Основна частина

Основна частина складається з декількох глав і є розглядом методики і техніки проведення дослідження, а також узагальнення одержаних результатів. Зазвичай, виділяють два-три питання теми, які визначають назву і зміст глав. Перші глави звичайно носять теоретичний, теоретико-методологічний характер, а остання – практичний характер. В перших розділах автор курсової роботи, аналізуючи необхідну літературу, виражає своє ставлення до тих теоретичних поглядів і практичних рішень, які в цій літературі містяться. Бажано не тільки не уникати проблем, суперечностей, знайдених в літературі, а навпаки, актуалізувати ці суперечності.

Назва глави не повинна повторювати тему курсової роботи. Якщо глава містить декілька питань, то вона ділиться на параграфи. Параграфи нумеруються і озаглавлюються. Рекомендується будувати роботу за главами, щоб витримувалися пропорції при розподілі матеріалу.

Зміст глав основної частини повинен точно відповідати темі наукової роботи і повністю її розкривати. Ці глави мають показати уміння студента стисло, аргументовано і логічно подавати матеріал, викладення і оформлення якого має відповідати вимогам, що пред'являються вищою школою.

Логічна послідовність диктує принципи розкриття сутності завдання. Поки не вивчений перший розділ, не можна переходити до другого. Важливо навчитися знаходити в будь-якій частині роботи головне, на чому слід зосередити в даний момент увагу.

Найважливішим розділом основної частини є останній розділ (практична частина). Дана частина роботи дозволяє скласти якнайповніше враження про уміння автора самостійно працювати з фактичним матеріалом. Тому робота над останнім розділом повинна йти особливо ретельно, а висновки, зроблені в ній, підлягають підвищеному рівню критичного аналізу. Кожний розділ має завершуватися короткими висновками і обгрунтовуванням переходу до наступної стадії дослідження.

Важливим питанням є логічно доцільний підбір і розміщення ілюстративного і табличного матеріалу, який сприяє більш повному наочному сприйняттю змісту, підвищенню інформативності роботи. Підбір ілюстрацій і таблиць сліду проводити з метою вибору дійсно характерних і необхідних для логічного об'єднання з положеннями тексту. Всі матеріали, що не є суттєво важливими для розуміння вирішення наукового завдання, виносяться в Додаток.

Бази даних та інший зведений цифровий матеріал в роботах подають в табличній формі. При цьому доцільним є розгляд питання, чи потрібна саме таблична форма представлення даних і чи немає сенсу замінити її в основній частині роботи графіком або діаграмою, побудованою за табличними даними, а останні розмістити в Додатку.

Висновки

У цьому розділі необхідно в стислій формі відтворити весь хід теоретичного і практичного дослідження, зупинитися на найголовніших результатах, зробити узагальнюючі висновки. Доцільно це робити послідовно саме в порядку визначеному змістом роботи, розділів і їх складових частин (пунктів, підпунктів). При цьому немає потреби починати кожний висновок з фрази «В першому розділі.» і т.п. Необхідно сформувати висновки як набір декількох тез (як правило, не більше п'яти-шести), виділених в тексті абзацами як пункти висновків.

Підсумкові висновки треба чітко виділити у формі порядкової нумерації. Висновки слід формулювати у відповідності до визначених у вступі завдань дослідження. Таке оформлення тексту висновків дасть можливість послідовно освітити в них положення, питання, методи (методики) рішення поставлених в роботі завдань, основні результати роботи, їх якісний і кількісний аналіз і достовірність, а також теоретичну і практичну значущість проведених робіт, перспективи їх продовження, тощо.

Розділ слід закінчити практичними рекомендаціями про можливість використовування наукових результатів у подальших дослідженнях питання, або в конкретній практиці навчання і виховання, розвитку молодших школярів або дітей-логопатів .