Справочники / Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики

ЗМІН	З	ЗМІЩ

ЗЙОМКА́ (рос. съёмка; англ. survey, surveying; (тлв) shot, shooting, coverage;

(кфт) shot, shooting; (фотографічна) exposure; (геод.) mapping).

з. магнітна́ (рос. съёмка магнитная; англ. magnetic survey, magnetics) – вимірювання значень магнітного поля Землі для вивчення його просторового розподілу.

ЗМІННА,́ род. змінної́ (рос. переменная; англ. variable).

змінні́ колективні́ (рос. переменные коллективные; англ. collective varables)

– динамічні величини, що описують такі бозе-збудження статистичних систем, які являють собою колективний рух усіх частинок системи. Колективні збудження характерні для більшості статистичних систем (із великим числом N частинок, що взаємодіють одна з одною); у ряді випадків окремому такому збудженню можна зіставити хвильовий процес, параметри якого визначають з. к. Наприклад, для оператора густини числа частинок

	N
	r r rj , r	dr N
	j 1
його Фур'є-компонента
	N
k	r exp ikr dr exp ikrj

j 1

є з. к., яка відповідає хвилі густини з хвильовим вектором k.

ЗМІЦНЕННЯ́ (рос. упрочнение; англ. strengthening, hardening).

з. металів́ (рос. упрочнение металлов; англ. metal strengthening, metal hardening) – явище підвищення опору металів і сплавів пластичній деформації, яке досягається шляхом утруднення руху дислокацій і їх розмноження. З. м. може бути викликане термічними, пластичними та радіаційними впливами, легуванням і введенням у металеву основу сторонніх дисперсних вкраплень.

211

ЗМІШАННЯ́ (рос. смешение; англ. mixing, mixture).

з. кольорів́ (рос. смешение цветов;

англ. colo(u)r mixing) – результат складання випромінювань різних кольорів, які потрапляють на одне і теж місце сітківки ока (адитивне з. к.), або результат трансформації, що відбувається

при	послідовному				проходженні
випромінювання			через		ряд кольорових
світлофільтрів (субтрактивне з. к.).
ЗМІШУВАЧ́		, -а		у	р а д і о т е х н і ц і
(рос.	смеситель		в	р а д и о т е х н и к е ;

англ. mixer, detector) – перетворювач частоти, що містить нелінійний елемент,

у колі якого	виникають	коливання
п р о м і ж н о ї	частоти, що	дорівнюють

різниці або сумі двох частот, які подаються.

ЗМІЩЕННЯ́ (рос. смещение; англ. displacement, shift, shifting (motion), offset, offsetting, dislodgement, dislodging, float; (відхил) bias; (відхід) drift; (повільна зміна) wander; (ел.) bias, biasing,

(міжмолекулярне) slippage; (частоти, фази) pushing; (постійна помилка) systematic error; (гірн.) heave; (незбіг) misalignment).

з. гравітаційне́ (рос. смещение гравитационное; англ. gravitational displacement) – зміна частоти електромагнітного випромінювання при його поширенні в гравітаційному полі.

Див. також зміщення́ червоне́.

з. меж доменів́ (рос. смещение границ доменов; англ. (domain-)wall displacement) – переміщення межового шару між дотичними доменами з різною орієнтацією векторів самочинної намагніченості Is. У цьому шарі елементарні магнітні моменти (спіни) мають орієнтацію, перехідну між напрямками Is сусідніх доменів.

з. частиноќ коливальне́ (рос. смещение частиц колебательное; англ. oscillatory particle displacement) –

ЗМІЩ	З	ЗНАЧ

зміщення частинок ξ середовища відносно середовища в цілому, зумовлене проходженням звукової хвилі. У гармонічній хвилі виду p1 = po(r)exp(-іωt)

	1	v	1			grad p0 r exp i t ;
	i c			2
в плоскій		рухомій				гармонічній хвилі

ξ = –р/(іωρс) (v – коливальна швидкість частинок, ω = 2πf, f – частота звуку, р –

звуковий тиск, ρ – густина середовища, с

– швидкість звуку, r – просторова координата). При всіх досяжних

інтенсивностях звуку ξ << λ, де λ –

довжина звукової хвилі.

з. червоне́ (рос. смещение красное;

англ. red shift) – збільшення довжини хвилі монохроматичного компонента спектру джерела випромінювання в системі відліку спостерігача порівняно з довжиною хвилі цього компонента у власній системі відліку. Причиною з. ч. може стати ефект Допплера або (і) відмінність напруженості поля тяжіння в точках висилання і реєстрації випромінювання – з. ч. г р а в і т а ц і й н е .

ЗМОГА́ (рос. сила; англ. power, strength,intensity;(роздільна) capability,

ability, capacity) – див. сила́ в о п т и ц і .

ЗМОЧУВАННЯ́ (рос. смачивание; англ. wetting, dampening, damping, watering) – прояв взаємодії молекул на трифазній межі співіснування твердої, рідкої та газоподібної (або 2-ї рідкої) фаз, що виражається в розтіканні рідини по поверхні твердого тіла. Непрямим результатом змочування може бути також зміна кривизни вільної поверхні рідини при контакті з твердою стінкою.

ЗНАМЕНЬ́ , -я (рос. символ; англ. symbol, cipher, sign, note, token, letter, logogram(me), character, digit, indication)

– див. символ́ .

212

ЗНАЧЕННЯ́ (рос. значение; англ. value; (величини) magnitude; (слова, виразу) sense).

з. власні́ (рос. значения собственные; англ. eigenvalues, natural values, characteristic values). Для квадратної матриці A = ||aіk|| {і, k = 1, 2, …, n} – це

корені λ характеристичного рівняння матриці det (A – λІ) ≡ det ||aіk – λδіk|| = 0. З. в. лінійного оператора Т – набір чисел λ таких, що або оператор T – λІ не має

оберненого, або оператор (T – λІ)–1 необмежений, а множина його значень щільна. У 1-му випадку λ належить до дискретного, у 2-му – до неперервного спектру оператора T. У лінійному просторі, в якому діє оператор T, при цьому існує власний вектор а: Ta = λa. З. в. ядра K(x, t) однорідного інтегрального рівняння Фредгольма –

b

(x) K(x, t) t) dt –

a

дійсні або комплексні значення параметра λ, при яких рівняння має нетривіальні розв'язки. У квантовій механіці спостережуваним фізичним величинам ставляться у відповідність лінійні ермітові оператори, що діють у просторі векторів стану (хвильових функцій). З. в. ермітового оператора завжди дійсні. З. в. являють собою ті значення фізичної величини, яка

відповідає даному оператору, що можуть бути одержані в результаті вимірювання цієї величини на досліді.

з.	дійове́ з м і н н о г о			с т р у м у
а б о	н а п р у г и		(рос.	значение
действующее п е р е м е н н о г о					т о к а
и л и	н а п р я ж е н и я ; англ. virtual value
o f	a l t e r n a t і n g		c u r r e n t		o r
v o l t a g e ) – те саме, що значення́					діюче́ .
з. діюче́		[значення́	дійове, значення́
чинне,́		значення́		ефективне́		]

з м і н н о г о с т р у м у а б о н а п р у г и (рос. значение действующее [значение эффективное] п е р е м е н н о г о т о к а и л и н а п р я ж е н и я ; англ. virtual value

ЗНАЧ	З	ЗОБР

[effective	value]	o f	a l t e r n a t і n g
c u r r e n t	o r	v o l t a g e ) – середнє

квадра-тичне за період значення змінного струму (напруги)

			1	T
	I			0 i2dt ,
			T

де і – миттєве значення струму, Т – період.

з.	ефективне́	з м і н н о г о			с т р у м у
а б о	н а п р у г и		(рос.		значение
эффективное п е р е м е н н о г о						т о к а
и л и	н а п р я ж е н и я ;			англ.	effective
value	o f a l t e r n a t і n g			c u r r e n t o r
v o l t a g e ) – те саме, що значення́						діюче́ .
з.	інтеграла́	головне́(рос.			значение

интеграла главное; англ. principal value of integral) – значення невласного інтеграла, регуляризованого за Коші. Для

головного		значення	інтеграла
використовують		такі	позначення:
P , V. p.	(скорочення		від Valeur
prіncіpale	запропоновано		А. Коші [A.

Cauchy]). Моделі, які використовуються для опису фізичних явищ, як правило, ідеалізують реальність, відкидаючи несуттєві чи ускладнювальні деталі. При математичній обробці таких моделей і

виникають невласні інтеграли.
з.	середнє́		в и п а д к о в о ї
в е л и ч и н и		(рос. значение		среднее
с л у ч а й н о й		в е л и ч и н ы ;		англ.
average	of	distribution,	probabilistic

average, mean of distribution, population mean, universe mean, average (value), mean value, mean observation, central

tendency, midvalue) – те саме, що
сподівання математичне́ .
з. чинне́	з м і н н о г о с т р у м у		а б о
н а п р у г и	(рос. значение действующее
п е р е м е н н о г о		т о к а	и л и

н а п р я ж е н и я ; англ. virtual value o f

a l t e r n a t і n g c u r r e n t o r v o l t a g e )
– те саме, що значення́	діюче́ .
ЗНЕВОДНЕННЯ́	(рос.
дегидрогенизация,

дегидрогенизирование,

213

дегидрирование; англ. dehydrogenation)

– те саме, що дегідрогенізація́ .

ЗНЕМІЦНЕННЯ́ (рос. разупрочнение; англ. loss of strength) – процес зниження міцності й підвищення пластичності матеріалів, попередньо зміцнених в результаті наклепу, термічної обробки (для сталей – загартування с низькотемпературним відпуском, а для сплавів з обмеженою розчинністю, залежною від температури,

– дисперсне тверднення) чи опромінення частинками з високою енергією

(нейтронами,

γ-променями,

електронами).

ЗНИЖЕННЯ́ (рос. понижение; англ. reduction).

з. міцності́ адсорбційне́ [ефект́

зниження́ міцності́ адсорбційний,́ ефект́ Ребіндера] (рос. понижение прочности

адсорбционное, эффект понижения прочности адсорбционный, эффект Ребиндера; англ. adsorption reduction of strength) – зменшення поверхневої (міжфазної) енергії внаслідок хімічних або фізичних процесів на поверхні твердого тіла (наприклад, аб-сорбції), що призводить до зміни його механічних властивостей (зниження міцності, виникнення крихкості, зменшення довговічності, підвищення пластичності та ін.).

ЗОБРАЖЕННЯ́ (рос. изображение; англ. image, picture, icon, pattern; (видиме) view; (процес) display, representation; (кфт) record).

з. дійсне́ (рос. изображение действительное; англ. real image) – зображення, утворене перетином променів, які вийшли з деякої точки предмета. Див. також зображення́ оптичне́ .

з. оптичне́ (рос. изображение оптическое; англ. optical image) – картина, одержувана в результаті проходження через оптичну систему променів, що поширюються від об'єкта,

ЗОБР	З	ЗОНА

яка відтворює його контури і деталі. Системи, що мають вісь симетрії (оптичну вісь), дають точкові зображення лише тих точок об'єкта, які містяться на невеликій відстані від осі, у так званій параксіальній області. Закони параксіальної оптики

дозволяють визначити положення оптичне зображення будь-якої точки з цієї області, якщо відоме розташування кардинальних точок оптичної системи.

з. стереоскопічне́ (рос. изображение стереоскопическое; англ. stereoscopic picture, stereo(scopic) image, stereo) – зображення, яке сприймається оком і створює ілюзію об'ємності спостережуваної картини. Виникає при накладанні в свідомості двох зображень стереограми, видимих окремо правим і лівим оком. Таке зображення досягається за допомогою стереоскопів, растрових стереоекранів тощо.

з. стигматичне́ (рос. изображение стигматическое; англ. stigmatic image) – зображення, при якому пучок променів, які виходять з будь-якої точки предмета, після проходження через оптичну систему збирається в точку. З. с. здійснюється для параксіальних променів. У реальних ви-падках оптична система створює в широких похилих пучках нестигматичне зображення, при якому промені не сходяться в точку, а утворюють пляму розсіяння, яка характеризує аберації зображення.

з. уявне́ (рос. изображение мнимое;

англ. virtual image) – оптичне зображення предмета, яке створюється розбіжним пучком променів, що пройшли оптичну систему, якщо подумки продовжити їх у зворотному напрямку до перетину один з одним. Уявне зображення, на відміну від дійсного, не можна одержати на екрані чи фотоплівці (див. також зображення́ оптичне́ ).

з. фотографічне́ приховане́ (рос.

изображение фотографическое скрытое; англ. latent photographic image) – невидиме зображення, що виникає у світлочутливому

214

фотографічному шарі під дією світла і перетворюється у видиме зображення при наступному проявленні.

ЗОЛОТО́ (рос. золото; англ. gold), Au

– хімічний елемент І групи періодичної системи елементів, шляхетний метал, атомний номер 79, атомна маса 196,9696. У природі представлений стабільним ізотопом 197Au. Електронна конфігурація двох зовнішніх оболонок 5s2p6d106s1. М'який пластичний жовтий метал, кристалічна решітка гранецентрована кубічна зі сталою гратки а = 0,40704 нм.

ЗОНА́ (рос. зона; англ. band, zone, belt, area, field, range, region, section, space).

з. Бріллюена́ (рос. зона Бриллюэна;

англ. Brillouin zone) – комірка оберненої решітки кристала, що містить усі трансляційно нееквівалентні точки. Оскільки стани квазічастинок твердого тіла, у яких значення квазіімпульсів р відрізняються на один із векторів трансляції обернених решіток, є еквівалентними, то з. Б. виділяє в просторі квазіімпульсів області, які включають у себе всі нееквівалентні значення квазіімпульсів р, що характеризують стан квазічастинок. Структура з. Б. визначається тільки будовою кристала і не залежить від роду частинок, які утворюють кристал, та від їхньої міжатомної взаємодії.

з. валентна́ (рос. зона валентная; англ. valence band, normal band) – енергетична область дозволених електронних станів у твердому тілі, заповнена валентними електронами. У напівпровідниках при Т = 0 К (Т – абсолютна температура) валентна зона заповнена цілком і не дає внеску в електропровідність та інші кінетичні ефекти, які викликаються зовнішніми

полями. При Т > 0 К відбувається теплова

генерація носіїв заряду, частина електронів переходить у розташовану вище зону провідності або на домішкові

ЗОНА	З	ЗОНД

рівні в забороненій зоні. При цьому у валентній зоні утворюються дірки, що поряд з електронами провідності беруть участь у перенесенні електричного струму. Дірки можуть виникати при

нетепловому			збудженні		провідника –
освітленні,			опроміненні			потоком
частинок,	дії		сильного		електричного
поля,	що			викликає		пробій
напівпровідника, і т. п.						[щілина́
з. (енергетична́				) заборонена́
енергетична́		]		(рос.		зона

(энергетическая) запрещённая, щель энергетическая; англ. forbidden band, forbidden zone, forbidden region, bandgap, energy gap band, band gap, energy gap, forbidden gap) – область значень енергії в спектрі ідеального кристала, яку не можуть мати електрони, фонони, а також деякі інші квазічастинки. Замість з. з. часто говорять про щілину в енергетичному спектрі. Заборонені зони

відокремлюють одну дозволену зону від іншої.

з. конвективна́ з о р і (рос. зона конвективная з в е з д ы ; англ. convective zone o f a s t a r ) – область зорі з розвиненою конвекцією, яка є основним

чинником		перенесення		тепла	і
вирівнювання хімічного складу.
з.	мовчання́		в а к у с т и ц і		(рос.
зона	молчания в		а к у с т и к е ;		англ.

blind area, shadow area, skip area, blind range, shadow region, shadow) – область, в якій звук від потужних джерел (вибухи, вулканічні виверження і т.п.) не чутний, у той час як на ще більших відстанях він знову з'являється (зона аномальної чутності). З. м., як правило, має на земній поверхні форму неправильного кільця, що оточує джерело звуку. Одночасно спостерігаються одна-дві, іноді три з. м., розділені зонами аномальної чутності. Внутрішній радіус 1-ої з. м. зазвичай дорівнює 20 – 80 км, іноді досягає 150 км. Зовнішній радіус простягається до 150 – 400 км. Причиною утворення з. м. є рефракція звуку в атмосфері.

215

з. провідності́ (рос. зона проводимости; англ. conducting band, conduction band) – дозволена енергетична зона в електронному спектрі твердого тіла, не заповнена (в діелектриках) або частково заповнена (в металах) електронами при температурі Т = 0 К.

з. реактора́ активна́ (рос. зона реактора активная; англ. core lattice) – та частина ядерного реактора, в якій міститься ядерне паливо та відбувається ланцюгова ядерна реакція.

зони́ НII [області́ йонізованого́ водню,́ зони́ йонізованого́ водню́ ] (рос.

зоны НII, области ионизированного водорода, зоны ионизованного водорода; англ. НII zones, ionized hydrogen areas) – широко розповсюджений тип туманностей, який характеризується практично повною (у більшій частині об'єму понад 99,9 %) йонізацією основного елементу

УФ випромінюванням (λ = 912 Е) зірок. Інші елементи зазвичай перебувають на ІІ – V стадіях іонізації, гелій іноді залишається нейтральним. Хімічний склад з. НІІ близький до "нормального" космічного (див. також поширеність́ елементів́ ).

зони́ йонізованого́ водню́ (рос. зоны ионизованного водорода; англ. ionized hydrogen areas) – те саме, що зони́ НII.

ЗОНД, -а (рос. зонд; англ. probe, sonde, sounder, explorer, feeler, prod, sound, tester, probing device; (електрод) sample electrode, sensing electrode, sounding electrode; (геоф.) array, arrangement, configuration).

з. акустичний́ (рос. зонд акустический; англ. acoustic sounder, probe microphone) – пристрій для вимірювання звукового тиску в заданій точці звукового поля, який забезпечує мінімальне спотворення поля, викликане самим процесом вимірювання. З. а. являє собою вузький звукопровід, один кінець

ЗОНД	З	ЗОРІ

якого вводиться в досліджувану область звукового поля, а інший з'єднується з приймачем звуку, що має необхідні чутливість і частотну характеристику.

з. атомний́ (рос. зонд атомный; англ. atom probe) – мікроаналізатор із просторовою роздільною спроможністю порядку розміру атома, є польовим

іонним	мікроскопом			(і о н н и й
п р о є к т о р ),		з'єднаним		з	мас-
спектрометром.		Польовой			іонний
мікроскоп		візуалізує		поверхню
провідного	кристала		з	атомною
роздільною		спроможністю.			Далі

вибраний для дослідження атом (чи атоми) видаляється з поверхні, йонізується за рахунок польового випаровування чи десорбції полем, а потім скеровується в мас-спектрометр для ідентифікації. З. а. виявляє не тільки масу, але й кратність аналізованого заряду.

Перший з.	а.	був	побудований
Е. Мюллером		(E.W. Mueller)		зі
співробітниками	в	1968.	Застосовується
для дослідження		напівпровідників		і

навіть діелектричних шарів на провідній поверхні. З. а. має великі перспективи при дослідженнях локалізації домішок, при вивченні будови органічних молекул та ін.

з. ракетний́ (рос. зонд ракетный; англ. rocket probe, rocket sonde, sounding rocket) – те саме, що ракета́ метеорологічна́ .

ЗОНДУВАННЯ́ (рос. зондирование; англ. probing, sense, sensing, sounding, sweep).

з. акустичне́ (рос. зондирование акустическое; англ. acoustic sounding, acoustic probing, echo (deep) sounding, reflection sounding) – метод вимірювання температури, швидкості та напрямку руху у верхній атмосфері за часом розповсюдження звукових хвиль від вибухів.

216

ЗОРЕУТВОРЕННЯ́ (рос. звездообразование; англ. star formation, star creation, star origination, star forming) – процес перетворення хмар розрідженого газу в щільні самосвітні газові кулі – зорі. З. полягає в поступовому стисканні під дією власної гравітаційної сили певного об'єму зоряного газу до значень температури та густини, достатніх для виникнення термоядерних реакцій у центрі утвореного згустку і припинення подальшого стискання.

ЗОРІ,́ род. зір [зірки́] (рос. звёзды;

англ. stars) – гігантські світні плазмові (газові) кулі, рівновага яких забезпечується балансом між силою гравітації і тиском гарячої речовини (газу) і випромінювання. Втрата енергії з. на випромінювання компенсується виділенням у надрах з. ядерної енергії, гравітаційним стисканням з., холоненням її речовини. У з. міститься основна частина випромінювальної речовини, спостережуваної у Всесвіті.

Аm-зорі́ (рос. Аm-звёзды; англ. Amstars) – те саме, що зорі́ металеві́ .

з. Вольфа́ –Рає (́рос. звёзды Вольфа– Райе; англ. Wolf–Rayet stars), WR – відкриті в 1867 Р. Вольфом [R. Wolf] і Ж. Рає [G. Rayet]. Відомо 300 таких об'єктів

унашій і прилеглій Галактиках. Спектри зір WR схожі зі спектрами нових зірок і містять яскраві і широкі лінії випромінювання елементів Не, Н, N, C, O

урізних стадіях іонізації. Для зірок WR характерна сильне зосередження до площини Галактики. Це гарячі масивні зорі високої світності, атмосфери зірок WR дуже протяжні. Багато зір WR – подвійні. Аналіз даних показує, що зірки WR є гелієвими залишками колись дуже масивних зір, тому, будучи об'єктами молодими, перебувають, очевидно, на кінцевому етапі своєї еволюції. Як можливі прабатьки нейтронних зірок і

ЗОРІ	З	ЗСУВ

чорних дір, зорі WR привертають пильну увагу дослідників.

з. змінні́ (рос. звёзды переменные; англ. variable stars) – зорі, що змінюють свій блиск. У ході еволюції зірок потужність випромінювання змінюється в будь-якої зірки, однак повільні еволюційні зміни більшості зір не призвели до помітного сумарного ефекту за час, охоплений астрофотометричними спостереженнями достатньої точності, і на практиці не виявлені. До з. з. відносять зірки, зміни блиску яких (в УФ, видимому чи ІЧ діапазоні) можуть бути виявлені при сучасній точності спостережень. Іноді робляться спроби виявлення відмінностей між власне з. з. і нестаціонарними зорями, активність (змінність) яких виявляється в основному за спектральними ознаками і

веде	лише	до	малопомітних
фотометричних		проявів.		З.	з.

традиційно поділяються на затемнені та фізичні. Затемнені з. з. – гравітаційно зв'язані подвійні зорі, орієнтація орбіт яких і розміри компонентів такі, що для

земного спостерігача періодично настають затемнення компонентів один одним. У класифікації з. з., крім затемнених, виділені ще п'ять великих

класів, що	відрізняються	причинами
змінності:	пульсувальні,	вибухові і
новоподібні	(катаклізмічні),	еруптивні,
обертальні	–

а також з. з., які пов'язані з потужними джерелами космічного рентгенівського випромінювання.

з. металеві́ [Am-зорі́ ] (рос. звёзды металлические, Am-звёзды; англ. metallic stars, Am-stars) – підтип хімічно пекулярних зірок верхньої частини головної послідовності діаграми Герцшпрунга–Расселла. З. м. розташовані в області спектральних класів F5 – A5, однак межі трохи розмиті. Часто з. м. є членами подвійних зоряних систем.

217

з. наднові́(рос. звёзды сверхновые;

англ. supernovae) – космічні об'єкти типу зірок, які протягом кількох днів збільшують свій блиск на десятки зоряних величин. Світність у максимумі може у

кілька	мільярдів	разів перевищувати
світність Сонця.
з.	нейтронні́	(рос.	звёзды

нейтронные; англ. neutron stars) – надгусті зорі, речовина яких складається головним чином із нейтронів. Виявлені в 1967 у вигляді імпульсних джерел радіовипромінювання – пульсарів. Входять до складу деяких подвійних зір (рентгенівські пульсари, барстери, транзієнти). Утворюються в процесі гравітаційного колапсу на заключних стадіях еволюції досить масивних звичайних зірок (див. також еволюція́ зір).

з. нові́(рос. звёзды новые; англ. new stars) – зорі, що дуже швидко збільшують свою світність приблизно в 106 разів порівняно з початковою низькою світністю. Збільшення блиску відбувається за кілька днів. Характерний час спаду блиску після його максимуму

– 10 – 20 днів у швидких нових і 2 – 3 міс. у повільних з. н. Повернення до початкової світності займає десятки років.

з. подвійні́ (рос. звёзды двойные;

англ. double stars) – фізична система з двох зірок, які зв'язані силами тяжіння і

рухаються навколо спільного центра мас.
з.	спалахові́	(рос.	звёзды

вспыхивающие; англ. flash stars) – змінні зорі, які різко та неперіодично змінюють свій блиск. Іноді цим терміном позначають усі еволюційно молоді змінні зірки, але частіше – це синонім змінних типу UV Кита. Перша з. с. зареєстрована в 1924, систематичні дослідження цих зір проводяться з кінця 40-х років. З. с. мають низьку світність. Вік відомих з. с. від 105 до 1010 років, спалахова активність зірки з віком зменшується.

ЗСУВ	З | І	ІЗОМ

ЗРІДЖЕННЯ́ (рос. сжижение, ожижение; англ. liquefaction (process), fluidization) – див. скраплення́ .

ЗСУВ, -у 1 м е х а н і ч н и й (рос.

сдвиг; англ. shift, drift, displacement, slip, sliding, translation).

ЗСУВ, -у 2 д е ф о р м а ц і й н и й (рос. сдвиг; англ. shear) – найпростіша деформація тіла, яка викликається дотичними напруженнями; проявляється у спотворенні кутів елементарних паралелепіпедів, з яких, можна вважати, складається тіло.

ЗСУВ, -у 3 е н е р г е т и ч н и й (рос.

сдвиг; англ. shift, drift) – зсув рівнів енергії один відносно одного.

з. ізотопічний́ (рос. сдвиг изотопический; англ. isotope shift) – зсув один відносно одного рівнів енергії та спектральних ліній атомів різних ізотопів одного хімічного елементу; проявляється також в обертальних і коливальних спектрах молекул, які містять різні ізотопи одного елементу.

з. рівнів́ (рос. сдвиг уровней; англ. level drift) – невелике розщеплення і зміщення енергетичних рівнів енергії воднеподібних атомів, зумовлене взаємодією електрона з віртуально випромінюваними фотонами і поляризацією вакууму. Пояснення з. рівнів дається квантовою електродинамікою.

з. рівнів́ лембівський́ (рос. сдвиг уровней лэмбовский; англ. Lamb shift o f l e v e l s ) – зсув рівнів енергії зв'язаних станів електронів у зовнішньому полі, зумовлений радіаційними поправками.

ЗСУВ, -у 4 з н а ч е н н я (рос. сдвиг; англ. offset, offsetting) – зміна значення заданої величини.

ЗСУВ, -у 5 р е г у л ь о в а н о ї в е л и ч и н и (рос. сдвиг; англ. deviation)

– відхил, відхід регульованої величини.

ЗСУВ, -у 6 п о р о д и (рос. сдвиг;

англ. fault, heave) – зміщення гірських порід.

І

ІГНІТРОН́ , -а [випрямляч́ ртутний,́ вентиль́ ртутний́ ] (рос. игнитрон,

выпрямитель ртутный, вентиль ртутный; англ. ignitron, mercury(-arc) rectifier, mercury-vapo(u)r rectifier, vapo(u)r rectifier, mutator, mercury-arc tube, mercury (arc) valve, mercury-arc converter) – один із типів іонних приладів зі ртутним катодом і керованим дуговим розрядом; використовується в основному як великострумовий випрямляч (із силою струму до 10 кА і напругою до 5 кВ). Див. також прилади́ іонні́ .

218

ІДЕОГРАМА́ (рос. идеограмма; англ. ideogram) один із способів графічного представлення густини розподілу ймовірності випадкової величини. На відміну від гістограми, і. дозволяє частково врахувати похибки вимірювань.

ІЗОБАРИ́ , -ів, мн. (рос. изобары;

англ. isobars) – ядра з однаковим числом нуклонів (масовим числом А), що відрізняються числом протонів Z і нейтронів N (A = Z + N).

ІЗОМ	І	ІЗОХ

ІЗОЛЮКС́ , -у (рос. изолюкс; англ. isolux) – лінія однакової освітленості, вираженої в люксах.

ІЗОМЕРИ́ , -ів, мн. (рос. изомеры;

англ. isomers) – молекули або йони, що мають однаковий склад і молекулярну масу, але відрізняються будовою або розташуванням атомів у просторі. Докладніше див. ізомерія́ молекул́ . Про ядерні ізомери див. також ізомерія́ ядерна́ .

і. оптичні́ [енантіомери,́ антиподи́ оптичні́ ] (рос. изомеры оптические, энантиомеры, оптические антиподы; англ. optical isomers, enantiomers, optical antipodes) – ізомери молекул, що містять хіральный центр симетрії (напр., асиметричний атом вуглецю, щодо якого атоми можуть бути розташовані двома дзеркально протилежними способами). Такі молекули називаються хіральними. І. о. повертають площину поляризації в протилежні сторони (див. також

активність́ оптична́ ).

і. поворотні́ (рос. изомеры поворотные; англ. rotational isomers) – ізомери молекул, що відрізняються поворотом атомних груп навколо простих (одинарних) зв'язків. Див. також

ізомерія́ молекул́ .

і. дільні́(рос. изомеры делящиеся; англ. fissionable isomers) – ізомерні стани ядер (див. також ізомерія́ ядерна́ ) з високою ймовірністю спонтанного ділення (ізотопи U, Pu, Am, Cm, Bk).

ІЗОМЕРІЯ́ (рос. изомерия; англ. isomery; від грец. ίσος – однаковий, рівний і μέρος – сторона, частина).

і. молекул́ (рос. изомерия молекул; англ. moleclular isomery) – явище, яке полягає в існуванні молекул, що мають однакову молекулярну масу і склад, але відрізняються будовою і розташуванням атомів у просторі. Відповідні молекули називаються ізомерами. І. м. може бути

219

розбита на два класи: структурну та конформаційну. Структурними ізомерами називають сполуки, що характеризуються різними структурними формулами при однаковій брутто-формулі; конформаційні ізомери (конформери) розрізняються просторовими формами однієї і тієї ж молекули.

і. поворотна́ (рос. изомерия поворотная; англ. rotational isomery) – виникнення невіддільних один від одного при звичайних температурах просторових (поворотних) ізомерів молекули внаслідок поворотів окремих її частин одна відносно одної без перерозподілу хімічних зв'язків.

і. ядерна́ (рос. изомерия ядерная; англ. nuclear isomery) – існування у деяких ядер поряд з основним станом досить довготривалих (метастабільних) збуджених станів, які називаються ізомерними. Причиною і. я. є ослабнення ймовірності висилання гама-квантів зі збудженого стану. Явище і. я. відкрите в 1921 О. Ханом [O. Hahn].

ІЗОМОРФІЗМ́ , -у (рос. изоморфизм;

англ. isomorphism; від грец. ίσος – однаковий, рівний і μορφή – форма, вид)

– повна подібність атомно-кристалічної будови та зовнішньої огранки кристалів у речовин з аналогічною хімічною формулою й однаковим типом хімічного зв'язку. Відкритий у 1819 Е. Мічерліхом (E. Mіtscherlіch). І. називають також здатність різних, але подібних за властивостями атомів, іонів і їхніх сполук заміщати один одного в атомнокристалічній структурі з утворенням кристалів змінного складу (твердих розчинів заміщення).

ІЗОСПІН́ , -у [ізотопспін,́ спін ізотопічний́ ] (рос. изо(топ)спин, спин изотопический; англ. iso(top)spin, isotope spin), І – неадитивне квантове число, яке характеризує адрони і існування якого зумовлене ізотопічною інваріантністю сильної взаємодії. І.

ІЗОХ	І	ІМПЕ

однаковий для сукупності адронів, що утворюють т. зв. ізотопічний мультиплет, і визначає число (n) частинок, які входять у нього: n = 2І + 1.

ІЗОТОПИ́ , -ів, мн. (рос. изотопы;

англ. isotopes; від грец. ίσος – однаковий, рівний і τόπος – місце) – різновиди атомів одного й того ж хімічного елементу, атомні ядра яких мають однакове число протонів і різне число нейтронів (і. – нукліди одного елементу). І. називають також ядра таких атомів.

і. радіоактивні́ (рос. изотопы радиоактивные; англ. radioactive isotopes) – нестійкі ізотопи хімічних елементів, що перетворюються в інші нукліди шляхом радіоактивних перетворень.

ІЗОТОПСПІН́ , -у (рос. изотопспин, спин изотопический; англ. isotopspin, isotope spin), І – те саме, що ізоспін́.

ІЗОФОТ́, -у (рос. изофот; англ. isophot) – лінія однакової освітленості, вираженої у фотах.

ІЗОХРОННІСТЬ́ , -ості (рос. изохронность; англ. isochronity; від грец. ίσος – однаковий, рівний і χρόνος – час).

і. коливань́ (рос. изохронность колебаний; англ. isochronity of oscillations) – незалежність періоду власних коливань коливної системи від амплітуди цих коливань. І. к. – характерна властивість лінійних укладів; у нелінійних системах і. коливань́ буває тільки в обмеженій області доволі малих амплітуд коливань.

ІЛЮЗІЇ́ , -ій, мн. (рос. иллюзии; англ. illusions).

і. зорові́ [ілюзії́ оптичні́ ] (рос.

иллюзии зрительные, иллюзии оптические; англ. visual illusions, optical illusions) – типові випадки різкої невідповідності між зоровим сприйняттям і реальними властивостями

220

спостережуваних об'єктів. І. з. властиві здоровому зоровому апаратові, чим вони відрізняються від галюцинацій. Приклади

і.з.: уявна промениста структура яскравих джерел малого розміру, уявне збільшення розмірів світлих предметів порівняно з темними, всі види стробоскопічного ефекту. Загальноприйнятої класифікації та переконливих пояснень більшої частини

і.з. поки не існує.

́(рос. иллюзии оптические;і. оптичні

англ. optical illusions) – те саме, що ілюзії́ зорові́.

ІЛЮМІНОМЕТР,́ -а (рос. иллюминометр; англ. illumination meter) – те саме, що люксметр́ .

ІМОВІРНІСТЬ́ (ЙМОВІРНІСТЬ́ ), -ості (рос. вероятность; англ. probability, expectancy) – основне поняття математичної теорії ймовірностей, кількісна характеристика можливості настання події А при певних (необмежену кількість разів відтворених) умовах С. Кожна реалізація (можливо, уявна) умов називається експериментом, дослідом або випробуванням. Поняття й. має сенс не для всіх випадкових подій, а лише для тих із них, що мають статистичну однорідність, або стійкість, утворюючи статистичний ансамбль. Якщо загальна кількість однаково ймовірних подій скінченна, то й. Р(А) настання події А обчислюють як відношення кількості сприятливих подій до загальної кількості випробувань. Якщо множина можливих подій не є дискретною, а є континуальною, то й. Р(А) настання події А визначають як відношення міри Лебега підмножини сприятливих подій до міри Лебега множини всіх подій.

і. термодинамічна́ (й. термодинамічна)́ (рос. вероятность термодинамическая; англ. thermodynamic probability) – число, пропорційне кількості тих фізично різних