Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
otvety_EP_ekzamen.doc
Скачиваний:
43
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
995.84 Кб
Скачать

27. Поняття економічних ресурсів та ресурсного потенціалу підприємства

Економічні ресурси – всі речові чинники виробництва, які використовують для виготовлення товарів і послуг. Економічні ресурси поділяють на природні (сировинні, геофізичні), трудові, капітальні (основні фонди), оборотні засоби (матеріали), фінансові, інформаційні. Економічні ресурси – речові та особисті фактори виробництва, які використовують для виробництва товарів і послуг.

До економічних ресурсів належать праця, підприємницька діяльність (як особливий вид праці), земля, засоби виробництва, наука та інформація.

Ресурсний потенціал підприємства — це сукупність матеріальних, нематеріальних, трудових, фінансових ресурсів, включаючи здатність робітників підприємства ефективно використовувати названі ресурси для виконання місії, досягнення поточних та стратегічних цілей підприємства.

Ресурсний потенціал підприємства можна охарактеризувати чотирма основними критеріями: - реальними можливостями підприємства в той чи іншій сфері діяльності (включаючи і нереалізовані можливості); - обсягом ресурсів як залучених, так і тільки підготовлених до використання у виробництві; - здатністю кадрів (менеджерів) використовувати ресурси, вміння розпоряджатися ресурсами підприємства; - формою підприємництва та відповідною організаційною структурою підприємництва.

28. Формування ресурсного потенціалу підприємств

29. Суть матеріальних ресурсів підприємства та їх класифікація Матеріальні ресурси – це складова виробничих ресурсів, які беруть участь у процесі господарської діяльності протягом одного виробничого циклу, при цьому повністю змінюють свою форму та переносять свою вартість на витрати підприємства. Термін “матеріальні цінності” об’єднує предмети праці, засоби праці, готову продукцію, тобто все, що є цінністю підприємства і має матеріальну форму. Предмети праці – це сировина та основні матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо, незавершене виробництво, запасні частини, відходи виробництва та ін. Відповідно, виробничі запаси – це лише частина предметів праці, які складають основу продукції, що виготовляється, або надають їй необхідної якості.

За способом використання матеріальні ресурси поділяються на дві групи:

1) матеріальні ресурси, які повністю споживаються у одному виробничому циклі або при використанні для адміністративних потреб (виробничі запаси);

2) матеріальні ресурси, що сприяють виготовленню продукції. На відміну від виробничих запасів, вони не входять до маси або хімічного складу готової продукції, не підлягають переробці на підприємстві, і споживаються протягом кількох виробничих циклів. До таких матеріальні ресурси, зокрема, належать малоцінні та швидкозношувані предмети.

За місцезнаходженням матеріали поділяють на такі групи:

1) матеріали що знаходяться на підприємстві (на складах, у коморах цехів і т.п.); матеріально відповідальною особою за їх збереження є комірник, завідуючий складом;

2) матеріали, що знаходяться в дорозі (наприклад, матеріали, які були відвантажені постачальником, але які ще не були оприбутковані на склад підприємства – одержувача, і знаходяться поза його межами); матеріально відповідальною особою в даному випадку є водій, експедитор;

3) матеріали, що належать підприємству, але зберігаються у сторонньої організації – це матеріали, передані на переробку стороннім організаціям, які надалі включаються до складу собівартості виготовлених з них виробів, а також матеріали, передані іншим підприємствам на відповідальне зберігання. Відповідальність за їх наявність та збереження несе підприємство, яке взяло матеріали на переробку або на відповідальне зберігання.

30. Управління матеріальними ресурсами Основні принципи формування і функціонування системи управління матеріальними ресурсами:

  • плюралізм джерел і форм матеріально-технічного забезпечення (матеріальні ресурси можуть бути придбані за прямими договорами в оптово-торговельних організаціях або безпосередньо у підприємств-виробників даного виду ресурсів);

  • самостійність підприємств-постачальників (продавців) і підприємств-споживачів (покупців) у використанні на свій розсуд матеріальних і фінансових ресурсів, що знаходяться в рамках їх прав власності;

  • саморегулювання на основі діючих за допомогою керуючих впливів (податків, відсоткових ставок, мита і т. п.) елементів державної економічної політики для досягнення збалансованості виробництва з матеріальними ресурсами;

  • ресурсозбереження та противитратної (основні параметри процесу - матеріальні ресурси, матеріальні витрати, запаси та запасоемкость - повинні знаходитися в стані рівноваги на суспільно необхідному рівні);

  • інтенсифікація використання матеріальних ресурсів в результаті досягнення максимально можливої глибини їх залучення у виробничий оборот, тобто повторного і багатоцільового використання головним чином відходів споживання як вторинних матеріальних ресурсів;

  • комплексність (передбачається, що в системі циркулюють всі необхідні для діяльності підприємства види матеріальних ресурсів, у тому числі призначені для надання інформаційних, виробничих та комерційних послуг);

  • оперативність (здатність системи швидко реагувати на вимоги ринку в цілому і індивідуальні потреби окремих підприємств-партнерів);

  • оборотність (можливість вільного переходу продукції як товару з натурально-речової форми у вартісну і назад);

  • сприйнятливість до науково-технічному прогресу (система повинна вишукувати, освоювати і рекламувати новітні види товарів і послуг, а також насичувати ними ринок. Те ж відноситься до використання в діяльності підприємства новітньої техніки та технологій просування товарів на ринок, переробки інформації й обслуговування підприємств-споживачів );

  • реалізація пріоритету споживача (задоволення індивідуальних і суспільних потреб (ринків) в матеріальних ресурсах та послуги на суспільно необхідному рівні при найменших витратах).

Ці принципи повинні діяти одночасно, бо вони визначають умови рівноважного стану й ефективного функціонування системи.

освіту надлишку запасів товарно-матеріальних цінностей.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]