17.3. Правовий режим вільних економічних зон

Одним з важливих механізмів, за допомогою якого досягаєть­ся відкритість економіки нашої держави зовнішньому світові і сти­мулюється міжнародне економічне співробітництво на основі за­лучення іноземних інвестицій, є вільні економічні зони. Стат­тя 401 Господарського кодексу України визначає спеціальну (вільну) економічну зону як частину території України, на якій встанов­люється спеціальний правовий режим господарської діяльності та особливий порядок застосування та дії законодавства України, та передбачається запровадження пільгових митних, валютно-фінан­сових, податкових та інших умов економічної діяльності національ­них та іноземних юридичних і фізичних осіб.

Метою створення таких зон є залучення інвестицій для акти­візації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяль­ності.

Закон України від 13 жовтня 1992 р. "Про загальні засади ство­рення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" визначає порядок створення та ліквідації і механізм функціонуван­ня спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні пра­вила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами народних депутатів, органами державної виконавчої влади та ш.

Відповідно до ст. 403 Господарського кодексу України залеж­но від господарської спрямованості та економіко-правових умов

244 | С.И. Кравчук. Госполарське право України

діяльності можуть створюватися такі типи вільних економічних зон:

І.Вільнімитні зони і порти — частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстро­ченням.

2. Технологічні парки та технополіси — це території України, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток нау­кового і виробничого потенціалу. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційний центрів-технополісів, районів інтенсив­ного наукового розвитку, високотехнологічнихпромисловихкомп-лексів.

3. Туристично-рекреаційні зони — це вільні економічні зони, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреа­ційний та історйко-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, атакожактивізаціїпідприємниць­кої діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.

4. Банківсько-страхові зони—це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхо­вих операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.

5. Експортно-транзитні—частинатериторії держави на кор­донах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.

Вільні економічні зони (ВЕЗ) можуть бути класифіковані і за іншими критеріями:

1. Інтеграційні (діяльність яких спрямована на тісну взаємо­дію з позазональною економікою країни).

2. Анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім ринком).

3. Зовнішні (розміщені на кордоні з іншими державами).

4. Внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни).

Статус і територія ВЕЗ, а також строк, на який вона створюєть­ся, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони. ВЕЗ створюються Верховною Радою України з ініціативи Прези­дента України, КМУ або місцевих виконавчих органів України та

Розліл 17. Правове регулювання зовнішньоекономічноїліяльносгі\ 245

державної адміністрації. Порядок створення таких зон, перелік та зміст необхідних для створення документів визначаються ст.ст. 5-7 Закону України " Про загальні засади створення і фун­кціонування спеціальних (вільних) економічних зон".

Органами управління вільних економічних зон є місцеві Ради та місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень, а їхні функції та повноваження щодо управління ВЕЗ визначені ст. 10 Закону України "Про загальні засади створення і функціо­нування спеціальних (вільних) економічних зон".

Оскільки вільна економічна зона є тимчасовим утворенням, функціонування припиняється у таких випадках:

• у зв'язку з закінченням терміну, на який її було створено, якщо цей термін не буде продовжено Верховною Радою України;

• за поданням Президента України або КМУ вона може бути ліквідованадостроково. У будь-якому разі ВЕЗ вважається ліквідованою з моменту прийняття відповідного закону про їїліквідацію.

Про припинення функціонування кожної вільної економіч­ної зони Верховною Радою України приймається окремий закон.

Держава відповідно до законодавства України гарантує збере­ження у повному обсязі всіх майнових і немайнових прав суб'єктів економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони при її ліквідації.

_Ф

Контрольні запитання

1. Якими законодавчими актами регулюється зовнішньоекономіч-надіяльність?

2. Які принципи зовнішньоекономічноїдіяльності закріплені За­коном України "Про зовнішньоекономічну діяльність"?

3. Хто відноситься до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності?

4. Які види господарських операцій належать до видш зовнішньо­економічноїдіяльності?

5. Заякими формами здійснюєтьсядержавне регулювання зовніш­ньоекономічної діяльності?

6. Які інвестиції мають право надавати підприємцям України іно- . земні інвестори?

246 |

С.И. Кравчук. Госполарське право України

Висновки

| 247

7. У яких формах проводиться іноземне інвестування суб'єктам господарського права?

8. Чим визначається правовий режим вільних економічних зон в Україні?

9. Які види вільних економічних зон найбільш притаманні ви­робничим структурам нашоїдержави?