Справочники / Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики

ЗАСЕ	З	ЗАТР

нуля температури. З. т. т. стосується лише рівноважних станів.

ЗАСЕЛЕНІСТЬ́ , -ості [населеність́ ] (рос. заселённость, населённость; англ. population, occupancy, occupation).

з. рівня́ [населеність́ рівня́ ] (рос.

заселённость уровня, населённость уровня; англ. level population, level occupancy, level occupation) – число частинок в одиниці об'єму речовини, що перебувають у певному енергетичному стані (на даному енергетичному рівні).

Див. також рівні́ енергії́ .

ЗАСПОКОЮВАЧІ́	, -ів, мн.	в
е л е к т р о в и м і р ю в а л ь н и х
п р и л а д а х (рос.	успокоители	в
э л е к т р о и з м е р и т е л ь н ы х
п р и б о р а х ; англ. [dampers, dashpots]		і n
e l e c t r o m e t e r і n g	d e v і c e s )	–

пристрої, які гасять коливання рухомої частини прилада при переході її в стан рівноваги. Поширені повітряні, рідинні та магнітноіндукційні з.

ЗАТРАВКА́ (рос. затравка; англ. nucleator, inoculation, inoculant, seeding agent; (кристал) seed, nucleator, inoculating crystal; (для витягування скла) bait; (при неперервній розливці) dummy bar; (у виробництві цукру) seed, footing, false grains, seed grains).

з. кристалізації́ (рос. затравка кристаллизации; англ. nucleus (of crystallization), crystallizing nucleus, solidification center, solidification centre, crystallization grain) – те саме, що ядро́ кристалізації́ .

ЗАТРИМКА́ (рос. задержка; англ. (відставання, запізнення) delay, drag, lag(ging), retard(ation), trail, latency;

(захоплення, утримання) entrapment, holdup; (сповільнення) inhibition;

(зупинка) stop(ping); (сигналу в гідросистемі) dwell).

з. пливності́ (рос. задержка текучести; англ. afterflow delay, (cold)

201

flow delay, yielding flow delay, flowability delay, fluidity delay, yield delay, yielding delay, afterflow drag, (cold) flow drag, yielding flow drag, flowability drag, fluidity drag, yield drag, yielding drag, afterflow lag, (cold) flow lag, yielding flow lag, flowability lag, fluidity lag, yield lag, yielding lag, afterflow lagging, (cold) flow lagging, yielding flow lagging, flowability lagging, fluidity lagging, yield lagging, yielding lagging, afterflow retard, (cold) flow retard, yielding flow retard, flowability retard, fluidity retard, yield retard, yielding retard, afterflow retardation, (cold) flow retardation, yielding flow retardation, flowability retardation, fluidity retardation, yield retardation, yielding retardation, afterflow trail, (cold) flow trail, yielding flow trail, flowability trail, fluidity trail, yield trail, yielding trail) – те саме, що запізнення́ плинності́ .

з. плинності́ (рос. задержка текучести; англ. afterflow delay, (cold) flow delay, yielding flow delay, flowability delay, fluidity delay, yield delay, yielding delay, afterflow drag, (cold) flow drag, yielding flow drag, flowability drag, fluidity drag, yield drag, yielding drag, afterflow lag, (cold) flow lag, yielding flow lag, flowability lag, fluidity lag, yield lag, yielding lag, afterflow lagging, (cold) flow lagging, yielding flow lagging, flowability lagging, fluidity lagging, yield lagging, yielding lagging, afterflow retard, (cold) flow retard, yielding flow retard, flowability retard, fluidity retard, yield retard, yielding retard, afterflow retardation, (cold) flow retardation, yielding flow retardation, flowability retardation, fluidity retardation, yield retardation, yielding retardation, afterflow trail, (cold) flow trail, yielding flow trail, flowability trail, fluidity trail, yield trail, yielding trail) – те саме, що запізнення́ плинності́ .

ЗАТЯ	З	ЗАХО

ЗАТЯГУВАННЯ́ (рос. затягивание; англ. pulling).

з. частоти́ (рос. затягивание частоты; англ. frequency pulling) – явище, при якому самоколивна система з двома і більше ступенями вільності здійснює коливання на одній із двох (або кількох) частот, для кожної з яких виконано умови самозбудження; причому встановлення того чи іншого коливання залежить від початкових умов і при зміні параметрів автоколивання зберігаються на початковій частоті, хоча умови самозбудження вже стали більш сприятливими для іншої частоти; подальша зміна параметрів призводить до стрибкоподібної зміни одного коливання іншим з утворенням петлі гістерезису.

ЗАХИСТ́ , -у (рос. защита; англ. protection, shield, shielding, guard, cover, safeguard).

з. магнітний́ (рос. защита магнитная; англ. magnetic protection, magnetic shielding, magnetostatic shielding) – те саме, що екранування́ магнітне́ .

з. радіаційний́ (рос. защита радиационная; англ. radiation protection, radiation shielding) – 1) методи послаблення дії йонізувальних випромінювань до дозволеного рівня; 2) комплекс споруд, що знижує інтенсивність випромінювання джерела. Основне завдання – забезпечення безпеки як персоналу, що працює в полях іонізувальних випромінювань, так і людей, які ненавмисне зазнають опромінення, за рахунок зниження індивідуальних еквівалентних доз нижче гранично дозволених рівнів (див. також норми́ радіаційної́ безпеки́).

ЗАХОПЛЕННЯ́ (рос. захват; (частоти) захватывание; англ. capture, holding, interception, nip, pickup, pinning, trapping, entrainment, entrapment; (частоти) lock(ing)-in, locking; (мех.) catch, bite, acquisition, gripping, pickup).

	з.	гравітаційне́			в
р е л я т и в і с т с ь к і й					т е о р і ї
т я ж і н н я			(рос.		захват
гравитационный					в
р е л я т и в и с т с к о й					т е о р и и
т я г о т е н и я; англ.			gravitation		capture
і n	r e l a t і v і s t і c			g r a v і t a t і o n
t h e o r y )		– явище	захоплення		центром
тяжіння		частинки,	яка	прилітає з

нескінченності, за допомогою суто гравітаційних ефектів. У ньютонівській теорії тяжіння суто гравітаційне захоплення неможливе. Частинка, що прилітає з нескінченності, має невід'ємну повну енергію, рухається відносно центра тяжіння по параболі чи гіперболі і знову летить у нескінченність. У загальній теорії відносності з. г. частинки, що прилітає з нескінченності, стає можливим, якщо центром тяжіння є

чорна діра.
з.	електронне́	(рос.	захват

электронный; англ. electron capture) –
див. К-захоплення́		.
з.	носіїв́	заряду́		(у
н а п і в п р о в і д н и к а х )			(рос.	захват
носителей		заряда		(в
п о л у п р о в о д н и к а х ) ;			англ.	carrier
trapping	[ і n s e m і c o n d u c t o r s ] ) –

перехід електрона із зони провідності на домішковий рівень у забороненій зоні напівпровідника або з домішкового рівня

увалентну зону (останній випадок

зручніше розглядати як перехід д і р к и

з валентної зони на домішковий рівень;
див. також теорія́		зонна́	).
з.	радіаційне́		(рос.	захват

радиационный; англ. radiation capture, radiative capture, radiative absorption) – ядерна реакція, в якій частинка, що налітає, захоплюється ядром-мішенню, а енергія збудження утвореного складного

ядра випромінюється у вигляді γ-квантів

(іноді – конверсійних електронів; див. також конверсія́ внутрішня́ ). З. р. є переважним процесом взаємодії з ядрами для нейтронів, для інших частинок відіграє істотно меншу роль.

202

ЗАХО	З	ЗБУД

з. частоти́ (рос. захватывание частоты; англ. frequency lock(ing)-in, frequency locking) – явище, яке полягає в тому, що автоколивна система (автогенератор) при дії на неї зовнішньої сили, яка періодично змінюється з часом, здійснює коливання не з частотою автоколивань ωа, а з частотою ωз зовнішньої дії. З. ч. здійснюється лише завдяки нелінійності та дисипативності та має місце за умови, що частоти ωа і ωз не надто відрізняються одна від одної.

К-захоплення́ (рос. К-захват; англ.

К-capture) – вид бета-розпаду, при якому ядро спонтанно захоплює електрон із К- оболонки атома й одночасно висилає електронне нейтрино.

ЗБЕРЕЖЕННЯ́		(рос.		сохранение;
англ. conservation).		струму́		часткове́
з. аксіального́						у
с л а б к і й	в з а є м о д і ї				(рос.
сохранение	аксиального				тока
частичное		в		с л а б о м
в з а и м о д е й с т в и и ;			англ.		partial
conservation of	axial current і n				w e a k
і n t e r a c t і o n )	–	гіпотеза		про	те,	що

константа аксіальної слабкої взаємодії без зміни дивності мало змінюється (слабко перенормовується) сильною взаємодією. Ця обставина пов'язана з аномально

малою масою π-мезона (mπ) порівняно з масами інших адронів. У гіпотетичній межі mπ → 0 збереження аксіального

струму стає точним, і реалізується хіральна симетрія, а піон виникає як голдстоунівський бозон при спонтанному порушенні симетрії. Гіпотеза з. а. с. ч.

висловлена		в	роботах			Й. Намбу
[Y. Nambu],		М. Гелл-Манна				[M. Gell-
Mann] і М. Леві [M. Levy] у 1960.
з. векторного́			струму́		в	с л а б к і й
в з а є м о д і ї			(рос.		сохранение
векторного		тока		в		с л а б о м
в з а и м о д е й с т в и и ;				англ.		vector
current	conservation				і n	w e a k

і n t e r a c t і o n ) – властивість збереження векторного зарядженого струму адронів, який не змінює дивність. Гіпотеза з. в. с.

203

висловлена С.С. Герштейном і Я.Б. Зельдовичем у 1955 та Р. Фейнманом [R. Feynmann] і М. Гелл-Манном [M. Gell-Mann] у 1957. Вона лежить в основі сучасної теорії слабкої взаємодії. З. в. с. дозволяє пояснити універсальність векторних констант слабкої взаємодії.

ЗБІЛЬШЕННЯ́ (рос. увеличение; англ. gain, growth, increase, increment, enhancement, enlarging, enlargement, augment(ation); (наростання) buildup; (приріст) accretion; (опт.) magnification, magnifying (force), power).

з. оптичне́ (рос. увеличение оптическое; англ. optical magnification, magnifying power) – відношення розмірів образу, створюваного оптичною системою, до відповідних розмірів предмета. Розрізняють такі види з. о.: 1) поперечне (лінійне) збільшення, яке дорівнює відношенню довжини образу відрізка, перпендикулярного до оптичної осі, до довжини цього ж відрізка; 2) кутове збільшення – відношення тангенсів кутів нахилу променя відносно оптичної осі у просторі образів і спряженого йому променя у просторі предметів; 3) поздовжнє збільшення – відношення довжини образу прямолінійного відрізка, розташованого вздовж оптичної осі, до довжини самого відрізка; 4) видиме збільшення (для візуальних оптичних систем), яке дорівнює відношенню розміру образу на сітківці ока, створеного оптичною системою разом з оком, до розмірів образу на сітківці при розгляданні цього ж предмета неозброєним оком з відстані найкращого бачення (25 см).

ЗБУДЖЕННЯ́ (рос. возбуждение;

англ. (елементарне) excitation; (процес) excitation, agitation, actuation, driving, feed, field, firing, stimulation; (запалення дуги) start(ing); (елн. нагніт) pump, pumping; (хвилі) launching; (ел.) drive, feeding; (антени випромінювачем) illumination).

ЗБУД	З	ЗБУД

з. а́тома та молекули́ (рос. возбуждение атома и молекулы; англ. atom or molecule excitation) – квантовий перехід атома чи молекули з нижчого (наприклад, основного) рівня енергії на вищий при поглинанні ними фотонів (фотозбудження) або при зіткненнях з

електронами	та	іншими	частинками
(збудження ударом).
з. вібронні́		в м о л е к у л я р н и х
к р и с т а л а х		(рос.	возбуждения
вибронные	в	м о л е к у л я р н ы х
к р и с т а л л а х ;		англ. vibron excitations)

– збудження, що складаються з електронного молекулярного екситона й одного чи декількох внутрішніх фононів.

Внутрішні	фонони	відповідають
коливальним	гілкам	кристала, що
виникають із	внутрішньомолекулярних

коливань при об'єднанні молекул у кристал (див. також динаміка́ кристалічних́ решітоќ ). З. в. у кристалах є аналогом електронно-коливальних (вібронних) збуджень вільних молекул.

з. елементарні́ (рос. возбуждения элементарные; англ. quasi-particles, elemantary excitations) – збудження, на які можна розкласти слабко збуджений стан системи багатьох частинок; те саме, що квазічастинки́ .

з. коливань́ жорстке́ (рос. возбуждение колебаний жёсткое; англ. hard excitation) – режим збудження

коливань,	при	якому	самоколивання
виникають	лише при			початковому
поштовху	достатньої		амплітуди, на
відміну	від	м ' я к о г о		збудження
коливань,	які	виникають		внаслідок

наявності малих флуктуацій у самій автоколивній системі. Див. також

автоколивання́ .

з. коливань́ м'яке́(рос. возбуждение колебаний мягкое; англ. soft excitation)

– режим збудження коливань, при якому автоколивання виникають самовільно (спонтанно), без початкового поштовху, за рахунок флуктуацій, що мають місце у коливній системі.

204

з. коливань́ параметричне́ (рос.

возбуждение колебаний параметрическое; англ. parametric excitation) – збудження коливань, що настає в коливній системі в результаті періодичної зміни величини якого-небудь з "коливальних параметрів" системи (тобто параметрів, від величини яких істотно залежать періоди власних коливань системи).

з. ступінча́ (с)те (рос. возбуждение ступенчатое; англ. step-by-step excitation)

– процес, який складається з двох послідовних актів збудження однієї частинки, при якому вона спочатку переходить у проміжний стан, а в результаті додаткової дії – на ще вищий рівень. З. с. може виникати при послідовному поглинанні одним атомом двох фотонів або при двох полідовних непружних співударах атома з електронами.

з. ядер́ колективні́ (рос. возбуждения ядер коллективные; англ. collective ex-citations of nuclei) – багатонуклонні збудження атомних ядер, у яких рух окремих нуклонів є скорельованим. За енергією з. я. к. можна розділити на низькочастотні коливальні й обертальні збудження (до енергій ~2,5-3 МеВ) і високочастотні збудження, які називаються гігантськими резонансами, з енергією ~10 МеВ. В утворенні низькочастотних з. я. к. беруть участь переважно нуклони частково заповнених оболонок, в утворенні високочастотних – нуклони із заповнених оболонок.

з. ядер́ коливальні́ (рос. возбуждения ядер колебательные; англ. oscillatory excitations of nuclei) – збуджені ядерні стани, в яких нуклони здійснюють узгоджений колективний рух, що призводить до періодичної залежності ядерних властивостей від часу. При енергіях збудження Е нижче порога

вильоту нуклонів (Е < 7 МеВ) з. я. к.

проявляються як серії дискретних рівнів, подібні до вібраційних смуг у молекулярних спектрах. При більш

ЗБУР	З	ЗВУК

високих енергіях з. я. к. спостерігаються у вигляді широких резонансних максимумів у перерізах різноманітних ядерних реакцій (гігантські резонанси).

з. ядра́ кулонівське́ (рос. возбуждение ядра кулоновское; англ. Coulomb nucleus excitation) – збудження ядер, які зіштовхуються, викликане електромагнітною взаємодією між ними. З. я. к. здійснюється навіть при порівняно великих (відносно розмірів ядра) відстанях між ядрами.

ЗБУРЕННЯ́ (рос. возмущение; англ. perturbation, dither, dithering, disturbance).

з. адіабатичні́ (рос. возмущение адиабатические; англ. adiabatic perturbations) – збурення станів квантової системи під впливом зовнішніх умов, що повільно (адіабатично) змінюються. З. а. можуть призводити до значної зміни структури самих станів (див. також перетин́ рів-нів). Теорію з. а. застосовують для опису зіткнень атомів і молекул з електромаг-нітними полями, взаємодії різних збуджень у твердому тілі і т. д. Метод з. а. протиставляється

методу раптових збурень (струшуванню).
з.	первинні́			у		р а н н ь о м у
В с е с в і т і			(рос.			возмущение
первичные в		р а н н е й			В с е л е н н о й ;
англ.	primary		perturbations			і n	e a r l y
U n і v e r s e )		–	те	саме,	що	флуктуації́
первинні́ .
ЗВЕДЕННЯ́				в е к т о р і в			(рос.
приведение		в е к т о р о в ; англ.					(мат.)

reduction).

з. сил (рос. приведение сил; англ. reduction of forces) – перетворення системи сил, прикладених до твердого тіла, в іншу, еквівалентну їй систему, зокрема найпростішу. У загальному випадку будь-який уклад сил, що діють на тверде тіло, при зведенні до довільного центра О, який називають центром зведення, замінюється однією силою, що дорівнює геометричній сумі

сил системи і прикладеною в центрі зведення, й однією парою з моментом, рівним геометричній сумі моментів усіх сил системи відносно центра зведення.

ЗВИВ, -а (рос. спираль; англ. coil, curl, volute, scroll; (тільки просторовий) helix; (тільки плоский) snail; (дефект кристала) swirl) – див. спіраль́ .

ЗВУК, -у 1 (рос. звук; англ. sound) – коливальний рух частинок пружного середовища, (газоподібного, рідкого або твердого), що поширюється у вигляді хвиль (те саме, що хвилі́ пружні́ ). Термін "з." уживається також для позначення відчуття, що його викликає дія звукових хвиль на спеціальний орган чуття (орган слуху) людини і тварин; людина чує звук від 16 Гц до 16000-20000 Гц. Фізичне поняття про з. охоплює пружні хвилі як чутного, так і нечутного діапазону (інфразвук, ультразвук, гіперзвук).

з. другий́ (рос. звук второй; англ. second sound) – слабкозагасні коливання температури та ентропії у надплинному гелії (He ІІ, див. також гелій́ рідкий́). Існування другого звуку зумовлено появою додаткових ступенів вільності в He ІІ в результаті фазового переходу гелію у надплинний стан; у звичайних середовищах температурні коливання загасають на відстанях порядку довжини хвилі. Поширення з. д. не супроводжується перенесенням речовини, причому надплинний і нормальний компоненти коливаються в протифазі один відносно одного.

з. нульовий́ (рос. звук нулевой; англ. zero-point sound) – слабкозагасні коливання, що поширюються при низьких температурах у системі вирождених ферміонів (Фермі-рідина, Фермі-газ), причому довжина вільного пробігу квазічастинок набагато більша за довжину хвилі. З. н. являє собою прояв коливань функції розподілу квазічастинок.

205

ЗВУК	З	ЗВ'ЯЗ

з. у надпливному́ гелії́ 4Не (рос. звук в сверхтекучем гелии 4Не; англ. sound in superfluid 4Не) – те саме, що звук у надплинному́ гелії́ .

з. у надплинному́ гелії́ 4Не [звук у надпливному́ гелії́ 4Не] (рос. звук в сверхтекучем гелии 4Не; англ. sound in superfluid 4Не) – гідродинамічні хвилі, які поширюються у надплинному гелії. Згідно з теорією надплинності (надпливності) Ландау, в рідкому Не ІІ існують дві швидкості поширення звуку, vs і vn, що відповідають надплинній і нормальній його компонентам. В о б ' є м і надплинного гелію можуть поширюватися хвилі двох типів – перший звук (ПЗ) і другий звук (ДЗ). У хвилі ПЗ vs ≈ vn і в кожному елементі об'єму нормальна і надплинна маси рухаються разом, у хвилі ДЗ – коливаються назустріч одна одній. ПЗ – коливання густини і тиску, ДЗ – теплові хвилі: коливання температури й ентропії. У тонких плівках надплинного гелію поширюється третій звук (ТЗ) – практично ізотермічні поверхневі хвилі; істотна особливість ТЗ – випаровування і конденсація гелію при коливаннях. Четвертий звук поширюється уздовж вузьких капілярів, діаметр яких малий порівняно з глибиною в'язкого проникнення; у цих умовах нормальний рух у капілярі цілком затримується тертям об стінки (vn =0). П'ятий звук – теплові (температурні) хвилі у плівках надплинного гелію в умовах, коли процеси випаровування (конденсації) у плівці пригнічені; хвилі п'ятого звуку є адіабатичними.

ЗВУК, -а 2 м о в л е н н я (рос. звук

р е ч и ; англ. sound o f s p e e c h ).

ЗВУКОБАЧЕННЯ́ (рос. звуковидение; англ. acousto-optical imaging, sound vision) – одержання оптично видимих зображень предметів за допомогою акустичних хвиль. Залежно від призначення і використовуваного діапазону частот, застосовують пристрої з., засновані на наступних принципах:

206

лінзове з., при якому для побудови акустичного зображення предмета використовується звукова оптика (акустичні лінзи); голографічне з. використовує принцип голографії і не потребує звукової оптики (див. також

голографія́ акустична́ ); локаційне з. засноване на принципах лунолокації.

ЗВУКОЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ́ (рос. звуколюминесценция; англ. sound luminescence, acoustic luminescence) – світіння рідини при акустичній кавітації. Головна причина світіння – сильне нагрівання газу та пари в кавітаційному пухирці, яке відбувається в результаті адіабатичного стиснення при його захлопуванні: температура усередині пухирця може досягати 104 К, що викликає термічне збудження атомів газу та пари і свічення пухирця.

ЗВ'ЯЗНІСТЬ́ , -ості

д и ф е р е н ц і а л ь н о - г е о м е т р и ч н а (рос. связность д и ф ф е р е н ц и а л ь н о - г е о м е т р и ч е с к а я ; англ. connection, connexion) – правило, що зіставляє кожному тензору його коваріантну похідну через набір символів Крістоффеля; застосовується в рівняннях загальної теорії відносності.

ЗВ'ЯЗОЌ , -зку́ (рос. связь; англ. bond, bonding, coupling, link, linkage, binding; (сполучення) association; (взаємний) relation, relationship; (мех.) constraint, re-straint; (з'єднання) connection, conjunction; (стяжка) tie, stay, brace rod, tie rod; (стик) conjunction;

(елемент конструкції) binder, balk;

(будів.) band, belt; (в опалубці) tie spacer; (комунікація) communication(s), telecom(munications); (програм) thread).

δ-зв'язоќ (рос. δ-связь; англ. delta bond) – див. дельта́ -зв'язоќ.

π-зв'язоќ (рос. π-связь; англ. pi bond) – див. пі-зв'язоќ.

ЗВ'ЯЗ	З	ЗВ'ЯЗ

дельта́ -зв'язоќ [δ-зв'язоќ] (рос. дельта-связь, δ-связь; англ. delta bond) – тип просторового розподілу електронної

хмарини, утворений dx2 – y2 і dxy					орбітами
d-електронів.
з. атомний́			(рос. связь атомная; англ.
atomic bond) – те саме, що зв'язоќ
ковалентний́		.		́ (рос.
з.	бездротовий́				связь
беспроволочная;				англ.	wire-free
communication,					wireless

(communication), wireless radio) – те
саме, що радіозв'язоќ.
з.	безпровідний́		(рос.	связь
беспроводная;		англ.		wire-free
communication,				wireless

(communication), wireless radio) – те
саме, що радіозв'язоќ.
з.	безпроводовий́ ́		(рос.	связь
беспроводная;		англ.		wire-free
communication,				wireless

(communication), wireless radio) – те саме, що радіозв'язоќ.

з. векторний́ (рос. связь векторная;

англ. vector bond) – наочна модель векторного складання орбітальних і спінових моментів у повний момент квантової системи (атома, ядра, молекули), що характеризує взаємодію електронів в атомах та молекулах і нуклонів в атомних ядрах.

з. водневий́ ́ (рос. связь водородная;

англ. hydrogen bond) – тип зв'язку між атомами, проміжний між валентною і невалентною міжатомною взаємодією. З. в. може утворитися за наявності атома H між двома електровід'ємними атомами – F, N чи O, причому з одним із цих двох атомів атом водню зв'язаний ковалентним зв'язком. Природа водневого зв'язку полягає в тому, що електронна густина на лінії зв'язку O – H (N – H і т. д.) зміщується до більш електровід'ємного атома O (N і т. д.). При цьому протон водню оголюється, що сприяє зближенню електровід'ємних атомів сусідніх молекул (начебто атома водню між ними немає). Наявністю з. в. зумовлена своєрідність структури та

207

фізичних властивостей води і водних розчинів.

з. гетерополярний́ (рос. связь гетерополярная; англ. heteropolar bond) – те саме, що зв'язоќ іонний́ .

з. гомеополярний́ (рос. связь гомеополярная; англ. homeopolar bond)

– те саме, що зв'язоќ ковалентний́ .

з. донорно́ -акцепторний́ [зв'язоќ

семіполярний,́ зв'язоќ координаційний,́ зв'язоќ напівполярний́ ] (рос. связь

донорно-акцепторная, связь семиполярная, связь координационная, связь полуполярная; англ. semipolar bond, coordination bond) – хімічний зв'язок між двома атомами або групою атомів, які зазвичай не мають неспарених електронів, здійснюваний за рахунок неподіленої пари електронів (пари електронів із антипаралельними спінами) одного атома і вільного рівня іншого атома (акцептора). Таким чином, одна з частинок такого зв'язку є донором пари електронів, а інша

– акцептором.

з. електровалентний́ (рос. связь электровалентная; англ. electrovalence bond) – те саме, що зв'язоќ іонний́ .

з. зворотний́ (рос. связь обратная;

англ. feedback) – вплив результатів якогонебудь процесу на його протікання; самовплив, взаємовплив різних ступенів вільності динамічної системи. Якщо початкове відхилення якої-небудь характеристики процесу від її початкового значення призводить завдяки дії з. з. до подальшого зростання цього відхилення, то з. з. називається додатним, а в протилежному випадку – від'ємним.

з. зворотний́ від'ємний́ (рос. связь обратная отрицательная; англ. negative feedback) – див. зв'язоќ зворотний́ .

з. іонний́ (з. йонний́ ) [зв'язоќ

електровалентний,́ зв'язоќгетерополя - ́ рний] (рос. связь ионная, связь электровалентная, связь гетерополярная; англ. ion(ic) bond, ion(ic) link, electrovalence bond, heteropolar bond) – хімічний зв'язок, зумовлений перенесенням валентних електронів із одного атома на

ЗВ'ЯЗ	З	ЗВ'ЯЗ

інший з утворенням додатних і від'ємних іонів та виникненням електростатичної взаємодії між ними. Характерний для сполук металів із типовими неметалами, наприклад для йонної молекули NaCl.

з. ковалентний́ [зв'язоќ атомний,́ зв'язоќ гомеополярний́ ] (рос. связь

ковалентная, связь атомная, связь гомеополярная; англ. covalent bond, atomic bond, homeopolar bond; від лат. со- – сукупно і valens – такий, що має силу) – хімічний зв'язок, який виникає між двома атомами при усуспільненні приналежних їм електронів. Ковалентними зв'язками з'єднані атоми в молекулах простих газів (Н2, Cl2 та ін.) і сполук (Н2О), а також атоми багатьох органічних молекул. Насправді суто ковалентний зв'язок може мати місце тільки в гомеополярних молекулах, таких як Н2, О2, N2 та ін. У гетерополярних молекулах, крім обмінних сил, виникають додаткові сили електростатичного притягання, тому хімічний зв'язок має частково ковалентний, частково йонний характер.

з. координаційний́ (рос. связь координационная; англ. coordination bond) – те саме, що зв'язоќ донорно́ - акцепторний́ .

з. металічний́ (рос. связь металлическая; англ. metallic bond) – різновид гомеополярного хімічного зв'язку, що реалізується в металах і сплавах. Від'ємно заряджений електронний газ утримує додатно заряджені йони металу на певних відстанях один від одного.

з. напівполярний́ (рос. связь полуполярная; англ. semipolar bond) – те саме, що зв'язоќ донорно́ -акцепторний́ .

з. оптичний́ (рос. связь оптическая; англ. optical communication) – передача інформації за допомогою електромагнітних хвиль оптичного діапазону. Особливістю оптичних інформаційних систем є велика пропускна спроможність, зумовлена високим значенням частотиносія, і, отже, можливістю передачі великих обсягів інформації з великою швидкістю (с).

208

з. подвійний́ (рос. связь двойная;

англ. double bond) – тип ковалентного хімічного зв'язку, який здійснюється двома парами електронів.

з. полярний́ (рос. связь полярная;

англ. polar bond) – хімічний зв'язок, який характеризується сталим дипольним моментом, що утворюється внаслідок розбіжності центрів ваги від'ємного заряду електронів і додатного заряду ядер. Більшість ковалентних і всі донорноакцепторні зв'язки є полярними.

з. потрійний́ (рос. связь тройная;

англ. triple bond) – хімічний зв'язок між двома атомами, який здійснюється трьома парами валентних електронів. Див. також зв'язки́кратні́ .

з. Рассела́ –Саундерса́ [зв'язоќ нормальний,́ LS-зв'язоќ] (рос. связь Рассела–Саундерса, связь нормальная, LS-связь; англ. Russel–Sounders bond, normal bond, LS-bond) – у теорії атомних спектрів – схема додавання орбітальних і спінових моментів електронів, що найчастіше здійснюється для складних атомів. Запропонована Г. Расселом і Ф. Саундерсом у 1925 р., незабаром після відкриття спіну електрона. Відповідно до з. Р.–С., орбітальні моменти lі окремих електронів складаються у повний орбіта-

льний момент			L	li , а їх спінові мо-
			i
менти	sі	– у	повний спіновий		момент
S	si ,	що	потім	утворюють	повний
i

механічний момент електронів атома J = L + S. Відповідно рівні енергії атома характеризуються квантовими числами L, S і J, а зв'язок моментів позначають як LS- зв'язок. З. Р. – С. має місце, коли магнітна спін-орбітальна взаємодія мала порівняно з електростатичною взаємодією електронів. За цих умов моменти S і L наближено є сталими руху, тому квантові числа S і L являють собою добру наближену характеристику станів.

з. розподілений́ зворотний́ (рос. связь распределённая обратная; англ. distributed feedback) – зворотний зв'язок

ЗВ'ЯЗ	З	ЗІМ'Я

у деяких типах лазерів, у яких оптичний резонатор утворюється завдяки просторовій неоднорідності активного середовища (замість дзеркал). Звичайно з. р. з. створюється за допомогою періодичної модуляції показника заламу (чи коефіцієнта підсилення) або періодичної просторової зміни перерізу оптичного хвилеводу (у тонкоплівкових лазерах).

з. семіполярний́ (рос. связь семиполярная; англ. semipolar bond, coordination bond) – те саме, що зв'язоќ донорно́ -акцепторний́ .

з. хімічний́ (рос. связь химическая;

англ. chemical bond) – зв'язок між атомами, який виникає в результаті того, що електрони двох різних атомів чи груп атомів стають спільними для цих атомів чи груп (гомеополярний зв'язок). Можливість такої концентрації електронної хмарини пояснюється обмінною взаємодією. Сили, що призводять до так званого гетерополярного хімічного зв'язку, мають кулонівське походження.

пі-зв'язоќ [π-зв'язоќ] (рос. пи-связь,

π-связь; англ. pi bond) – хімічний зв'язок,

утворений π-електронами.

зв'язки́ макроергічні́ (рос. связи макроэргические; англ. energy rich bond, high-energy bond) – зв'язки в молекулах ряду біохімічно важливих сполук, при гідролізі яких звільняється значна кількість енергії. Основний представник сполук із макроергічними зв'язками – аденозинтрифосфорна кислота (АТФ).

зв'язки́ механічні́ (рос. связи механические; англ. mechanical bonds) – обмеження, які накладаються на положення або рух системи матеріальних точок у просторі. Прикладами таких з. м. є: поверхня, по якій ковзає або котиться тіло, нитка, на якій підвішено тягар, шарніри, що сполучають ланки механізму тощо.

зв'язки́між електричними́ колами́ [зв'язки́між електричними́ контурами́ ] (рос. связи между электрическими це-

пями, связи между электрическими контурами; англ. circuit couplings) –

зв'язки, які здійснюють передачу потужності змінного струму з одного кола в інше. Розрізняють такі з. між е. к.: індуктивний або трансформаторний, кондуктивний або автотрансформаторний, ємнісний (конденсаторний), гальванічний (реостатний), електронний, змішаний та щілинний (в області НВЧ).

зв'язки́ між електричними́ ко́- нтурами (рос. связи между электрическими контурами; англ. circuit couplings) – те саме, що зв'язки́між електричними́ колами́ .

ЗГОРТКА́ (рос. свёртка; англ. (мат.) convolution).

з. функцій́ f1(x) і f2(x) (рос. свёртка функций f1(x) и f2(x); англ. convolution of

functions f1(x) and f2(x)) – функція

(x) f1 (x y) f2 (y)dy .

Якщо f1 і f2 є густинами ймовірності незалежних випадкових величин ξ і η, то з. ф. є густиною ймовірності випадкової величини ξ + η. Аналогічну властивість

має з. ф. стосовно перетворення Фур'є та перетворення Лапласа.

ЗЕМЛЯ́(рос. Земля; англ. Earth) – третя від Сонця планета сонячної системи. Середня відстань від Сонця 149,6 млн. км (1 а. о.), ексцентриситет орбіти е=0,0167, період обертання по орбіті – 365,24 середньої сонячної доби, період обертання навколо осі – 23 год 56 хв 4,1 с. Форма З. – геоїд: внаслідок обертання її фігура близька до еліпсоїда, вона сплющена з полюсів і розтягнута в екваторіальній зоні. Середній радіус З. – 6371,032 км, маса 5,976 1024 кг. З. має магнітне поле (див. також магнітосфера́ Землі). Існування у З. цього поля пояснюється ефектом гідромагнітного динамо в її рідкому металевому ядрі (див. також магнетизм́ земний́).

ЗЕРНО́(рос. зерно; англ. grain, seed;

(фотоемульсії, хлібне) corn).

209

ЗІР	З	ЗМІН

з. кристалізації́ (рос. зерно кристаллизации; англ. crystallization grain) – те саме, що ядро́кристалізації́.

ЗІВЕРТ́ , -а, Зв (рос. Зиверт, Зв; англ.

Zivert, Zv) – одиниця еквівалентної дози випромінювання, рекомендована 16-ою Ген. конференцією з мір і вагів (1979). 1 Зв = 1 Дж/кг =10 6 бер.

ЗІМ'ЯТТЯ́ (́рос. смятие; англ. bearing (failure), collapse) – вид місцевої пластичної деформації, викликаної стисненням твердих тіл у місцях контакту.

ЗІР, род. зору́ (рос. зрение; англ. vision) – спроможність людини сприймати світло від різних предметів у вигляді особливих відчуттів яскравості, кольору та форми, які дозволяють на відстані одержувати інформацію про навколишню дійсність. Основні функції з. характеризують статистично усередненими параметрами. Поріг чутливості після тривалої темнової адаптації досягає 10-7 кд/м2. Пропускна спроможність з., тобто кількість інформації, яка може бути сприйнята і перероблена апаратом (включаючи і мозок) в одиницю часу порядку 15 – 17 біт. Роздільна спроможність ока є такою, що при середніх яскравостях воно розрізняє решітку з кутовою частотою штрихів 1/30' при контрасті 80 – 90 %.

з. кольоровий́ (рос. зрение цветное;

англ. colo(u)r vision) – спроможність органа зору зазнавати кольорових відчуттів. З. к. протиставляється монохроматичному, одноколірному зору, коли різні випромінювання сприймаються за ознакою світліше-темніше. З. к. забезпечується наявністю в органах зору зорових пігментів, чутливих до випромінювань різного спектрального складу. Див. також зір.

з. присмерковий́ ́ (рос. зрение сумеречное; англ. twilight vision) – зір при низькій освітленості об'єктів спостережен-

210

ня. При з. п. зорове сприйняття формується паличковим апаратом сітківки, у зв'язку з чим відсутнє кольорове бачення, але чутливість ока зростає у 104-105 разів.

з. просторовий́ (рос. зрение пространственное; англ. space vision, spatial vision) – спроможність на око визначати відстані до предметів і їхнє взаємне розташування вздовж осі зору.

з. стереоскопічний́ (рос. зрение стереоскопическое; англ. stereoscopic vision) – особливість зору, згідно з якою бачення двома очима дозволяє розрізняти відстані між різновіддаленими від спостерігача предметами чи деталями одного предмета і внаслідок цього бачити предмети чи навколишній простір об'ємними.

ЗІРКИ,́ род. зіроќ, мн. (рос. звёзды; англ. stars) – див. зорі́ .

ЗІТКНЕННЯ́ (рос. столкновение; англ. collision, encounter, impact, hit, impingement, fouling).

з. нуклонів́ (рос. столкновение нуклонов; англ. collision of nucl(e)ons) – взаємодія нуклонів надхідного пучка з нуклонами мішені. При пружному зіткненні змінюється напрям руху, спін нуклона, при непружному – утворюються нові частинки. Непружне з. н. спостерігається при високих енергіях, які перевищують деяке порогове значення, характерне для даного процесу. Особливості з. н. описує теорія сильних взаємодій.

з-ння атомні́ (рос. столкновения атомные; англ. atomic collisions) – процеси взаємодії рухомих частинок, в результаті яких структура і стани ядер не змінюються. З. а. поділяються на пружні, коли сумарна кінетична енергія частинок зберігається при взаємодії, і непружні, при яких змінюється їх внутрішня енергія. З. а. відіграють суттєву роль у явищах перенесення, в електричних розрядах у газах, у фізиці плазми, в процесах іонізації газів, фотойонізації.