Справочники / Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики

МАЗЕ	М	МАНІ

(атомами, молекулами, йонами). Підсилення зумовлене тим, що при вимушеному випусканні частота, фаза, поляризація і напрямок поширення у випроміненої та вимушувальної хвиль є

однаковими.		Для		підсилення
електромагнітних				коливань
використовується			зміна	внутрішньої
енергії	частинок		при	квантових

переходах із збудженого стану до стану з меншою енергією. Такими частинками є парамагнітні йони, що ізоморфно входять у вигляді невеликої домішки (соті частки %) у кристалічну решітку діелектричного кристала. Більшість м. працює в сантиметровому діапазоні.

м. на циклотронному́ резонансі́ (рос. мазер на циклотронном резонансе; англ. cyclotron(-resonance) maser) – НВЧ генератор (підсилювач), у якому використовується вимушене випромінювання пучка електронів, що рухаються по гвинтових траєкторіях в однорідному магнітному полі (або трохоїдними траєкторіями у схрещених електричному та магнітному полях).

МАЙОРОН,́ -а (рос. майорон; англ. majoron), М0 – гіпотетично нейтральна, псевдоскалярна (зі спіном 0 і від'ємною внутрішньою парністю) частинка з нульовою масою, яка взаємодіє переважно з нейтрино майоранівського типу. М. – голдстоунівський бозон, що виникає при спонтанному порушенні симетрії лептонного числа.

МАКРОЗЙОМКА́ [макрофотозйом́ ка] (рос.

макро(фото)съёмка; англ. macrography) – фотоабо кінозйомка дрібних предметів або їхніх елементів у великих масштабах без мікроскопа за допомогою звичайних або спеціальних фотографічних об'єктивів.

МАКРОМОЛЕКУЛА́ (рос. макромолекула; англ. macromolecule;

від грец. μακρύς – довгий, високий, далекий і молекула) – молекула полімеру

301

(високомолекулярної сполуки), утворена однією, декількома або багатьма полімерними ланцюгами – лінійними, розгалуженими або кільцевими (Г. Штаудінгер [H. Staudіnger], 1922; див. також полімери́ ).

МАКРОФОТОЗЙОМКА́ (рос. макрофотосъёмка; англ. macrography) – те саме, що макрозйомка́ .

МАКСВЕЛЛ́ , -а, Мкс (рос. Максвелл, Мкс; англ. Maxwell, Мх) – одиниця магнітного потоку в системі одиниць СГС. Названа на честь Дж.К. Максвелла [J.C. Maxwell]. 1 Мкс = 10-8 Вб (див. також Вебер́ ).

МАКСИМОН́ , -а (рос. максимон;

англ. maximon) – назва гіпотетичної частинки максимально великої маси в спектрі мас елементарних частинок (М.А. Марков, 1965). Припускається, що спектр елементарних частинок обмежується зверху масою певного значення. Наявність стабільних м. могла б вирішити астрофізичну проблему прихованої маси.

МА́НГАН, -у [марганець́ ] (рос. марганец; англ. manganese), Mn – хімічний елемент побічної підгрупи VII групи періодичної системи елементів, ат. номер 25, ат. маса 54,9380. Природний стабільний ізотоп 55Mn, конфігурація зовнішніх електронних оболонок 3s2p6d54s2. Вільний м. – сріблясто-білий крихкий метал. М. входить до складу всіх чавунів і сталей, багатьох бронз, манганіну. Mn3Si, MnSi – високотемпературні напівпровідникові матеріали.

МАНГАНІН́ , -у (рос. манганин; англ. manganin) – мідно-мангановий сплав на основі Cu (див. також сплави́ ).

МАНІПУЛЯТОР́ , -а (рос. манипулятор; англ. manipulator

МАНО	М	МАНО

(mechanism), positioner, arm, handling device, handler) – пристрій для виконання робіт у недоступних зонах із високим рівнем ядерного випромінювання.

МАНІПУЛЯЦІЯ́ (рос. манипуляция;

англ. manipulation) – зміна якого-небудь параметра електричних коливань високої частоти, яка застосовується для передачі сигналів. На відміну від модуляції коливань, при маніпуляції не передбачається повільність зміни параметрів коливального процесу порівняно з самим процесом.

МАНОМЕТР́ , -а (рос. манометр; англ. manometer, ga(u)ge, pressure meter, pressure ga(u)ge, pressure indicator) – прилад для вимірювання тиску рідин, газів та пари.

м. електророзрядний́ (рос. манометр электроразрядный; англ. electricdischarge ga(u)ge) – вакуумметр, дія якого заснована на залежності від тиску струму жеврійного розряду, що виникає в магнітному полі при низьких температурах (див. також манометр́ електророзрядний́ магнітний́ ).

м. електророзрядний́ магнітний́ [манометр́ Пеннінга́ ] (рос. манометр

электроразрядный магнитный, манометр Пеннинга; англ. magnetic electric-discharge ga(u)ge, Penning ga(u)ge) – вакуумметр, дія якого базується на залежності від тиску струму жеврійного розряду, що виникає в магнітному полі при низьких тисках (Ф. Пеннінг [F. Pennіng], 1937).

м. іонізаційний́ радіоактивний́ (м. йонізаційний́ радіоактивний́ ) [альфатрон́] (рос. манометр ионизационный радиоактивный, альфатрон; англ. radioactive ion(ization) ga(u)ge, radioactive ionization pressure ga(u)ge, radioactive ionization-ga(u)ge tube, alphatron) – прилад для вимірювання тиску розрідженого газу, який базується

302

на йонізації газу радіоактивним випромінюванням (зазвичай α- частинками).

м. Кнудсена́ (рос. Кнудсена; англ.

Knudsen ga(u)ge) – те саме, що

манометр́ радіометричний́ .

м. опору́ (рос. манометр сопротивления; англ. Pirani ga(u)ge) – те саме, що манометр́ Пірані́.

м. Пеннінга́ (рос. манометр Пеннинга; англ. Penning ga(u)ge) – те саме, що манометр́ електророзрядний́ магнітний́ .

м. п'єзоелектричний́ (рос. манометр пьезоэлектрический; англ. piezoelectric pressure ga(u)ge) – прилад для вимірювання тиску, який базується на явищі п'єзоелектрики. Тиск газу, в який поміщено пластинку п'єзокварцу (певним чином вирізану з кристала), викликає її стиснення і внаслідок цього появу на її межах електричного заряду, величина якого пропорційна тиску і може бути виміряна.

м. Пірані́ [манометр́ опору́ ] (рос.

манометр Пирани, манометр сопротивления; англ. Pirani ga(u)ge) – вакуумметр, основний елемент якого – металева нитка з великим температурним коефіцієнтом опору, яка нагрівається.

м. радіометричний́ [манометр́

термомолекулярний́ радіометричний,́ манометр́ Кнудсена́ ] (рос. манометр (термомолекулярный)

радиометрический, манометр Кнудсена; англ. radiometer pressure ga(u)ge, Knudsen ga(u)ge) – прилад для вимірювання тиску розріджених газів, дія якого грунтується на радіометричному ефекті.

м. теплоелектричний́ (рос. манометр теплоэлектрический; англ. thermoelectric ga(u)ge) – прилад для вимірювання тиску, заснований на залежності теплопровідності розріджених газів від тиску. Основною частиною м. т. є нитка, по якій пропускають калібрований електричний струм. При зміні тиску навколишнього газу

МАНГ	М	МАСА

змінюється тепловідведення від нитки, і її температура змінюється. Температуру зазвичай вимірюють або термопарою, або за зміною опору нитки. У манометрах сталої температури мірою вимірюваного тиску є величина сили струму (або потужності), яка потрібна для підтримання сталої температури.

м. термомолекулярний́ радіометричний́ (рос. манометр

термомолекулярный радиометрический; англ. radiometer pressure ga(u)ge) – те саме, що манометр́ радіометричний́ .

МАРГАНЕЦЬ́ , -нцю (рос. марганец; англ. manganese), Mn – див. манган́ .

МАРЕОГРАФ́ , -а (рос. мареограф; англ. mareograph, marigraph) – самописний прилад для запису коливань рівня моря. За своєю конструкцією аналогічний лімніграфу.

МАРС, -а (рос. Марс; англ. Mars) – четверта по порядку від Сонця велика планета сонячної системи. Середня відстань від Сонця 1,524 а. (227,9 млн. км). Період обертання М. навколо Сонця 686,98 доби, середня швидкість руху на орбіті – 24,13 км/с, екваторіальний радіус – 3394 км, полярний – 3376,4 км, період обертання М. навколо своєї осі – 24 год 37

хв 22,58 с. Маса М. 6,44×1023 кг (0,108

земної); порівн. густина 3950 кг/м3; прискорення вільного падіння на екваторі 3,76 м/с; порівняна ефективна температура поверхні 216 К. М. має два супутники: Фобос (від грец. φόβος – страх), Деймос (від грец. δείμος – жах).

МАСА́ (рос. масса; англ. mass) – фундаментальна фізична величина, що визначає інерційні та гравітаційні властивості тіл – від макроскопічних об'єктів до атомів і елементарних частинок – у нерелятивістському наближенні, коли їхні швидкості нехтовно малі в порівнянні зі швидкістю

303

світла с. У цьому наближенні м. тіла слугує мірою речовини, що міститься в тілі, і мають місце закони збереження й адитивності м. З погляду теорії відносності, м. m тіла характеризує його енергію спокою, відповідно до співвідношення Ейнштейна: E0 = mc2. М. ізольованої системи тіл не дорівнює сумі м. цих тіл.

м. атомна́ [вага́атомна́ ] (рос. масса атомная, вес атомный; англ. atomic mass, atomic weight) – відносне значення маси атома, виражена в атомних одиницях маси (а. о. м.). М. а. була взята

Д.І. Менделєєвим	за	основну
характеристику елементу при		відкритті
ним періодичної	системи	елементів.
Природні хімічні	елементи складаються

із суміші ізотопів, тому за м. а. елементу приймають середнє значення мас його ізотопів з урахуванням їхнього процентного вмісту. М. а. менша за суму мас частинок, що входять до складу атома, на дефект мас. Найточніший метод визначення м. а. – мас-спектроскопічний (див. також мас-спектроскопія́).

м. важка́(рос. масса тяжёлая; англ. gravitating mass) – те саме, що маса́ гравітаційна́ .

м. гравітаційна́ [маса́ важка,́ маса́ тяжіння́ ] (рос. масса гравитационная, масса тяжёлая, масса тяготеющая; англ. gravitational mass) – фізична величина, що характеризує властивості тіла як джерела поля тяжіння; чисельно

дорівнює інертній масі. Див. також
маса́ .	ефективна́
м.		(рос.	масса

эффективная; англ. effective mass) – одна з основних характеристик квазічастинок, яка визначає характер руху зарядженої квазічастинки в кристалі за наявності

зовнішнього поля.
м.	затравкова́		в	к в а н т о в і й
т е о р і ї п о л я		(рос. масса затравочная
в к в а н т о в о й		т е о р и и		п о л я ; англ.
bare	mass і n		q u a n t u m		f і e l d

t h e o r y ) – параметр, який характеризує зв'язок між імпульсом і швидкістю

МАСА	М	МАСК

частинки без врахування її самодії. У фізичних процесах м. з. з'являється тільки в сумі з добавками, зумовленими взаємодією з власним полем, а також поляризацією вакууму. Ця сума утворює фізичну (спостережувану) масу частинки.

м. зведена́ (рос. масса приведенная; англ. equivalent mass, effective dynamic mass) – умовна характеристика розподілу мас у рухомій механічній або змішаній (наприклад, електромеханічній) системі, яка залежить від фізичних параметрів системи (мас, моментів інерції, індуктивності та ін.) і від закону її руху.

м. інертна́ (рос. масса инертная;

англ. inertial mass) – фізична величина, що характеризує динамічні властивості тіла. М. і. входить до другого закону Ньютона (і, таким чином, є мірою інерції

тіла). Дорівнює гравітаційній масі.
м.	критична́	(рос.	масса

критическая; англ. critical mass) – мінімальна кількість ядерного палива зі вмістом нуклідів, які діляться (233U, 235U, 239Pu, 251Cf), при якій можливе здійснення ядерної ланцюгової реакції ділення (див. також ділення́ ядерне́ , реактор́ ядерний́ , вибух́ ядерний́ ). М. к. залежить

від розмірів і форми системи і росте пропорційно квадратові (або кубові) її лінійних розмірів.

м. молекулярна́ (рос. масса молекулярная; англ. molecular weight, molal weight, molar weight, grammolecular weight) – значення маси молекули, виражене в атомних одиницях маси. Практично м. м. дорівнює сумі мас

атомів, що входять до її складу (див.
також маса́ атомна́		).
м.	планківська́		(рос.	масса

планковская; англ. Planck mass) – величина з розмірністю маси, яка виражається через фундаментальні фізичні константи – швидкість світла c,

гравітаційну сталу G і сталу Планка ћ: mPl
= (ћc/G)1/2 ≈2,2·10–5 г.
м.	приєднана́	(рос.	масса

присоединённая; англ. added mass, apparent mass, virtual mass) – фіктивна маса (або момент інерції), що

304

приєднується до маси (або моменту інерції) тіла, яке рухається в рідині, для кількісної характеристики інерції рідкого середовища, що це тіло оточує.

м. спокою́ частинки́ (рос. масса покоя частицы; англ. rest mass of particle) – маса частинки в системі відліку, у якій вона перебуває в стані спокою; одна з основних характеристик елементарної частинки, як правило, її

називають просто масою; див. також
теорія́	відносності́			.
м. тяжіння́			(рос. масса тяготеющая;
англ. gravitating mass) – те саме, що маса́
гравітаційна́ .						частиноќ
маси́		елементарних́
( м е т о д и			в и м і р ю в а н н я )				(рос.
массы	элементарных				частиц		м-ы
( м е т о д ы			и з м е р е н и я );				англ.
elementary		particles masses				[ m e t h o d s
o f m e a s u r e m e n t ] ).					Прямих методів

вимірювання маси елементарних частинок немає, для цієї мети застосовують непрямі методи. Наприклад, для електронів вимірювалося відношення заряду до маси, а точне вимірювання заряду було проведене в інших дослідах. Визначення мас частинок високої енергії зазвичай

проводиться за		їхніми	швидкістю,
імпульсом,	кінетичною		або повною
енергіями.	небесних́
маси́		тіл	( м е т о д и

в и з н а ч е н н я )	(рос. массы небесных
тел ( м е т о д ы	о п р е д е л е н и я ) ; англ.
celestial body masses		[ m e t h o d s o f
d e t e r m і n a t і o n ] ).		В	основі
визначення м. н. т.		лежить	закон

Всесвітнього тяжіння. В астрономії часто (але не завжди) можна знехтувати розмірами небесних тіл порівняно з відстанями між ними та відмінністю їхньої форми від точної сфери, тобто уподібнити небесні тіла точковим масам. Маса Землі МЗ = gRЗ/G, де g – прискорення вільного падіння, RЗ – радіус Землі, G – гравітаційна стала.

маси́ пластичні́ (рос. массы пластические; англ. plastic masses) – див. пластики́ .

МАСТ	М	МАТЕ

МАСКУВАННЯ́ (рос. маскировка; англ. masking).

м. звуку́ (рос. маскировка звука; англ. sound masking) – явище, яке полягає в погіршенні чутності одного звуку (сигналу) в присутності інших звуків (перешкод). Розрізняють одночасне, пряме, послідовне та зворотне м. з.

МАСТИЛОВІДБИВАЧ́ , -а́ [мастиловідбійниќ ] (рос. маслоотражатель, маслоотбойник; англ. oil baffle) – пристрій для запобігання міграції пари мастила з мастильного пароструменевого насоса у відгнічуваний простір.

МАСТИЛОВІДБІЙНИЌ , -а (рос. маслоотбойник; англ. oil baffle) – те саме, що мастиловідбивач́.

МАСШТАБ́ , -у (рос. масштаб; англ. scale).

м. оптичного́ зображення́ (рос. масштаб оптического изображения; англ. optical image scale) – відношення лінійного розміру оптичного зображення до лінійного розміру предмета. Слугує характеристикою проєкційних систем (див. також збільшення́ оптичне́ ).

МАТЕРІАЛ́ , -у (рос. материал; англ. material, substance, matter, stuff, medium; (тканина) material, fabric).

м. електроізоляційний́ (рос. электроизоляционный; англ. electric insulating material) – речовина, що застосовується для ізоляції струмопровідних частин, які перебувають під різними електричними потенціалами. Порівняно з провідниковими матеріалами, е. м. має дуже великий питомий електричний опір ~ 109 – 1020 Ом∙см.

м. кераміко́ -металевий́ (рос. материал керамико-металлический; англ. ceramic metal, oxide-metal material)

– те саме, що металокераміка́ .

305

м. композиційний́ (рос. материал композиционный; англ. compo(site), composite material) – матеріал, який являють собою гетерогенну, термодинамічно нерівноважну систему, складену з двох або більше компонентів, які відрізняються за хімічним складом, фізико-механічними властивостями і розділені в матеріалі чітко вираженою межею.

м. магнітний́ (рос. материал магнитный; англ. magnetic material, magnetic substance) – речовина, що має при температурах нижче температури магнітного упорядкування самочинну намагніченість, зумовлену паралельною орієнтацією атомних магнітних моментів (феромагнетики при температурі нижче точки Кюрі ТС) або антипаралельною орієнтацією різних за величиною сумарних моментів магнітних підрешіток (феримагнетики при температурах нижче точки Неєля ТN). Вид магнітного упорядкування і значення ТС і ТN визначаються знаком і величиною обмінного інтеграла (див. також

взаємодія́ обмінна́ ).

м. магнітножорсткий́ [матеріал́ магнітнотвердий́] (рос. материал

магнитножёсткий, материал магнитнотвёрдый; англ. magnetically hard material, high-coercivity material, retentive material) – феромагнітний матеріал, який має високу коерцитивну

силу Нс ~ 103 – 106 A/м. М. м. з Нс ~ 104 – 106 A/м застосовується для постійних

магнітів, із Нс ~ 103 – 104 A/м для гістерезисних двигунів і магнітного запису. М. м. характеризується кривою розмагнічення, що визначає значення Нс і залишкової індукції Вr, і максимальним значенням добутку (ВН)макс для кривої розмагнічення (т. зв. енергетичним добутком).

м. магнітном'який́ (рос. материал магнитномягкий; англ. magnetically soft material, soft-magnetic material, lowcoercitivity material, nonretentive material) – магнітний матеріал, головним

МАТЕ	М	МАТЕ

чином фероабо феримагнетик, що має малу коерцитивну силу (умовно Нс ≤ 800 А/м). Поряд із коерцитивною силою, мірою магнітної м'якості може слугувати також величина статичної магнітної проникності – початкової (~ 102 – 105) та максимальної (~ 103 – 106). У змінних полях при частотах менше 104 – 105 Гц як м. м. застосовуються переважно металеві сплави, при вищих частотах – тонкі магнітні плівки, магнітні діелектрики та ферити.

м. магнітнотвердий́ (рос. материал магнитнотвёрдый; англ. magnetically hard material, high-coercivity material, retentive material) – те саме, що матеріал́ магнітножорсткий́.

м. магнітострикційний́ (рос. материал магнитострикционный; англ. magnetostrictive material) – феромагнітний метал (див. також феромагнетиќ ) і феримагнітні ферити, що мають добре виражені магнітострикційні властивості (див. також магнітострикція́ ); застосовується для виготовлення магнітострикційних перетворювачів. Існують металеві та феритні м. м.

м. металокерамічний́ (рос. материал металлокерамический; англ. oxide-metal material) – те саме, що металокераміка́ .

м. напівпровідниковий́ (рос. материал полупроводниковый; англ. semiconducting material) – речовина з чітко вираженими властивостями напівпровідників у широкому інтервалі температур, включаючи кімнатну (Т ~ 300 К).

м. п'єзоелектричний́ (рос. материал пьезоэлектрический; англ. piezoelectric material) – речовина (діелектрик, напівпровідник), яка має добре виражені п'єзоелектричні властивості (див. також

п'єзоелектрики)́ .

м. сегнетоелектричний́ (рос. материал сегнетоэлектрический; англ. ferroelectric material) – те саме, що сегнетоелектриќ .

306

м. склокристалічний́ (рос. материал стеклокристаллический; англ. crystalline glass, vitrocrystalline material)

– монолітний матеріал, який складається з високодиспесних кристаликів, невпорядковано орієнтованих у склистій фазі. М. с. одержують спіканням окисів і природних матеріалів або шляхом часткової кристалізації скла. Відомі такі м. с.: кераміка, ситали, пірокерами, склокераміка. М. с. можуть бути прозорими в широкій області спектру, мають високу механічну міцність, малу густину, високу хімічну та температурну стійкість тощо.

м. магнітний́ текстурований́ (рос.

материал магнитный текстурированный; англ. texturized magnetic material) – полікристалічний магнітний матеріал, який має магнітну текстуру та пов'язану з нею різку анізотропію магнітних властивостей. Прикладом м. м. т. є феромагнітні плівки сплаву пермалой, сплави термівар, сплави типу магніко тощо.

м. теплоізоляційний́ (рос. материал теплоизоляционный; англ. heat insulator, thermal insulator, heatinsulating material) – матеріал, який погано проводить тепло і застосовується для зменшення втрат тепла в навколишнє середовище або для захисту конструкцій від притоку тепла ззовні (див. також теплозахист́ ). М. т. одержують на основі органічних (пластмаси, бавовна, дерево) і неорганічних матеріалів (азбест, шлаки, мінерали), які мають низький коефіцієнт теплопровідності, зокрема за рахунок поруватої структури.

м. феромагнітний́ (рос. материал ферромагнитный; англ. ferromagnetic material) – феромагнетики та магнітні сплави, які застосовуються як магнітні матеріали в різноматітних галузях науки й техніки.

м. фотографічний́ (рос. материал фотографический; англ. photographic material) – матеріал, за допомогою якого одержують фіксовані в часі зображення

МАТЕ	М	МАТР

об'єктів. Основною частиною м. ф. є один або кілька світлочутливих шарів, нанесених на прозору (плівки, пластинки) або

непрозору (фотографічні папери) підкладину.

Чорно-білі м. ф. мають світлочутливий шар, який містить галоїдне срібло (фотографічна емульсія), товщиною 6-25 мкм. Дія світла на м. ф. призводить до утворення прихованого фотографічного зображення, яке після фотографічного проявлення стає видимим. За спектральною чутливістю чорно-білі ф. м. поділяються на несенсибілізовані, ізоортохроматичні (чутливі до 560-580 нм), ізохроматичні (до 610-650 нм), панхроматичні (до 650-700 нм, але з провалом в області 500-520 нм), ізопанхроматичні (аналогічні панхроматичним, але без провалу чутливості), інфрахроматичні

(мають додатковий максимум в області 760, 850 нм). М. ф. мають різну загальну світлову чутливість, яка визначається технологічними особливостями отримання світлочутливого шару. Кольорові м. ф. складаються з трьох (або двох) галоїдо-срібних емульсійних шарів, один із яких чутливий до синьофіолетової, другий – до зелено-жовтої і третій – до оранжево-червоної частини спектру. Кожен із шарів містить органічну речовину, присутність якої необхідна для наступного після дії світла утворення кольорового зображення. Залежно від призначення, м. ф. діляться на кілька типів – фототехнічні плівки, репродукційні м. ф., позитивні кіноплівки, негативні матеріали, плівки з оберненням зображення тощо.

МАТЕРІЯ́ (рос. материя; англ. matter).

м. та рух (рос. материя и движение; англ. matter and motion) – філософські категорії, що є світоглядними основами науки в матеріалістичних філософських вченнях. Відповідно до матеріалістичної

307

діалектики, матерія – об'єктивна

реальність, дана нам у відчутті. Рух, який розуміється як "зміна взагалі", – спосіб існування матерії – немає руху без матерії, як немає матерії без руху. Конкретні наукові уявлення про м. та р. змінюються з розвитком суспільноісторичної практики. У фізиці це виражається у вигляді зміни фізичних картин світу.

м. ядерна́ (рос. материя ядерная; англ. nuclear matter) – просторово безмежна однорідна система протонів і нейтронів, яка перебуває у стійкому стані стосовно самочинного розширення або стиснення. М. я. є теоретичною ідеалізацією, що широко використовується в теорії атомного ядра як зручна ядерна модель.

МАТРИЦЯ́ (рос. матрица; англ. matrix) – прямокутна таблиця, яка складається з m рядків і n стовпчиків; її називають м. розміру mхn. Елементами аіj (перший індекс вказує номер рядка, другий – номер стовпчика) м. можуть бути числа, функції або інші величини, над якими можна робити алгебраїчні

операції. М. також			позначають			як ||аіj||,
(аіj).		у к в а н т о в і й				т е о р і ї
S-матриця́
(рос. S-матрица			в		к в а н т о в о й
т е о р и и ; англ. S-matrix					і n q u a n t u m
t h e o r y )	–	те	саме,		що	матриця́
розсіяння́	.				статистична,́
м. густини́ [матриця́
оператор́	статистичний́			] (рос. матрица
плотности, матрица				статистическая,

оператор статистический; англ. density matrix, statistical matrix, statistical operator) – оператор, за допомогою якого можна обчислити середнє значення будьякої фізичної величини у квантовій статистичній механіці і, зокрема, у

квантовій механіці	(Дж. фон Нейман
[J. von Neumann], Л.Д. Ландау, 1927).
м. коваріантна́	(рос. матрица

ковариантная; англ. covariant matrix) – матриця, утворена з попарних змішаних

МАТР	М	МАТР

других моментів (коваріацій) декількох випадкових величин (див. також

моменти́ випадкової́ величини́). Коваріація між компонентами xі та xj випадкового вектора х = (х1, х2, …, хк) визначається як cov(xі, xj) = M[(xі – μі)(xj – μj)], де М – математичне сподівання, а μ = М(х).

м. когерентності́ (рос. матрица когерентности; англ. coherence matrix) –

(2x2)-матриця, що характеризує поляризаційну структуру електромагнітного поля, елементами якої є кореляційні функції

Gіj (τ) = <Vі (t) Vі*(t + τ)> (див. також

когерентність́ світла́ ). Тут Vі(t) – компонента стаціонарного випадкового

поля в площині, перпендикулярній до хвильового вектора.

м. Мюллера́ (рос. матрица Мюллера; англ. Mueller matrix) – матриця лінійного перетворення (матричний оператор), яка застосовується для аналітичного опису дії поляризаційних оптичних елементів на довільним чином поляризовані світлові пучки. М. М. – квадратна 4 х 4-матриця М, яка пов'язує вектор Стокса S′ світлового пучка, що пройшов через оптичний елемент, із вектором Стокса S пучка на вході: S′ = M S. М. М. можна

застосовувати і		до		деполяризувальних
систем (H. Mueller, 1943).
м. розсіяння́́			в	о п т и ц і		(рос.
матрица	рассеяния			в о п т и к е;		англ.
scattering	matrix			і n	o p t і c s ) –
оператор,	який	перетворює параметри
світлового	пучка,			що	опромінює
розсіювальне		тіло,		у	параметри

світлового пучка, розсіяного цим тілом, у

функції	напрямків	опромінення			і
розсіяння та довжини хвилі.
м.	розсіяння́́	[S-матриця́		]	у
к в а н т о в і й т е о р і ї			(рос. матрица
рассеяния [S-матрица] в			к в а н т о в о й
т е о р и и ; англ. scattering matrix					[S-
matrix]	і n q u a n t u m		t h e o r y )		–

оператор, який переводить стан системи (точніше, вектор стану) Ф-∞ до розсіяння

308

(чи реакції) у стан Ф+∞ після розсіяння: Ф+

∞= SФ-∞ (див. також теорія́

́, розсіяння́

́). М. р. є однимпредставленьмікрочастинок із

основних об'єктів у квантовій теорії поля.

м. статистична́ (рос. матрица статистическая; англ. statistical matrix)

– див. матриця́ густини́.

м. феритова́ (рос. ферритовая; англ. ferrite matrix) – плоска конструкція, яка складається з феритової пластини (або окремих феритових осердь, розташованих у вигляді матриці) з отворами, через які пропущено комунікаційні проводи. М. ф. застосовується в електронних цифрових машинах як елемент кодувальних, декодувальних і запам'ятовувальних пристроїв.

м-ці Гелл–Манна́ (рос. матрицы Гелл–Манна; англ. Gell–Mann matrices)

– унітарні (3х3) матриці λа (а = 1,2, …, 8), що задовольняють умову Sp(λa λb) = 2δab,

Sp λa = 0 (a,b, = 1, 2, …, 8) (δab – символ Кронекера).

		1	0							i			0
	0								0
1		0 0 ,							i	0 0 ,
1						2
		0	0							0			0
	0								0
		0		0						0			1
	1								0
		1
	0			0 ,					0 0 0 ,
3							4
		0		0						0			0
	0								1
		0	i							0			0
	0								0
	0	0 0 ,						0 0 1 ,
5							6
		0	0							1			0
	i								0
									1/					0			0
		0	0								3
	0
7						8
										0			1/ 3
	0	0 i ,															0 .
		i	0
	0									0				0			2/	3

Матриці λа введені М. Гелл-Манном [M. Gell-Mann] у 1961 як безпосереднє узагальнення матриць Паулі при побудові SU (3) – симетричної теорії елементарних частинок (див. також симетрія́ SU (3)).

м-ці Дірака́ (рос. матрицы Дирака;

англ. Dirac matrices) – чотири квадратні

МАШИ	М	МАШИ

чотирирядкові матриці, які входять у релятивістське хвильове рівняння квантової механіки для частинок зі спіном 1/2. Див. також матриця́ ,

рівняння́ Дірака́ .

м-ці Паулі́ (спінові́ ) (рос. матрицы Паули (спиновые); англ. Pauli (spin) matrices) – дворядні комплексні ермітові матриці

			1					i					0
		0		,			0		,			1		.
1			0		2			0		3			1
		1					i					0

Введені В. Паулі [W. Paulі, 1927] для опису власних механічного моменту (спіну) і магнітного моменту електрона (див. також рівняння́ Паулі́ ). Завдяки переставним співвідношенням σіσk – σkσl = 2іεіklσl (де εіkl – символ Леві–Чівіти), компоненти спіну s задовольняють переставні співвідношення для кутового моменту. М. П. використовуються при описі будь-якої квантової системи з дискретною змінною, яка набуває двох значень. Крім спіну, класичним прикладом є система протон – нейтрон; її дискретну змінну називають 3-ю

компонентою		ізотопічного спіну. М. П.
використовуються в			моделях	квантових
систем на решітках (див. також моделі́
Ізінга́	).
МАШИНА́		(рос. машина; англ.
machine, engine).
м.	Тьюрінга́		(рос.	машина

Тьюринга; англ. Turing machine) –

наочна	уявна	схема			потенційно
здійсненної обчислювальної					процедури,
яка передбачає		існування		нескінченної
одновимірної стрічки			та	керувального
пристрою.	Введення			м.	Т.	як
математичної		абстракції			дозволило
надати	технічного		аспекту			теорії

алгоритмів, класифікувати обчислювальні алгоритми за складністю, що сприяло розвитку електронних обчислювальних машин.

м. уніполярна́ (рос. машина униполярная; англ. unipolar machine) – електрична машина сталого струму,

заснована на явищі уніполярної індукції. М. у. дозволяє одержувати струми великої сили, але низької напруги. До складу м. у. входить рівномірно обертовий поздовжньо намагнічений циліндричний магніт, між віссю і поверхнею якого за допомогою ковзних

контактів приєднано кінці		провідника.
Різновидом	м.	у.	є
магнітогідродинамічний		генератор,

провідником у якому слугує рухома плазма (див. також джерела́ електричної́ енергії́ плазмові́ ).

м-ни електричні́ (рос. машины электрические; англ. electrical machines)

– машини, які слугують для перетворення механічної енергії в

електричну, електричної в механічну, а також електричної в електричну з іншими параметрами.

м-ни научувані́ (рос. машины обучаемые; англ. teachable machines, trainable machines, learning machines) – автоматичні пристрої, що змінюють свої характеристики в процесі роботи, пристосовуючи їх до конкретних умов, що існують у даний момент, для того, щоб забезпечити найкращу роботу машини; відомості про те, які ці умови і які повинні бути характеристики машини, не "закладаються" у машину конструктором, а накопичуються самою машиною.

м-ни обчислювальні́ електронні́ [ЕОМ] (рос. машины вычислительные электронные, ЭВМ; англ. electronic computing engines, electronic machines, electronic computers) – широий клас пристроїв для автоматичного виконання складних і трудомістких обчислень із високою швидкістю. Основні обчислювальні блоки ЕОМ будуються на основі електронних елементів (транзисторів, феритів, ламп); крім того, використовуються електромеханічні пристрої для введення і виведення даних. ЕОМ поділяються на аналогові обчислювальні машини (див. також

309

МАШИ	М	МЕГА

моделювання́ математичне́ ) і цифрові обчислювальні машини.

м-ни обчислювальні́ перфораційні́ [машини́ обчислювально́ -аналітичні́] (рос. машины вычислительные

перфорационные, машины счётноаналитические; англ. punch(ed)-card machines, punch(ed)-card computers) – комплект машин, які працюють за допомогою перфораційних карт, на яких шляхом пробивання отворів зашифровуються числові величини або текст.

м-ни обчислювально́ -аналітичні́ (рос. машины счётно-аналитические; англ. punch(ed)-card machines, punch(ed)-card computers) – те саме, що машини́ обчислювальні́ перфораційні́.

м-ни упізнавальні́ (рос. машины узнающие; англ. cognitive machines) – один із типів научуваних машин, які навчаються розпізнавати образи. На вхід м. у. подають різноманітні ситуації, наприклад, зображення, і повідомляють машині за спеціальним алгоритмом, до якого класу образів ця ситуація належить. Після проведеної процедури навчання у. м. повинна правильно класифікувати інші образи, що з'являються.

м-ни цифрові́ електронні́ (рос. машины цифровые электронные; англ. electronic digital machines) – обчислювальні машини, побудовані на електронних елементах і призначені для обробки інформації, представленої у дискретній (цифровій) формі. Відрізняються від інших обчислювальних машин повною автоматизацією обчислювального процесу, яка досягається шляхом програмного керування (див. також програмування́ ), і наявністю запам'ятовувальних пристроїв великої місткості.

МАЯТНИЌ , -а (рос. маятник; англ. pendulum, floating lever) – тверде тіло, що здійснює під дією прикладених сил коливання біля нерухомої точки або осі (фізичний маятник). Якщо тілом є

310

матеріальна точка, підвішена на невагомій нерозтяжній нитці – то м. називають математичним. У фізиці під м. зазвичай розуміють м., який здійснює коливання під дією сили тяжіння.

м. зворотливий́ (рос. маятник оборотный; англ. reversible pendulum) – прилад для експериментального визначення прискорення вільного

падіння, – фізичний маятник у вигляді, наприклад, масивної пластини з двома тригранними ножами, з яких один нерухомий, а інший може переміщатися уздовж прорізу на пластині.

м. математичний́ (рос. маятник

математический; англ. simple pendulum)
– див. маятниќ		.
м.	тертевий́		(рос.	маятник

фрикционный; англ. Froude's pendulum)

– те саме, що маятниќ Фруда́ .

м. тертьовий́ (рос. маятник фрикционный; англ. Froude's pendulum)

– те саме, що маятниќ Фруда́ .

м. фрикційний́ (рос. маятник фрикционный; англ. Froude's pendulum)

– те саме, що маятниќ Фруда́ .

м. Фруда́ [маятниќ тертьовий,́

маятниќ тертевий,́ маятниќ фрикційний́ ] (рос. маятник Фруда, маятник фрикционный; англ. Froude's pendulum) – одна з найпростіших самоколивних систем, яка складається з фізичного маятника, жорстко скріпленого з муфтою, що насаджена на обертовий вал. Якщо сила тертя між муфтою і валом така, що на деякому інтервалі швидкостей вона зі збільшенням швидкості зменшується, то прискорювальний момент буде в середньому більший за гальмівний і в системі можуть встановитися автоколивання.

м. Фуко́(рос. маятник Фуко; англ. Foucault's pendulum) – пристрій, що являє собою масивний тягар на дротині довжиною кілька десятків метрів, закріплений на опорі з допомогою карданного шарніра або горизонтального підшипника, який створює можливість