами іноземних держав.
Іноземні особи та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання на території України.
Міжнародні урядові та поза урядові організації.
Інші держави.
Інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності визначені законом.
Відповідно до ст. 391 Господарського кодексу України іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді:
іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;
валюти України - при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);
будь-якого рухомого і нерухомого майнатапов'язанихз ним майнових прав;
акцій, облігацій, інших цінних паперів, атакожкорпора-тивнихправ, виражених у конвертованій валюті;
грошових вимогта права на вимоги виконання договірних
зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартістьу конвертованій валюті, підтверджену згідно із законами країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
будь-яких прав інтелектуальної власності;
прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства;
— інших цінностей відповідно до законодавства України. Іноземні інвестиції на території України можуть здійснюва тись в різноманітних формах.
Відповідно до Указу Президента України від7липня 1998 р. №748/98 "Про деякі питання іноземного інвестування" іноземні інвестиції при первинному інвестуванні можуть здійснюватись у вигляді валюти України, яку придбано за іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України або одержано іноземним інвесторомякприбутоквнаслідокздійснення іноземних інвестицій в Україну. Порядок здійснення іноземних інвестицій у формі придбання державних боргових зобов'язань та їх обсяг визначається Міністерством фінансів та Національним банком України.
Іноземні інвестиції згідно зі ст. 392 Господарського кодексу Україниможутьвноситисьуформах:
часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;
створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;
придбання незабороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;
придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землеютавико-ристанняприроднихресурсівнатериторіїУкраїни;
придбання інших майнових прав.
242 | С.И. Кравчук. Госполарське право України
Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери та окремих територій, може встановлюватися пільговий режим інвестицій та іншої господарської діяльності.
Різновидом іноземних інвестицій є концесії. Ст. 406 Господарського кодексу України визначає концесію як надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом державної влади чи місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі вітчизняним або іноземним суб'єктам господарювання права на будівництво або управління об'єктом концесії за умови взяття концесіонером відповідних зобов'язань майнової відповідальності і підприємницького ризику.
Концесійна діяльність здійснюється на основі відповідного договору, термін якого не повинен бути менше 10 років і більше 50 років.
Закон України "Про концесії" передбачає механізм сприяння та взаємний захист інвестицій.
Бажаючи залучити в Україну іноземні інвестиції, держава встановила певні державні гарантії захисту іноземних інвестицій:
від зміни законодавства;
щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їхніх службових осіб;
у випадку припинення інвестиційної діяльності;
гарантії переказу прибутків, доходівта інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій.
Крім цього, Законом України "Про режим іноземного інвестування" передбачена компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам, завданих їм внаслідок дій або бездіяльності державних органів України чи їхніх службових осіб.
Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється відповідно до розділу III Закону України "Про режим іноземного інвестування" та Положення "Про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій", затвердженого Постановою КМУ від 7 серпня 1996 р. № 928. Реєструють іноземні інвестиції Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київськата Севастопольська міські державні адміністрації після фактичного здійснення інвес-
Розліл 17. Правове регулювання зовнішньоекономічноїліяльності\ 243
тицій. Для цього іноземні інвестори подають документи, зазначені в п. З вказаного Положення.
Орган державної реєстрації фіксує дату надходження документів у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій. Протягом трьох робочих днів, починаючи з цієїдати, розглядає подані документи і приймає рішення про реєстрацію іноземної інвестиції або про відмову в ній.
У державній реєстрації іноземних інвестицій можна відмовити лише у випадку, коли здійснення інвестицій суперечить законодавству України або подані документи не відповідають вимогам зазначеного Положення.