338. Контрольно-ревізійні сектори (комісії, відділи)

Контрольно-ревізійна комісія – контролюючий орган при Спостережній раді акціонерного товариства, завданням якої є контроль фінансового стану товариства, розподілу та використання прибутку з метою захисту інтересів акціонерів.

Контрольно-ревізійний відділ – підрозділ підприємства, який виконує функції подальшого контролю за діяльністю інших підрозділів і визначає відповідність операцій вимогам чинного законодавства і внутрішнім регулюючим документам з метою недопущення порушень в майбутньому.

239. Внутрішній аудит.

Необхідність запровадження внутрішнього аудиту на середніх і великих підприємствах України доведена вимогами сучасних ринкових економічних відносин, інформаційними та управлінськими потребами господарюючих суб’єктів, конкретними фактами функціонування внутрішнього аудиту на вітчизняних та зарубіжних підприємствах. Останнім часом у нашій державі спостерігаються значні перетворення в сфері бухгалтерського обліку, що в свою чергу накладає свій відбиток і на сферу контролю, аналізу, аудиту. Ведення фінансового бухгалтерського обліку підприємствами України на основі загальноприйнятих принципів обліку, які ґрунтуються на Міжнародних стандартах обліку, а також можливість вільного, самостійного вибору методики управлінського (внутрігосподарського) обліку посилюють роль аудиту, як гаранта достовірності інформації, що надається підприємством зовнішнім та внутрішнім користувачам. В Україні більше уваги приділяється зовнішньому аудиту, який здійснюється незалежними аудиторськими фірмами, ніж внутрішньому аудиту підприємств.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОВНІШНЬОГО ТА ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ

Ознака порівняння	Зовнішній аудит		Внутрішній аудит
Мета	Підтвердження достатності фінансової звітності		Контроль здійснення фінансово-господарської діяльності на всіх її етапах, аналіз основних показників, перевірка звітів, розробка рекомендацій керівництву підприємства
Виконавці і їх кваліфікація	Незалежний аудитор (аудиторська фірма); наявність спеціального сертифікату аудитора		Внутрішній аудитор (відділ внутрішнього аудиту);особливих законодавчих вимог щодо кваліфікації не існує, визначається керівництвом
Предмет	Встановлюється законодавством — в основному фінансова (бухгалтерська) звітність		Встановлюється керівництвом підприємства, охоплює всі аспекти фінансово-господарської діяльності
Зацікавлені сторони (користувачі)	Акціонери (власники), інвестори, банки, кредитори, постачальники, покупці, службовці, суд, арбітраж, керівництво підприємства та інші		Керівництво підприємства, апарат управління
Методи і прийоми	Використовувані методи і прийоми подібні; особливості полягають у детальності, точності та періодичності перевірки
Звітність	Звіт незалежного аудитора перед акціонерами, правлінням, сторонніми користувачами; аудиторський висновок	Звіт внутрішнього аудиту перед керівництвом; пропозиції та рекомендації

Для того, щоб скоротити обсяг аудиторської перевірки та уникнути дублювання роботи, зовнішній аудитор може скористатися результатами внутрішнього аудиту, попередньо оцінивши ступінь довіри до нього.

В основному на внутрішній аудит покладаються функції перевірки і оцінки ефективності механізмів системи внутрішнього контролю підприємства, складовою частиною якої він є. Перш ніж досліджувати сутність концептуальних засад внутрішнього аудиту, потрібно з’ясувати, що слід розуміти під терміном «система внутрішнього контролю».

«Система внутрішнього контролю» — це сукупність політики і процедур, прийнятих керівництвом економічного суб’єкта з метою забезпечення організованого і ефективного ведення господарської діяльності, що включає суворе дотримання вимог і політики керівництва, збереження активів, попередження і виявлення випадків обману та шахрайства, точність і повноту облікових записів, а також своєчасну підготовку надійної фінансової інформації.

Існують різні думки щодо того, з яких елементів складається система внутрішнього контролю підприємства. Найбільш поширеною є думка, що «структура внутрішнього контролю може бути розділена на три складові: контрольне середовище — набір характеристик, який визначає службові взаємини, сприятливий для контролю в компанії; система бухгалтерського обліку — політика і процедури, які стосуються відповідних записів господарських операцій; процедури контролю — спеціальні перевірки, що виконуються персоналом компанії». Основну частку таких перевірок виконують внутрішні аудитори.

Іншими словами, система внутрішнього контролю дає змогу регулювати діяльність підприємства з метою забезпечення:

— точності ведення бухгалтерського обліку;

— достовірності внутрішньої інформації (зокрема, фінансової);

— ефективності управління;

— уникнення збитків;

— виконання певних зобов’язань (фінансових, соціальних).

Інститут внутрішніх аудиторів дає наступне типове визначення внутрішнього аудиту: «Внутрішній аудит є незалежною діяльністю в організації (на підприємстві) по перевірці і оцінці її роботи в її інтересах». Доцільно виділити такі характеристики внутрішнього аудиту:

— він незалежний (в ідеальному варіанті внутрішній аудитор повинен бути підзвітним лише вищому керівництву підприємства; проте рівень його незалежності порівняно із зовнішнім аудитором значно нижчий);

— здійснюється співробітниками підприємства;

— він є послугою підприємству, внаслідок чого часто трактується як діяльність, що охоплює всі рівні управління (від акціонерів до менеджерів нижніх ланок);

— він проводить об’єктивні оцінки;

— він є невід’ємною частиною контролю господарської діяльності.

Сфера проведення внутрішнього аудиту повинна охоплювати аналіз і оцінку адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю підприємства, а також якість виконання покладених на неї функцій.

Внутрішній аудит здійснюється за такими напрямками:

аналіз системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, моніторинг і функціонування, розробка пропозицій по вдосконаленню цієї системи;

перевірка фінансової та управлінської інформації (це може бути аналіз засобів, які використовуються для визначення, вимірювання, класифікації інформації і складання на її основі звітності. Крім того це може бути безпосередня перевірка окремих статей, в т. ч. детальне тестування операцій, залишків по рахункам і процедур);

аналіз економічності та ефективності діяльності, включаючи не фінансові засоби контролю (це перш за все організація структури управління, політика в сфері управління, післяопераційний, операційний і стратегічний аналіз господарської діяльності, розробка фінансових прогнозів, стратегічних планів, проектів управлінських рішень).

Внутрішній аудит включає планування процесу аудиту, збір, аналіз та оцінку інформації; повідомлення результатів керівництва та перевірку виконання висловлених пропозицій і рекомендацій.

У процесі виконання своїх функцій і реалізації наданих повноважень внутрішні аудитори можуть здійснювати різноманітні типи аудиту:

1. Фінансовий аудит. Традиційно фінансові перевірки здійснюються зовнішнім аудитором, оскільки вони призначені для підтвердження фінансової звітності. Проте це сфера контролю і внутрішнього аудитора, який свої контрольні процедури буде спрямовувати на перевірку і ефективність механізмів і систем підприємства, що забезпечують точність відображення в бухгалтерському обліку господарської діяльності підприємства.

2. Системний аудит передбачає огляд і оцінку механічних і комп’ютерних систем, за допомогою яких підприємство регулює і контролює свою діяльність. Прикладом може бути аудит бухгалтерських комп’ютерних систем і аудит середовища управління, які забезпечують комп’ютерну та інформаційну безпеку.

3. Аудит управління. При здійсненні цього типу внутрішнього аудиту досліджуються такі аспекти контролю управління:

організація і структура;

планування розподілу і використання ресурсів;

ефективність використання інформації в процесі управління;

здійснення поточного контролю ефективності;

комунікаційні взаємозв’язки в процесі управління;

планування і узгодженість дій.

4. Операційний аудит. Він полягає в огляді і оцінці підприємства (або окремого його підрозділу) з метою визначення ефективності його діяльності в процесі виконання конкретного проекту, досягнення однієї чи декількох визначених операційних цілей.