3. Причини дефіциту води та заходи по їх зменшенню в сільському господарстві України.

Вода найважливіша складова організму людини, всього живого на Землі, необхідний ресурс стабільного розвитку людства, економіки кожної країни, окремої людини.У наш час як ніколи, людство усвідомлює обмеженість та вразливість водних ресурсів. Придатна для споживання прісна вода зосереджена у підземних водних ґрунтах, річках та озерах.

Різке зростання населення в світі призвело до гострої проблеми - нестачі прісної води. У середньому міський мешканець за добу витрачає 200 л води на побутові потреби, не враховуючи інших потреб. За висновками експертів, споживання прісної води у світі зростає у 2,5 раза швидше, ніж чисельність населення. Очі кується, що до 2025 року потреби у водних ресурсах для виробництва продовольчої продукції зростуть на 17%, а загальне водоспоживання збільшиться на40%, 3 ростом попиту на воду виникає ціла низка екологічних проблем, що стосуються річок, озер, підземних вод і водоносних шарів.

Основні джерела прісної питної чистої води - ріки, прісноводні озера, підземні води - поширені на континентах украй нерівномірно. У Європі й Азії, де проживає 70% населення, зосереджено тільки 39% світових запасів річкових вод, У Європі, де мешкає майже 20% населення планети, запаси прісної води становлять лише 7% всіх запасів світових вод.

Причини нестачі води у світі такі: інтенсивне збільшення потреб у воді у зв'язку з ростом чисельності населення планети й розвитком галузей господарської діяльності, що вимагають величезних витрат водних ресурсів;

втрати прісної води внаслідок скорочення водоносності річок; забруднення водойм стічними водами.

Поряд із проблемою дефіциту прісної води у світі гостро постає проблема чистої прісної води. Є відомості про те, що 1,5 млрд. людей не мають чистої годи. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, майже 3 млрд. жителів планети користується неякісною питною водою, 60% захворювань у світі залежить від недоброякісної води. Вода та здоров'я тісно пов'язані між собою.

Білет № 5

1. Класифікація, властивості і структура біоценозу. Класифікація біоценозів

У процесі вивчення біоценозів склалися різні підходи до їх класифікації, зокрема: 1) географічний (середовищний); 2) історико-періодичний; 3) структурно-фізіономічний; 4) функціональний; 5) екосистемний (Trojan, 1975). 1. Географічний (середовищний) полягає у членуванні біоценозів за фізико-географічними зонами, які, в свою чергу, характеризуються за кількістю променистої енергії, що надходять на земну поверхню

2. Історико-періодичний підхід дає змогу виділити біоценози за періодом існування їх на Землі. Найтриваліший період існування мають океанічні біоценози (кілька мільйонів років). Вік суходільних і прісноводних біоценозів є значно коротший. Найстаріші з озер і лісів існують з кінця третинного періоду. До них належать озеро Байкал, а також тропічні і субтропічні ліси. 3. Структурно-фізіономічний підхід витікає з характерної будови рослинного покриву та особливостей представників тваринного світу: тропічні ліси з мавпами, африканські савани з жирафами, американські прерії з бізонами, тундра з оленями і т.п. 4. Функціональний підхід опрацьований ще слабо. Перші спроби розробки такої класифікації зробили російські вчені Перельман, Родін і Базилевич. Складність їх розробки полягає в міграційній нестабільності гетеротрофів, що ускладнює визначення обсягу кругообігу матерії. 5. Екосистемний підхід. Розрізняють мікроекосистеми (наприклад, біоценоз-стовбур мертвого дерева), мезоекосистеми (ліс або став) і макроекосистеми (океан).