Справочники / Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики

6 кал×град−1.

ЗАКО	З	ЗАКО

composition of velocities) – у теорії відносності виражає зв'язок між значеннями швидкості матеріальної точки у двох системах відліку, що рухаються одна відносно іншої прямолінійно і рівномірно (галілеєві системи відліку).

з. Дюлонга́ та Пті (рос. закон Дюлонга и Пти; англ. Dulong and Petit law) – емпіричне правило, згідно з яким атомна теплоємність при сталому об'ємі для всіх простих твердих тіл складає приблизно

з. Ейнштейна́ [закон́ Айнштайна́ ] (рос. закон Эйнштейна; англ. Einstein's law) – основний закон фотохімії, який встановлює, що кожен поглинутий фотон викликає одну елементарну реакцію, яка може бути або хімічною, коли відбувається перетворення речовини, або фізичною, коли молекула збуджується.

з. тяжіння́ Ейнштейна́ [закон́ тяжіння́ Айнштайна́ ] (рос. закон тяготения Эйнштейна; англ. Einstein's law of gravitation ) – див. тяжіння́ .

з. збереження́ електричного́ заряду́ (рос. закон сохранения электрического заряда; англ. charge conservation law) – те саме, що закон́ збереження́ заряду́ .

з. збереження́ енергії́ (рос. закон сохранения энергии; англ. energy conservation law) – загальний закон природи, згідно з яким енергія будь-якої замкнутої матеріальної системи при всіх процесах, які відбуваються в ній, зберігається, перетворюючись із однієї форми в іншу.

з. збереження́ заряду́ [закон́ збереження́ електричного́ заряду]́ (рос. закон сохранения (электрического) заряда; англ. charge conservation law) – закон, відповідно до якого алгебрична сума електричних зарядів усіх частинок ізольованої системи не змінюється в процесах, що в ній відбуваються. Встановлений у 18-му ст.

з. зміщення́ Віна́ [формула́ Віна́ ] (рос. закон смещения Вина, формула

191

Вина; англ. Wien's displacement law) – визначає загальний вигляд розподілу

енергії за частотами n (чи довжинами

хвиль l) у спектрі рівноважного

випромінювання залежно від абсолютної температури T. Згідно з цим законом, спектральна густина енергії рівноважного

випромінювання за шкалою частот n дорівнює: uν,T = n3 F(n/T), де F – деяка

функція від n/T, конкретний вигляд якої

визначається законом випромінювання Планка (В. Він [W. Wіen], 1893). При зміні температури в силу з. з. В. зберігається

вигляд функції uν,T за зміщеною шкалою

частот n/T = const (чи довжин хвиль lT = const), звідси назва "з. з. В.". Найчастіше законом зміщення Віна називають вираз

lmaxT = b, де b = 0,2898 см×К – стала Віна.

з. інерції́ (рос. закон инерции; англ. (Galilei's) law of inertia) – закон механіки, згідно з яким тіло при взаємному зрівноваженні всіх діючих на нього сил зберігає стан спокою або прямолінійного і рівномірного руху, доки прикладені сили не змусять його змінити цей стан. Відкритий Г. Галілеєм у 1632, сформульований І. Ньютоном у 1687 як перший із законів механіки Ньютона.

з. Капіци́ (рос. закон Капицы; англ.

Kapica's law) – емпіричне правило, відповідно до якого електричний опір полікристалічних зразків металів у сильному магнітному полі росте пропорційно напруженості магнітного поля. Знайшов пояснення у теорії гальваномагнітних явищ.

з. Кірхгофа́ узагальнений́ (рос. закон Кирхгофа обобщённый; англ. generalized Kirchhoff's law) – встановлює зв'язок між спектральними густинами (кореляторами) флуктуацій електромагнітного поля, породжуваного нагрітими тілами, та змішаними тепловими втратами (у всіх зазначених тілах) полів допоміжних джерел. Внески у корелятори від окремих тіл є адитивними. Згідно з з. К. у., внесок від розглядуваного тіла у корелятор

ЗАКО	З	ЗАКО

електричного (магнітного) поля в точках х1 і х2 на частоті ω пропорційний змішаним тепловим втратам (у розглядуваному тілі) полів від точкових джерел, розташованих у точках х1 і х2; при цьому коефіцієнт пропорційності

дорівнює 2π-1θ(ω,Т), де Т – температура тіла, θ(ω,Т) = h 2 cth h 2kT . За

наявності декількох тіл, що перебувають при різних температурах, використання з. К. у. засноване на припущенні, що явищами перенесення (теплопровідністю і т. п.) можна знехтувати. з. К. у. являє собою узагальнення класичного закону випромінювання Кірхгофа.

з. Кулона́ (рос. закон Кулона; англ.

Coulomb's law) – один з основних законів електростатики, що визначає величину і напрямок сили взаємодії між двома нерухомими точковими зарядами. Згідно з з. К., два точкових заряди взаємодіють один з одним у вакуумі з силою, пропорційною добуткові величин зарядів е1 і е2, обернено пропорційною квадратові відстані r між ними і спрямованою уздовж прямої, що з'єднує

заряди: F ~ е1е2/r2.

з. Кюрі́ (рос. закон Кюри; англ.

Curie's law) – температурна залежність

магнітної

сприйнятливості

χ

парамагнетика виду χ = C/T, де С – стала

Кюрі, Т – температура. Цьому закону підкоряються тільки ті парамагнетики, у яких існують іони або молекули, що мають відмінний від нуля магнітний момент. Закон відкритий П. Кюрі в 1895.

з. Кюрі́–Вайсcа́ [закон́ Кюрі–́Вейсcа́ ] (рос. закон Кюри-Вайсcа, закон Кюри– Вейсcа; англ. Curie–Weiss law) – температурна залежність магнітної

сприйнятливості χ парамагнетика виду

χ(Т) = С/(Т – θ). Параметри речовини – стала Кюрі С і парамагнітна температура Кюрі θ – відіграють важливу роль у

поясненні природи магнетизму.

з. Кюрі́–Вейсcа́ (рос. закон Кюри– Вейсcа; англ. Curie–Weiss law) – те саме, що закон́ Кюрі́–Вайcса́ .

192

з. Ламберта́ (рос. закон Ламберта;

англ. Lambert's law) – закон, відповідно до якого яскравість L дифузної поверхні, що розсіює світло, є однаковою в усіх напрямках. Сформульований у 1760 році І.Г. Ламбертом. Із з. Л. випливає просте співвідношення між світністю М і

яскравістю: М = πL. Насправді лише деякі

реальні тіла розсіюють світло без значних відхилів від з. Л. навіть у видимій області спектру.

з. Лапласа́ (рос. закон Лапласа; англ.

Laplace's law) – прямо пропорційна залежність капілярного тиску р від

поверхневого натягу σ на поверхні розділу двох рідин або рідини і газу і від середньої кривизни поверхні: р = σ(1/R1

+ 1/R2); тут R1 і R2 – радіуси кривизни двох взаємно перпендикулярних нормальних перерізів поверхні. Один з основних законів капілярних явищ. Встановлений у 1806.

з. Ленца́ (рос. закон Ленца; англ. Lenz's law) – те саме, що правило́ Ле- ́ нца.

з. малих́ чисел́ (рос. закон малых чисел; англ. law of small numbers) – те саме, що розподіл́ Пуассона́.

з. Малюса́ (рос. закон Малюса; англ.

Malus law) – залежність інтенсивності лінійно поляризованого світла після його

проходження через аналізатор від кута α

між площинами поляризації надхідного світла й аналізатора [E.L. Malus, 1810],

І = І0 cos2α, де І0, І – відповідно інтенсивності світла, що падає на аналізатор, та світла, що вийшло з нього (див. також поляризація́ світла́ ).

з. Мозлі́ (рос. закон Мозли; англ.

Moseley's law) – стверджує, що корінь квадратний з частоти v характеристичного рентгенівського випромінювання атома хімічного елементу і його атомний номер Z пов'язані лінійною залежністю:

Z Sn ,

Rc n

ЗАКО	З	ЗАКО

де Rс – стала Рідберга, Sn – стала екранування, що враховує вплив на окремий електрон усіх інших електронів

атома,	n – головне		квантове	число
(Х. Мозлі [H. Moseley],			1913).
з.	намагнічення́	Релея́ (рос.		закон

намагничивания Рэлея; англ. Rayleigh

law)	–	встановлена	емпірично
Дж.В. Релеєм		[J.W. Rayleіgh,		1887]
залежність		намагніченості	M	(або
магнітної індукції B) феромагнетика від
напруженості		зовнішнього	магнітного

поля H в області H > Hc (де Hc – коерцитивна сила матеріалу). Для кривої початкового намагнічення з. н. Р. має

вигляд M = κrevH ± RH2, де κrev – обернена магнітна сприйнятливість, R – стала Релея, знак "+" відповідає H > 0, знак "–" H < 0. Усталена петля магнітного гістерезису, згідно з з. н. Р., описується

рівнянням M = (κrev + RHm) ± (R/2)(H2 – Hm2), де знак "+" перед другим доданком відповідає висхідній гілці гістерезису, а знак "–" – спадній, Hm – максимальне значення магнітного поля.

з. однакорозподілу́ (рос. закон равнораспределения; англ. equipartition law) – те саме, що закон́ рівнорозподілу́ .

з. Ома́ (рос. закон Ома; англ. Ohm's law) – лінійний зв'язок між силою струму І на ділянці електричного кола і прикладеною до цієї ділянки напругою U (інтегральна форма з. О., [G. Ohm, 1826]): U = RІ, де R – коефіцієнт (омічний опір), що залежить від матеріалу провідника, його геометрії та температури.

з. Ома́ узагальнений́ (рос. закон Ома обобщённый; англ. generalized Ohm's law) – лінійна залежність для плазми між густиною струму j та напруженістю ефективного електричного поля в провіднику Ееф, що включає об'ємні сили неелектричного походження (т. зв. сторонні сили), які викликають струм.

з. Паскаля́ (рос. закон Паскаля; англ.

Pascal's law) – основний закон гідростатики, відповідно до якого тиск на поверхні рідини, викликаний зовнішніми силами, передається рідиною однаково у

193

всіх напрямках. Встановлений Б. Паскалем, опублікований у 1663.

з. Пашена́ (рос. закон Пашена; англ.

Paschen's law) – встановлює, що найменша напруга запалювання газового розряду між двома плоскими електродами є сталою величиною (характерною для даного газу) при однакових значеннях добутку pd, де p – тиск газу, d – відстань між електродами (Ф. Пашен [F. Paschen], 1889). З. П. – окремий випадок закону подібності газових розрядів: явища в розряді протікають однаково, якщо при збільшенні (зменшенні) тиску газу в стільки ж разів зменшити (збільшити) розміри розрядного проміжку, зберігаючи його форму геометрично подібною початковій. З. П. справедливий з тим більшою точністю, чим менші p і d. Див. також потенціал́ запалювання́ .

з. площ (рос. закон площадей; англ. law of areas) – закон руху матеріальної точки (або центра мас тіла) під дією центральної сили, згідно з яким: а) траєкторією точки є плоска крива, яка лежить в площині, що проходить через центр сили; б) площа, яка описується радіусом-вектором точки, проведеним із центра сили, росте пропорційно часу, тобто точка рухається зі сталою секторною швидкістю.

з. повного́ струму́ (рос. закон полного тока; англ. Ampere's circuital law) – інтеграл по замкнутому контуру від напруженості магнітного поля Н дорівнює повному струмові, що проходить крізь поверхню S, обмежену

цим контуром: vsdr=kn Hdl jdS , де j –

S

вектор густини повного струму.

з. Пуазейля́ [закон́ Хагена́ – Пуазейля́ ] (рос. закон Пуазейля, закон Хагена–Пуазейля; англ. Poiseuille's law)

– закон усталеної течії в'язкої нестисливої рідини в тонкій циліндричній трубці круглого перерізу. Відповідно до з. П., секундна об'ємна витрата рідини пропорційна перепаду

ЗАКО	З	ЗАКО

тиску	на	одиницю					довжини			трубки:
Q k	( p p )		d 4				( p p ) d		4
		0						0		, де Q –
	l				128		l

об'єм рідини, що протікає за 1 с крізь переріз трубки, p і p0 – тиск у двох перерізах трубки, d – діаметр трубки, l –

відстань між перерізами, μ – коефіцієнт в'язкості,

k = π/128μ.

з. Рауля́ (рос. закон Рауля; англ.

Raul's law) – залежність відносного зниження тиску парціальної пари розчинника від концентрації розчиненої речовини. Відповідно до цього закону, (p1 –

p)/p1 = n1 / (n + n1), де p і p1 – тиск насиченої пари розчинника над розчином

і чистим розчинником відповідно, n1 і n – числа молів розчиненої речовини і розчинника (при розрахунку молів потрібно врахувати стан молекул розчину

– дисоціацію, асоціацію молекул чи збереження їх в індивідуальному, цілісному вигляді).

з. раціональних́ відношень́ [закон́ ра-

ціональності́ параметрів,́ закон́ цілих́ чисел,́ закон́ Аюї́] (рос. закон раци-

ональных отношений, закон рациональности параметров, закон целых чисел, закон Аюи; англ. law of rational indices, law of integer numbers, Haüy's law) – один із основних законів кристалографії. Відкритий Р.Ж. Аюї [R.J. Haüy] в 1781 р. Якщо яка-небудь грань кристала, іменована умовно одиничною, відсікає від осей x, y, z, спрямованих уздовж трьох ребер кристала, непаралельних одній площині, відрізки OH0, OK0, OL0 – умовні осьові одиниці, а яка-небудь інша грань відтинає від тих же осей відрізки OH, OK, OL, то, за з. р. в. , подвійне відношення між цими відрізками (параметрами) завжди може бути зведене до відношення трьох цілих чисел h, k, l, які є індексами грані, по-

	значуваної					символом
	(h k l):	OH0	:	OK0	:	OL0	= h:k:l. Це випли-
		OH		OK		OL

ває з того, що грані кристала є сітчастими

194

площинами просторової решітки і в силу цього повинні відтинати від осей після належного паралельного перенесення відрізки, рівні цілому числу дійсних осьових одиниць a, b, c (періодів повторюваності уздовж заданих рядів решітки за експериментальним даними рентгеноструктурного аналізу).

з. раціональності́ параметрів́ (рос. закон рациональности параметров;

англ. law of rational indices) – те саме, що
закон́ раціональних́			відношень́	.
з.	рівнорозподілу́			[закон́
однакорозподілу́		]	(рос.	закон

равнораспределения; англ. equipartition law) – твердження, згідно з яким у класичній рівноважній статистичній системі середня кінетична енергія, яка припадає на кожен трансляційний, обертальний та коливальний ступені

вільності, дорівнює θ/2 (θ = kT); середня потенціальна енергія, що припадає на кожне гармонічне коливання в системі, –

теж θ/2. Є прямим наслідком статистичної

теореми віріалу.

з. розбавлення́ (Оствальда́ ) (рос. закон разбавления (Оствальда); англ. law of dilution) – пов'язує еквівалентну електропровідність розчину слабкого електроліту з його концентрацією.

з. розподільний́ (рос. закон распределительный; англ. distributive law)

– те саме, що розподільність́ .

з. синусів́ [умова́ синусів́ ] (рос. закон синусов, условие синусов; англ. sine law)

– умова, дотримання якої необхідне, щоб оптична система давала безабераційне зображення малого елемента, розташованого перпендикулярно осі. З. с. виражається формулою sіnu/sіnu' = βn'/n, де u і u' – кути, утворені оптичною віссю та променем, що проходить через точку предмета на осі в просторі предметів і в просторі зображень відповідно; n і n' – показники заламу середовища по обидва боки оптичної системи; β = у'/y – лінійне збільшення системи.

з. Стокса́ (рос. закон Стокса; англ.

Stokes' law) – визначає силу опору F, яка

ЗАКО	З	ЗАЛЕ

діє на кулю при її повільному рівномірному поступальному русі в

необмеженій в'язкій рідині: F = 6πηrv, де

η – коефіцієнт в'язкості рідини, r – радіус

кулі, v – швидкість її руху. З. С. використовують у віскозиметрії для вимірювання в'язкості рідини.

з. теплоємності́ Дебая́ (рос. закон теплоёмкости Дебая; англ. Debye's law)

– положення, згідно з яким теплоємність СV кристалічної гратки при низьких температурах T пропорційна кубові температури:

CV 2 2k3 (kT )3V , 5(hu)

де k – стала Больцмана, V – об'єм, h –

стала Планка, u – швидкість звуку.

з. термодинаміки́ другий́ (рос. закон термодинамики второй; англ. law of degradation of energy, second law of thermodynamics) – те саме, що засада́ термодинаміки́ друга́.

з. термодинаміки́ перший́ (рос. закон термодинамики первый; англ.

first law of thermodynamics) – те саме,
що засада́	термодинаміки́		перша́ .
з.	тертя́	Ньютона́			в
г і д р о м е х а н і ц і		(рос.	закон трения
Ньютона в г и д р о м е х а н и к е ;					англ.
Newton's	friction		–	law	і n
h y d r o m e c h a n і c s )				емпірична
формула,	що виражає		пропорційність

напруження тертя (t) між двома шарами в'язкої рідини, яка рухається прямолінійно, до швидкості ковзання цих шарів, тобто віднесеній до одиниці довжини зміні швидкості за нормаллю щодо напрямку руху (І. Ньютон, 1687): t = h (du/dy), де u – складова швидкості рідини вздовж поверхні, у – координата, нормальна до поверхні, h – коефіцієнт внутрішнього тертя рідини, або динамічний коефіцієнт в'язкості (іноді його називають просто в'язкістю). Гази та рідини, що підкоряються з. т. Н., називаються нормальними, або ньютонівськими рідинами.

195

з. тяжіння́ Айнштайна́ (рос. закон тяготения Эйнштейна; англ. Einstein's law of gravitation ) – див. тяжіння́ .

з. тяжіння́ Ньютона́ (рос. закон тяготения Ньютона; англ. Newton's law of gravitation) – див. закон́ Всесвітнього́ тяжіння́ .

з. Хагена–Пуазейля́ ́ (рос. закон Хагена–Пуазейля; англ. Poiseuille's law)

– те саме, що закон́ Пуазейля́ .

з. цілих́ чисел́ (рос. закон целых чисел; англ. law of integer numbers) – те саме, що закон́ раціональних́ відно́- шень.

з. чинних́ мас (рос. закон действующих масс; англ. law of mass action) – те саме, що закон́ діючих́ мас.

з-ни Дальтона́ (рос. законы Дальтона; англ. Dalton's laws) – закони в газових сумішах, згідно з якими: 1) при сталій температурі повний тиск суміші кількох газів, які хімічно не взаємодіють, дорівнює сумі парціальних тисків цих газів; 2) при сталій температурі концентрація кожного газу, розчиненого у даній масі рідини, пропорційна його парціальному тискові.

з-ни збереження́ (рос. законы сохранения; англ. conservation laws) – фізичні закономірності, згідно з якими чисельні значення деяких фізичних величин не змінюються з часом у будьяких процесах (іноді у певному класі

процесів).	Найважливішими		з. з.,
справедливими	для	будь-яких

ізольованих систем, є з. з. енергії, імпульсу, моменту імпульсу й електричного заряду.

з-ни Кеплера́ (рос. законы Кеплера;

англ. Kepler's laws) – емпіричні закони, що описують рух планет навколо Сонця. 1-й з. К. Всі планети рухаються по еліпсах, в одному з фокусів яких міститься Сонце. 2-й з. К. Площі, описувані радіусами-векторами планет, є пропорційними часові. 3-й з. К. Квадрати періодів обертань відносяться як куби їхніх середніх відстаней до Сонця.

ЗАЛИ

З

ЗАПА

з-ни

Кірхгофа́

(рос.

законы

прямо пропорційна кількості пропущеної

Кирхгофа; англ. Kirchhoff's laws) – те

електрики. Другий з. Ф.: відношення ваг

саме, що правила́

Кірхгофа́

.

різних речовин, що зазнають хімічного

з-ни механіки́

Ньютона́

(рос. законы

перетворення

на

електродах

при

механики Ньютона; англ. Newton's laws

проходженні

однакових

кількостей

of motion) – три закони, що лежать в

електрики,

дорівнює

відношенню

основі т. зв. класичної механіки.

хімічних еквівалентів цих речовин. Див.

Сформульовані І. Ньютоном (1687) у

також число́Фарадея.́

такий спосіб. 1-й закон: "Усяке тіло

з-ни Френеля́

(рос. законы Френеля;

продовжує утримуватися у своєму стані

англ. Fresnel's laws) – закони відбивання

спокою

чи

рівномірного

та

та заламу світла на плоскій нерухомій

прямолінійного руху, доки й оскільки

поверхні розділу двух середовищ.

воно

не

примушується

прикладеними

ЗАЛАМ́ , -у (рос. преломление; англ.

силами змінити цей стан". 2-й закон:

"Зміна

кількості

руху

пропорційна

refraction).

прикладеній рушійній силі і відбувається

з. радіохвиль́ (рос. преломление

в напрямку тієї прямої, вздовж якої ця

радиоволн; англ. radio wave refraction) –

сила діє". 3-й закон: "Дії завжди існує

те саме, що рефракція́

радіохвиль́.

однакова і протилежна протидія, або дії

з. світла́

(рос. преломление света;

двох тіл одне на одне однакові та

англ. light refraction) – зміна напрямку

спрямовані

в

протилежні

сторони".

поширення

світлової

хвилі

(світлового

Відповідно до сучасних уявлень і

променя) при проходженні через межу

термінології, у 1-й і 2-й законах під тілом

розділу двох різних прозорих середовищ.

варто розуміти матеріальну точку, а під

Див. також рефракція́

світла́ .

рухом – рух відносно інерційної системи

з. хвиль (рос. преломление волн;

відліку.

англ. wave refraction) – те саме, що

з-ни подібності́

(рос.

законы

рефракція́

хвиль.

подобия; англ. scaling laws, similarity

ЗАЛЕЖНІСТЬ́

laws) – властиві таким фізичним

,

-ості

(рос.

процесам, у яких характерні фізичні

зависимость; англ. dependence).

величини,

будучи

функціями

інших

з. маса́

-світність́

(рос. зависимость

величин (аргументів), залежать не окремо

масса-светимость; англ. mass-luminosity

від кожної з них, а від певних комбінацій

dependence, mass-exitance dependence) –

аргументів

(наприклад,

від

добутку,

відображає

фундаментальну

властивість

відношення та ін.). Відповідні з. п. криві,

стаціонарних зірок, що перебувають у

відображаючи

залежність

фізичної

тепловій і гідростатичній рівновазі: чим

величини від одного з аргументів, при

більша маса зорі, тим вища її світність L

зміні іншого зберігають свою форму,

[A.S. Eddіngton,

1921].

Див.

також

залишаючись подібними (див. також

діаграма́

спектр-світність́

.

теорія́

подібності́

).

ЗАЛИШКИ́

, -ів, мн. (рос. остатки;

з-ни Фарадея́

(рос. законы Фарадея;

англ. Faraday's laws) – основні кількісні

англ. remains; (зір) remnants, relics; (від

закони електролізу, які виражають зв'язок

перегінки) leavings, butts; (відходи)

між кількістю електрики і кількостями та

refuse).

наднових́ (рос. остатки

природою речовин, що зазнають хімічних

з. спалахів́

перетворень

при

проходженні

струму.

вспышек сверхновых; англ. supernova

Перший з. Ф.: кількість речовини, яка

remnants, supernova relics, remnants of a

зазнала перетворення на електроді при

supernova) – туманності, утворені при

проходженні

електричного

струму,

взаємодії з навколозоряним середовищем

196

ЗАПИ	З	ЗАПІ

викинутої під час спалахів наднових зірок речовини зір. Спалах наднової є результатом вибуху зірки на пізніх стадіях еволюції з виділенням енергії 1050

– 1051 ерг. Вибух може призводити або до повного розльоту зорі, або до викиду тільки її зовнішніх шарів з утворенням зоряного залишку спалаху наднової у вигляді нейтронної зірки чи чорної діри. Властивості з. с. н. і їх спостережувані прояви визначаються присутністю зоряного залишку і характером взаємодії викинутого газу з навколозоряною речовиною. У Галактиці виявлено близько 140 з. с. н. Представником з. с. н. І типу є Тіхо Браге. Зі старих галактичних з. с. н. найдетальніше вивчена Петля Лебедя.

ЗАЛІЗО́ (рос. железо; англ. iron), Fe – хімічний елемент VІІІ групи періодичної системи елементів, атомний номер 26, атомна маса 55,847; в природі представлений чотирма стабільними ізотопами: 54Fe (5,82 %), 56Fe (91,66 %), 57Fe (2,19 %) і 58Fe (0,33 %). Електронна конфігурація двох зовнішніх оболонок 3s2p6d64s2. Чисте з. – блискучий сріблясто-білий в'язкий і кувний метал.

α-Fe має об'ємноцентровану кубічну

решітку (при 20 °С стала гратки а = 0,286645 нм); при температурах 910 – 1400 °С З. α-Fe переходить у γ-Fe з гранецентрованою кубічною решіткою (а = 0,364 нм). До точки Кюрі (t = 769 °С) α-Fe є феромагнітним, вище – парамагнітним.

"ЗАМОРОЖЕННЯ"́ (рос. "замораживание"; англ. freeze, freezing, chilling, congelation, icing, refrigeration, quenching).

"з." орбітальних́ моментів́ (рос.

"замораживание" орбитальных моментов; англ. quenching of orbital angular moment) – ефект, зумовлений дією неоднорідного електричного поля кристалічної решітки на рух електронів внутрішніх незаповнених електронних

197

шарів парамагнітних іонів: середнє значення проєкції орбітального магнітного моменту цих електронів на напрямок зовнішнього магнітного поля виявляється рівним нулю, внаслідок чого їхні орбітальні моменти не дають внеску в результовний магнітний момент кристала (орбітальні магнітні моменти електронів немов "заморожуються" сильним внутрішньокристалічним полем, і їхній напрямок не можна змінити більш слабкою дією зовнішнього магнітного поля).

ЗАПАС́ , -у (рос. запас; англ. reserve, stock, store; (характеристика стійкості

чи міцності конструкції) margin).
з. міцності́		в о п о р і м а т е р і а л і в
(рос.	запас		прочности	в
с о п р о т и в л е н и и			м а т е р и а л о в ;

англ. strength margin, safety margin, factor of safety) – характеристика стану споруди або її елемента щодо опору

їхньому	руйнуванню.	Числове значення
запасу	міцності	визначається

коефіцієнтом з. м., що залежить від методу розрахунку. Напр., коефіцієнт з.

м. з а	н а п р у ж е н н я м				–	відношення
допустимого		напруження			(межі		міцності,
границі	плинності,			границі		витривалості
при	змінних			навантаженнях)				до
найбільшого		напруження			при		заданому
типі навантажень.
з. стійкості́			(рос. запас устойчивости;

англ. stability margin, absolute stability margin, singing margin, marginal stability, stability factor) – характеристика, що визначає ступінь віддаленості величини діючих на конструкцію навантажень від їх граничних (критичних) значень, при яких відбувається втрата стійкості і тримальна спроможність конструкції вичерпується (див. також стійкість́ пружних́ систем).́ Чисельне значення з. с. виражається відношенням критичного навантаження на конструкцію до фактично діючого.

ЗАПИС́ , -у (рос. запись; англ. recording, record, write, writing, registration; (обч.) notation; (реєстрація інформації) log(ging); (списку, таблиці) entry).

з. звуку́ магнітний́ (рос. запись звука магнитная; англ. magnetic sound recording) – див. звукозапис́ .

з. зображення́ магнітний́ (рос. запись изображения магнитная; англ. magnetic video recording) – запис видимого зображення у формі різної залишкової намагніченості ділянок феромагнітної стрічки.

з. звуку́ оптичний́ (рос. запись звука оптическая; англ. optical sound recording) – див. звукозапис́ .

з. інформації́ оптичний́ (рос. запись информации оптическая; англ. optical logging) – процеси записування інформації, яку переносить оптичне випромінювання, а також область науки, що вивчає ці процеси. З. і. о. базується на світлоіндукованих процесах у реєструвальному середовищі, які призводять до зміни стану чи форми

носія.	зображення́	термопластичний́
з.
(рос.	запись	изображения

термопластическая; англ. thermoplastic video recording) – запис послідовності

телевізійних	сигналів	на	рухому
термопластичну	стрічку.		Запис
виконують	шляхом		нанесення
електричного	заряду	електронним

променем і наступного нагрівання, при якому розподіл потенціалу на стрічці перетворюється в розподіл деформацій. Одержаний з. з. т. може бути відтворений у вигляді оптичного зображення або переведений у початкову послідовність електричних сигналів.

ЗАПІЗНЕННЯ́ (рос. запаздывание; англ. delay, drag, lag(ging), retard(ation), trail).

з. пливності́ (рос. запаздывание текучести, задержка текучести; англ. afterflow delay, (cold) flow delay,

198

yielding flow delay, flowability delay, fluidity delay, yield delay, yielding delay, afterflow drag, (cold) flow drag, yielding flow drag, flowability drag, fluidity drag, yield drag, yielding drag, afterflow lag, (cold) flow lag, yielding flow lag, flowability lag, fluidity lag, yield lag, yielding lag, afterflow lagging, (cold) flow lagging, yielding flow lagging, flowability lagging, fluidity lagging, yield lagging, yielding lagging, afterflow retard, (cold) flow retard, yielding flow retard, flowability retard, fluidity retard, yield retard, yielding retard, afterflow retardation, (cold) flow retardation, yielding flow retardation, flowability retardation, fluidity retardation, yield retardation, yielding retardation, afterflow trail, (cold) flow trail, yielding flow trail, flowability trail, fluidity trail, yield trail, yielding trail) – те саме, що запізнення́ плинності́ .

з. плинності́ [запізнення́ пливності,́

затримка́ плинності,́ затримка́ пливності́ ] (рос. запаздывание текучести, задержка текучести; англ. afterflow delay, (cold) flow delay, yielding flow delay, flowability delay, fluidity delay, yield delay, yielding delay, afterflow drag, (cold) flow drag, yielding flow drag, flowability drag, fluidity drag, yield drag, yielding drag, afterflow lag, (cold) flow lag, yielding flow lag, flowability lag, fluidity lag, yield lag, yielding lag, afterflow lagging, (cold) flow lagging, yielding flow lagging, flowability lagging, fluidity lagging, yield lagging, yielding lagging, afterflow retard, (cold) flow retard, yielding flow retard, flowability retard, fluidity retard, yield retard, yielding retard, afterflow retardation, (cold) flow retardation, yielding flow retardation, flowability retardation, fluidity retardation, yield retardation, yielding retardation, afterflow trail, (cold) flow trail, yielding flow trail, flowability trail, fluidity trail, yield trail, yielding trail) – явище, яке характеризується тим, що при миттєвому

ЗАПІ	З	ЗАРЯ

(дуже швидкому) прикладенні напруження, яке перевищує границю текучості при статичному (дуже повільному) навантаженні, пластична деформація виникає не тієї ж миті, а після закінчення деякого проміжку часу – т. зв. з. п. Якщо напруження знято до закінчення періоду з. п., залишкових деформацій не виникає, тобто матеріал деформується пружно.

ЗАРОДОЌ , -дка (рос. зародыш; англ. nucleus, seed, embryo, germ).

з. кристалізації́ (рос. зародыш кристаллизации; англ. nucleus (of crystallization), crystallizing nucleus) – те саме, що ядро́кристалізації́.

ЗАРЯД́ , -у (рос. заряд; англ. charge) – фізична величина, що є джерелом поля, за допомогою якого здійснюється взаємодія частинок, які мають цю характеристику (електричний заряд, слабкий заряд, колірний заряд). З. називають також деякі адитивні фізичні величини, що зберігаються (точно або наближено) у процесах перетворення частинок, зумовлених певними типами взаємодії (напр., баріонне число, лептонне число, гіперзаряд, дивність).

з. баріонний́ (рос. заряд барионный;

англ. baryon charge), В – те саме, що баріонне число.

з. електричний́ (рос. заряд электрический; англ. electrical charge) – пов'язане з матеріальним носієм джерело електромагнітного поля. Зв'язок з. е. зі створюваним полем визначається рівняннями Максвелла, взаємодія електричного заряду один з одним описується законом Кулона.

з. елементарний́ електричний́ (рос. заряд элементарный электрический; англ. elementary electrical charge), е –

найменший електричний заряд, що дорівнює е = (4,80298±0,00020)×10-10

одиниць СГСЕ (див. також системи́ одиниць́ ). Заряд, який передається при взаємодіях, є завжди цілим кратним від

199

величини е. Всі елементарні частинки мають електричний заряд, який дорівнює

е або нулю.					[стала́		взаємодії́
з.	затравковий́
затравкова,́				константа́			взаємодії́
затравкова́		]	у	к в а н т о в і й т е о р і ї
п о л я	(рос.			заряд		затравочный
[константа					взаимодействия
затравочная,							постоянная
взаимодействия					затравочная]			в
к в а н т о в о й			т е о р и и			п о л я ;		англ.
seed charge,			seed coupling				constant) –

параметр, який характеризує взаємодію частинок (полів) без урахування перенормувань. У фізичних процесах з. з. з'являється тільки в сумі з добавками – радіаційними поправками, зумовленими

поляризацією вакууму. Ця сума утворює
ф і з и ч н и й (спостережуваний) заряд.
з.	інваріантний́	(рос.	заряд

инвариантный; англ. invariant charge) – одне з основних понять методу ренормалізаційної групи у квантовій теорії поля. Визначається як добуток перенормованих кон-стант зв'язку (заряду), вершинної функції, яка відповідає цій константі, і квадратних коренів з безрозмірних пропагаторів частинок, які входять у дану вершину.

з. лептонний́ (рос. заряд лептонный; англ. lepton charge) – те саме, що число́ лептонне́ .

з. магнітний́ (рос. заряд магнитный; англ. magnetic charge) – допоміжне поняття, що вводиться при розрахунках статичних магнітних полів (за аналогією з поняттям електричного заряду, який створює електростатичне поле). Відповідно до класичної теорії магнетизму, магнітне поле не має інших джерел, крім електричних струмів. Однак П.А. Дірак у 1931 висунув гіпотезу про існування в природі відосіблених з. м. – магнітних монополів; існування останніх також передбачається в теорії великого об'єднання. Гіпотеза поки що експериментально не підтверджена.

ЗАРЯ	З	ЗАСА

з. нуклонний́ (рос. заряд нуклонный; англ. nucl(е)on charge) – див. нуклони́ .

з. об'ємний́ (рос. заряд объёмный; англ. space charge) – те саме, що заряд́ просторовий́ .

з. просторовий́ [заряд́ об'ємний́ ] (рос. заряд пространственный, заряд объёмный; англ. space charge) – електричний заряд q, розподілений в

об'ємі V так, що його густина ρ = dq/dV є

скінченною.

нуль-заряд́ у к в а н т о в і й т е о р і ї п о л я (рос. нуль-заряд в к в а н т о в о й

т е о р и и	п о л я ; англ. null charge [zero
charge] і n	q u a n t u m f і e l d t h e o r y )

– прийнята (жаргонна) назва для властивостей перетворення в нуль факторів перенормування константи зв'язку.

ЗАСАДА́ [закон́] (рос. начало, закон; англ. law).

з. термодинаміки́ друга́ [закон́ термодинаміки́ другий́ ] (рос. начало

термодинамики второе, закон термодинамики второй; англ. law of degradation of energy, second law of thermodynamics) – один з основних законів термодинаміки, що встановлює незворотливість реальних термодинамічних процесів. З. т. д. у формулюванні Клаузіуса [R. Clausіus, 1850] твердить, що процес, при якому не відбувається ніяких змін, крім передачі тепла від гарячого тіла до холодного, незворотливий, тобто тепло не може самовільно переходити від холодного тіла до більш нагрітого (принцип Клаузіуса). З. т. д. у формулюванні В. Томсона (Кельвіна) [W. Thomson, Kelvіn, 1851]: процес, при якому робота переходить у тепло без будь-яких змін стану системи, незворотливий, тобто неможливо цілком перетворити в роботу все тепло, узяте від тіла, не здійснюючи ніяких інших змін стану системи (принцип Томсона).

200

з. термодинаміки́ перша́ [закон́ термодинаміки́ перший́ ] (рос. начало

термодинамики первое, закон термодинамики первый; англ. first law of thermo-dynamics) – закон збереження енергії для термодинамічної системи, відповідно до якого робота може відбуватися тільки за рахунок теплоти або якої-небудь іншої

форми енергії (Ю.Р. Маєр [J.R. Mayer], 1842; Дж. Джоуль [J. Joule], експеримент, 1843). З. т. п. можна формулювати як неможливість існування вічного двигуна 1- го роду, що виконує роботу, не черпаючи енергію з якого-небудь джерела. Згідно з цією засадою, теплота Q, що надається системі, дорівнює сумі збільшення внутрішньої енергії U та роботи A, яку виконує уклад проти зовнішніх сил: Q = U2 – U1 + A. У системах, які обмінюються із середовищем речовиною й енергією, у з. т. п. слід враховувати енергію Z, яка передається при перенесенні маси: Q= U2

– U1 + A + Z. З. т. п. можна сформулювати також за допомогою ентальпії H = U + PV, тому що

δQ= dH – VdP. Така форма зручна для застосування з. т. п. до стаціонарних процесів (див. також ефект́ Джоуля́ – Томсона́ ).

з. термодинаміки́ третя́ [теорема́ Нернста́ ] (рос. начало термодинамики третье, теорема Нернста; англ. third law of thermodynamics, Nernst theorem) – фундаментальне положення термодинаміки, яке є узагальненням численних спостережень властивостей макроскопічних систем і стведжує, що за інших фіксованих умов, наприклад, при сталих об'ємі й тиску, ентропія системи прагне до нуля при наближенні до нуля температури. Із з. т. т. випливають кілька важливих наслідків: так, при абсолютному нулі температури обертаються в нуль теплоємності, коефіцієнт теплового розширення, термічний коефіцієнт тиску. Із з. т. т. випливає також висновок про принципову недосяжність цілковитого