Справочники / Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики

КОЛІ	К	КОЛО

та х. н. у загальному випадку взаємодіють між собою, а їхні характеристики (частота, форма коливань, швидкість поширення, вид профілю хвиль та ін.) залежать від амплітуди. Вивченню к. та х. н. присвячена теорія нелінійних систем –

нелінійна динаміка.
к.	фазові́		ч а с т и н о к			у
п р и с к о р ю в а ч а х			(рос.		колебания
фазовые ч а с т и ц		в	у с к о р и т е л я х ;
англ.	phase oscillations			o f	p a r t і c l e s
і n a c c e l e r a t o r s )				–	зміни	фази
прискорюваних		частинок			відносно
високочастотного			прискорювального
поля,	викликані				механізмом

автофазування. Стійкість к. ф. – одна з головних умов нормальної роботи більшості резонансних прискорювачів заряджених частинок.

КОЛИВНИЌ , -а́(рос. осциллятор; англ. oscillator) – див. осцилятор́ .

КОЛІМАТОР́ , -а (рос. коллиматор;

англ. collimator; від лат. collіmo, спотворення правильного collіneo – скеровую по прямій лінії) – оптичний пристрій для отримання пучків паралельних променів. К. складається з об'єктива (у найпростішому випадку – увігнутого дзеркала), у фокусній площині якого поміщено яскраве джерело світла малої величини (точкова нитка лампи, освітлений отвір діафрагми).

КОЛІР́ , род. відм. кольору́ (рос. цвет; англ. colo(u)r, bloom, dye) – об'єктивна характеристика одного або кількох випромінювань, які одночасно сприймаються оком, що відображає суб'єктивні особливості сприйняття цих випромінювань. К. визначається спектральним складом випромінювань і співвідношенням їх інтенсивностей.

к-ри́ доповнювальні́ (рос. цвета дополнительные; англ. undercolo(u)rs, complementary colo(u)rs, complements, additive colo(u)rs) – кольори випромінювань, які при належному

261

підборі їх інтенсивностей дають у сумі білий колір.

к-ри́основні́(рос. цвета основные; англ. basic colo(u)rs, principal colo(u)rs, primary (colo(u)rs), colo(u)rs primary) – три кольори, оптичним додаванням яких у певних кількостях можна одержати колір, який на око не можна відрізнити від будь-якого даного кольору. Обмежувальною умовою для к. о. є їхня лінійна незалежність, тобто жоден із них не може бути представлений у вигляді суми довільної кількості двох інших. Набір к. о. утворює тривимірну колориметричну систему. Кількість можливих систем к. о. нескінченна. Див. також колориметрія́ ́.

КОЛО́		1 (рос. цепь; англ. circuit,
network, line).
к.	інтегрувальне́			(рос.	цепь
интегрирующая;			англ.	integrating

network, integrating circuit, integrator) – електричне коло, у якому вихідна напруга Uвих (t) (або струм) є пропорційною інтегралові за часом від вхідної напруги Uвх (t) (або струму): Uвих

(t) =К Uвх t dt.

к. магнітне́ (рос. цепь магнитная; англ. magnetic circuit) – просторова послідовність магнетиків (речовин або середовищ із різною магнітною проникністю), по яких проходить певний магнітний потік. Внаслідок формальної аналогії електричних і магнітних кіл, до них застосовний загальний математичний апарат. Існує, однак, і принципова відмінність між к. м. і електричним колом: у к. м. з незмінним у часі магнітним потоком не виділяється джоулеве тепло (див. також закон́ Джоуля́ -Ленца́ ), тобто немає розсіяння електромагнітної енергії.

к. фазообертальне́ (рос. цепь фазовращающая; англ. phaser, phase shifter, phase-shift(ing) circuit, phaseinverting network, phase-shift network,

КОЛО	К	КОМІ

shifter, phase-shifting unit, phase changer) – те саме, що фазообертач́.

к. фазоповертальне́ (рос. цепь фазовращающая; англ. phaser, phase shifter, phase-shift(ing) circuit, phaseinverting network, phase-shift network, shifter, phase-shifting unit, phase changer) – те саме, що фазообертач́.

кола́ диференціювальні́ (рос. цепи дифференцирующие; англ. differentiating circuit, differentiating network, differentiator) – електричні кола, в яких вихідна напруга або струм приблизно пропорційні похідній за часом вхідної напруги або струму.

КОЛО́ 2 (рос. круг; англ. circle, disk, compass, round, wheel).

к. меридіанне́ (рос. круг меридианный; англ. meridian circle) – астрометричний інструмент для визначення екваторіальних координат зірок, а також Сонця, Місяця та планет.

КОЛО́ 3 (рос. окружность; англ. circumference, circle, compass, round).

КОЛОО́БІГ, -у 1 (рос. круговорот; англ. circulation).

КОЛОО́БІГ, -у 2 (рос. круговорот; англ. circulation) – див. циркуляція́ .

КОЛОРИМЕТР́ , -а (рос. колориметр; англ. colorimeter, colorimetric instrument, colo(u)r grader;

від лат. color – колір і грец. μετρώ – вимірюю) – прилад для вимірювання трьох координат кольору в одній із колориметричних систем (див. також колориметрія́ ́), в якій припускається, що будь-який колір може бути представлений як результат оптичного додавання (змішування) певних кількостей трьох кольорів (наприклад, червоного, синього, зеленого), що приймаються в ній за основні кольори. У візуальних к. ці кількості основних кольорів (координати кольору) підбираються спостерігачем так, щоб отримати колір, який на око не можна

262

відрізнити від досліджуваного кольору; результати підбору фіксуються на вимірювальних шкалах к. У фотоелектричних (об'єктивних) к. аналіз вимірюваного випромінювання та обчислення координат кольору виконуються автоматично.

КОЛОРИМЕТРІЯ́ ́ (рос. колориметрия; англ. colorimetry) – те саме, що вимірювання́ колірні́ .

КОЛЧАДАН́ , -у (рос. колчедан;

англ. sulfur).
к.	залізний́	(рос.	колчедан

железный; англ. pyrite) – те саме, що
пірит́.	магнітний́
к.		(рос.	колчедан

магнитный; англ. pyrrotine) – те саме, що піротин́.

к. сірчаний́ (рос. колчедан серный;

англ. pyrite) – те саме, що пірит́.

КОМА́ (рос. кома; англ. coma; від грец. κόμη – волосся) – одна з геометричних аберацій оптичних систем, зумовлена косими пучками променів, що проходять через оптичну систему. Зображення точки-об'єкта за наявності к. має різко асиметричну структуру. Більш детально див. також аберації́ оптичних́ систем́.

КОМЕТИ́ , род. відм. комет́ (рос. кометы; англ. comets; від грец. κομητης,

буквально – довговолосий) – малі тіла Сонячної системи з протяжними (до сотень млн. км) нестаціонарними атмосферами. Від інших малих тіл к. відрізняються також фізико-хімічними й орбітальними характеристиками. З Землі спостерігаються саме атмосфери к., а не тіла, що їх породжують, – кометні ядра. Всього зареєстровано більше тисячі к.

КОМІРКА́ (рос. ячейка; англ. cell, unit; (відділення) cell, nest, box; (отвір) mesh, loop; (лунка) slot, well;

(розподільного пристрою) compartment;

КОМІ	К	КОМУ

(для розміщення апаратури) bay; (пам'яті) location; (відділення в холодильній камері) locker).

к. Вігнера́ –Зейтца́ (рос. ячейка Вигнера–Зейтца; англ. Wigner–Seitz cell)

– елементарна (примітивна) комірка кристала, яка використовується найчастіше. Для побудови к. В.–З. будьякий вузол кристалічної решітки треба з'єднати з усіма сусідніми трансляційно еквівалентними йому вузлами і провести через середини відповідних відрізків перпендикулярні до них площини. Багатогранник, що містить вибраний вузол і обмежений цими площинами, є к. В.–З., яка цілком визначає трансляційну структуру кристала і має ту ж точкову симетрію, що і його решітка Браве. При зсуві на вектори трансляції гратки к. В.– З. заповнюють собою весь кристал. У к. В.–З. міститься по одному трансляційнонееквівалентному вузлу всіх типів, що є в даній кристалічній гратці. К. В.–З. оберненої решітки кристала є першою зоною Бріллюена.

к. елементарна́ (рос. ячейка элементарная; англ. unit cell) – найменша з найбільш симетричних і рівних одна одній частин кристалічної структури, яка повторюється трансляціями.

к. магнітна́ (рос. ячейка магнитная;

англ. magnetic cell) – елемент структури магнітновпорядкованого кристала, паралельними перенесеннями якого в трьох вимірах (трансляціями) можна цілком відтворити магнітну атомну структуру кристала. Поняття "к. м." багато в чому є аналогічним кристалохімічному поняттю "елементарна комірка" кристала (ЕКК), але існують і розбіжності в їхньому означенні. Зокрема, у випадку к. м. трансляції повинні призводити до суміщення кристала із самим собою з урахуванням атомних магнітних моментів, а не тільки положень атомів і їхньої хімічної сортності, як у випадку ЕКК.

КОМПАРАТОР́ , -а [порівнювач,́
пристрій́	порівнювальний,́			прилад́
порівняння,́	схема́	порівняння́] (рос.
компаратор,			устройство
сравнивающее, прибор			сравнения,
схема сравнения;		англ.	comparator

(unit), comparing unit, comparative

instrument,	comparison	instrument,
transition	detector,	zero-crossing
detector, comparator base,		comparison

base, control base, standard base, standard(ization) length).

к. інтерференційний́ (рос. компаратор интерференционный; англ. inter-ferometric comparator) – інтерферометр для абсолютних вимірювань довжин кінцевих мір (вимірювальних плиток) порівнянням (компаруванням) їх із довжиною хвилі

світла λ, а також для відносних вимірювань довжин двох кінцевих мір.

КОМПЕНСАТОР́ , -а (рос. компенсатор; англ. compensator, canceller, equalizer; (радіо) balancer;

(теплових деформацій) variator; від лат. compеnso – відшкодовую, зрівноважую).

к. оптичний́ (рос. компенсатор оптический; англ. optical compensator) – оптичний пристрій, за допомогою якого шляхом порівняно грубих переміщень оптичних елементів вводяться невеликі різниці ходу в двох світлових променях або наявна різниця ходу зводиться до нуля чи до іншого значення, що його вимагає принцип вимірювань.

КОМПОНЕНТ́ , -у (рос. компонент;

англ. component; від лат. componens – складовий) – хімічно індивідуальна речовина, що входить до складу термодина-мічної системи і яка може бути виділена з неї та існувати незалежно. К. можуть міститися в різних фазах термодинамічної системи (твердій, рідкій, газоподібній), які характеризуються термодинамічними потенціалами, залежними від концентрацій к.

263

КОМУ	К	КОНД

КОМП'ЮТЕР́ , -а (рос. компьютер; англ. computer).

к-ри оптичні́ (рос. к-ры оптические; англ. optical computers) – нове інтенсивно розроблюване покоління обчислювальної техніки (комп'ютерів) на основі використання оптичного випромінювання як носія інформації. Складовими частинами к. о. слугують пристрої, що формують, передають, перетворюють і здійснюють інші операції над інформацією та керувальними світловими потоками. Цифровий оптичний процесор може виконувати до 1013 – 1015 операцій за секунду.

КОМУТАТИВНІСТЬ́ , -ості (рос. коммутативность; англ. commutativity, commutability) – див. перестановність́ .

КОМУТАТОР́ , -а 1 (рос. коммутатор; англ. commutator) – операція в лінійному просторі, що ставить у відповідність будь-яким двом елементам a і b третій елемент [a, b] із

властивостями: 1) [[αa+βb], c] = α[a,c]

+β[b,c] (лінійність); 2) [a, b]+[b,a] = 0 (антисиметричність); 3) [a[b, с]]+[b[c, a]] +[c[a, b] = 0 (тотожність Якобі), де α, β –

деякі числа. К. називають також добутком Лі. В асоціативній алгебрі к. задається виразом [a, b] = ab – ba. Якщо [a, b] = 0, то елементи a і b називають комутовними. К. елементів х, у групи G

–її елемент [х, у] = ух–1у–1, де за групову операцію взято множення. Дія [х, у] зліва на добуток ух дає ху. Якщо [х, у] = е, де е

–одиничний елемент групи G, то х і у є

переставними (комутують). Див. також

співвідношення́ переставні. ́

КОМУТАТОР́ , -а 2 (рос. коммутатор; англ. switch (box), switcher, switching unit, switchboard, switching center, switching office, commutator, commutation switch, circuit changer, exchange, interchanger, keyboard, multiplexer, board).

264

к. електронний́ [комутатор́ електроннопроменевий́ ] (рос.

коммутатор электронный, коммутатор электроннолучевой; англ. electron switch) – електроннопроменевий прилад, який слугує для розподілу сигналів між багатьма незалежними каналами або для синтезу сигналів, що надходять багатьма каналами. Найпростіший к. е. містить електронний прожектор, що формує пучок, і відхилювальну систему, яка скеровує пучок по черзі на металеві пластини – ламелі, що з'єднуються із вхідними контурами каналів.

к. електроннопроменевий́ (рос. коммутатор электроннолучевой; англ. electron switch) – те саме, що комутатор́ електронний́ .

КОНВЕКЦІЯ́ (рос. конвекция; англ. convection; від лат. convectіo – доставка) – перенесення маси в результаті переміщення суцільного середовища (газу, рідини). Найбільш поширені вільна, вимушена і капілярна к. Вільна (природна) к. виникає під дією архімедових сил у полі сили тяжіння, якщо мають місце неоднорідності густини в окремих місцях середовища, що виникають у результаті наявності в рідині або газі різниці температур або концентрацій домішки. Вимушена к. викликається зовнішньою механічною дією на середовище. Капілярна к. виникає в об'ємах рідини з вільною поверхнею при існуванні перепадів поверхневого натягу уздовж такої поверхні.

КОНВЕРСІЯ́ (рос. конверсия; англ. conversion; від лат. conversіo – зміна).

к. внутрішня́ (рос. конверсия внутренняя; англ. inner conversion) – явище, при якому енергія, що вивільнюється при електромагнітному переході збудженого атомного ядра у стан з меншою енергією, передається в результаті електромагнітної взаємодії одному з електронів, що залишає атом (конверсійний електрон). Відношення

КОНД	К	КОНД

ймовірності к. в. до ймовірності переходу з висиланням γ-кванта називається коефіцієнтом конверсії. Коефіцієнт к. в. зростає зі зменшенням енергії переходу ħω, ростом його мультипольності L та заряду ядра Z (у першому наближенні ~Z3). При енергіях переходів, які перевищують подвоєну енергію спокою електрона, може відбуватись утворення електрон-позитронних пар (парна конверсія), імовірність якої, на відміну від к. в. на електронах атома, зростає з ростом енергії і падає зі збільшенням мультипольності переходу.

к. парна́ (рос. конверсия парная; англ. pair conversion) – див. конверсія́ внутрішня́ .

к. нейтрино резонансна́ (рос. конверсия нейтрино резонансная; англ. resonance conversion of neutrino) – гіпотетичний процес переходу одного типу нейтрино в інший при розповсюдженні в середовищі з монотонно змінною густиною.

КОНДЕНСАТ́ , -у (рос. конденсат; англ. condensate).

к. вакуумний́ (рос. конденсат вакуумный; англ. vacuum condensate) – ненульове вакуумне середнє якогонебудь локального оператора поля. Уявлення про к. в. – одне з центральних у сучасних теоріях електрослабкої взаємодії та сильної взаємодії – квантовій хромодинаміці. Використання слова "конденсат" пов'язане з картиною, відповідно до якої вакуумний, або найнижчий за енергією стан слід уявляти не у вигляді "порожнього" простору, а як своєрідне середовище полів, які флуктуюють із великою амплітудою. Із теоретичної точки зору особливий інтерес являє випадок спонтанного порушення симетрії, коли симетрія к. в. нижча, ніж симетрія початкового лагранжіана.

КОНДЕНСАТОР́ , -а (електричний́ ) (рос. конденсатор (электрический);

265

англ. capacitor, electric(al) capacitor, condenser; від лат. сondensator, буквально – той, що ущільнює, згущує) – пристрій, призначений для одержання потрібних величин електричної ємності і здатний накопичувати і віддавати (перерозподіляти) електричні заряди. К. складається з двох (іноді більше) провідних тіл (обкладинок), розділених діелектриком. Чисельно ємність C к. дорівнює зарядові q однієї з обкладинок при одиничній напрузі U між обкладинками: C = q/U. Енергія, запасена зарядженим до сталої напруги U к, дорівнює W = CU2/2.

КОНДЕНСАЦІЯ́ (рос. конденсация;

англ. condensation; від пізньолат. сondensatіo – ущільнення, згущення) – перехід речовини з газоподібного стану (пари) у рідкий або твердий стан. Квазістатичний процес к. відбувається в умовах рівноваги співісновних фаз і є

фазовим переходом 1-го роду.
к.	Бозе́–Айнштайна́	(рос.

конденсация Бозе–Эйнштейна; англ.

Bose–Einstein condensation) – див.
конденсація́		Бозе́–(Ейнштейна́	).
к.	Бозе(́́–Ейнштейна́)		(рос.

конденсация Бозе(–Эйнштейна); англ. Bose–Einstein condensation) – квантове явище, яке полягає в тому, що у системі з великим числом частинок, які підкоряються статистиці Бозе– Ейнштейна (газ або бозе-рідина), при температурах нижче температури виродження в стані з нульовим імпульсом опиняється скінченна кількість усіх частинок системи. Термін "к. Б(-Е)." базується на аналогії цього явища з конденсацією газу в рідину, хоча ці явища зовсім різні, тому що при к. Б(-Е). вона відбувається у просторі імпульсів, а розподіл частинок у координатному просторі не змінюється. Теорія к. Б(-Е). створена А. Ейнштейном [А. Eіnsteіn] у 1925 і розвинута Ф. Лондоном [F. London] у 1938. Оскільки к. Б(-Е). відбувається навіть в ідеальному газі, її причиною є властивості симетрії

КОНС	К	КОНТ

хвильової функції частинок, а не взаємодія між ними. К. Б(-Е). призводить до квантової когерентності хвиль де Бройля на макроскопічних масштабах.

к. зворотна́ (рос. конденсация обратная; англ. reverse condensation) – явище, що спостерігається поблизу критичної точки рівноваги рідина-пара двокомпонентних систем, для яких існування двофазної рівноваги можливе при тисках і температурах, що перевищують критичні.

к. капілярна́ (рос. конденсация капиллярная; англ. capillary condensation) – конденсація пари в капілярах і мікротріщинах поруватих тіл, а також у проміжках між тісно зближеними твердими частинками або тілами. Необхідна умова к. к. – змочення рідиною поверхні тіла (частинок).

КОНДЕНСОР́ , -а (рос. конденсор;

англ. condenser) – короткофокусна лінза або система лінз, використовувана в оптичному приладі для освітлення предмета, що розглядається або проєктується. К. збирає і спрямовує на предмет промені від джерела світла, у тому числі й такі, які при його відсутності проходять повз предмет; в результаті різко зростає освітленість зображення.

КОНСТАНТА́ (рос. константа; англ. constant; від лат. constans – сталий) –

див. стала́ .

КОНТРАВАРІАНТНІСТЬ́ , -ості (рос. контравариантность; англ. contravariance).

к. і коваріантність́ (рос.

ковариантность и контравариантность; англ. covariance and contravariance) – див. коваріантність́ .

КОНТРАКЦІЯ́ (рос. контракция; англ. contraction).

к. газового́ розряду́ [стиснення́ газового́ розряду́ ] (рос. контракция

266

газового разряда, сжатие газового разряда; англ. gas discharge contraction)

– різке, стрибкоподібне зменшення поперечного розміру області, заповненої розрядним струмом, яке виникає при перевищенні деякого критичного тиску газу або розрядного струму.

КОНТРАСТ́ , -у о п т и ч н и й (рос. контраст о п т и ч е с к и й ; англ. contrast, o p t і c a l ; франц. contraste, від лат. contra

– проти та sto – стою) – безрозмірна величина, що характеризує максимальну відмінність у світності (освітленості) різних частин об'єкта. У геометричній

оптиці к. виражається як k = (Вmax – Вmіn)/ (Bmax + Bmіn), де Bmax і Bmіn – максимальна та мінімальна світності (для об'єкта) або

освітленості (для зображення). Відношення γ = kз'/kп, де kз' – к.

зображення, а kп – к. предмета, називається коефіцієнтом передачі к. через оптичну систему.

к. фазовий́ (рос. контраст фазовый; англ. phase contrast) – контраст зображення у мікроскопі (або іншому оптичному приладі), зумовлений величиною різниці фаз між незбуреними променями, які утворюють світлий фон у полі зору, і променями, що зазнали

розсіяння на досліджуваних об'єктах. Див.
також мікроскоп́.
КОНТРЧЛЕНИ́ ,		-ів,	мн.	в
к в а н т о в і й	т е о р і ї	п о л я		(рос.
контрчлены в	к в а н т о в о й т е о р и и
п о л я ; англ.	counter		terms	і n
q u a n t u m	f і e l d	t h e o r y )		–
операторні	вирази,	зазвичай		з
нескінченними			числовими

коефіцієнтами, що за формою залежності від операторних польових функцій і їхніх похідних збігаються з окремими доданками повного лагранжіана розглядуваної квантовопольової моделі і вводяться для усунення ультрафіолетових розбіжностей за допомогою процедури перенормування.

КОНУ	К	КОНЦ

КОНТУР́ , -а 1 (рос. контур; англ. (ел.) circuit, network, loop).

к. коливний́ (рос. контур колебательный; англ. oscillatory circuit, oscillating circuit, oscillation circuit, oscillating loop) – електричне коло, що містить індуктивність L, ємність C і опір R, у якому можуть збуджуватись електричні коливання. За відсутності втрат (R = 0) у лінійному к. к. відбуваються вільні гармонічні коливання

з частотою ω0 = 1/ LC (Томсона формула). У реальних к. к. через наявність втрат при 0 < R < 2ρ (де ρ =

	L C	)	встановлюються		загасні
коливання			з чаcтотою ω =
				2	2 й
				o

амплітудою, пропорційною ехр(– δt), де δ

= R/2L – загасання контура. Якість к. к. характеризується його добротністю. При R > 2ρ коливання в к. к. відсутні. При включенні у лінійний к. к. генератора зі змінною ерс Е = Е0соsωt у ньому встановлюються вимушені коливання з частотою ω.

КОНТУР́ , -у 2 (рос. контур; англ. contour, profile, line, outline, cutout, gabarit, boundary, edge, form).

к. спектральної́ лінії́ [профіль спектральної́ лінії́ ] (рос. контур

спектральной линии, профиль спектральной линии; англ. spectral line profile) – спектральний розподіл інтенсивності випромінювання або поглинання в спектральній лінії. Спектральні лінії в дискретних спектрах висилання або поглинання не є точно монохроматичними. Дія різних механізмів поширшання спектральних ліній призводить до утворення деякого спектрального розподілу інтенсивності І(ω)dω поблизу частоти ω0 квантового переходу в атомі або в молекулі.

КОНУС́ , -а (рос. конус; англ. cone, bell, taper).

267

к. Маха́ (рос. конус Маха; англ. Mach cone) – конічна поверхня, що обмежує в надзвуковому потоці газу область, у якій зосереджені звукові хвилі (збурення), що виходять із точкового джерела збурень. Поверхня к. М. є обвідною системи звукових хвиль, які поширюються від джерела збурення.

к. світловий́ (рос. конус световой;

англ. light cone) – у теорії відносності геометричне місце точок у чотиривимірному просторі, відділених від початку чотиривимірної системи координат нульовим чотиривимірним інтервалом. Геометрично являє собою тривимірну гіперповерхню у просторі чотирьох вимірів.

КОНФАЙНМЕНТ́ , -у (рос.

конфайнмент; англ. confіnement, букв. – обмеження) – невилітання (полонення) кольорових кварків і глюонів, утримання

їх усередині безбарвних адронів (див.
також утримання́	кольору́	).
КОНФІГУРАЦІЯ́		(рос.

конфигурация; англ. configuration, pattern, geometry, shape, architecture).

к. електронна́ (рос. конфигурация электронная; англ. electronic configuration) – сукупність значень

головного n і орбітального l квантових
чисел для всіх електронів даного атома.
к. рівноважна́	м о л е к у л и (рос.
конфигурация		равновесная
м о л е к у л ы ;	англ.	equlibrium
configuration o f	a	m o l e c u l e ) –

розташування атомів у молекулі, яке відповідає мінімуму потенціальної поверхні.

КОНФОРМАЦІЯ́ (рос. конформация; англ. conformation; від лат. conformatіo – форма, розташування).

к-ції молекули́ (рос. конформации молекулы; англ. molecule conformation) – різні стани молекули з неоднаковим розташуванням атомів у просторі, що виникають при зміні внутрішніх

КОНЦ	К	КОРЕ

геометричних параметрів молекули (зокрема, кутів обертання навколо хімічних зв'язків і валентних кутів). Конформаційні зміни не супроводжуються розривом або утворенням хімічних зв'язків.

КОНФУЗОР́ , -а (рос. конфузор; англ. convergent tube; від лат. confundo – вливаю) – ділянка проточного канала у вигляді труби, що звужується, зазвичай круглого або прямокутного перерізу. У випадку, коли в к. надходить потік рідини або газу зі швидкістю, меншою місцевої швидкості звуку, тиск при переході від широкого вхідного до вузького вихідного перерізу падає, а швидкість і, отже, кінетична енергія потоку, зростають, тобто течія має характер, обернений характеру течії в дифузорі.

КОНЦЕНТРАТОР́ ,	-а
а к у с т и ч н и й (рос.	концентратор
а к у с т и ч е с к и й ; англ.	concentrator,

a c o u s t і c a l ) – пристрій для збільшення інтенсивності УЗ (амплітуди коливального зміщення частинок). За принципом дії розрізняють два типи к.: фокусувальні, або високочастотні, та стержневі, або низькочастотні.

КОНЦЕНТРАЦІЯ́ (рос. концентрация; англ. concentration, density; від новолат. concentratіo – зосередження) – величина, що визначає відношення кількості компонента (числа атомів або молекул, маси, числа молів) до об'єму всієї системи (двох або багатокомпонентної речовини – сплаву, розчину, хімічної сполуки). Таким чином, існують три види к.: к. молекул,

масова к. і молярна к.
к.	напружень́		у	т е о р і ї
п р у ж н о с т і		(рос.	концентрация
напряжений в		т е о р и и	у п р у г о с т и ;
англ.	stress	concentration)			–

зосередження великих напруг на малих ділянках, що прилягають до місць із різного роду зміною форми поверхні або перерізу деформованого тіла. Факторами,

268

що зумовлюють к. н. (т. зв. концентраторами напружень), є отвори, порожнини, тріщини, виточки, надрізи, кути, виступи, гострі краї, різьблення, а також різні нерівності поверхні.

КООРДИНАТИ́ , -нат́, мн. [сурядні́ ] (рос. координаты; англ. coordinates).

к. астрономічні́ (рос. координаты астрономические; англ. astronomical coordinates; від лат. сo- – префікс, що означає спільність, і ordіnatus – упорядкований, визначений). Більшість координатних систем в астрономії є

сферичними	і грунтуються на понятті
н е б е с н о ї	с ф е р и – сфери довільного

радіуса, з центром, що збігається з початком (центром) заданої системи відліку (за центр може бути обрана будьяка точка). Вибір системи координат на небесній сфері фіксується: обраною точкою (північним полюсом системи); великим колом L, яке задається перетином небесної сфери з площиною, перпендикулярною діаметру сфери, що проходить через полюс; точкою на L, від якої починається відлік дуг уздовж цього кола. У встановленій у такий спосіб системі положення об'єкта визначається двома кутовими координатами: відрізком дуги великого кола, що проходить через об'єкт і полюс укладу, і дугою основного великого кола, укладеною між початковою відліковою точкою і точкою перетину з великим колом, що проходить через об'єкт і полюс.

к. криволінійні́ (рос. координаты криволинейные; англ. curvilinear coordinates) – набір дійсних чисел q1, …, qп, що визначають положення точки Р в деякій області G n-вимірного евклідового простору і пов'язані з декартовими сурядними х1, …, хn цієї точки за допомогою перетворень qі = qі(х1, …, хп), і

= 1, 2, …, n, де qі = qі(х1, …, хп) – однозначні неперервно диференційовні

функції в G.

к. узагальнені́ (рос. координаты обобщённые; англ. generalized

КОРО	К	КРАТ

coordinates) – незалежні між собою параметри qі (і = 1, 2, … s) будь-якої розмірності, число яких дорівнює числу s ступенів вільності механічної системи і які однозначно задають положення укладу. Закон руху системи в к. у. дається s рівняннями вигляду qі = qі(t), де t – час.

к. циклічні́ (рос. координаты циклические; англ. cyclic coordinates) – узагальнені сурядні механічної системи, які не входять у вираз для характеристичної функції цієї системи явно. Наявність к. ц. дозволяє при використанні відповідних рівнянь одержати одразу стільки інтегралів цих рівнянь, скільки система має к. ц.

КОРЕЛЯЦІЯ́ (рос. корреляция; англ. correlation; від пізньолат. correlatіo – співвідношення) – залежність між величинами, що не зводиться, взагалі кажучи, до функціональної. Терміном "к." користуються тоді, коли одна з величин залежить не тільки від даної другої, але і ще від ряду інших. Ця ситуація характерна для статистичного опису динамічної системи. За числову міру к. править коефіцієнт кореляції (для випадкових величин) або кореляційна функція (для випадкових процесів).

к-ції кутові́ та розподіли́ кутові́ (рос. корреляции угловые и распределения угловые; англ. angular distributions and angular correlations) – характеристики, які використовуються для опису зіткнень і розпадів мікрочастинок. К. к. та р. к. є основним джерелом інформації про властивості атомних ядер і елементарних частинок. Кутові розподіли дозволяють визначити кутові розподіли продуктів реакції через матрицю розсіяння і матриці густини початкового та кінцевого станів, кутові кореляції визначають кореляцію (зв'язок) між продуктами розпаду.

КОРОНА́ (рос. корона; англ. corona;

(дефект епітаксійного шару) crown; (шини або протектора) crown).

269

к. електрична́ (рос. корона электрическая; англ. electrical corona) – див. розряд́ коронний́ .

к. сонячна́ (рос. корона солнечная;

англ. solar corona) – зовнішня, найбільш протяжна оболонка Сонця. Поверхнева яскравість внутрішньої сонячної корони – близько 10–6 яскравості центра сонячного диска. К. с. простежується до відстаней у кілька діаметрів Сонця і поступово переходить у Зодіакальне світло.

к-ни зір(оќ) (рос. короны звёзд; англ. star coronas) – зовнішні гарячі частини зоряних атмосфер. Зазвичай температура к. з. 106 – 107 К. Середня концентрація частинок у к. з. 108 – 1010 см-3. Зазвичай к. з. плавно переходять у зоряний вітер.

КОСМОЛОГІЯ́ (рос. космология;

англ. cosmology; від грец. κόσμος – світ, Всесвіт і λόγος – слово, вчення) – розділ астрономії, що вивчає Всесвіт як ціле і включає в себе вчення про будову й еволюцію всієї охопленої астрономічними спостереженнями частини Всесвіту. Емпіричною основою космологічних теорій є дані астрономічних спостережень і дані експериментальної фізики. Теоретичну базу к. складають основні фізичні теорії, що описують закони руху матерії.

КОСМОХРОНОЛОГІЯ́ (рос. космохронология; англ. cosmochronology; від грец. κόσμος – світ, Всесвіт, χρόνος – час і λόγος – слово, вчення) – один із напрямків космології, що встановлює вік різних астрономічних об'єктів (планет, Сонця, зірок, галактик) і Всесвіту в цілому.

КРАПЛЯ́ (рос. капля; англ. drop, droplet, drip, dot, globule, blob; (скломаси) gob; (металу після плавлення чи паяння) button) – невеликий об'єм рідини, обмежений у стані рівноваги поверхнею обертання. Форма к. визначається дією поверхневого натягу та зовнішніх сил (напр., сили ваги). Мікроскопічні к., а

КРАТ	К	КРИВ

також к. в умовах невагомості мають форму кулі. На змочуваних поверхнях к. набувають форми кульового сегмента з

крайовим кутом q<p¤2, на незмочуваних

поверхнях – з кутом q>p¤2 (див. також

змочування́ ).

КРАСА́ [привабливість́				] у	т е о р і ї
е л е м е н т а р н и х		ч а с т и н о к			(рос.
красота	[прелесть]		в	т е о р и и
э л е м е н т а р н ы х			ч а с т и ц ;		англ.

beauty), b – адитивне квантове число, що характеризує певний тип (аромат) кварка (b-кварка), а також адрони, до складу яких входить b-кварк

[і (або) антикварк b ]. К. властива т. зв.

красивим (привабливим) адронам, і зберігається в процесах сильної й електромагнітної взаємодій. Носієм к. є b-кварк.

КРАТНІСТЬ́ , -ості (рос. кратность; англ. ratio; (мат.) order; (стат.) weight).

к. зв'язку́ (рос. кратность связи;

англ. bond ratio) – число електронних пар, усуспільнених двома сусідніми атомами молекули в результаті ковалентного хімічного зв'язку. Так, у молекулі етану Н3С–СН3 зв'язок С–С – одинарний, к. з. дорівнює одиниці (одна пара усуспільнених електронів); у

молекулі етилену Н2С=СН2 зв'язок С=С – подвійний, к. з. дорівнює двом (дві пари усуспільнених електронів). К. з. не завжди виражається цілим числом, а іноді й зовсім не піддається однозначному визначенню.

к. стану́ (рос. кратность состояния;
англ. statistical weight) – те саме, що вага́
статистична́ .
к. частоти́ (п р и с к о р ю в а л ь н о ї
н а п р у г и п р и с к о р ю в а ч а )					(рос.
частоты			(у с к о р я ю щ е г о
н а п р я ж е н и я			у с к о р и т е л я ) ;
а н г л .	frequency		ratio		[ o f
a c c e l e r a t і n g		v o l t a g e		і n	a n
a c c e l e r a t o r ] )		–	ціле	число,	яке
дорівнює	відношенню			частоти

270

прискорювальної напруги у циклічному резонансному прискорювачі до частоти обертання рівноважної частинки (див. також прискорювачі́ заряджених́ частиноќ ).

КРАУДІОН́ , -а (рос. краудион; англ. crowdion; від англ. сrowd – тіснитися, товктися, юрмитися) – одновимірне згущення в розташуванні атомів або йонів у кристалі, утворене міжвузельним атомом, коли у визначеному кристалографічному напрямку,

наприклад, [110], на довжині у декілька

міжатомних відстаней розташовується 1 зайвий власний атом або йон.

КРЕМНІЙ́ , -ю (рос. кремний; англ. silicium, silicon), Sі – хімічний елемент ІV групи періодичної системи елементів, атомний номер 14, атомна маса 28,0855, належить до неметалів. Природний к. складається зі стабільних ізотопів 28Sі (92,23 %), 29Sі (4,67 %), 30Sі (3,10 %). Конфігурація зовнішньої електронної оболонки 3s2p2. К. – типовий напівпровідник із шириною забороненої зони 1,21 еВ (при 0 К). У вільному вигляді к. – темно-сіра кристалічна речовина з кубічною гранецентрованою кристалічною решіткою типу алмазу, параметр якої а=0,54304 нм.

КРИВА́, -ої́(рос. кривая; англ. curve, curved line, line, locus, characteristic, curvature, graph, plot, trace).

к. політропна́ (рос. кривая политропная; англ. polytropic curve) – те саме, що політропа́ .

к. росту́ (рос. кривая роста; англ. growth curve) – залежність інтенсивності спектральної лінії поглинання від числа атомів, що беруть участь у її утворенні. Застосовується для визначення фізичних умов і вмісту хімічних елементів в атмосферах зір, а також для визначення сил осциляторів.