- •Питання до екзамену «охорона праці в галузі»
- •20.Аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.
- •22. Вимоги до санітарного контролю за станом повітря робочої зони. Вимоги до засобів індивідуального захисту.
- •23.Особливості заходів електробезпеки на підприємствах галузі.
- •24.Вимоги безпеки праці під час експлуатації систем опалення, вентиляції і кондиціювання повітря.
- •25.Вимоги до працівників певних категорій і порядок допуску їх до роботи.
- •1. Хімічні та біологічні фактори
- •3. Шум, ультразвук, інфразвук
- •4. Вібрація:
- •5. Неіонізуюче випромінювання:
- •6. Мікроклімат
- •1.Соціальне партнерство як принцип законодавчого та нормативно-правового забезпечення охорони праці.
- •2.Соціальний діалог в Європейському Союзі.
- •3.Охорона праці як невід’ємна складова соціальної відповідальності.
- •5.Трудові норми Міжнародної організації праці.
- •13. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві. Розслідування нещасних випадків.
- •14.Спеціальне розслідування нещасних випадків.
- •15. Розслідування професійних захворювань. Організація розслідування, склад комісій з розслідування, основні документи.
- •16. Розслідування та облік аварій.
- •18. Дослідження та профілактика виробничого травматизму. Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин.
- •17. Особливості розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.
- •19. Методи дослідження виробничого травматизму.
- •27.Важкість праці: Динамічні, статичні навантаження.
- •28.Напруженість праці. Увага, напруженість аналізаторних функцій, емоційна та інтелектуальна напруженість, монотонність праці.
- •29. Показники частоти та тяжкості травматизму
- •30. Класи виробничих та складських приміщень по вибуховій та пожежній небезпеці.
- •31. Вогнестійкість будівельних конструкцій і матеріалів.
- •32. Протипожежні перешкоди. Забезпечення безпечної евакуації персоналу. Пожежна безпека технологічного устаткування, електрообладнання, систем опалення, вентиляції.
- •39 Органи державного нагляду за охороною праці
- •40.Завдання страхування від нещасного випадку. Принципи та види страхування
- •41.Суб’єкти та об’єкти страхування. Види страхування.
- •42.Страховий ризик і страховий випадок.
- •43.Фонд соціального страхування від нещасних випадків. (Правління Фонду. Виконавча дирекція Фонду. Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження).
- •44.Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів.
- •45. Джерела фінансування Фонду
- •46.Страхові тарифи.
- •47.Страхові виплати.
- •48.Обов’язки та права суб’єктів страхування від нещасних випадків.
- •49. Обов’язки Фонду.
- •50.Права та обов’язки застрахованої особи.
- •7.Законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі.
- •8.Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці (суоп). Забезпечення функціонування та побудова суоп в організації.
- •9.Примірний розподіл функціональних обов’язків з охорони праці керівників, посадових осіб і фахівців підприємства галузі.
- •11.Мета та завдання розслідування нещасних випадків. Обов’язки роботодавця щодо розслідування нещасних випадків. Обставини, за яких проводиться розслідування.
- •12.Встановлення зв’язку нещасного випадку з виробництвом.
- •33.Державний пожежний нагляд. Пожежна профілактика при проектуванні і експлуатації промислових об’єктів, будинків, споруд, технологічного обладнання.
- •34.Пожежна сигналізація і зв'язок.
- •35.Засоби гасіння пожеж.
- •36.Протипожежне водопостачання.
- •37.Первинні засоби пожежогасіння.
- •38.Автоматичні засоби пожежогасіння на об'єктах галузі.
1.Соціальне партнерство як принцип законодавчого та нормативно-правового забезпечення охорони праці.
Соціальне партнерство це система взаємозв'язків між працівниками, трудовими колективами, профспілками з одного боку, роботодавцями та їх об'єднання з іншого боку, державою та органами місцевого самоврядування з третього боку. Соціальне партнерство передбачає від революційних форм вирішення соціальних протиріч. Воно здійснюється на різних рівнях
1. Міжнародний, мегаекономічний
2. Національний, макроекономічний
3.Отраслевой і регіональний, мезоекономічний
4. Виробничий, мікроекономічний.
На кожному рівні свій суб'єкт. Найняті працівники, трудові колективи, профспілки. Роботодавці і держави. Соціальне партнерство реалізується складання колективним договором. Колективний договір це трудовий акт полягає для регулювання соціально-трудових відносин між найманими працівниками і роботодавцем для узгодження їхніх інтересів щодо першочергових соціальних питань, у тому числі з охорони праці. Колективна угода турдовой акт полягає на рівні галузей або регіону між повноважними представниками працівників і роботодавців. Основні питання соціального діалогу: 1. Умови праці. 2. Заробітна плата. 3. Прийом на роботу. 4. Допомога при звільненні. 5. Пенсійне забезпечення. 6. Робочий час. 7. Забезпечення виробничої безпеки.
2.Соціальний діалог в Європейському Союзі.
У Європейському Союзі соціальний діалог став прогресивною частиною загальної стратегії, яка забезпечила конкурентоспроможнішу позицію Європи у стосунках з основними партнерами у світі.
Однією з найхарактерніших особливостей розвитку політичних і соціальних процесів у країнах, які взяли орієнтацію на членство в ЄС, стало широке застосування вже успішно випробуваних на практиці форм соціальної демократії з участю громадян в ухваленні політичних і економічних рішень, контролю за їх реалізацією у важливих напрямах політичної діяльності владних інститутів.
Ця тенденція дедалі більше стає виразником критичного погляду на перспективи розвитку парламентської демократії та її можливості задовольняти інтереси різних соціальних груп. Проблеми форм регулювання відносин у суспільстві найбільше зосереджуються сьогодні у сфері економіки, адже в основі добробуту мають бути такі механізми регуляції, які сприяли б ефективному розв’язанню економічних питань в інтересах усього суспільства. У сфері соціально-трудових відносин такою формою демократичного регулювання, прийнятою для всіх її суб’єктів, став соціальний діалог.
Структура та діяльність національних тристоронніх органів у країнах Європейського Союзу
В Україні, згідно з законом «Про соціальний діалог в Україні», який набрав чинність з 18.01.2011 р., передбачено формування порядку утворення, склад та організацію роботи Національної тристоронньої соціально-економічної ради та територіальних соціально-економічних рад у регіонах.
Соціальний діалог, згідно з законом, – процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.
Однією з їх характеристик є розвиток демократії в основних сферах соціально-економічного життя держави, систематична участь громадян у розробці пріоритетних для регіону рішень та контроль за їх реалізацією у важливих, з погляду інтересів громадян, напрямах діяльності.
Практика ведення соціального діалогу
- Політика зайнятості; - Політика оплати праці;
-Політика розвитку трудових ресурсів та професійної підготовки; - Соціальний захист;
- Трудове законодавство; - Безпека та гігієна праці.