Справочники / Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики

ЛАЗЕ	Л	ЛАЗЕ

pumped laser) – лазер, у якому середовище, що підсилює світло, збуджується безпосередньо продуктами ядерних реакцій. Зазвичай ЛЯН – трубка з газом, поміщена в потік теплових нейтронів. Нейтрони стимулюють реакції в ядерноактивній речовині, що нанесена у вигляді тонкого шару на внутрішню поверхню трубки або введена в трубку у вигляді газу. У ядерних реакціях утворюються швидкі йони (з енергією ~ 0,5 – 100 МеВ ), що йонізують і збуджують атоми, які містяться в трубці

робочого газу, формуючи лазерноактивне
середовище		(див.	також	лазери́
газорозрядні́		).
л.	інжекційний́		(рос.	лазер

инжекционный; англ. injection laser) – найпоширеніший різновид напівпровідникового лазера, що відзначається використанням інжекції носіїв заряду через нелінійний електричний контакт (р-п–перехід, гетероперехід) як механізм нагніту (подачі).

л. кільцевий́ (рос. лазер кольцевой; англ. ring laser) – див. резонатор́ оптичний́ .

л. комбінаційний́ (рос. лазер комбинационный; англ. Raman laser) – нелінійно-оптичний перетворювач світла на основі вимушеного розсіяння (ВР). При збудженні нелінійного середовища (газу, рідини, твердого тіла) інтенсивним (лазерним) світлом із частотою νн (нагнітом) остання в результаті ВР перетворюється в іншу, зазвичай нижчу (стоксову) частоту νс = νн – Δνс, де Δνс – стоксів зсув, що залежить від виду ВР і від властивостей середовища. При такому перетворенні частоти істотно змінюються характеристики світла: збільшується його інтенсивність, напрямленість, відносний діапазон перебудови частоти. Для створення л. к. використовуються майже всі види ВР, а особливо часто вимушене комбінаційне розсіяння світла та вимушене розсіяння Мандельштама-

281

Бріллюена (див. також розсіяння́ світла́ вимушене́ ).

л. молекулярний́ (рос. лазер молекулярный; англ. molecular laser) – лазер, у якому активним середовищем є молекулярні гази (наприклад, CO2, N2, D2), а інверсія заселеностей здійснюється в системі електронних рівнів молекул (наприклад, N2-лазер) або коливальних

рівнів (наприклад, СО2-лазер, див. також

спектри́ молекулярні́ ). За способом створення інверсії заселеності в л. м. розрізняють газодинамічні лазери, газорозрядні лазери, в т. ч. ексимерні

лазери.
л. напівпровідниковий́	(рос. лазер
полупроводниковый;	англ.

semiconductor laser) – лазер на основі напівпровідникового активного середовища. На відміну від лазерів інших типів, у л. н. використовуються квантові переходи між дозволеними енергетичними зонами, а не дискретними рівнями енергії (див. також напівпровідники́). Лазерний ефект у л. н. пов'язаний переважно з міжзонною

люмінесценцією		(випромінювальною
рекомбінацією		створених		зовнішнім
впливом	надлишкових		електронів і
дірок).	неодимовий́
л.			(рос.	лазер

неодимовый; англ. neodymium laser) – лазер, що генерує оптичне випромінювання за рахунок квантових переходів між енергетичними станами тривалентних йонів Nd3+, внесених у конденсоване середовище (матрицю), наприклад, діелектричні кристали та скло, напівпровідники, металоорганічні або неорганічні рідини. Л. н. працюють у широкому діапазоні режимів генерації, від неперервного до істотно імпульсного

(0,5 пс), довжини хвиль випромінювання л. н. λ = 1,8; 1,3; 1,06; 0,9 мкм.

л. рентгенівський́ (рос. лазер рентгеновский; англ. X-ray laser) – джерело когерентного електромагнітного

ЛАЗЕ	Л	ЛАМБ

випромінювання рентгенівського діапазону.

л-ри газорозрядні́ (рос. лазеры газоразрядные; англ. gas discharge lasers) – найпоширеніший клас газових лазерів, у яких для формування активного середовища використовуються електричні розряди в газах. При переході до тисків газу порядку атмосферного і вище (необхідного для підвищення потужності газорозрядних лазерів) з'являються нестійкості розряду, які роблять активне середовище неоднорідним і непридатним для збудження генерації. Для підвищення стійкості розряду використовують передіонізацію розрядного об'єму пучком заряджених частинок, допоміжним розрядом, короткохвильовим (оптичним чи рентгенівським) випромінюванням. У г. л. високого тиску часто застосовують поперечний розряд, зазвичай із передіонізацією (ТЕА-лазери, від англійського "transverse excіtatіon, atmospherіc"). Існують г. л. на атомних переходах (неперервної та імпульсної генерації) і молекулярні лазери (лазери на електронних переходах молекул, наприклад, N2, H2, CO та ін.); ексимерні та ексиплексні лазери, наприклад, Xe2, Ar2 та ін.; лазери на коливальних рівнях молекул, наприклад, CO2.

л-ри на барвниках́ (рос. лазеры на красителях; англ. dye lasers) – лазери, активними речовинами яких слугують складні органічні сполуки, що мають систему спряжених зв'язків та інтенсивні смуги поглинання в близькій УФ, видимій або близькій ІЧ областях спектру.

Вимушене випромінювання барвників виникає в результаті переходів між різними коливальними підрівнями (що утворюють широкі суцільні зони енергій) першого збудженого й основного синглетних електронних станів.

л-ри на вільних́ електронах́ (рос. лазеры на свободных электронах; англ. free electron lasers) – генератори

електромагнітних коливань, у яких активним середовищем є потік електронів, що коливаються під дією зовнішнього електричного та (або) магнітного поля і переміщуються з релятивістською поступальною швидкістю vl. Завдяки ефекту Допплера, частота випромінювання електронів у ЛВЕ у багато разів перевищує частоту коливань електронів Ω: ω = sΩ/[1 – (vl /c)cosφ]. Тут s = 1, 2, … – номер гармоніки, φ – малий кут між напрямком поступального руху частинок і напрямком випромінювання хвилі: φ менше або

порядку	γ,	де
γ = 1/[1	– (v/c)2]1/2 –	фактор Лоренца,

v = (vl2 + vt2)1/2 – повна швидкість частинки. Позитивна якість ЛВЕ – можливість широкодіапазонної перебудови частоти (ω) генерації зміною

vl або φ.

л-ри на центрах́ забарвлення́ [ЛЦЗ] (рос. лазеры на центрах окраски, ЛЦО; англ. colo(u)r center lasers, F-center lasers) – лазери, у яких активним середовищем слугують іонні кристали з

центрами	забарвлення.		Центри
забарвлення	можуть		ефективно
поглинати	і	висилати

кванти світла, тобто є робочими центрами активних середовищ перестроюваних лазерів. За принципом

дії та характеристикам ЛЦЗ подібні лазерам на барвниках.

л-ри рідинні́ (рос. лазеры жидкостные; англ. liquid lasers) – лазери, у яких активним середовищем є рідина. Перевага л. р. перед твердотільними – однорідність і можливість циркуляції в ньому рідини з метою її охолодження.

ЛАК, -у (рос. лак; англ. lacquer,

varnish, dope).
л.	нітроцелюлозний́	(рос.

нитроцеллюлозный; англ. nitrocellulose lacquer) – те саме, що цапон́.

л. цапоновий́ (рос. лак цапоновый; англ. nitrocellulose lacquer) – те саме, що цапон́.

282

ЛАМП	Л	ЛАНТ

ЛАМБЕРТ́ , -а, Лб (рос. Ламберт, Лб;

англ. Lambert, Lb) – позасистемна одиниця яскравості (зазвичай яскравості поверхні, що розсіює світло), застосовується головним чином у США. Названа на честь І.Г.

Ламберта. 1 Лб = (1/π)×104 кд/м2 = (1/π)

стильб.

ЛАМПА́ (рос. лампа; англ. lamp, light; (елн.) tube).

л. біжної́ хвилі́ (рос. лампа бегущей волны; англ. travel(l)ing wave tube) – те саме, що лампа́ рухомої́ хвилі́ .

л. електрометрична́ (рос. лампа электрометрическая; англ. electrometer tube) – електронна лампа (тетрод або тріод) з малим сітковим струмом і великим опором втрат між керувальною сіткою і рештою електродів. Застосовується в лампових електрометрах.

л. зворотної́ хвилі́ [карцинотрон́] (рос. лампа обратной волны, карцинотрон; англ. backward-wave tube, carcinotron) – генератор електромагнітних коливань НВЧ діапазону, принцип дії якого заснований на перетворенні енергії електронних пучків в енергію НВЧ випромінювання в результаті тривалої синхронної взаємодії цих пучків зі зворотними хвилями. ЛЗХ у багатьох відношеннях аналогічна лампі рухомої хвилі – як за формуванням електронних пучків, так і за схожістю процесів їхньої самоузгодженої взаємодії з НВЧ полями.

л. змішувальна́ (рос. лампа смесительная; англ. mixer tube) – електронна лампа, яка працює в змішувачі.

л. Нернста́ (рос. лампа Нернста; англ. Nernst pin) – те саме, що штифт Нернста́ .

л. рухомої́ хвилі́ [лампа́ біжної́ хвилі́ ] (рос. лампа бегущей волны; англ. travel(l)ing wave tube) – вакуумний електронний прилад, в якому в результаті тривалої взаємодії рухомих електронів із полем рухомої електромагнітної хвилі

283

відбувається посилення цієї хвилі. Основні елементи ЛРХ: електронна гармата, що створює потік електронів; система фокусування і формування електронного потоку за допомогою статичних електричних і магнітних полів; уповільнювальна система, по якій поширюється електромагнітна хвиля, яка взаємодіє з електронами в просторі взаємодії; колектор для відбору електронів, що пройшли простір взаємодії.

л. частотноперетворювальна́ (рос. лампа частотнопреобразовательная; англ. frequency-transforming tube) – багатосіткова електронна лампа з подвійним керуванням електронним потоком, яка слугує для перетворення частоти. Такими лампами можуть бути пентоди, гексоди, гептоди й октоди, дві сітки яких використовуються для управління електронним потоком, що його створює катод.

лампи́ електронні́ (рос. лампы электронные; англ. electronic tubes, radio tubes, valves, electronic valves) – елек-тронні прилади з термоелектронним катодом і електростатичним керуванням електронним потоком за допомогою спеціальних електродів. Л. е. слугують для перетворення електричних сигналів.

Див. також кенотрони,́ діоди,́ тріоди,́

пентоди,́ лампи́ електрометричні́

ЛАНТАН́ , -у (рос. лантан; англ. lanthanum), La – хімічний елемент ІІІ

групи періодичної системи елементів, атомний номер 57, атомна маса 138,9055, належить до рідкісноземельних елементів. Природний л. складається із суміші стабільного 139La (99,911 %) і слабкорадіоактивного 138La (β-розпад і К- захоплення,

Т1/2 = 1,1×1011 років). Конфігурація

зовнішніх електронних оболонок 5s2p6d16s2. У вільному вигляді – сріблястосірий метал. При температурі нижче 260°С стійкою є α-модифікація з гексагональною щільноупакованою

ЛАНТ	Л	ЛИСТ

решіткою, сталі якої а = 0,3770 нм і с = 1,2159 нм; при температурах 260 – 880 °С стійкою є β-модифікація з кубічною гранецентрованою граткою, яка при 880 °С переходить у γ-модифікацію з кубічною об'ємноцентрованою решіткою.

ЛАНТАНІДИ́ , -ів, мн. (рос. лантаниды; англ. lanthanides) – те саме, що лантаноїди́ .

ЛАНТАНОЇДИ́ , -ів, мн. [лантаніди́ ] (рос. лантаноиды, лантаниды; англ. lanthanides) – родина хімічних елементів з атомними номерами 58 – 71, розташованих за La у 6-ому періоді періодичної системи елементів. Належать, як і La, до рідкісноземельних елементів. У періодичній системі л. часто розміщують в одній клітинці з La, у літературі для них застосовують узагальнений символ Ln. Фізичні та хімічні властивості всіх л. подібні, що пояснюється особливостями будови їхніх електронних оболонок; конфігурація двох зовнішніх оболонок 5s2p66s2, крім Gd і Lu, що мають також електрон 5d.

ЛАПЛАСІАН́ , -а (рос. лапласиан; англ. Laplacian) – те саме, що оператор́ Лапласа́ .

ЛАУЕГРАМА́ (рос. лауэграмма;

англ. Laue pattern) – рентгенограма, що містить дифракційне зображення монокристала, отримана методом Лауе. За декількома л., отриманими при різних положеннях кристала, можна визначити орієнтацію його кристалографічних осей відносно обраної системи координат.

ЛЕГУВАННЯ́ (рос. легирование; англ. doping, alloying, impurity doping (process), alloy addition).

л. напівпровідників́ (рос. полупроводников; англ. semiconductor doping) – дозоване введення в

напівпровідники домішок або структурних дефектів з метою зміни їх

284

електричних властивостей. Найбільш поширене домішкове л. н.

л. іонне́ (л. йонне́ ) (рос. легирование ионное; англ. ion implantation doping, implant(ation) doping, implant, implantation, ion(-beam) implantation, implantation process, ion-implantation process) – те саме, що імплантація́ іонна́ .

ЛЕМА́ (рос. лемма; англ. lemma).

л. Лоренца́ (рос. лемма Лоренца; англ. Lorentz's lemma) – встановлює співвідношення між двома розв'язками рівнянь Максвелла, що змінюються в часі за однаковим гармонічним законом ~ехр(іωt), але у різний спосіб розподілені у просторі. Л. (у диференціальній формі) називається окремий випадок білінійної векторної тотожності

cdіv{[EH]}1,2 – 4πje1,2 = = іω{(DE)}1,2 – іω{(BH)}1,2,

де (E, D; H, B)1,2 – комплексні амплітуди полів, je1,2 – об'ємні густини електричних

струмів; фігурні дужки позначають таку

операцію комутації: {[ab]}1,2 ≡ [a1b2] – [a2b1].

ЛЕПТОКВАРКИ́ , -ів, мн. (рос. лептокварки; англ. leptoquarks) – загальна назва групи гіпотетичних елементарних частинок зі спіном 1, висилання і поглинання яких переводить лептони в кварки або навпаки. Л. з необхідністю виникають у калібрувальних квантових теоріях поля типу моделі великого об'єднання і є різновидом калібрувальних бозонів – фотонів і проміжних векторних бозонів у теорії електрослабкої взаємодії, глюонів

– у квантовій хромодинаміці.

ЛЕПТОНИ́ , -ів, мн. (рос. лептоны;

англ. leptons; від грец. λεπτός – тонкий) – група елементарних частинок, що мають тільки слабку та (за наявності електричного заряду) електромагнітну взаємодію, але не мають, на відміну від адронів, сильної взаємодії. Всі л. мають спін 1/2, тобто є ферміонами. До їх числа належать електрон (е–) та електронне

ЛІБР	Л	ЛІНЗ

нейтрино (νе), мюон (μ–) і мюонне нейтрино (νμ), τ-лептон (τ–) і τ-нейтрино (ντ), а також їхні античастинки (див. також число́лептонне́ ).

ЛИСТОЌ , род. відм. листка́ (рос. листок; англ. leaf, sheet).

л. магнітний́ [шар подвійний́ магнітний́ ] (рос. листок магнитный, слой двойной магнитный; англ. magnetic leaf, magnetic sheet, magnetic double layer) – нескінченно тонкий магнітний шар, що складається з елементарних магнітних диполів, розташованих так, що різнойменні "магнітні заряди" перебувають на двох нескінченно близьких поверхнях. Магнітні листки дозволяють замінити магнітне поле стаціонарних струмів полем фіктивних магнітних зарядів (позитивних і негативних) і тим самим звести задачу вивчення магнітного поля до магнітостатики.

ЛІБРОН́ , -а (рос. либрон; англ. libron)

– квазічастинка, яка відповідає елементарному збудженню орієнтаційних (лібраційних) коливань молекулярного кристала, що супроводжуються відхилом осей молекул від рівноважної орієнтації (окремий випадок оптичного фонона). Л. підкоряються статистиці БозеЕйнштейна, взаємодіють один з одним, з іншими квазічастинками і з електромагнітним полем.

ЛІНЗА́ (рос. линза; англ. lens; нім. Lіnse, від лат. lens – сочевиця) – найпростіший оптичний елемент, що виготовляється з прозорого матеріалу, обмежений двома заламлювальними поверхнями, які мають загальну вісь або дві взаємно перпендикулярні площини симетрії. При виготовленні л. для видимої області застосовують оптичне скло або органічне скло, в УФ діапазоні – кварц, флуорит та ін., в ІЧ діапазоні – спеціальні сорти стекол, кремній, германій, сапфір, ряд солей і т. д. Робочі

285

поверхні л. зазвичай мають сферичну

форму,	рідше	–	циліндричну,
тороїдальну, конусоподібну				або	з
заданими	невеликими		відхилами		від
сфери (асферичну).
л.	акустична́		(рос.	линза

акустическая; англ. acoustic lens) – пристрій, що здійснює фокусування звуку за допомогою зміни довжини шляху, який проходить у ньому акустична хвиля, і заламу звуку на його граничних поверхнях. Подібно до оптичних лінз, л. а. обмежені двома робочими поверхнями і виконуються з матеріалу, швидкість звуку в якому с2 відмінна від швидкості звуку в навколишньому середовищі с1. Вони можуть бути виготовлені з твердих речовин, рідин або газів. Л. а. бувають плоско-опуклими, плоско-ввігнутими, двоопуклими, двоввігнутими й опукловвігнутими. Залежно від по-казника заламу для звукових хвиль n = с1/с2, л. а.

називають уповільнювальними			при
n > 1 і прискорювальними при n < 1.
л.	колективна́	(рос.	линза

коллективная; англ. collecting lens, collective lens) – лінза, розташована біля однієї з проміжних площин зображення, створюваного складною оптичною системою. Л. к. практично не впливає на положення і розмір зображення, але змінює напрямок пучків променів, що утворюють зображення, і слугує для

узгодження		попередньої		частини
оптичної системи з наступною.
л.	контактна́		(рос.	линза

контактная; англ. contact lens) – окулярна лінза, призначена для корекції зору, що накладається безпосередньо на роговицю ока й утримується на ній за рахунок сил зчеплення.

л. Френеля́ (рос. линза Френеля;

англ. Fresnel lens) – складна ступінчаста лінза, що складається з окремих суміжних концентричних кілець невеликої товщини, які в перерізі мають форму призм спеціального профілю, розрахованого так, що світловий пучок, який виходить із

ЛІНІ	Л	ЛІНІ

певної точки предмета, збирається теж у точку, утворюючи образ. Л. Ф. застосовують як конденсорні лінзи, лупи, дзеркала, призми. Перевагою л. Ф. є мала товщина, яка дозволяє зменшити осьові розміри та масу оптичної системи.

лінзи́ електронні́ (рос. линзы электронные; англ. electron lenses) – електроннооптичні пристрої, які створюють квазістатичні електричні та магнітні поля певної симетрії і слугують для фокусування пучків заряджених частинок. Існують електростатичні, магнітні та комбіновані л. е.

лінзи́ магнітні́ (рос. линзы магнитные; англ. magnetic lenses) – певні конфігурації магнітних полів, що мають симетрію, для фокусування пучків заряджених частинок (електронів, іонів).

Див. також лінзи́́ електронні́ .

ЛІНІЯ́ (рос. линия; англ. line).

л. агонічна́ (рос. линия агоническая;

англ. agonic line) – лінія на земній поверхні, що проходить через точки, в яких проєкція вектора напруженості магнітного поля на горизонтальну площину (горизонтальна складова) спрямована з півдня на північ і магнітне схилення дорівнює нулеві, тобто напрямки магнітного та географічного меридіанів збігаються.

л. Блоха́ [лінія́ блохівська́ ] (рос. линия Блоха, линия блоховская; англ.

Bloch line) – шар у доменній стінці (ДС) ферочи феримагнетика, у якому відбувається зміна напрямку намагніченості М при переході від ділянки стінки (субдомена) з однією полярністю до ділянки з іншою полярністю (наприклад, від лівообертальної блохівської стінки до правообертальної; див. також стінка́ Блоха́ ). Термін введений де Блуа та Гремом [R.W. de Bloіs, C.D. Graham; 1958]. Л. Б. спостерігаються тільки в тонких магнітних плівках. В одній ДС може бути декілька л. Б., таку ДС називають стінкою зі змінною

286

полярністю. З л. Б. пов'язують існування швидкостей насичення ДС, відхили циліндричних магнітних доменів від напрямку градієнта магнітного поля в

процесі їхнього руху.
л.	блохівська́	(рос.	линия

блоховская; англ. Bloch line) – те саме,
що лінія́	Блоха́.
л.	геодезична́	(рос.	линия

геодезическая; англ. geodesic line; від грец. γεωδαίσια, буквально – поділ Землі)

– геометричне поняття, що узагальнює уявлення про пряму лінію в евклідовому просторі на випадок просторів більш

загального	вигляду	(викривлених
поверхонь	в евклідовому просторі,
ріманових	просторів,	диференційовних

багатовидів із лінійною зв'язністю і т. п.). Конкретне означення л. г. залежить від геометричної структури розглядуваного простору. У малій області ріманового простору л. г. є не тільки "найпрямішою", але й найкоротшою кривою між двома точками. Поняття л. г. використовується у фізичних теоріях.

л. півхвильова́ (рос. линия полуволновая; англ. half-wave line) – відрізок лінії передачі (хвилевода, двопровідної лінії, коаксіального кабеля), довжина якого дорівнює цілому числу

півхвиль у лінії.
л.	резонансна́	(рос.	линия

резонансная; англ. resonance line) – спектральна лінія атома, для якої частота випроміненого світла збігається з частотою випромінювання, яка поглинається атомом в основному стані. Як правило, цей термін застосовують до однієї чи кількох найінтенсивніших ліній, що відповідають дозволеним оптичним переходам (електричним дипольним переходам) між основним станом і найнижчими збудженими рівнями енергії.

л. світова́ (рос. линия мировая;

англ.world line) – крива в просторі-часі (п.-ч.), що зображає рух класичної (неквантової) точкової частинки (тобто неперервну послідовність подій, що відповідають положенню частинки в

ЛІНІ	Л	ЛІНІ

просторі в кожен момент часу), а також поширення світлових променів. У більш широкому значенні під л. с. іноді розуміють довільну криву в п.-ч.

л. спектральна́ (рос. линия спектральная; англ. spectral line) – вузька ділянка частот спектру випромінювання або поглинання

речовини, ширина якої набагато менша середньої частоти даної ділянки.

л.	току́		в	г і д р о -	т а
а е р о д и н а м і ц і			(рос. л. тока		в
г и д р о -	и	а э р о д и н а м и к е ; англ.
thread	(of	current)		[streamline]	і n
h y d r o -	a n d		a e r o d y n a m і c s ) –

лінія, у кожній точці якої дотична до неї збігається за напрямком із швидкістю частинки рідини або газу в даний момент часу.

л. чвертьхвильова́ (рос. линия четвертьволновая; англ. quarter-wave line) – відрізок однорідної довгої лінії передачі, довжина якого складає чверть довжини хвилі в цій лінії на робочій частоті. Л. ч. використовується для конструювання чвертьхвильових трансформаторів опору, чвертьхвильових металевих ізоляторів і резонаторів, безконтактних замикачів тощо.

лямбда́ -точка́ та лямбда́ -лінія́ в рідкому́ гелії́ (рос. лямбда-точка и лямбда-линия в жидком гелии; англ. lambda point and lambda line in the liquid helium) – див. точка́ .

лінії́ безфононні́ (рос. линии бесфононные; англ. phononless lines) – вузькі лінії в спектрах поглинання та випромінювання домішкових центрів люмінесценції (атомів, іонів або молекул у кристалічній чи неупорядкованих твердих матрицях), що виникають при оптичних випромінювальних квантових переходах між рівнями енергії центра і відбуваються без участі фононів матриці. У загальному випадку спектральна смуга, що відповідає електронному (для молекулярних центрів – електронноколивному) переходу в домішковому центрі, складається з

287

вузького піка і відносно широкого спектрального розподілу – фононного крила, зумовленого переходами, що супроводжуються народженням або знищенням фононів матриці.

лінії́ двопровідні́ симетричні́ (рос. линии двухпроводные симметричные; англ. two-wire symmetric(al) lines) – передавальні системи, утворені двома паралельними провідниками. Зазвичай використовуються для передачі енергії високочастотних коливань у діапазоні метрових і коротших хвиль.

лінії́ довгі́ (рос. линии длинные; англ. long lines, long-distance (transmission) lines) – те саме, що лінії́ передачі́ .

лінії́ дозволені́ (рос. линии разрешённые; англ. permitted lines) – спектральні лінії, що виникають при випромінювальних квантових переходах, для яких виконуються правила відбору для електричних дипольних переходів (на відміну від заборонених ліній).

лінії́ заборонені́ [лінії́ спектральні́ заборонені]́ (рос. линии запрещённые, линии спектральные запрещённые;

англ. forbidden lines) – спектральні лінії, які відповідають квантовим переходам, забороненим правилами відбору.

лінії́ затримки́ (рос. линии задержки; англ. delay lines) – пристрої для часової затримки електричних сигналів при доволі малих спотвореннях їхньої форми. Найчастіше л. з. застосовують для затримки на сталий час відеоімпульсів. Для затримки на час ~1 мкс застосовують електричні л. з.; для триваліших затримок – акустичні л. з. При дуже тривалих затримках використовують запис на магнітну стрічку; зчитувальний пристрій віддалений від записувального на відстань l = utз, де u – швидкість руху стрічки, tз – час затримки.

лінії́ затримки́ акустичні́ (рос. линии задержки акустические; англ. acoustic delay lines) – пристрої для затримки електричних сигналів на час від

ЛІНІ	Л	ЛІТО

часток мкс до десятків мс, засновані на відносно малій швидкості пружних хвиль. Л. з. а. складаються з трьох основних елементів: вхідного та вихідного електроакустичних перетворювачів, які перетворюють електричні коливання в пружні на вході л. з. а. і пружні коливання в електричні на її виході, та звукопровода, механічно зв'язаного з перетворювачами, в якому поширюються пружні хвилі.

лінії́ затримки́ ультразвукові́ (рос. линии задержки ультразвуковые; англ. ultrasonic delay lines) – пристрої для затримки електричних сигналів, засновані на перетворенні цих сигналів в ультразвукові, швидкість поширення яких у звукопроводі на багато порядків менша швидкості поширення електричних сигналів. Таким чином, затримка сигналу визначається часом поширення ультразвуку в звукопроводі. Л. з. у. дозволяють затримувати електричні сигнали на час від одиниць до

кількох тисяч мксек.
лінії́	небулярні́	( в а с т р о н о м і ї )
(рос.	линии	небулярные	( в
а с т р о н о м и и ); англ. nebular lines			[ і n
a s t r o - n o m y ] )		– характерні	для

газових туманностей емісійні спектральні лінії, що є забороненими лініями деяких хімічних елементів, відповідають переходам з найнижчого з метастабільних рівнів на підрівні основного стану.

лінії́ передавальні́ (рос. линии передающие; англ. transmission lines) – див. лінії́ передачі́ .

лінії́ передачі́ [лінії́ передавальні,́ лінії́ довгі́ ] (рос. линии передачи, линии передающие, линии длинные; англ. transmission lines, long lines, longdistance (transmission) lines, links, feedlines, lines, transmission links, feeds, feeders, feedlines) – системи, що складаються з двох або декількох паралельних провідників довільного перерізу, ізольованими один від одного. Призначені для передачі по них

288

електромагнітної енергії. Поперечні розміри таких л. п. малі в порівнянні з поздовжніми а часто й у порівнянні з довжиною хвилі коливань, що передаються (звідси і термін "довгі лінії"). Вперше л. п. з'явилися в 30-х роках 19 ст. у телеграфії.

лінії́ силові́ (рос. линии силовые; англ. lines of force, flux) – родина кривих, які характеризують просторовий розподіл векторного поля сил; напрямок вектора поля в кожній точці збігається з дотичною до силових ліній. Щільність л. с. характеризує інтенсивність (величину) силового поля. Поняття "л. с." введене М. Фарадеєм при дослідженні магнетизму.

лінії́ смужкові́ (рос. линии полосковые; англ. strip lines) – лінії передачі, що містять провідники у вигляді однієї чи кількох смужок, розташованих у повітрі або нанесених на діелектрик.

лінії́ спектральні́ заборонені́ (рос. линии спектральные запрещённые; англ. forbidden lines) – те саме, що лінії́ заборонені́ .

лінії́ стоксові́ (рос. линии стоксовы;

англ. Stokes lines) – спектральні лінії в молекулярних спектрах люмінесценції, довжина хвилі яких більше довжини хвилі збуджувального світла. Див. також

люмінесценція́ , правило́ Стокса́ .

лінії́ фраунгоферові́ (рос. линии фраунгоферовы; англ. Fraunhofer lines)

– лінії поглинання у спектрі Сонця, спостережувані в інфрачервоній, ультрафіолетовій та видимій області спектру. Більшість із них зумовлено поглинанням сонячного випромінювання такими елементами, як O, H, Na, Fe, Ca, що містяться у верхніх шарах сонячної атмосфери.

ЛІТІЙ́ , -ю (рос. литий; англ. lithium), Lі – хімічний елемент І групи періодичної системи елементів, атомний номер 3, атомна маса 6,941, належить до лужних металів. Природний л. складається із суміші стабільних ізотопів

ЛІТО

Л

ЛІЧИ

6Lі (7,5 %) і 7Lі (92,5 %). Електронна

ЛІЧИЛЬНИЌ

, -а (рос. счётчик; англ.

конфігурація 1s22s1. У вільному стані –

counter

(device),

meter,

register,

пластичний, дуже м'який сріблясто-білий

numerator).

(–Мюллера́

метал, швидко тьмяніє на повітрі

л. Гайгера́

) (рос. счётчик

внаслідок утворення плівки оксиду і

Гейгера(–Мюллера);

англ.

Geiger(–

нітриду.

При

нормальній температурі

Mueller) counter, Geiger(–Mueller) meter,

стійкою

є

модифікація

л.

з

gas-filler counter tube) – те саме, що

об'ємноцентрованою кубічною решіткою

лічильниќ

Гейгера(-Мюллера).

з параметром а = 0,35023 нм.

л. Гейгера́

(–Мюллера́

) [лічильна́

ЛІТОГРАФІЯ́

трубка́

Гейгера́

(–Мюллера́

), лічильниќ

(рос. литография;

Гайгера́

(–Мюллера́

), лічильна́

трубка́

англ. lithography).

Гайгера́

(–Мюллера́

)] (рос. счётчик

л. рентгенівська́

(рос. литография

Гейгера(–Мюллера), счётная трубка

рентгеновская; англ. X-ray lithography)

Гейгера(–Мюллера); англ. Geiger(–

–

метод мікроелектронної

технології,

Mueller)

counter,

Geiger(–Mueller)

який

полягає

у

формуванні

з

meter, gas-filler counter tube) – детектор

субмікронним

розділенням

захисної

частинок, дія якого базується на

маски заданого профілю на поверхні

виникненні

самостійного

електричного

підкладини; здійснюється за

допомогою

розряду в газі при потраплянні частинки

рентгенівського

випромінювання

з

в його

об'єм

[Х. Гейгер

(Х. Гайгер) і

довжиною хвилі λ = 0,4 – 5 нм; один із

Е. Резерфорд,

1908].

Л.

Г.

придатний

методів мікролітографії.

також

для

детектування

нейтронів,

ЛІТОСФЕРА́

(рос. литосфера; англ.

рентгенівських і γ-квантів за вторинними

lithosphere) –

те

саме, що кора́земна́

зарядженими

частинками,

які

(див. також Земля́).

генеруються

ними.

Установка

для

ЛІТР, -а, л (рос. литр, л; англ. liter, l)

пошуку розпаду протона, що розміщена в

тунелі під Монбланом, містить 43 000

– одиниця вимірювання об'єму та

таких лічильників.

енергії́ (рос. счётчик

місткості у метричній системі мір, що

л. електричної́

дорівнює 1,000028·10-3 м3. Л. – це об'єм 1

электрической энергии; англ. electric

кг чистої, вільної від повітря води при

energy counter) – електровимірювальний

тиску 760 мм рт. ст. і температурі

прилад

для

вимірювання

електричної

найбільшої густини води (4°С). різниця

енергії, спожитої в мережах сталого або

між об'ємом 1 дм3 та 1 л зумовлена тим,

змінного

струму.

Л.

е.

е.

що

сучасне

означення

кілограма

електромеханічної

групи

має

обертову

відрізняється від первісного.

рухому частину, число обертів якої

ЛІТРОАТМОСФЕРА́

прямо пропорційне спожитій споживачем

(рос.

електричній енергії.

литроатмосфера; англ. liter-atmosphere)

л. іскровий́

́(рос. счётчик искровой;

– позасистемна одиниця роботи або

англ. spark counter) – прилад для

енергії, що дорівнює роботі розширення

реєстрації частинок, принцип дії якого

газу на 1 літр проти сталого зовнішнього

заснований

на

виникненні

іскрового

тиску в 1 атмосферу. Позначається л×ат,

розряду в газі при потраплянні в нього

latm, lat. Якщо одиницею тиску слугує

зарядженої

частинки. У

найпростішому

фізична

атмосфера, то

1 л×ат

(1 latm)

=

варіанті л. і. являє собою два паралельних

101,3278 Дж, якщо технічна атмосфера, то

металевих електроди в герметизованому

об'ємі,

заповненому

Ar

або

парою

1 lat = 98,0692 Дж.

органічної речовини (спирт, ефір). До

електродів

прикладена

стала

напруга

289

ЛІЧИ	Л	ЛОГА

порядку декількох кВ. Частинка, що реєструється, йонізує молекули газу і утворювані вільні електрони дають початок лавиноподібному наростанню числа електронів у проміжку за рахунок іонізації молекул газу в сильному електричному полі. Потім настає стримерна стадія пробою (див. також стримери́ ), яка переходить в іскровий розряд. Реєстрація розряду здійснюється за електричним сигналом, який виникає на навантажувальному опорі або за світловим випромінюванням від іскри.

л. люмінесцентний́ (рос. счётчик люминесцентный; англ. fluorescent counter) – див. лічильниќ сцинтиляційний́ .

л. пропорційний́ (рос. счётчик пропорциональный; англ. proportional counter) – газорозрядний детектор частинок, що створює сигнал, амплітуда якого пропорційна енергії, виділеній в його об'ємі реєстровною частинкою.

л. самогасний́ (рос. счётчик самогасящийся; англ. self-quenched counter) – газовий лічильник йонізувальних частинок, у якому коронний розряд, що виникає при потраплянні частинок, самостійно гасне без застосування зовнішніх гасильних кіл.

л. сцинтиляційний́ (рос. счётчик сцинтилляционный; англ. scintillation counter) – прилад ядерної фізики для виявлення і лічби йонізувальних частинок. Основною частиною л. с. є сцинтилятор, у якому частинки викликають спалах люмінесценції, що реєструється після цього фотоелектронним помножувачем і електронною системою.

л-ки заряджених́ частиноќ (рос. счётчики заряженных частиц; англ. charged-particle counters) – прилади ядерної фізики для реєстрації йонізувальних частинок. Принцип дії л. з.

ч.заснований на йонізувальній

спроможності частинок. При проходженні такої частинки через л. з. ч. він виробляє електричний імпульс, який

після цього підсилюється і реєструється електронним пристроєм. За допомогою цього пристрою можна вимірювати також

йонізувальну			спроможність,			час
проходження		частинки,			швидкість,
енергію тощо. Див. також лічильник,́
лічильниќ		лічильниќ				Гейгера́
(-Мюллера́	),				iскровий,́ ́
детектор́	ядерних́			випромінювань́
напівпровідниковий,́					лічильниќ
сцинтиляційний,́			лічильниќ		Черенкова́ .
л-ки	фотонів́			(рос.	счётчики

фотонов; англ. photon counters) – прилади для виявлення та вимірювання слабких потоків фотонів. Для реєстрації

світлових	квантів	застосовуються
лічильники	Гейгера(–Мюллера)		та
самогасні	лічильники	з фотокатодом.

Основним елементом л. ф. є фотокатод, в якому фотони, що реєструються, викликають фотоефект. Існують л. ф., що працюють на принципі фотоефекту в газі,

який	заповнює		лічильник.	Л. ф.
дозволяють		реєструвати		світлове
випромінювання			з інтенсивністю		в
декілька квантів на кв. см. за сек.
л-ки	частиноќ		(рос. счётчики		ча-

стиц; англ. particle counters) – імпульсні електронні детектори частинок; до них належать лічильник Гейгера(–Мюллера), пропорційний лічильник, сцинтиляційний детектор та ін.

л-ки Черенкова́ (рос. счётчики Черенкова; англ. Cherenkov counters) – детектори швидких частинок, засновані на реєстрації за допомогою фотопомножувачів випромінювання, що ці частинки висилають (див. також

випромінювання́ Черенкова). Робота л. Ч. заснована на залежності інтенсивності та напрямку висилання черенковського випромінювання від швидкості частинок.

Див. також ефект́ Вавілова́ –Черенкова́.

ЛОВНИЦЯ́ (рос. ловушка; англ. trap, arrester; (екран) baffle; (для рідини) catcher,catchtank,catchpot;(обч.) trap, hook;(знаряддялову) weir;(длямаси) saveall;(унапівпровідниках) trap,site,trapping

290