- •О.В. Пирог
- •Передмова
- •Тема 1. Підприємство як суб’єкт господарювання
- •Поняття та класифікація підприємств
- •1.2 Види добровільних об’єднань
- •Тема 2. Виробнича програма підприємства
- •Тема 3. Персонал підприємства
- •3.1. Персонал підприємства, його склад і структура
- •3.2. Планування потреби в персоналі
- •Тема 4. Оплата праці
- •4.1. Сутність заробітної плати
- •4.2. Організація оплати праці на підприємстві
- •4.3. Форми й системи оплати праці
- •2. Заробітна плата, згідно із законодавством – це:
- •Тема 5. Продуктивність праці
- •5.1. Продуктивність праці й методи її вимірювання
- •5.2. Планування продуктивності праці на підприємстві
- •Тема 6. Основні виробничі фонди
- •6.1. Економічна сутність і роль основних виробничих фондів
- •6.2. Класифікація і структура основних фондів
- •6.3. Оцінка і облік основних виробничих фондів
- •6.4. Відтворення і зношування основних виробничих фондів
- •6.5. Амортизація основних виробничих фондів
- •6.6. Система показників ефективності використання основних фондів
- •Тема 7. Оборотні кошти підприємств.
- •7.1. Сутність, склад і класифікація обігових коштів
- •7.2. Нормування оборотних коштів
- •7.3. Показники використання оборотних коштів на підприємстві.
- •7.4. Напрями прискорення оборотності оборотних коштів
- •Тема 8. Виробнича потужність
- •Тема 9. Собівартість продукції
- •9.1. Витрати підприємства та їх характеристика
- •9.2. Класифікація витрат підприємства
- •9.3. Собівартість продукції та її планування
- •9.4. Калькулювання собівартості продукції
- •9.5. Шляхи зниження собівартості продукції в умовах ринкової економіки
- •Тема 10. Ціни на продукцію: встановлення і регулювання
- •10.1 Сутність і функції ціни
- •10.2 Система цін і їх класифікація.
- •10.3 Структура ціни та фактори, що на неї впливають
- •10.4. Стратегія і тактика ціноутворення
- •Тема 11. Фінансово-економічні результати діяльності підприємства
- •11.1. Формування доходу підприємства
- •11.2. Визначення фінансового результату діяльності підприємства
- •11.3. Прибуток підприємства, його формування та використання в ринкових умовах
- •11.4. Ефективність діяльності підприємства
- •14.4. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства
- •Тема 12. Організація виробництва і забезпечення якості продукції
- •12.1. Структура та принципи організації виробничого процесу
- •12.2. Організаційні типи виробничого процесу
- •12.3. Організація виробничого процесу в часі
- •12.4. Методи організації виробництва
- •12.5. Якість та конкурентоспроможність продукції підприємства
- •12.6. Стандартизація та сертифікація продукції
- •Список рекомендованої літератури
- •Тема 1. Підприємство як суб’єкт господарювання 4
7.2. Нормування оборотних коштів
Для підтримання нормального й безперервного функціонування виробництва необхідно забезпечити підприємство достатньою кількістю оборотних коштів. За допомогою нормування визначається той мінімальний необхідний розмір оборотних коштів.
Норматив (ліміт) оборотних коштів – це мінімальна, однак достатня для безперервної роботи підприємства сума оборотних коштів.
При формуванні величини нормативу оборотних коштів працівникам підприємства доводиться знаходити «золоту середину», обирати між двома крайностями:
Якщо запас (норматив) оборотних коштів занизити – це дозволить уникнути їх «заморожування», однак збільшить небезпеку зриву планових завдань (зросте вірогідність простоїв через несвоєчасне постачання сировини або матеріалів, або зниження якості робіт. Дефіцит оборотних коштів примушує шукати найдешевші варіанти постачань ресурсів).
Перевищення запасу (нормативу) оборотних коштів підвищує надійність роботи підприємства, але знижує його економічну ефективність. Зростають витрати на збереження (додаткові площі, експлуатаційні витрати на збереження й охорону), збільшується вірогідність непередбачуваних збитків (втрата сировиною своєї якості). Але найголовнішим є те, що Оборотні кошти вилучаються з обігу – «заморожуються».
Найбільш поширені такі три методи нормування оборотних коштів:
Аналітичний – ґрунтується на аналізі наявності оборотних фондів підприємства із подальшим коригуванням фактичних запасів залежно від потреб виробництва і вилученням із них надлишкових запасів.
Коефіцієнтний – полягає в уточненні фактичних запасів на величину коефіцієнта змін умов виробництва, який розраховується на основі показників динаміки розвитку підприємства впродовж попередніх кількох років.
Метод прямого розрахунку – ґрунтується на розрахунках нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів. Останній метод найпоширеніший.
Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається як добуток щоденних планових витрат матеріалів на загальну норму запасів матеріалів у днях:
. |
(7.1) |
Норма запасу оборотних коштів – це мінімальна необхідна кількість днів, на яку треба визначити запас матеріалів для нормального функціонування підприємства. Визначається таким чином:
, |
(7.2) |
де Nпот – поточний запас;
Nпід – підготовчий запас;
Nгар – гарантійний запас;
Nсез – сезонний запас;
Nтр – транспортний запас.
Поточний запас – це резервний строк запасу оборотних коштів між двома суміжними поставками (при рівномірних поставках). Він, як правило, дорівнює половині встановленого інтервалу.
Підготовчий запас – це термін, який необхідний для комплектації, лабораторного аналізу, прийняття та доставки матеріалів зі складів і баз. Розраховується з урахуванням специфіки кожного підприємства і технологічних особливостей обробки сировини.
Гарантійний запас – установлюється на випадок порушення планового режиму поставок. Дорівнює половині поточного запасу. (В економічно розвинутих країнах значно нижчий).
Сезонний запас встановлюється для підприємств, розташованих у місцях, де поставки протягом року неможливі.
Транспортний запас – це термін між надходженням платіжних документів і самих матеріалів.
Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві визначається таким чином:
, |
(7.3) |
де Nсд – середньоденний випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю та нормою прибутку;
Т – тривалість виробничого циклу в днях;
Кн. в. – коефіцієнт наростаючих витрат.
Коефіцієнт наростаючих витрат характеризує частку витрат незавершеного виробництва на кінець розрахункового періоду в загальній собівартості продукції. Його можна визначити двома методами.
Метод 1. Для підприємств з обмеженим асортиментом продукції:
, |
(7.4) |
де Ссер – середньоциклічна собівартість продукції;
Сзаг – загальна планова собівартість продукції.
, |
(7.5) |
де Ссер – собівартість виробництва продукції за наростаючим підсумком.
Метод 2. Для підприємств із розширеним асортиментом продукції:
, |
(7.6) |
де Споч – початкові, разові витрати на виробництво;
Сзал – залишкові витрати виробництва.
Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується так:
, |
(7.7) |
де Со.з.п.п. – залишок оборотних коштів на початок розрахункового року;
Со.з.р. – сума потреби в оборотних коштах упродовж розрахункового року;
Со.з.с. – величина майбутнього погашення витрат на оборотні кошти за рахунок собівартості продукції.
Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції визначається за формулою:
, |
(7.8) |
де Qо.в.п. – вартість одноденного випуску готової продукції;
Т – норма запасу, днів.
У свою чергу, норма запасу складається із кількості днів, яка необхідна для підготовки продукції для реалізації (комплектація, пакування, фасування, відвантаження споживачам, а також виписування та здавання в банк всієї необхідної платіжної документації).