Список використаних літературних джерел

Після Висновку поміщається список літератури, який складає одну з істотних частин наукової роботи і відображає самостійну творчу роботу студента.

Кожне включене в такий список літературне джерело повинне мати віддзеркалення в курсовій роботі (див. оформлення посилань). Якщо автор робить посилання на будь-які факти, які були запозичені, або цитує роботи інших авторів, то він має обов'язково вказати, звідки взяті наведені матеріали.

Не слід включати в бібліографічний список ті роботи, на які немає посилань в тексті і які фактично не були використані. Не рекомендується включати в цей список енциклопедії, довідники, науково-популярні книги, якщо немає особливої необхідності у використанні таких видань.

Додатки

Додатки включають до структури робіт за необхідності в допоміжному або додатковому тематичному матеріалі, які загромаджують текст основної частини, а також, якщо певний матеріал:

• потрібен для всебічного розкриття змісту, але його розміщення в основній частині роботи може утруднювати послідовне і логічне сприйняття тексту цієї частини;

• має великий обсяг або специфічні способи відтворення, які не дозволяють розмістити його в основній частині;

• має значення для офіційного підтвердження кваліфікаційного рівня роботи (копії справжніх документів, витяги із звітних матеріалів, виробничі плани і протоколи, окремі положення з інструкцій і правил і т.д.).

Відповідно до вищевикладеного, в Додатках потрібно розміщувати:

• таблиці допоміжних даних і ілюстрації допоміжного характеру;

• проміжні математичні докази, формули та розрахунки;

• створені в процесі роботи інструкції, методики, опис комп'ютерних алгоритмів і програм, що були запозичені;

• додатковий перелік джерел, на які не було посилань в основному тексті, але які, наприклад, передбачено використовувати в майбутньому;

• інший матеріал відповідно до принципів, наведених вище.

4. Стиль роботи

Курсова робота є закінченим науково-літературним дослідженням, в якому чітко, стисло, логічно і грамотно відображено зміст обраної теми. Рекомендується уникати довгих речень, ускладнених численними зворотами.

Наукове викладення складається головним чином з міркувань, метою яких є доказ істин, виявлених в результаті дослідження фактів дійсності.

Стиль письмової наукової мови – це безособовий монолог. Тому викладення матеріалу проводиться від третьої особи, оскільки вся увага зосереджена на змісті і логічній послідовності повідомлення, а не на суб'єкті. Не вживаються форми першої і другої особи займенників однини. Авторське «я» відступає на другий план. Стало неписаним правилом, коли автор виступає в множині і замість «я» вживає «ми», вважаючи, що вираз авторства як формального колективу додає об'єктивність викладу. Вираз авторства через «ми» дозволяє відобразити свою думку як думку певної групи людей, наукової школи або наукового напряму. Проте нагнітання в тексті «ми» справляє малоприємне враження.

Тому потрібно прагнути вдаватися до форми безособових речень (наприклад, «Спочатку проведено відбір зразків для аналізу, а потім встановлено їх відповідність за розмірами.») і виклад від третьої особи (наприклад, «автор вважає.»).

Не можна писати «Минулого року», «В даний час». Дати, місце проведеної роботи треба зазначати точно, безумовно.

До мовної надмірності слід віднести вживання без потреби іноземних слів, які дублюють українські слова і тим самим невиправдано ускладнюють вислів (замість ординарний – звичайний, замість індиферентно – байдуже, замість ігнорувати – не помічати, замість лімітувати – обмежувати, замість функціонувати – діяти, замість детермінувати – визначати, замість апробовувати – перевіряти і т.д.). Проте, неприпустимим є заміна понять, термінологічних значень висловами загальновживаного характеру.

Інший різновид багатослівності – тавтологія, тобто повторення того ж самого іншими словами, наприклад: «в серпні місяці», «схематичний план», «п'ять чоловік вчителів», «сім штук приладів» і т.п.

Особливу увагу слід звернути на типові помилки, що зустрічаються при викладі матеріалу в курсових роботах

Декларативність, слабка аргументованість. Часто студенти приводять висловлення, цитати, не коментуючи їх, не зв'язуючи з текстом викладу. Тому, використовуючи вислови та теоретичні положення Я.А.Коменского або К.Д.Ушинского, варто показати зв’язок висунутих ними ідей із сьогоднішнім днем. Це можна зробити, посилаючись на матеріали періодики, на приклади зі свого досвіду або спостережень. У випадку виникнення труднощів у встановленні таких зв'язків потрібно ще раз звернутися до першоджерела, щоб засвоїти суть проблеми. Неузгодженість понять. Часто студент бере яку-небудь тезу класика, а в підтвердження наводить факти, з ним ніяк не пов’язані. Так, автор курсової роботи приводить цитату із застарілих державних документів або упускає реалії сьогодення. Зайве цитування. Деякі студенти заповнюють сторінки курсової роботи численними цитатами. Треба намагатися формулювати думки своїми словами, а там, де в цьому є необхідність, підтверджувати їх цитатами, виділяючи чужі думки лапками. У цьому випадку цитата – опора на авторитет мислителя, ученого. Однак не слід зловживати такими вставками.

Дані експериментальних методик, застосованих студентом, часто подаються ним без математичної обробки і висновків. Тому слід пам’ятати, що саме ці наукові факти і складають головну цінність курсової роботи та її практичну значущість.

Курсові роботи з більшості тем обов’язково перебачають проведення констатувального експерименту.

ІІ. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ

1. Загальні рекомендації

Визначення форми наукового дослідження супроводить складання плану дослідження. Саме тоді виявляються контури майбутньої роботи, намічається характер і обсяг ілюстративного матеріалу, складається в основному коло джерел. Оформлення наукової роботи – це одночасний із створенням її змісту, процес організації цього змісту.

Курсові роботи виконують на стандартних листах білого односортного паперу формату А4 (210х297 мм). Текст роботи може бути набраний за допомогою комп'ютера і роздрукований на принтері.

Орієнтація листів тексту – книжкова. Листи з таблицями і ілюстраціями при форматі А4 можуть мати орієнтацію книжкову або альбомну. В деяких випадках дозволяється використовування додатків великих за розмірами, які вкладаються в складеному вигляді в паперові або картонні «кишені», наклеєні на листи А4, з можливістю переплетення листів з «кишенями» зі всіма іншими арушами роботи.

Друк оформленого комп'ютерним способом матеріалу роботи виконується в не кольоровому варіанті на білому папері на принтерах будь-якого типу і класу, які забезпечують задовільне відтворення цього матеріалу, включаючи графічний. Лінії, букви, цифри і знаки повинні бути максимально однаково чорними у всій роботі. Курсова робота, написана від руки, повинна бути виконана пастою одного кольору.

Дозволяється певні вже виготовлені ілюстративні матеріали (діаграми, карти або їх фрагменти, фотографії, дитячі малюнки і т.д.) подавати в роботах в кольоровому зображенні (звичайно такі матеріали виносяться в додаток).

Текст роботи друкується шрифтом Times New Roman розміром 14 pt з абзацним відступом 1,27 см (зображення шрифту звичне, вирівнювання по ширині рядка, автоматична розстановка перенесень за винятком слів великими буквами_Написаний або віддрукований з полуторним міжрядковим інтервалом текст (сторінки з книжковою орієнтацією листів) повинен мати поля наступних розмірів: верхні і нижні – по 2 см, ліве – 2,5 см, праве – 1,5 см. При таких полях кожна сторінка повинна містити приблизно 30 рядків, не рахуючи рядка з номером сторінки. З альбомною орієнтацією листів поля складають: ліве і праве – по 2 см, верхнє – 2,5 см, нижнє – 1,5 см, при цьому лист вказаної орієнтації переплітається за умови повороту проти годинникової стрілки на дев'яносто градусів.

Окремі листи повинні скріплюватися в потрібному порядку і укладені в тверду обкладинку або теку. Обсяг тексту курсової роботи має бути у межах 30-40 друкарських сторінок. При цьому треба враховувати, що в загальному обсязі тексту не враховують матеріал додатків, список літератури, а також таблиці і малюнки, які повністю займають сторінку.

Всі сторінки роботи повинні мати нумерацію арабськими цифрами. Номер сторінки ставиться в правому верхньому кутку. Нумерація сторінок наскрізна, першою сторінкою є титульний лист (номер не ставиться), другий «Зміст» (номер не ставиться). Всі подальші сторінки нумеруються по порядку, у тому числі наявні малюнки і графіки, виконані на окремих сторінках.

2. Правила представлення текстового матеріалу

Кожний розділ починається з нової сторінки. Це ж правило відноситься і до інших основних структурних частин роботи: Вступу, Висновків, Списку використаних літературних джерел, Додаткам. Заголовки структурних частин роботи і глав друкують заголовними буквами симетрично тексту (по центру). Крапка в кінці заголовка не ставиться.

Заголовки підрозділів друкують рядковими буквами (окрім першої заголовної) з абзацного відступу. Якщо заголовок складається з двох або більш речень, їх розділяють крапкою (в кінці крапка не ставиться).

Підкреслювати заголовки і переносити слова в заголовку неможна. Між елементами глави (розділами), вказаними в змісті, має бути витримана відстань рівна 2 інтервалам.

Нумерація сторінок, глав і підрозділів, таблиць і формул дається арабськими цифрами без значка №.. Зверніть увагу, що структурні частини як Вступ, Висновки, Зміст, Список використаних літературних джерел і Додаток не мають порядкового номера.

Підрозділи нумеруються в рамках кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера глави і порядкового номера підрозділу (наприклад, «1.3.» – третій підрозділ першого розділу).

Фрази, що починаються з нового рядка, друкують з абзацним відступом від початку рядка – 1,27 см. Формули повинні бути вписані в текст ретельно і розбірливо. Прописні і рядкові букви, надрядкові і підрядкові індекси у формулах повинні позначатися чітко.

Таблиці, малюнки, креслення, графіки, фотографії як в тексті курсової роботи, так і в додатку повинні бути виконані на стандартних листах розміром 210х297 мм або наклеєні на стандартні листи білого паперу. Підписи і пояснення до фотографій, малюнкам мають бути з лицьової сторони.

Студент зобов'язаний уважно прочитати закінчену роботу, виправити наявні помилки і друкарські огріхи.