6.3. Оцінка і облік основних виробничих фондів

Оцінка основних фондів підприємства є грошовим вираженням їх вартості.

У зв'язку із тривалим функціонуванням і поступовим зношуванням засобів праці, постійною зміною умов їх відтворення існує кілька типів оцінки основних фондів: первісна, відновна, залишкова і ліквідаційна вартість основних фондів.

Первісна вартість основних фондів — це фактичні витрати на створення, придбання ОВФ, їх постачання і монтаж у цінах того року, в якому ці витрати були здійснені. Наприклад, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його будівництва; первісна вартість будь-якого виробничого устаткування, крім оптової ціни, включає витрати на його транспортування й установку на місці використання.

Відновна вартість основних фондів — це вартість їх відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Переоцінка проводиться періодично. Вона здійснюється в наступних випадках:

• у разі придбання / продажу раніше придбанних основних фондів,

• у випадку визначення реальної вартості основних фондів, при зміні форм власності, ліквідації підприємства або встановленні залогової вартості.

Залишкова (баланова) вартість основних фондів характеризує реальну їх вартість, іще не перенесену на вартість виготовленої продукції (виконаної роботи, наданої послуги). Вона є розрахункова величина і визначається як різниця між повною первісною (відновленою) вартістю і накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів.

Ліквідаційна вартість – сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) елементу основних фондів після закінчення терміну його корисного використання, після врахування очікуваних витрат, повязаних із ліквідацією.

6.4. Відтворення і зношування основних виробничих фондів

Відтворення ОФ – це беззупинний процес їх відновлення шляхом придбання нових, реконструкції, модернізації, технічного переоснащення і капітального ремонту.

Кількісна характеристика відтворення ОФ протягом року відображається в балансі основних фондів за такою формулою:

.

(6.1)

Для більш детального аналізу процесу відтворення ОФ можна застосовувати такі показники.

Коефіцієнт оновлення (К_он) – відображає інтенсивінсть відновлення ОФ.

(6.2)

де ОФв.в – вартість уведених основних фондів, грн;

ОФк.п – вартість основних фондів на кінець періоду, грн.

Коефіцієнт вибуття (К_виб) – характеризує ступінь інстенсивності вибуття ОВФ:

,

(6.3)

де ОФвив – вартість виведених з експлуатації основних фондів, грн

Коефіцієнт приросту (К_прир) – характеризує рівень приросту ОВФ:

(6.4)

Коефіцієнт придатності (Кп) і коефіцієнт зносу (Кз) характеризують технічний стан ОВФ:

	(6.5)
	(6.6)

Знос – це поступова втрата основними фондами своєї вартості в період їх функціонування. Розрізняють два види зносу: фізичний і моральний.

Фізичний (матеріальний) знос – це втрата техніко-економічних властивостей у зв'язку із використанням ОФ (1-ша форма), а також під впливом риродних факторів (2-га форма). Ступінь фізичного зносу визначають за допомогою коєфіціента фізичного зносу. Існують два методи його розрахунку:

1) на підставі співвідношення величини зносу ОФ у вартісному вираженні та їх початкової вартості, що розраховуються за формулою (6.5);

2) на підставі термінів служби ОФ:

,

(6.7)

де Тф – фактичний строк служби обладнання, років;

ТКВ – очікуваний термін корисного використання, років.

Термін корисного використання об’єкта основних фондів підприємство встановлює самостійно, виходячи з режиму роботи підприємства протягом року, інтенсивності завантаження основних фондів у виробничому процесі, технічного стану обє’кта, але він має дорівнювати або бути більшим за мінімально припустимі строки, визначені в ПКУ.

Моральний знос – це передчасне знецінення основних фондів, втрата первісної вартості незалежно від їх фізичного зносу.

Розрізняють два види морального зносу.

Основні фонди з аналогічними споживчими характеристиками з’являються на ринку за більш низькою ціною. Моральний знос першого роду спричиняється підвищенням продуктивності праці в галузях, що виробляють основні фонди:

(6.8)

На ринку з’являються основні фонди з кращими споживчими якостями за тією ж ціною. Іноді техніку доводиться змінювати навіть раніше настання фізичного зносу:

(6.9)

Фізичний знос основних фондів частково відшкодовується за рахунок проведення капітального ремонту, а повне відшкодування – за рахунок придбання нових ОФ (рис. 6.2).

Рис. 6.2. Звязок між типами зносу основних фондів

і формами його усунення

Для проведення капітального ремонту необхідно визначити економічну доцільність цих заходів. Для цього можна застосовувати таку формулу:

,

(6.10)

де Е_КР – коефіціент економічної доцільності капітального ремонту;

В_КР – очікувані витрати на капітальний ремонт обє’кта основних фондів, грн;

ΔЕВ – перевищення експлуатаційних витрат, повязаних із обслуговуванням капітально відремонтованого обладнання над експлуатаціними витратами щодо обслуговування нового обладнання, грн;

α – коефіцієнт, що характеризує співвідношення продуктивності старого і нового обладнання;

β – коефіцієнт, що враховує співвідношення тривалості ремонтного циклу діючого і нового обладнання;

В_Н – вартість придбання нового обладнання;

ΔА – втрати від недоамортизації частини вартості старого обладнання.

Коефіцієнт може набуватои від’ємного і додатного значення. Здійснення капітального ремонту є доцільним, якщо Е_КР > 0. Якщо Е_КР < 0, то доцільним є придбання нового обладнання.

Моральне зношування ОВФ може відшкодовуватися за рахунок модернізації або заміни. Модернізація передбачає вдосконалення діючого обладнання і підвищення його техніко-економічних параметрів до сучасного рівня вимог.