4.3. Форми й системи оплати праці
Основним вимірником результатів праці є кількість виготовленої продукції (обсяг наданих послуг) належної якості або витрачений робочий час, тобто кількість днів (годин), протягом яких працівник фактично був зайнятий на підприємстві. Такому поділу вимірників затрат праці відповідають дві форми заробітної плати, що базуються на тарифній системі, — відрядна й погодинна (рис. 4.1).
За відрядної форми оплати праці (ЗПвідр) величина заробітку працівника визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виготовленої за певний проміжок часу (зазвичай за місяць), і відрядною розцінкою за її одиницю.
Ця форма заробітної плати стимулює передусім покращання кількісних показників праці, тобто її продуктивність. За більшої продуктивності праці працівник отримує більшу заробітну плату. При цьому витрати на заробітну плату, що припадають на одиницю продукції, залишаються незмінними за будь-якого обсягу виробництва – на рівні відрядної розцінки.
Рис. 4.1. Форми і системи оплати праці
Відрядну форму заробітної плати найдоцільніше застосовувати в разі :
наявності кількісних показників роботи, які безпосередньо залежать від конкретного робітника або бригади;
можливості в робітників збільшити виробіток;
необхідності на даній дільниці стимулювати робітників до подальшого збільшення виробітку чи обсягів виконуваних робіт;
можливості точного обліку обсягів (кількості) виконуваних робіт;
належного рівня організації нормування праці.
Основною перевагою відрядної форми оплати праці є забезпечення прямого зв'язку між оплатою праці та її кількісним результатом. Водночас при застосуванні відрядної форми оплати праці існує небезпека зниження якості продукції, що випускається, через порушення робітниками режимів технологічних процесів, погіршання обслуговування обладнання і його передчасного виходу з ладу, недодержання вимог техніки безпеки, перевитрат матеріальних ресурсів, що призводить до додаткових витрат підприємства.
Таким чином, застосування відрядної форми оплати праці потребує посиленої уваги за додержанням режимів технологічного процесу, регламенту його обслуговування і контролю якості продукції.
За прямої відрядної форми оплати праці заробіток робітника визначається кількістю виробленої ним продукції та відповідної відрядної розцінки:
|
|
(4.2) |
.Відрядна розцінка (Рвідр) за виготовлення одиниці продукції обчислюється за нормою часу на її виготовлення і відповідною годинною тарифною ставкою робітника і-го розряду:
|
|
(4.3) |
.За відрядно-преміальною системою робітнику, крім заробітку за прямими відрядними розцінками, виплачується премія за виконання й перевиконання встановлених кількісних і якісних показників роботи:
|
|
(4.4) |
,де П – сума преміальних доплат.
За відрядно-прогресивною системою продукція, виготовлена робітником у межах встановленої норми, оплачується за звичайними розцінками, а понад цю норму – за підвищеними. Сума заробітної плати робітника за цією системою (ЗПвідр-прогр) обчислюється за формулою:
|
|
(4.5) |
.За непрямої відрядної системи оплати праці заробіток робітника залежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці інших робітників, яких він обслуговує. Ця система застосовується для оплати праці допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників, кранівників тощо) і підсобних робітників, праця яких не піддається нормуванню та обліку, однак значною мірою впливає па рівень виробітку основних робітників.
Заробіток допоміжного робітника (ЗПнепр-відр) за непрямою відрядною системою оплати праці обчислюється за формулою:
|
|
(4.6) |
.Акордна система оплати праці полягає в тому, що працівнику або групі працівників розмір заробітку встановлюються не за виготовлення окремих одиниць продукції або виконання окремих операцій, а за весь комплекс робіт із встановленням кінцевого терміну його виконання. Кошти, передбачені на оплату праці, виплачуються після завершення всього комплексу робіт незалежно від термінів їх виконання. Ця система оплати праці стимулює виконання насамперед термінових завдань із меншою кількістю працівників. Вона широко застосовується в будівництві. Доцільно застосовувати цю систему оплати також для усунення наслідків аварій, виконання термінових ремонтних робіт тощо.
Погодинна форма оплати праці (ЗПпог) передбачає залежність заробітної плати працівника від установленої тарифної ставки за одиницю часу роботи (зазвичай годину) і тривалості відпрацьованого ним часу в розрахунковому періоді (місяці).
За цієї форми оплати праці при зростанні продуктивності праці величина витрат підприємства на заробітну плату, що припадатимуть на одиницю продукції, зменшуватиметься, і навпаки. Тому виникає потреба у створенні належних умов для підтримання нормальної інтенсивності роботи. В іншому разі існує ризик підвищення собівартості продукції (робіт, послуг) унаслідок низької продуктивності праці.
Застосування погодинної форми оплати праці найбільш доцільне за таких умов:
на дільниці або на робочих місцях, де забезпечення високої якості праці є головний показник роботи;
при виконанні робіт із обслуговування обладнання, а також на конвеєрних лініях із регламентованим ритмом;
на роботах, де облік та нормування праці потребують значних витрат і є економічно недоцільні, а також де праця працівника не піддається точному нормуванню;
на роботах, які можна формально нормувати та врахувати результати, але виробіток при виконанні цих робіт не є основний показник.
Пряма погодинна форма оплати праці передбачає нарахування грошової винагороди працівнику за фактично відпрацьований ним час і його тарифною ставкою:
|
|
(4.7) |
.За погодинно-преміальною системою заробітна плата робітника (ЗПпог-прем) складається із тарифного заробітку та суми преміальних доплат і визначається за формулою:
|
|
(4.8) |
.Різновидом погодинно-преміальної системи є система оплати за посадовими окладами.
Тести
1. Реальна заробітна плата – це:
а) заробітна плата робітника виражена в доларах США;
б) показник, який визначає кількість предметів споживання і послуг, які може придбати робітник на свою заробітну плату;
в) середній рівень заробітної плати в країні;
г) сума грошей, яку отримує робітник за свою працю.